11 березня 2025 року
м. Київ
справа №580/4860/24
адміністративне провадження № К/990/7314/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Желєзного І.В.,
перевіривши касаційну скаргу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01 серпня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці у сумі 4051,15 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року до 18 грудня 2021 року у сумі 184 654,03 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року;
- зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці у сумі 4051,15 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року до 18 грудня 2021 року у сумі 184 654,03 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою Черкаський окружний адміністративний суд від 17 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо не нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 серпня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язано Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби за період з 01 серпня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо не нарахування ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до 18 грудня 2021 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язано Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці за період з 01 березня 2018 року до 18 грудня 2021 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
У задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року задоволено.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року змінено, виклавши абзаци четвертий та п'ятий його резолютивної частини в такій редакції:
"Визнано протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці у сумі 4051,15 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року до 18 грудня 2021 року у сумі 184 654,03 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17 липня 2003 року.
Зобов'язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці у сумі 4051,15 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року до 18 грудня 2021 року у сумі 184 654,03 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб".
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року залишено без змін.
21 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Черкаським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти "а" та "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідач зазначає, що судом касаційної інстанції не сформовано єдиної правозастосовної практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права щодо правильного та єдино можливого застосування та визначення розрахункової величини грошового доходу, яка враховується при нарахуванні індексації різниці грошового забезпечення для різних категорій військовослужбовців; визнання протиправною бездіяльності та дій органу державної влади та органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України відповідно до статті 19 Конституції України, яка мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики стосовно однієї особи у цій справі, а саме позивача, проте Верховний Суд звертає увагу, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, а не щодо конкретної особи в певній справі.
Так, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Водночас колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.
Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, скаржник жодним чином не посилається на різноманітність такої практики або про її відсутність, не зазначає норму права та правовідносини, які вона врегульовує, що потребують висновку Верховного Суду стосовно питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними та притаманні кожній аналогічній справі.
Отже, з огляду на це, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Такі посилання скаржника мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", або "суспільний інтерес" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Водночас аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині першій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував належним чином наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько І.В. Желєзний