11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 420/7564/24
адміністративне провадження № К/990/8493/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №420/7564/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Національному агентству з питань запобігання корупції, а саме:
- визнання протиправною бездіяльність щодо проведення перевірки по повідомленню викривача ОСОБА_1 від 17 серпня 2023 року, поданому в порядку ст.ст. 53-1, 53-2 ЗУ «Про запобігання корупції», складання протоколів про порушення антикорупційного законодавства головою ВРП ОСОБА_3 та членом ВРП ОСОБА_2 та внесення припису голові ВРП;
- зобов'язання по повідомленню викривача ОСОБА_1 від 17 серпня 2023 року вчинити дії, передбачені п. 5-4 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», а саме провести перевірку та витребувати письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень передбачених ЗУ «Про запобігання корупції»;
- зобов'язання, відповідно до п. 11-2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», скласти протокол відносно члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 за порушення ст. 172-7 ЗУ «Про запобігання корупції», ст. 172-7 ст. 172-9 КУпАП, а саме за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, участь у прийняті рішень в умовах реального конфлікту інтересів під час участі у голосування на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя 20 червня 2023 року з питання не включення до порядку денного розгляду заяви про відставку ОСОБА_1 ;
- зобов'язання, відповідно до п. 11-2 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції», скласти протокол відносно голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 за порушення ст. 172-7 ЗУ «Про запобігання корупції», ст. 172-7, ст. 172-9 КУпАП, а саме за порушення ч. 4 ст. 28, п. 1 ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про запобігання корупції» невжиття заходів щодо протидії корупції та неповідомлення члену ВРП ОСОБА_2 на пленарному засідання 20 червня 2023 року, відповідно до ст. 33 ЗУ «Про вищу раду правосуддя» про наявність заяви ОСОБА_1 про відвід, не вжиття передбачених ч. 4 ст. 28, п. 1 ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про запобігання корупції» заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи, не усунення керівником органу особи від участі у прийнятті рішення в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
- зобов'язання, відповідно до ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про запобігання корупції» внести припис керівнику Вищої ради правосуддя щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 27.02.2025 через систему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Крім того, Верховним Судом установлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №420/7564/24 у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, заявник має обов'язково аргументувати у касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте жодної обставини, визначеної пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем у касаційній скарзі не зазначено.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, та не викладення позивачем підстав для касаційного оскарження судового рішення у даній справі, визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №420/7564/24 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко