11 березня 2025 року
м. Київ
справа №560/1202/23
адміністративне провадження № К/990/4153/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі №560/1202/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" військовослужбовцю Збройних Сил ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 , з 24 лютого 2022 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24 лютого 2022 року до 18 серпня 2022 року із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24 лютого 2022 року до 18 серпня 2022 року із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 29 січня 2025 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі №560/1202/23 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд ухвалою від 17 лютого 2025 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі №560/1202/23 залишив без руху із встановленням десятиденного строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності.
На виконання цієї ухвали та в межах наданого строку військова частина надіслала клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
В обґрунтування заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження скаржник зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте, ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року вказану касаційну скаргу було повернуто скаржнику, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху в частині сплати судового збору. Враховуючи, що повторну касаційну скаргу подано без зайвих зволікань просить поновити строк на касаційне оскарження. Окрім того, у зв'язку із введенням воєнного стану військова частина забезпечує здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Проаналізувавши клопотання про поновлення процесуального строку, Верховний Суд вважає за потрібне вказати наступне.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду прийнята 23 серпня 2024 року, повний текст складеного того ж дня. Разом з тим, скаржник надіслав касаційну скаргу до Верховного Суду 29 січня 2025 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Так, судом касаційної інстанції вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
19 жовтня 2024 року відповідач направив до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Клопотання було мотивоване тим, що скаржник не міг вчасно виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року, оскільки відповідачем подано заяву на виділення коштів для сплати судового збору та ця процедура потребувала певного часу.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 листопада 2024 року клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі №560/1202/23 задоволено та продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", електронний документ (ухвала суду продовження процесуального строку від 6 листопада 2024 року) доставлена в Електронний кабінет скаржника 7 листопада 2024 року о 18:46 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року вказану касаційну скаргу було повернуто скаржнику, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
При цьому, Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, Суд зауважує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами.
Щодо посилань скаржника на введення на території України воєнного стану.
Колегія суддів звертає увагу на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Згідно правової позиції Верховного Суду, сформованої у постановах від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22 та від 16 лютого 2023 року у справі № 640/7964/21, лише факт введення воєнного стану в Україні не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Верховний Суд зауважує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно наголосити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Отже, станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 17 лютого 2025 року, скаржником не усунуто.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин і правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 на касаційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року і постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі №560/1202/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі №560/1202/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
С.А. Уханенко,
Судді Верховного Суду