ф
11 березня 2025 року
м. Київ
справа №280/6737/22
адміністративне провадження № К/990/7679/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 280/6737/22 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, виконуючого обов'язки Запорізького міського голови - секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича, виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької міської ради, виконуючого обов'язки Запорізького міського голови - секретаря Запорізької міської ради Куртєва А. В., виконавчого комітету Запорізької міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови від 18 листопада 2022 року № 1880 к/тр «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із такими рішеннями, Запорізька міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною першою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно із частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови про оголошення догани.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Щодо доводів представника скаржника про те, що провадження у цій справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки позовні вимоги пред'явлені до особи, яка прийняла рішення від імені юридичної особи, колегія суддів зазначає таке.
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до виконуючого обов'язки Запорізького міського голови - секретаря Запорізької міської ради Куртєва А. В., в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови від 18 листопада 2022 року № 1880 к/тр «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
Запорізький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 27 січня 2023 року відмовив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .
Третій апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 26 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року скасував. Позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував розпорядження міського голови від 18 листопада 2022 року № 1880 к/тр «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, особа, яка не брала участі у справі, - Запорізька міська рада - звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Верховний суд постановою від 02 травня 2024 року касаційну скаргу Запорізької міської ради задовольнив частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року скасував. Справу направив на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Верховний Суд направив справу № 280/6737/22 на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю вирішення питання щодо залучення належного відповідача/співвідповідача в цій справі.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 04 червня 2024 року залучив Запорізьку міську раду та Виконавчий комітет Запорізької міської ради як співвідповідачів у адміністративній справі № 280/6737/22. Розгляд адміністративної справи розпочали спочатку.
Отже, суд першої інстанцій, з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 02 травня 2024 року, розглянув питання щодо залучення належних співвідповідачів у цій справі та залучив Запорізьку міську раду і Виконавчий комітет Запорізької міської ради, що у цьому випадку спростовує доводи скаржника про необхідність закриття провадження у справі № 280/6737/22.
Посилання скаржника на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 331/147/22 (в частині закриття провадження щодо вимог до одного із відповідачів) не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 280/6737/22, оскільки такі не є подібними до правовідносин які склались у цій справі. Верховний Суд постановою від 12 липня 2023 року закрив провадження у справі в частині позовних вимог до виконуючого обов'язки Бердянського міського голови, секретаря міської ради Свідла О. П., оскільки позовні вимоги спрямовані до них, як до посадової особи Бердянської міської ради та стосуються його професійної діяльності. Жодних позовних вимог до ОСОБА_3 як фізичної особи позов не містив. Виконуючий обов'язки Бердянського міського голови, секретар міської ради Свідло О. П. не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, оскільки є посадовою особою Бердянської міської ради, від імені якої і діяв у відносинах із позивачем.
Щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає таке.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
В касаційній скарзі чітко не зазначено, яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 331/147/22.
За обставинами цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту спірного розпорядження, підставою для його прийняття були висновки відповідача про порушення позивачем встановленого статтею 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обов'язки виконувати розпорядження міського голови, що виразилось у невиконанні розпорядження міського голови від 26 вересня 2022 року № 230р «Про проведення службового розслідування» в частині відсторонення позивача від виконання обов'язків голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 331/147/22 не висловлював та не формував висновки щодо застосування статті 139 КЗпП України та частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Отже, позивачем не обґрунтовано наявність підстави для відкриття касаційного провадження в розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Необґрунтованим є посилання скаржника на те, що судом не досліджено докази у справі, оскільки пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про порушення норм процесуального права виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак такі в касаційній скарзі не аргументовано.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, водночас у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 248, 328, 333, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 280/6737/22 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, виконуючого обов'язки Запорізького міського голови - секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича, виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Судді І.В. Желєзний М.В. Білак В. Е. Мацедонська