21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
04 листопада 2010 р. Справа 9/202-10
за позовом: Приватного підприємства " Трейдсервіс" код ЄДРПОУ 30054626 (23201, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул Немирівське шосе, 9/2)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" код ЄДРПОУ 21731788 (22024, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Подорожнє, вул. Леніна,1)
про стягнення 1809,54 грн. заборгованості
Головуючий суддя
Секретар судового засідання Білоус І.М.
Представники сторін:
позивача: Богословський С.В. - представник за довіреністю;
відповідача: не з"явився;
Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" на користь Приватного підприємства " Трейдсервіс" борг за запасні частини в сумі 1572,25 грн., пеню за несплату, згідно договору, в розмірі 156,36 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 60,92 грн., суму 3% річних в розмірі 26,10 грн.
19.10.10 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/202-10 та призначено її до розгляду на 04.11.2010р.
В судовому засіданні 04.11.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзив та письмові пояснення з обгрунтованням поважності причин неявки не надав. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20336735 від 30.10.10р.
Неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/202-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
19.03.2010р. згідно усної домовленості позивачем - Приватним підприємством "Трейдсервіс" (Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори) відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Явір" (Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Подорожнє) поставлено товар (автомобільні запчастини) на загальну суму 1572,25 грн., що стверджується видатковою накладною № ТС-0005424 від 19.03.2010р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 6 від 19.03.2010р.
Згідно видаткової накладної № ТС-005424 від 19.03.2010р. відстрочка платежу склала 11 днів, оскільки сторони визначили термін оплати до 30.03.2010р.
Однак відповідач за товар не розрахувався, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1572,25 грн.
З метою досудового врегулювання спору 08.07.2010р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 87 від 06.07.2010р. з проханням погасити заборгованість по оплаті переданого товару в семиденний строк з дня отримання даної вимоги. Направлення листа-вимоги та отримання останнього відповідачем стверджується фіскальним чеком № 4271 від 08.07.2010р., описом поштового вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення № 72741 від 13.07.2010р.
Однак відповідач відповіді на лист-вимогу не надіслав, борг не погасив.
Через те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Між сторонами виникли правовідносини з купівлі- продажу товару.
Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, у видатковій накладній № ТС-0005424 від 19.03.2010р. сторонами визначений термін оплати: до 30.03.2010р., крім того 08.07.2010р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 87 від 06.07.2010р. з проханням погасити заборгованість по оплаті переданого товару, отримання якої стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 72241 від 13.07.2010р.
Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1572,25 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 60,92 грн. індексу інфляції (в розрахунку позивачем вказано суму 64,46 грн. індексу інфляції, тоді як до стягнення в прохальній частині позовної заяви заявлено 60,92 грн. індексу інфляції, яка і розглядається судом) та 26,10 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги про стягнення 60,92 грн. - індексу інфляції та 26,10 грн. - 3% річних заявлені позивачем правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Також позивачем, з посиланням на норми ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" де вказано, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, заявлена вимога про стягнення 156,36 грн. - пені, за неоплату, згідно договору.
Проте дане посилання є хибним, так як відповідно до ч.1. ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.1. ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1. ст.546 ЦК України).
Відповідно до норм ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.
Як стверджується матеріалами справи, та не заперечується позивачем, господарські відновини між сторонами здійснювались згідно усної угоди, а отже відсутня письмова домовленості сторін щодо встановлення та розміру пені за порушення зобов'язання.
Керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 156,36 грн. - пені, задоволенню не підлягає.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи викладене, позов слід задовільнити частково.
Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі позову .
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" код ЄДРПОУ 21731788 (22024, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Подорожнє, вул. Леніна,1) на користь Приватного підприємства " Трейдсервіс" код ЄДРПОУ 30054626, вул Немирівське шосе, 9/2, с. Вінницькі Хутори, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23201 (п/р 26009000114213 в ФВАТ "Укрексимбанк України", м. Вінниця, МФО 302429 ) 1572,25 грн. - основного боргу, 60,92 грн. - індексу інфляції, 26,10 грн. - 3% річних, 93,22 грн. - витрат на сплату держмита та 215,68 грн - витрат на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В стягненні 156,36 грн. пені відмовити.
5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 листопада 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (22024, Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Подорожнє, вул. Леніна,1)