21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
01 листопада 2010 р. Справа 2/144-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 04073, м.Київ, просп.Московський, 9, корп.5, офіс №101
до:Приватної агрофірми "Колос" 23063, Вінницька область, Барський район, с.Червоне
про стягнення 385499,19 грн. за договором фінансового лізингу
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники :
позивача : Кудельський А.А.- за довіреністю;
відповідача : не з'явився.
Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до Приватної агрофірми "Колос" про стягнення 385 499,19 грн. за невиконання умов договору фінансового лізингу № L214-02/07 від 27.02.2007 року.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.08.2010 р. порушено провадження у справі № 2/144-10 та призначено засідання на 20.09.10 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та ненадання останнім витребуваних ухвалами суду необхідних доказів по справі.
У судовому засіданні 01.11.2010 року представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів та відзиву по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, що вбачається із реєстру відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.
При цьому слід зазначити, що ухвали суду від 17.08.10 р., 20.09.10 р., 04.10.10 р. та від 15.10.10 р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві, що є автентичною, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.08.2010 року.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
27 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (далі по тексту-Позивач) та Приватною агрофірмою “Колос” (далі по тексту-Відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № L214-02/07, згідно якого позивач на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації, а відповідач (лізингоодержувач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (п.1.1).
Свої зобов'язання по договору позивач виконав належним чином, а саме, придбав предмет лізингу та передав його у користування відповідачу, згідно акту приймання-передачі від 28.03.2007 року.
Згідно п.1.2 Договору, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів, та не може бути менше одного року.
Пунктами 4.1 Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію позивача. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку ( п. 4.2. договору).
Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу, що визначаються у додатку №4 до договору, відповідач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в Договорі електронну адресу відповідача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач зобов'язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно. В такому випадку відповідач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3 ).
Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок отримати рахунок лізингодавця, в разі його неотримання відповідачем, було покладено на відповідача, відповідальність за наслідки неотримання цього рахунку несе відповідач, а неотримання рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити відповідний лізинговий платіж.
З пункту 5.4 вбачається, що відповідач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий відповідачу за актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.
Відповідно до ч.2 п.4.6. договору також встановлений розмір відсотків за користування грошима (відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу) розмір подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України в період, за який нараховуються відсотки.
Як вбачається із змісту позовної заяви, підставою позовних вимог є те, що відповідно до п.6.1. договору фінансового лізингу, де передбачено право позивача в односторонньому порядку відмовитися від договору та вилучити предмет лізингу у безспірному порядку у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж ( частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів. Вимоги цього пункту договору повністю відповідають ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 6.1, 6.4 Договору та п.п. 8.4.5, 8.4.7, 8.4.9 Загальних умов.
Про прийняте рішення щодо дострокового припинення Договору на підставі п. 10.2.1 Загальних умов Позивачем було письмово повідомлено Відповідача, а саме листом № 2118-09/09 позивач повідомив відповідача про відмову від договору фінансового лізингу від 27.02.2007 року та вимагав у добровільному порядку повернути предмет лізингу.
31 березня 2010 року відповідач повернув, а позивач прийняв предмет лізингу, що підтверджується актом вилучення, складений та підписаний за участю сторін.
Таким чином, станом на дату вилучення предмету лізингу договір фінансового лізингу припинив свою дію.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
В наслідок чого та в порядку п. 10.3.2 Загальних умов позивачем було нараховано відповідачу платежі, зарахування яких здійснюється в такому порядку:
1) 5 738,97 гривень - комісію позивача за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмету лізингу, що передбачене п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу - додаток №4 до договору;
2) 49 233,69 гривень - відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення);
3) 39520,19 гривень - комісії позивача без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення);
4) 29230,04 гривень - комісії позивача з ПДВ (перевищення подвійної облікової ставки НБУ);
зобов'язання по сплаті яких, виникло у відповідача по виставленим рахункам згідно графіку, відповідно до п.1.1.,4.1. договору, п.п. 5.1-5.9, 6.2, 8.1.4 Загальних умов.
5) 10892,26 гривень - пеня;
6). 4407,29 гривень - комісії позивача без ПДВ (відсотки за користування грошима), нарахована відповідно до п.п.4.1-4.6 договору та п.п.5.2-5.4 Загальних умов, за користування грошима з дати останнього рахунку (періоду) до дня вилучення предмету лізингу;
7) 8170,50 гривень - додаткові витрати, нараховані відповідно до п. 6.4 договору, де встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору всі витрати, пов'язані з вилученням Предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються Лізингодавцю Лізингоодержувачем в повному обсязі та п.п. 7.1, 7.4 Загальних умов - щодо обов'язку Лізингодавця страхувати Предмет лізингу на весь строк лізингу та вчасного продовження страхування, а саме з урахуванням того, що Договір в односторонньому порядку достроково припинений та Предмет лізингу вилучений, то за відповідачем існує заборгованість з невідшкодованої суми страхових платежів (яка мала входити до складу комісії). Таким чином, заборгованість по додатковим витратам складається з: витрат по страхуванню Предмета лізингу - у сумі 8170,50 гривень;
8) 142 067,53 - гривень - залишку невідшкодованої вартості предмету лізингу, так як відповідно до п.10.3.2, різниця вартості Предмету лізингу є невідшкодованою відповідачем його вартості після вилучення та має бути повернута.
9) 97 056,04 гривень - відшкодування частини вартості предмету лізингу ( сума курсової різниці);
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі предмета лізингу у тимчасове володіння і користування відповідачу згідно акту приймання-передачі та дії відповідача по прийняттю предмета лізингу за визначеною ціною, та його частковий розрахунок свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по лізинговому платежу.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Слід зазначити, що відповідно до умов договору термін оплати встановлений сторонами визначений графіком лізингових платежів.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказами виникнення заборгованості відповідача є наявні в матеріалах справи акт приймання-передачі предмету лізингу в лізинг, банківська виписка по особовому рахунку позивача, що підтверджує частковий розрахунок відповідача, актом вилучення предмету лізингу, направлення рекомендованих відправлень на адресу відповідача про повернення предмету лізингу в зв'язку з несплатою лізингових платежів, про розірвання договору лізингу в зв'язку з несплатою лізингових платежів та інші документи, надані позивачем на підтвердження своїх вимог.
Разом з тим, за приписом ч. 3 статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості по договору фінансового лізингу № L214-02/07 від 27.02.2007 року, документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з лізингових платежів належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, судом розглянута вимога позивача про стягнення з відповідача 4407,29 гривень комісії лізінгодавця без ПДВ (відсотки за користування грошима). Обґрунтовуючи цю вимогу позивач посилається на те, що згідно до умов п.п. 4.1 - 4.6 Договору та п.п. 5.2 - 5.4 Загальних умов відповідач повинен сплатити комісію за користування грошима з дати останнього рахунку (періоду) до дня вилучення Предмету лізингу.
Відповідно до ч.2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Сторонами в договорі не було встановлено обов'язку відповідача сплачувати комісію за користування грошима. Також суду не надано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми комісії, з огляду на викладені вище обставини, в задоволенні 4407,29 гривень комісії лізінгодавця без ПДВ (відсотки за користування грошима) слід відмовити.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись Законом України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 11, 509, 551, 525-527, 549, 610, 623 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. 4-3, 4-5, 22, 25, 28,30, 32, 34, 43, 49 ст. 75, ст. 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задовільнити частково.
2. Стягнути з Приватної агрофірми "Колос" ( 23063, Вінницька область, Барський район, с.Червоне код ЄДРПОУ 25496829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, пр-т.Московський,9 (Б-Ц "ФорумПаркПлаза"), корп.5, офіс 101, код 34480657) 142 067,53 грн. -відшкодування частини вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості), 97 056,04 грн. -відшкодування частини вартості предмету лізингу (сума курсової різниці), 5 738,97 грн. - комісії позивача з ПДВ (2% за дострокове розірвання договору фінансового лізингу), 39520,19 грн. - комісія лізингодавця без ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення), 29 230,04 грн. -комісія лізингодавця з ПДВ (перевищення подвійної облікової ставки НБУ), 49 233,69 грн.-відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення), 10 892,26 грн. пені, додаткові витрати позивача в сумі 8 170,50 грн., 3 810,92 грн. державного мита та 233,30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 04 листопада 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 04073, м.Київ, просп.Московський, 9, корп.5, офіс №101
3 - відповідачу 23063, Вінницька область, Барський район, с.Червоне