22 листопада 2010 р. № 2-29/986-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Жаботиної Г.В.,
Ковтонюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скаргиВиконавчого комітету Сімферопольської міської ради
напостанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р.
у справігосподарського суду Автономної Республіки Крим №2-29/986-2010
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрБілСвіт", м.Сімферополь
доВиконавчого комітету Сімферопольської міської ради
провнесення змін до умов договору
за участі представників сторін:
від позивача -не з'явилися;
від відповідача -Таранова Є.В.
21.05.2007р. між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрБілСвіт" укладено договір про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста, предметом якого було участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста, в розвитку об'єктів інженерної і соціальної інфраструктури по земельній ділянці, наданій рішенням 19 сесії міської ради 5 скликання від 27.04.2007р. №256 в короткострокову оренду строком на 2 роки площею 0,2500га по вул. Севастопольська,41 для будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгово-побутового призначення.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрБілСвіт" зобов'язано перерахувати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста у сумі 222 366,00 грн. до місцевого бюджету міста Сімферополя.
Пунктом 2.1.3 договору встановлено зобов'язання товариства виділити виконавчому комітету корисну площу житла в розмірі 8% для забезпечення житлом загальноміської черги.
У зв'язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” від 16.09.2008р. №509-УІ, що набув чинності 14.10.2008р. та положеннями якого органам місцевого самоврядування заборонялося вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, ТОВ "УкрБілСвіт" 28.12.2009р. направили на адресу виконавчого комітету лист за вих. №116 з пропозицією внести зміни до договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 21.05.2007р. шляхом укладення додаткової угоди №1, якою виключити пункт 2.1.3 з тексту договору.
Не отримавши від виконавчого комітету відповіді щодо зміни умов укладеного між ним договору, 05.02.2010р. ТОВ "УкрБілСвіт" звернулися до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, якою просили змінити умови договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста, шляхом виключення п.2.1.3 з тексту цього договору. Позов мотивовано невідповідністю зазначеного пункту вимогам Закону України "Про планування і забудову територій" зі змінами, внесеними Законом від 16.09.2008р. №509-УІ.
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні його вимог, посилаючись на відсутність правових підстав для зміни умов договору, при укладенні якого дотримано усі вимоги законодавства та умови якого уже повністю виконані виконавчим комітетом. Також, зазначали, що виключення спірного пункту фактично змінює правову природу договору, його зміст, мету та приводить до не настання юридичних наслідків для виконавчого комітету, на які він розраховував при його укладенні. Ця частина договору не може бути змінена, оскільки підстави для укладання цього договору -надання землі в оренду не змінювалися.
29.04.2010р. рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.), залишеним без змін 08.06.2010р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (судді:Антонова І.В. -головуючий, Котлярова О.Л., Ткаченко М.І.) позов задоволено, виключено п.2.1.3 з тексту договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 21.05.2007р. Суди виходили з дотримання позивачем порядку зміни договору, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України, та невідповідності пункту 2.1.3. договору вимогам діючого законодавства, умови якого суттєво обмежують права замовника.
У касаційній скарзі виконавчий комітет Сімферопольської міської ради просили скасувати рішення попередніх судових інстанцій та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який відображено в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, які є обов'язковими для виконання.
Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства (ст.203 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5,6 ст.203 ЦК України.
Також, згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Вирішуючи спір про визнання недійсним п. 2.1.1 договору від 21.05.2007р., з підстав невідповідності його змісту вимогам законодавства, попередні судові інстанції повинні були встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, діючого на момент укладення договору, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Застосовуючи положення Закон України "Про планування і забудову територій" зі змінами, внесеними Законом від 16.09.2008р. №509-УІ не з'ясували, чи мали такі зміни зворотню дію в часі.
Проте, при ухваленні рішень про задоволення позовних вимог, суди не врахували зазначеного, усупереч положенням ст.43 ГПК України, не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, тому виходячи з вимог ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова господарських судів підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради задоволити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2010р. у справі №2-29/986-2010 скасувати, а справу направити для нового розгляду.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяГ.В. Жаботина
СуддяЛ.В. Ковтонюк