П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/434/24
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
03 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155350017318 від 13.11.2023 про відмову щодо зарахування стажу у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати їй стаж роботи на посаді лікаря-вірусолога у відділі діагностики СНІДу та гепатиту ЦИВА та інших особливо небезпечних вірусних інфекцій за період з 13.01.1992 по 29.12.2012, зарахувати стаж роботи на посаді лікаря-вірусолога лабораторії "Централізована імуновірусологічної лабораторії з діагностикою СНІДу та інших особливо небезпечних інфекцій" відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань за період з 02.01.2013 по 14.04.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 07.11.2023 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак рішенням № 155350017318 пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, з посиланням на те, що відповідно до статті 55 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я незалежно від віку, якщо на 01.04.2015 стаж складає не менше 25 років на зазначеній роботі, на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців на зазначеній роботі, на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців на зазначеній роботі. Вік ОСОБА_1 складає 57 років. Стаж за вислугу років за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області складає - 23 роки 5 місяців 21 день. Загальний стаж за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, складає - 38 років 6 місяців 3 дні. Позивач зазначила, що пенсійним органом неправомірно не застосовано приписи ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях ) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Так позивач з 13.01.1992 працювала на посаді лікаря-вірусолога у відділі діагностики СНІДу та гепатиту ЦИВА та, інших особливо небезпечних вірусних інфекцій, з якого 29.12.2012 року звільнена за власним бажанням. Відповідачем не враховано подвійного стажу позивача з 13.01.1992 по 29.12.2012 ( 20 років 11 місяців та 16 днів). 02.01.2013 відповідно до наказу № 2-ОС від 02.01.2013 позивач прийнята на посаду лікаря-вірусолога вірусологічної лабораторії "Централізована імуновірусологічна лабораторія з діагностикою СНІДу та інших особливо небезпечних інфекцій" відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань та 14.04.2023 була звільнена за власним бажанням. Отже даний стаж 10 років 3 місяці та 12 днів також необхідно обчислювати в подвійному розмірі. Позивачка вважає, що має право на зарахування подвійного спірного періоду до спеціального стажу та відповідно право на призначення пенсії за вислугу років.
ГУ ПФУ в Одеській області заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що за принципом "екстериторіальності" заява позивача розглянута Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області, яким прийнято рішення № 155350017318 від 13.11.2023 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років з огляду на недостатність спеціального стажу роботи, а саме у позивача наявні 23 роки 5 місяців 21 день замість необхідного для жінок станом на: 01.04.2015 - 25 років, на 01.01.2016 - 25 років 06 місяців; на 11.10.2017 - 26 років 06 місяців. До спеціального стажу не зараховано період роботи з 09.07.2016 по 10.10.2017 в "Одеському обласному лабораторному центрі", оскільки вищевказаний заклад відсутній в переліку закладів охорони здоров'я для зарахування до вислуги років.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155350017318 від 13.11.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 за вислугою років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2023 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що загальний страховий стаж позивача складає 38 років 06 місяців 03 дні, з яких станом на 11.10.2017 стаж за вислугу років становить 23 роки 05 місяців 21 день. До спеціального стажу позивача не підлягає зарахуванню період роботи з 09.07.2016 по 10.10.2017 в “Одеському обласному лабораторному центрі», оскільки вищевказаний заклад відсутній в переліку закладів охорони здоров'я для вислуги років. Апелянт наголосив, що навіть якщо зарахувати до спеціального стажу позивача період роботи з 09.07.2016 по 10.10.2017 (1 рік 03 місяці), у позивача все одно не буде достатньо спеціального стажу для виходу на пенсію за вислугу років - 26 років 06 місяців, оскільки у неї буде лише 24 роки 08 місяців 21 день. Зважаючи на той факт, що для призначення пенсії за вислугу років після 11 жовтня 2017 року обов'язковими умовами є наявність спеціального стажу не менше 26 років 06 місяців та досягнення 55-ти річного віку, позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е» ст. 55 Закону № 1788 - на момент звернення за призначенням пенсії позивач має стажу як працівник освіти 23 роки 05 місяців 21 день.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 05.10.2023 до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням від 13.10.2023 № 155350017318 ГУ ПФУ в Одеській області відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на те, що страховий стаж позивача становить 29 років 6 місяців 3 дні, а спеціальний стаж на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років невизначено Для підтвердження спеціального стажу на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років заявницею не надано трудову книжку або уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12,08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Позивачка рішення про відмову не оскаржувала, а повторно звернулась 07.11.2023 до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким 13.11.2023 прийнято рішення № 155350017318 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, яка мотивована тим, що відповідно до статті 55 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я незалежно від віку, якщо на 01.04.2015 стаж складає не менше 25 років на зазначеній роботі, на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців, на зазначеній роботі, на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців на зазначеній роботі. Вік ОСОБА_1 57 років. Стаж за вислугою років за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області складає - 23 роки 5 місяців 21 день. Загальний стаж за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, складає - 38 років 6 місяців 3 дні. За доданими документами до спеціального стажу не зараховано період роботи з 09.07.2016 по 10.10.2017 в "Одеському обласному лабораторному центрі", який потребує уточнення, оскільки вищевказаний заклад відсутній в переліку закладів охорони здоров'я для вислуги років.
Виходячи з матеріалів пенсійної справи до спеціального стажу позивача зараховані періоди роботи в закладах охорони здоров'я: 13.01.1992 - 31.12.2003 (11 років 11 місяців 19 днів), 01.01.2004 - 31.01.2004 (один місяць), 13.02.2004 - 29.02.2004 (один місяць), 14.03.2004 - 31.07.2004 ( 5 місяців), 10.08.2004 - 31.08.2004 (1 місяць), 19.09.2004 - 29.12.2012 (8 років 4 місяці), 15.11.2013 - 08.07.2016 (2 роки 9 місяців),
До загального стажу також зараховані періоди :
01.09.1983 - 15.09.1984 (1 рік 15 днів), 01.09.1986 - 22.06.1991 (4 роки 9 місяців 22 дні) навчання у вищому учбовому закладі (Одеський національний медичний університет), 24.09.1984 - 30.11.1985 (1 рік 2 місці 7 днів), 01.01.2013 - 14.11.2013 (11 міс.), 09.07.2016 - 30.04.2023 (6 років 10 місяців), 01.05.2023 - 30.06.2023 (2 місяці).
Період з 13.01.1992 по 29.12.2012 (20 років 11 міс. 9 днів) зарахований до стажу роботи в закладі охорони здоров'я в одинарному розмірі, що позивачка вважає неправомірним.
Стаж роботи позивача на посаді лікаря-вірусолога лабораторії "Централізована імуновірусологічної лабораторії з діагностикою СНІДу та інших особливо небезпечних інфекцій" відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань за період з 02.01.2013 по 14.04.2023 зарахований до спеціального стажу частково тільки період 15.11.2013 - 08.07.2016 (2 роки 9 місяців), а період з 09.07.2016 по 30.04.2023 (6 років 10 місяців) не був врахований до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугою років.
З наданої копії трудової книжки позивачки НОМЕР_1 вбачається, що в період 13.01.1992 - 31.12.2003 (11 років 11 місяців 19 днів) вона працювала лікарем - вірусологом у відділі діагностики СПИДа-гепатиту ЦИВА Державної обласної санепідемстанції (в подальшому Державна санітарно-епідеміологічна служба в Одеській області). В трудовій книжці зазначено, що наказом від 30.03.2004 лабораторія перейменована в "ЦИВА з діагностикою СПИДа та інших особо небезпечних вірусних інфекцій". Звільнена ОСОБА_1 29.12.2012 у зв'язку з переведенням до Державної установи Одеський обласний лабораторний центр Держепідемслужби України.
12.01.2013 прийнята на посаду лікаря-вірусолога лабораторії "Централізована імуновірусологічна лабораторія з діагностикою СНІДу та інших особливо-небезпечних вірусних інфекцій відділу досліджень біологічних факторів в порядку переведення з Одеської обласної санепідемстанції. Трудова книжка містить запис про зміну з 08.07.2016 назви Державної установи Одеський обласний лабораторний центр Держепідемслужби України на Державну установу "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я.
01.03.2020 позивач переведена на посаду лікаря-вірусолога вірусологічної лабораторії "Централізована імуновірусологічна лабораторія з діагностикою СНІДу та інших особливо-небезпечних вірусних інфекцій відділу санепідеологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань, з 01.12.2020 - переведена на посаду лікаря-вірусолога відділу дослідження біологічних факторів.
Державну установу "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я перейменовано з 09.06.2021 на Державну установу "Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб міністерства охорони здоров'я України", звільнена за власним бажанням 14.04.2023.
Індивідуальні відомості про застраховану особу свідчать про період роботи та сплату страхових внесків з жовтня 1998 р по грудень 2012 р. в обласній СЕС (код ЄДРПОУ 02008556), з січня 2013 по квітень 2023 р. державна установа "Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України (код ЄДР 3847737).
Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності не зарахування пенсійним органом до страхового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах періоду роботи позивача з 09.07.2016 по 10.10.2017 в "Одеському обласному лабораторному центрі" лише з підстав допущення, що вищевказаний заклад відсутній в переліку закладів охорони здоров'я.
Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 51 Закону №1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За змістом статті 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Згідно з п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема у пункті "е" в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років і"; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим. Отже, пункт "е" у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
В наведеному рішенні, суд конституційної юрисдикції також зазначив, що внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
З зазначеного вбачається, що починаючи з 04.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, пенсійний орган має керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII, яка визначала право працівників охорони здоров'я на отримання пенсії за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років незалежно від віку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 440/1286/20 від 27 липня 2022 року.
Враховуючи викладене, доводи пенсійного органу щодо необхідності наявності у позивача спеціального стажу роботи 26 років 06 місяців є помилковими.
Згідно з п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року.
Таким чином, при визначенні права особи на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11.10.2017 року та, в цьому випадку, становити не менше 25 років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала в Одеській обласній санепідемстанції лікарем вірусологом у відділенні СНІДУ, гепатиту з 13.01.1992-29.12.2012 та з 02.01.2013 - 11.10.2017 (по яку рахується спеціальний стаж) працювала в ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемстанції України», який наказом МОЗ України від 08.07.2016 року змінив назву на ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України».
Саме з підстав ліквідації Держсанепідслужби та її територіальних підрозділів, відбулось перейменування ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемстанції України» на ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України».
У зв'язку із викладеним, пенсійний орган вирішив, що з 09.07.2016 року по 11.10.2017 року місце роботи позивача не відносилось до Держсанепідемстанції, а тому не підлягає зарахування до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії у відповідності до п. «е» ст.55 Закону № 1788.
Згідно форми РС-право, яка міститься в матеріалах справи, страховий стаж позивача за період з 13.01.1992 - 08.07.2016 року становить 24 роки 7 місяців 19 днів, отже висновки пенсійного органу, що позивач має спеціального стажу 23 роки 05 місяців та 21 день не знайшли свого підтвердження (а.с.98).
Щодо протиправності не зарахування до спеціального стажу позивача періоду її роботи з 09.07.2016 року по 11.10.2017 у ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України», судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, право на пенсію відповідно до п. «е» ст.55 Закону № 1788 мають лікарі, які працювали, зокрема, в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних заклади, діагностичних центрах.
Крім того, відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, до закладів громадського здоров'я віднесені обласні лабораторні центри Міністерства охорони здоров'я України (на заміну лабораторних центрів Держсанепідслужби).
Отже, лабораторний центр, як Держсанепідслужби, так і після її ліквідації лабораторний центр МОЗ, є центрами, які дають право на зарахування стажу роботи в них на посаді лікаря - вірусолога до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії у відповідності до п. «е» ст.55 Закону № 1788.
На підтвердження таких висновків колегії суддів додатково свідчить і факт того, що предметом діяльності центру відповідно до статуту ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» є, зокрема, лабораторно - діагностичний напрямок.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що стаж роботи позивача з 09.07.2016 року по 11.10.2017 (01 рік і 3 місяці) у ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії у відповідності до п. «е» ст.55 Закону № 1788.
Суд першої інстанції хоча і вірно вирішив позовні вимоги в частині скасування рішення Г ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зарахування до такого стажу з 09.07.2016 року по 11.10.2017 (01 рік і 3 місяці) у ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України», не перевірив твердження пенсійного органу щодо відсутності у позивача достатнього спеціального стажу роботи та щодо необхідного стажу для призначення пенсії - 26 років 6 місяців замість 25 років.
Всебічно дослідивши обставини та матеріали справи, зокрема трудову книжку позивач, розрахунок її страхового стажу, проведений пенсійним органом, колегія суддів дійшла висновку, що станом на 11 жовтня 2017 року позивач мала 25 років і 10 місяців спеціального стажу, який дає їй право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст.55 Закону № 1788.
Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржує, колегія суддів не надає оцінку рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року в цій частині.
У зв'язку із викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, на підставі ч.4 ст.317 КАС України, підлягає зміні з мотивів часткового задоволення позову.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 02 лютого 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - змінити з мотивів частково задоволення позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко