Справа № 645/545/24
Провадження № 2/645/116/25
10 березня 2025 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - Федорової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Федоровської Д.І.,
сторони по справі:
представник позивачів - адвокат Калетнік М.Ю.
представник відповідачки - адвокат Кузнецова А.А.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
ОСОБА_2
до ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поддубна Юлія Вікторівна
про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус ХМНО Поддубна Ю.В., в якому позивачі просять суд: визнати заповіт ОСОБА_4 від 08.07.2020 року (реєстровий номер МОН 360361) недійсним та застосувати правові наслідки недійсності заповіту ОСОБА_5 від 08.07.2020 року (реєстровий номер МОН 360361), шляхом виключення зі спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту.
05.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивачів адвоката Калетнік М.Ю. про призначення судово-психологічної експертизи з використанням поліграфа від 05.03.2025 року. В обґрунтування клопотання представник зазначила, що призначення вказаної експертизи зумовлено необхідністю вирішення суперечностей у твердженнях між позивачами та відповідачкою, встановлення дійсних обставин, за яких було укладено Заповіт. Представник наголосила, що позивачі згодні пройти судово-психологічну експертизу з використанням поліграфа задля підтвердження фактів зазначених в позовній заяві та дійсного стану матері за день до її смерті.
Крім того, 05.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника відповідачки адвоката Кузнецової А.А. про визнання зловживання процесуальними правами від 05.03.2025 року, в якому представник просила суд визнати зловживання позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальними правами та застосувати до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнути в дохід державного бюджету штраф у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. з кожного.
В обґрунтування клопотання зазначила, що ухвалою суду від 10.07.2024 року по справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», за клопотанням представника позивачів. 04.02.2025 року на адресу суду повернулись матеріали справи, разом із листом ХФ судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» щодо несплати рахунку за проведення експертизи. Представник вважає, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зловживають процесуальними правами, оскільки останні не сплатили кошти за проведення посмертної судово-психаітричної експертизи, яка була призначена за клопотанням їх представника, який зареєстрований в "Електронному суді" та обізнаний про рух справи, в тому числі і про клопотання експерта щодо оплати експертизи, а отже своїми діями позивачі свідомо затягують розумні строки розгляду справи, тому відносно них має бути застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. з кожного, з метою недопущення зловживання процесуальними правами як наразі так і в подальшому.
07.03.2025 року до суду надійшло заперечення представника відповідачки адвоката Кузнецової А.А. проти клопотання сторони позивачів про призначення судово-психологічної експертизи з використанням поліграфа, в обґрунтування яких, зокрема, зазначено, що підставою даного позову, на думку позивачів, є порушення ч. 1 ст. 1257 ЦК України (нікчемність заповіту). Таким чином, в даній справі, підстава позову - порушення, на думку позивачів ч. 1 ст. 1257 ЦК України (нікчемність заповіту), а предмет позову - визнання недійсним заповіту. Отже призначення будь-якої експертизи по справі неможливо, з урахуванням підстав позову по справі №645/545/24, оскільки в даному випадку не потребуються спеціальні знання. Виходячи із предмета заявленого позову сторона відповідачки вважає, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, не потрібні спеціальні знання в галузі іншій, аніж право, зокрема, в галузі психології з використанням проліграфа; обставини, що стосуються предмету доказування можливо встановити на підставі зібраних у справі доказів і необхідності у проведенні судової психологічної експертизи з використанням поліграфа немає. Достовірність показань особи є предметом оцінки виключно суду, а не психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа. Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань учасника справи із застосуванням спеціального технічного засобу поліграфу та використання отриманих даних як доказу, які носять орієнтовний характер. Крім того, результати опитування із застосуванням поліграфа не можуть бути достовірним та допустимим доказом та бути підставою як для задоволення вимог позивача, так і для відмови в позові, оскільки таке опитування проводиться з метою отримання орієнтовної інформації, а доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи (стаття 76 ЦПК України).
Крім того, представник відповідачки вважає, що представником позивачів не обґрунтовано яким чином питання, викладені в прохальній частині клопотання стосуються предмету доказування в даній справі. Також, представник наголосила, що питання до нотаріуса, які викладені в прохальній частині клопотання, взагалі не можуть бути поставлені з урахуванням нотаріальної таємниці.
Представник відповідачки вважає, що в даному випадку представник позивача зловживає процесуальними правами на подання завідомо безпідставного клопотання та намагається свідомо затягнути розгляд справи, оскільки при поданні позовної заяви позивачами не зазначалось про намір подання клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи. Крім того, клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи з використанням поліграфу подано через 1 рік, як справа перебуває в провадженні суду, що нівелює норми ЦПК України в частині рівності усіх учасників судового процесу, змагальності, розумності строків розгляду справи судом та неприпустимості зловживання процесуальними правами.
На підставі зазначеного, у своїй заяві представник відповідачки просила визнати зловживання процесуальним правами позивачами, у зв'язку з поданням завідомо безпідставних клопотань, в тому числі і поданням клопотання про призначення судово-психологічної експертизи з використанням поліграфа та застосувати до позивачів заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнути в дохід державного бюджету штраф у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. з кожного.
Представник позивачів 10.03.2025 року через систему "Електронний суд" надала заперечення проти вказаного клопотання сторони відповідачки, в яких зазначила, що позивачами було ініційоване проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, однак в зв'язку з тим, що на момент подачі клопотання про призначення експертизи, ціну встановити було неможливо, у відкритому доступі відсутні будь-які нормативно правові акти, які регулюють вартість експертизи у Харківській філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» для орієнтовного розуміння ціни. Тому, отримавши 13.12.2024 через підсистему «Електронний Суд» лист щодо сплати грошових коштів у розмірі 82404,80 грн. за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, стало зрозумілим, що дана сума є завищеною. Представник позивачів наголосила, що стороною позивачів було вжито всіх заходів, які б дали змогу провести посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України». Так, представником було направлено Адвокатський запит до Харківської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» про отримання детального розрахунку вартості посмертної судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_6 у справі № 645/545/24 із зазначенням вартості 1 експертогодини з посиланням на норми законодавства, яким встановлено вартість; терміну проведення та на підставі яких документів встановлюється складність експертизи. Також представник позивачів звернулася до Харківської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» із Заявою про розстрочку сплати за експертизу у справі, однак їм було відмовлено.
В підготовчому судовому засіданні представник позивачів повністю підтримала клопотання про призначення судово-психологічної експертизи з використанням поліграфа від 05.03.2025 року з підстав, викладених у ньому. Заперечувала проти задоволення клопотання представника відповідачки адвоката Кузнецової А.А. про визнання зловживання процесуальними правами від 05.03.2025 року, а також про визнання зловживання процесуальними правами від 07.03.2025 року, та просила відмовити у їх задоволенні.
Представник відповідачки в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання сторони позивачів про призначення судово-психологічної експертизи з використанням поліграфа від 05.03.2025 року з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просила відмовити у його задоволенні. Також просила задовольнити клопотання від 05.03.2025 року та заяву від 07.03.2025 року про визнання зловживання позивачами своїми процесуальними правами та застосувати до них заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
Суд, розглянувши вищевказані клопотання та заяву, вислухавши пояснення представників сторін, вважає необхідним зазначити наступне.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Стаття 105 ЦПК України передбачає, що призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:
1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;
2) психічний стан особи;
3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Аналіз зазначених норм права свідчить, що суд має право для з'ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки чи ремесла, призначити експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Наявність клопотання сторони про призначення експертизи у справі, за відсутності передбачених статтею 105 ЦПК України умов, необхідних для її призначення, не є безумовною підставою для призначення судом відповідної експертизи у справі.
За своїм визначенням поліграф є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред'явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів; аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.
Поліграф це багатоканальний осцилограф, який проводить одночасний запис показників кров'яного тиску, дихання, рухових реакцій, робить електрокардіограму тощо. Водночас, на основні чотири показники, які вимірюються поліграфом (артеріальний тиск, пульс, потовиділення, частота дихання) впливає велика кількість емоцій, в тому числі радість, ненависть, печаль, тривога, депресія. Зв'язок цих параметрів у сукупності із намірами безперечного обману до цього часу наукою не доведено. При цьому слід зазначити, що поліграф не читає думки, а лише реєструє фізіологічну активність та зміну її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною долею вірогідності може свідчити про неправду. По фізіологічним реакціям не можна точно встановити природу процесу, що їх викликав (позитивна чи негативна емоція, біль, якісь асоціації, брехня, переляк).
Тобто судова експертиза із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа - це різновид психологічної експертизи, яка проводиться у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням комп'ютерного поліграфа психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред'явлені в ході дослідження стимули з метою перевірки достовірності інформації, що надається досліджуваною особою. Положеннями чинного цивільного процесуального законодавства не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників справи із застосуванням поліграфа (детектора брехні) або прийняття судом в якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовний характер.
Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що законодавець дозволяє використовувати поліграф у вузькому професійному колі (Інструкція щодо застосування комп'ютерних поліграфів у роботі з персоналом органів внутрішніх справ України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2004 року № 842, Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа у Державному бюро розслідувань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2017 року № 449, Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України, затверджене Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 грудня 2016 року № 1285 тощо).
Крім того, опитування учасників процесу з використанням поліграфа не відноситься до експертиз, передбачених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.
Відповідно до підпунктів 6.8.1-6.8.2 пункту 6.8 розділу VI Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа. Предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій. Такі опитування можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.
Зазначені норми права свідчать про те, що судова експертиза з використанням поліграфу це психологічна експертиза у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням поліграфу психофізіологічних реакцій особи у відповідь на пред'явлені в ході дослідження стимули з метою перевірки достовірності інформації, що надається досліджуваною особою. Проведення даної експертизи є можливим за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини розглядає різні аспекти використання поліграфу, звертаючи увагу на дотримання прав людини. Суд наголошує на необхідності дотримання прав людини під час використання поліграфа, зокрема права на приватне життя (стаття 8 Європейської конвенції з прав людини) та права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції). Важливими рішеннями у цій сфері є справи «Сідік проти Німеччини» (2000) та «Юванович проти Швейцарії» (2009), де ЄСПЛ підкреслив, що використання поліграфа повинно здійснюватися з дотриманням принципів законності, необхідності та пропорційності [5;6].
Згідно із вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.213ЦПК України під час розгляду справи суд повинен безпосередньо дослідити докази у справі.
Достовірність показань особи є предметом оцінки виключно суду, а не психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа. Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено перевірку показань учасника справи із застосуванням спеціального технічного засобу поліграфу та використання отриманих даних як доказу.
В Україні результати досліджень на поліграфі не є самостійним видом доказів у розумінні ст. 73 ЦПК України. Поліграфічні дослідження можуть виступати лише як допоміжний інструмент для збору інформації.
Результати опитування із застосуванням поліграфа не можуть бути достовірним та допустимим доказом, оскільки таке опитування проводиться з метою отримання орієнтовної інформації, а доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи (стаття 76 ЦПК України).
Суд зауважує про те, що в ході дослідження із застосуванням комп'ютерного поліграфа здійснюється експертна оцінка та інтерпретація психофізіологічних реакцій, детермінованих зовнішніми стимулами.
Тобто результати опитування із застосуванням поліграфа не є релевантними для вирішення питання про визнання заповіту недійсним, оскільки таке опитування проводиться з метою отримання орієнтовної інформації.
Наявність чи відсутність висновку експертизи не спростовує як факту складення спадкодавцем заповіту на ім'я відповідачки, так і не може слугувати доказом для визнання його недійсним.
Таким чином, суд доходить до висновку про те, що представник позивачів у поданому клопотанні не довів значимість призначення експертизи для вирішення цієї справи та не підтвердив можливість використання її результатів для розгляду цієї справи, оскільки клопотання не містить аргументів, які би вказували на виключну необхідність призначення такого експертного досліджування.
На переконання суду, призначення у справі відповідної експертизи на даному етапі розгляду справи призведе лише до необґрунтованого затягування її розгляду.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що висновок судово-психологічної експертизи з використанням поліграфа не відноситься до висновків експерта чи документів в розумінні доказів та доказування, результати перевірок на поліграфі мають орієнтовне значення, а висновки мають ознаки вірогідності, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для призначення у справі психологічної експертизи з використанням комп'ютерного поліграфа.
Отже, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання представника позивачів адвоката Калетнік М.Ю. про призначення судово-психологічної експертизи з використанням поліграфа від 05.03.2025 року.
Щодо клопотання від 05.03.2025 року та заяви від 07.03.2025 року про визнання зловживання позивачами своїми процесуальними правами та застосування до них заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст.44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 44ЦПК України у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на подання сторонами клопотань, в тому числі про призначення експертизи, передбачено п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Підстав вважати, що клопотання про призначення експертиз були подані представником позивачів з метою затягування розгляду справи, судом на цей час не встановлено.
Представником позивачів надано до матеріалів справи докази того, що на момент звернення з клопотанням про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, ціну за її проведення встановити було неможливо, а при отриманні 13.12.2024 через підсистему «Електронний Суд» листа щодо сплати грошових коштів у розмірі 82404,80 грн. за її проведення позивачі не мали змоги сплатити таку вартість На підтвердження майнового стану позивачів представником надані до матеріалів справи відповідні довідки про доходи позивачів. Також, представником надано копію Адвокатського запиту до Харківської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» про отримання детального розрахунку вартості посмертної судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_6 у цій справі із зазначенням вартості 1 експертогодини з посиланням на норми законодавства, яким встановлено вартість; терміну проведення та на підставі яких документів встановлюється складність експертизи. Також надано копію звернення до Харківської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» із Заявою про розстрочку сплати за експертизу у справі, яке залишилася без задоволення.
З огляду на обставини, на яких ґрунтується клопотання та заява представника відповідачки, вбачається що вказані обставини не відносяться до виключного переліку обставин, за яких суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
В клопотанні та заяві не вказані обставини, якими визначено перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання правами та з урахуванням ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд зазначає, що твердження представника відповідачки є оціночними судженнями сторони процесу, представником не зазначено належних обґрунтувань, які б свідчили про зловживання процесуальними правами стороною позивачів.
Таким чином, з огляду на викладене, обґрунтованих підстав для накладення штрафу на позивачів, не вбачається, а тому суд дійшов до висновку, що клопотання та заява представника відповідачки є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 43, 44, 76, 77, 81, 103, 105, 106, 143, 148, 260, 353 ЦПК України, суд-
Клопотання представника відповідачки адвоката Кузнецової А.А. про визнання зловживання процесуальними правами від 05.03.2025 року вхідний № 3180 залишити без задоволення.
Клопотання представника позивачів адвоката Калетнік М.Ю. про призначення судово-психологічної експертизи з використанням поліграфа від 05.03.2025 року залишити без задоволення.
Заяву представника відповідачки адвоката Кузнецової А.А. про визнання зловживання процесуальними правами від 07.03.2025 року вхідний № 5496 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 12.03.2025 року.
Суддя О.В. Федорова