Справа № 632/168/25
провадження №3/632/112/25
12 березня 2025 року місто Златопіль
Суддя Первомайського міськрайонного суду Харківської області Васянович Г.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Георгіївка Мар'їнського району Донецької області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю третьої групи з дитинства, який згідно із постановою поліцейського відділення поліції № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області від 23 червня 2024 року - серія ЕНА № 2455464, був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, -
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення 22 січня 2025 року об 11 годині 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на вулиці Незалежності у місті Златопіль Лозівського району Харківської області, здійснював керування транспортним засобом - автомобілем ВАЗ - 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами.
Правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки ОСОБА_1 згідно із постановою серії ЕНА № 2455464 від 23 червня 2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив підпункт «а» пункту 2.1. розділу 2 Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Так, ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, окрім іншого, має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення; заявляти клопотання; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Згідно із п. 12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06 листопада 2015 року, у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.
Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення (ст. 274 КУпАП).
Разом із цим ст. 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що жестова мова як мова осіб з вадами слуху є засобом спілкування та навчання і захищається державою, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, серед іншого, забезпечують можливість комунікації осіб з інвалідністю з вадами слуху в органах, установах та закладах соціального захисту населення, правоохоронних органах, органах пожежної безпеки, аварійно-рятувальних службах, закладах охорони здоров'я, навчальних закладах тощо; сприяють наданню послуг перекладачів жестової мови громадянам України з вадами слуху, які користуються жестовою мовою.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства, має ураження органів слуху, тобто є особою з вадами слуху, може комунікувати тільки жестовою мовою, державною мовою не володіє, оскільки проходив навчання за програмою, яка поєднувала у собі тільки російську та жестову мови.
Згідно із пенсійним посвідченням та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААб від 08 жовтня 2013 року ОСОБА_1 встановлено безстроково третю групу інвалідності з дитинства, окрім іншого, він має ушкодження органів слуху.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 взагалі не володіє державною мовою, має вади слуху та може комунікувати тільки мовою жестів, працівник поліції, який складав матеріали у справі про адміністративне правопорушення, зобов'язаний був залучити захисника та особу, яка володіє технікою жестової мови для спілкування з особами з вадами слуху (тобто має відповідні компетентності).
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких даних щодо вжиття уповноваженою на складення протоколу особою заходів із залучення до участі у справі перекладача жестової мови з метою забезпечення реалізації ОСОБА_1 , передбачених ст. 268 КУпАП, прав, зокрема, прав давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою і взагалі: бути почутим та зрозуміти суть вимог, які йому були пред'явлені особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід'ємна складова права на захист (параграф 3 ст. 6 Конвенції).
Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року).
Інформація про звинувачення має надаватися особі мовою яку він розуміє, якщо особа не володіє мовою, що використовується і не розуміє її документ, що містить звинувачення, повинен бути перекладений, мовою зрозумілою обвинуваченому (рішення ЄСПЛ Хермі проти Італії, Велика палата Європейського суду (2006) §68).
З вищевикладеного вбачається порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому як вбачається із відеозаписів з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського ОСОБА_1 взагалі не був проінформований про порушене щодо нього адміністративне провадження та зміст вчинюваних щодо нього дій, а лише за вказівкою поліцейського поставив свої підписи у протоколі про адміністративне правопорушення, у тому числі про роз'яснення йому його прав передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чого, в силу наведених вище обставин не могло бути зроблено, зокрема через відсутність особи, яка володіє технікою жестової мови для спілкування з особами з вадами слуху.
Натомість поліцейський про вчиненні ним дії, зокрема після складання протоколу про адміністративне правопорушення, проінформував сина ОСОБА_1 .
Отже, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 227300 від 22 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 працівником поліції були порушені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, в частині його складання без участі захисника та особи, яка володіє технікою жестової мови, у зв'язку з чим, було порушено право ОСОБА_1 на захист та отримання належної правової допомоги.
Водночас, обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.
Допущені інспектором поліції порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позбавляють суд можливості здійснити повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративне правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті, з'ясування її обставин та прийняття рішення по ній.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Процесуальними наслідками порушення права особи на захист є недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-яких інших доказів, здобутих завдяки інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Окрім того, як роз'яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, з вищенаведеного слідує, що наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення від 22 січня 2025 року, який повинен бути первинним і ключовим доказом в цій справі, складений із грубим порушенням права особи на захист та права на користування послугами перекладача (особи, яка володіє технікою жестової мови), що робить його очевидно недопустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Інші докази, зокрема: відеозаписи з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, довідки інспектора СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував; 23 червня 2024 року притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також про те, що транспортний засіб - автомобіль ВАЗ - 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває у власності ОСОБА_2 , судом визнаються недопустимими з тих самих підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області.
Суддя:Г. М. Васянович