23 листопада 2010 р. № 14/14-13/293
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Капацин Н.В. -доповідача у справі
суддів :Грека Б.М.
Кролевець О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.09.2010
у справі№ 14/14-13/293
господарського судуміста Києва
за позовомКомунального автотранспортного підприємства № 273901
доВідкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"
простягнення 33 492,69 грн.
за участю представників від:
позивача не з"явився
відповідача не з"явився
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2010р. у справі № 14/14 задоволено позовні вимоги Комунального автотранспортного підприємства № 273901, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" на користь Комунального автотранспортного підприємства № 273901 основного боргу у розмірі 32 356,96 грн., 1 135,73 грн. пені, 334,92 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010р. у справі № 14/14 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2010р., справу № 14/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
При новому розгляді справи Господарським судом міста Києва 27.07.2010р. прийнято рішення, залишене без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010р. у справі № 14/14-13/293, яким частково задоволено позовні вимоги Позивача, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" на користь Комунального автотранспортного підприємства № 273901 пені в розмірі 7 882,47 грн., 78,82 грн. - державного мита, 179,74 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Відкрите акціонерне товариство "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2010р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010р. у справі № 14/14-13/293 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.
Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 258, частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Сторони, згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору № 66 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському сполученні від 01.04.08р., укладеного між Комунальним автотранспортним підприємством № 273901 (Перевізник) та Відкритим акціонерним товариством "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" (Замовник), Перевізник зобов'язався прийняти від Замовника вантажі для перевезення обсягом відповідно до письмових заявок замовника, а замовник зобов'язався надати ці вантажі для перевезення та оплатити послуги перевізника відповідно до положень Договору.
Відповідно до пункту 4.6 Договору Замовник перераховує плату за перевезення в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок перевізника до 20 числа місяця наступного за звітним.
Як встановлено судами попередніх інстанцій Позивачем надавалися відповідні транспортні послуги, з якими Відповідач розрахувався не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості та звернення Позивача до Господарського суду міста Києва з позовом.
Після звернення Позивача з позовом Відповідачем сплачено заборгованість за надані послуги перевезення.
При новому розгляді даної справи, Позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Відповідача пеню в сумі 10 349,49 грн. за період в межах шести місяців з 21.11.2008р. по 21.05.2009р. В процесі розгляду справи Відповідачем сплачено розмір основного боргу.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені вказав на спеціальний строк позовної давності встановлений в один рік до вимог про стягнення неустойки, пені (пункт 1 статті 258 Цивільного кодексу України), що підлягає застосуванню до вимог про стягнення пені за період з 21.11.2008 по 03.12.2008р. Оскільки Позивач звернувся до суду з позов 03.12.2009р., в частині стягнення пені за період з 03.12.2008р. по 21.05.2009р. спеціальний строк позовної давності не є пропущеним.
Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що якщо замовник не оплачує послуги перевізника на підставі та у зазначений в цьому Договорі термін, він сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом 03.12.2009р.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає право позивача до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог.
Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції. Позивач, скориставшись правом передбаченим вищезазначеною статтею, звернувся до суду першої інстанції з уточненням позовних вимог та збільшив розмір пені.
Судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено Позивачу в частині стягнення пені за період з 21.11.2008 по 03.12.2008р., у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Твердження Відповідача про порушення Позивачем статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку зі зміною підстав і предмета позову не підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пункт 1 статті 1119 даного Кодексу передбачає, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010р. у справі № 14/14-13/293 залишити без змін.
Головуючий - суддя Н.В. Капацин
Судді Б.М. Грек
О.А. Кролевець