Справа: № 2-а-3215/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
"30" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Данилової М.В.
при секретарі: Козловій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -
02.03.2010 ЗАТ «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення- рішення № 0001432312/0 від 18.02.2010.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду - без змін.
Так, згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2009.
За результатами перевірки складено акт № 53/1-23-04-0517733 від 05.02.2010, яким встановлено неподання позивачем податкового розрахунку земельного податку на 2009, ненарахування та несплату податку у сумі 88871,55 грн, чим порушено ст. 2 ЗУ «Про плату за землю».
На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001432312/0 від 18.02.2010 про визначення податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 133477,33 у тому числі 88871,55 грн. -основного платежу, 44605,78 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (ст. 2 ЗУ «Про плату за землю»).
Як вбачається з ст. 27 Закону «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.
Відповідно до ст. 5 Закону «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
У статті 15 цього Закону зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Статтею 13 передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність використання посадовими особами відповідача даних земельного кадастру для визначення земельного податку.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції позивачем на вимогу ст. 71 КАС України не ненадано жодних доказів про вжиття необхідних заходів спрямованих на отримання правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку.
Аналіз матеріалів справи вказує на те, що апелянтом не надано суду доказів, які б спростовували факти протиправності його дій.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»-залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
М.В. Данилова
Повний текст виготовлено 06 грудня 2010 року.