Справа: № 2а-3322/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
"23" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Горяйнова А.М., Безименної Н.В.
при секретарі: Ільницькій В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року - позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про відсутність вини позивача та причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, незабезпечення Хмільницькою ОДПІ гарантованого позивачу чинним законодавством права на подання заперечень на акт перевірки, письмових документів у їх підтвердження, за умови висловлення ним такого прохання, недотримання податковою інспекцією форми прийнятого рішення, а відтак неправомірного віднесення його до податкового зобов'язання, та нарешті абсолютного необгрутованого застосування більш як річного строку накладення адміністративно-господарської санкції.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.
Так, згідно із статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за не оприбуткування (неповне та /або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Суми зазначених фінансових санкцій, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких санкцій (ст. 25 Закону №265).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, штрафні (фінансові) санкції застосовані Хмільницькою ОДПІ до позивача за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні відповідають визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).
Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.
Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 218 ГК України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене суб'єктом господарське правопорушення.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки штрафні (фінансові) санкції в сумі 107143,60 грн. застосовані до позивача поза межами вказаних строків, зазначене рішення є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області від 12 серпня 2010 року №0014811701/0 про застосування до СПД-ФО ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 107143,60 грн., передбачених абзацом 3 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", оскільки відповідачем був пропущений строк, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України.
Крім того, формальні порушення процедури проведення перевірки та оформлення її результатів не можуть бути підставою для звільнення від передбаченої законом відповідальності у випадку встановлення перевіркою фактів порушення вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача -Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області -задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року -скасувати частково, та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині протиправного застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 107143,60 грн., які застосовані Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Вінницькій області на підставі податкового повідомлення-рішення № 0014811701/0 від 12 серпня 2010 року.
В решті позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: А.М. Горяйнов
Н.В. Безименна
Постанову складено у повному обсязі 26.11.2010.