Справа: № 2а-10375/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"23" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Горяйнова А.М., Безименної Н.В.
при секретарі: Ільницькій В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги позивача -приватного підприємства «Алкіон»та відповідача -Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Алкіон»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Позивач не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, і порушення норм матеріального права, просив оскаржувану постанову скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення з'явившихся учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 04.09.2008 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001952310/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 124983,00 грн., в тому числі штрафні санкції - 41661,00 грн., а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003712330/0, яким у зв'язку з порушенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 164560,00 грн.
Розглядаючи апеляційні скарги, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з ст. 1 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Порядок податкового обліку витрат на придбання ліцензії для організації діяльності з проведення азартних ігор залежить від терміну її дії, встановленого відповідним законодавством.
Так, у разі коли термін дії ліцензії менше року, то в такому випадку застосовується підпункт 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), згідно з яким до складу валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності.
Якщо платнику податку видано ліцензію терміном більше, ніж на один рік, витрати на її придбання відображаються в його податковому обліку таким чином.
Пунктом 1.2 ст. 1 Закону встановлено, що нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Згідно з пунктом 4 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" під поняттям "нематеріальний актив" розуміється немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання більше року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей або надання в оренду іншим особам.
Відповідно до 5 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" поряд із правами інтелектуальної та промислової власності до нематеріальних активів належать, зокрема, інші нематеріальні активи - в т. ч. право на провадження діяльності.
Отже, оскільки право на організацію діяльності з проведення азартних ігор відповідає критеріям для визнання його нематеріальним активом згідно з пунктом 1.2 ст. 1 Закону та пунктами 4 і 5 П(С)БО "Нематеріальні активи", таке право обліковується в податковому обліку як нематеріальний актив.
Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням нематеріальних активів, до валових витрат не включаються (підпункт 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону) і підлягають амортизації відповідно до підпункту 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону як витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання.
Відповідно до пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Враховуючи те, що відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства для розрахунку амортизації основних фондів і нематеріальних активів передбачено єдиний механізм (додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства), амортизація нематеріальних активів здійснюється починаючи з наступного кварталу після введення в експлуатацію, тобто так само, як це передбачено для основних фондів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що витрати на придбання ліцензії, термін дії якої більше року, відображаються в податковому обліку як витрати на придбання нематеріальних активів, а на придбання короткотермінової ліцензії - в складі валових витрат звітного періоду. Зазначена правова позиція підтверджується, зокрема, роз'ясненнями ДПА України, викладеними у листі № 18813/7/15-0217 від 17.09.2008. Крім того, аналогічна правова позиція викладена у роз'ясненнях ДПА у м. Києві №1553/10/31-606 від 28.04.2009 та самого ДПІ у Святошинському районі м. Києва №2150/10/31-031 від 25.03.2009, виданих у відповідь на запити ПП «Алкіон».
Крім того, відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи, що ліцензія серії АВ №082976 від 16.06.2006 була видана ПП «Алкіон»Міністерством фінансів України на строк з 06.05.2006 по 05.05.2011, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення ПП «Алкіон»на виконання пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у період з 2006 року по 1 квартал 2008 року до складу амортизаційних відрахувань витрат на придбання вказаної ліцензії для організації діяльності з проведення азартних ігор на загальну суму 333289,00 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва про порушення позивачем пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, відповідно, про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 83322,31 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення -безпідставним та неправомірним.
Крім того, як встановлено Актом перевірки, в гральних залах ПП «Алкіон»надавались послуги з грального бізнесу на 484 гральних автоматах, не переведених у фіскальний режим та не зареєстрованих у встановлений законом термін, чим було порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Отже, враховуючи надання ПП «Алкіон» послуг з грального бізнесу на гральних автоматах, не переведених у фіскальний режим та не зареєстрованих у встановлений законом термін, колегія суддів приходить до висновку про порушення ПП «Алкіон»п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Статтею 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкції як адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
З аналізу викладених норм вбачається, що фінансові санкції за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачені п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, ДПІ у Святошинському районі міста Києва при прийнятті рішення №0003712330/0 від 03.09.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за надання послуг з грального бізнесу на гральних автоматах, не переведених у фіскальний режим та не зареєстрованих у встановлений законом термін, було дотримано вимог ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення №0003712330/0 від 03.09.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаного рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги позивача -приватного підприємства «Алкіон»та відповідача -Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: А.М. Горяйнов
Н.В. Безименна
Ухвалу складено у повному обсязі 26.11.2010.