ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
26 жовтня 2010 року < Час проголошення > № 2а-6980/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А. , суддів Федорчука А.Б. Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. вирішив адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
провизнання протиправним та скасування припису від 13.01.2010р. №СК-421/10-28 в частині
за участю представників сторін:
від позивача Старков І.О. (дов.від 01.07.10р. №08-03-28/321-10)
від відповідача не з'яв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Оранта»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування рішення (в частині).
позивач звернувся до суду з позовом про визнання та скасування припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.01.2010р. №СК-421/10/28.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає те, що не погоджується з приписом відповідача від 13.01.10 №СК-421/10-28 в частині порушення ним Закону України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду про наступне.
Щодо звернення ОСОБА_2, згідно із ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що страховим випадом є подія, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 подано заяву про страхове відшкодування відносно ДТП 21.08.2007. Відповідно до адміністративних матеріалів справи, на момент ДТП в забезпеченому транспортному засобі АЗЛК 21412, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 поруч перебував ОСОБА_3 який на підставі довіреності мав право керувати зазначеним транспортним засобом.
Відповідно до ст.22 правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог правил.
Оскільки, договір страхування було укладено по першому типу, який чітко визначав умови: страхування відповідальності страховиком тільки у разі експлуатації забезпеченого транспортного засобу особою на законних підставах, оскільки не надано підтвердження того, що водій експлуатував транспортний засіб на законних підставах, тому здійснювати виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 відсутні підстави.
Щодо порушення ст.26 Закону України «Про страхування»та відмови у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_5 позивач зазначає.
Смерть застрахованої особи згідно довідки настала від інфаркту головного мозку, що не є наслідком нещасного випадку. У зв'язку цим відсутні підстави для визнання наведеного випадку страховим та виплати страхового відшкодування.
В судове засідання представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначається про те, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідно до якого виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.35 цього Закону документів.
Щодо взаємовідносин з ОСОБА_6, відповідач вважає, що відмова у виплаті є неправомірною. Законодавство України не містить вичерпний перелік підстав керування транспортним засобом. Тому позивач всупереч зазначеної статті не здійснив виплату страхового відшкодування.
Щодо взаємовідносин по договору добровільного особистого страхування укладеного з ОСОБА_7 відповідач в запереченнях зазначає, що смерть застрахованої особи сталася в наслідок інфаркту головного мозку, що підтверджується довідкою про причину смерті. Тому, позивач зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування, а відмова в її невиплаті є неправомірною.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як зазначається в матеріалах справи, Державної комісією у регулювання ринків фінансових послуг України (надалі - відповідач) складено Акт позапланової інспекції Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі - позивач) від 22.12.2009 №26/09-26-3300.
Актом встановлені порушення:
- вимог ст.ст.2, 20, 25, 26, 28 Закону України «Про страхування», ст.29, п.35.3 ст.35, п.36.1 ст.36, п.37.1 ст.37, п.37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів.
На підставі акту відповідачем прийнято припис від 13.01.10 №СК-421/10-28, яким зобов'язано позивача усунути виявлені порушення вимог чинного законодавства України у сфері надання фінансових послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.07 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів першого типу (страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах).
На підтвердження факту укладення вищезазначеного договору, ОСОБА_3 надано поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності наземних -транспортних засобів № ВА/6209541.
Об'єктом договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
При цьому забезпеченим транспортним засобом був автомобіль марки - Москвич АЗЛК 21412, державний - реєстраційний номер НОМЕР_1.
21.08.07 року сталася дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок) за участю забезпеченого транспортного засобу за кермом якого знаходився ОСОБА_4 та автомобіля марки Мазда- 6 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 за кермом якого знаходилась ОСОБА_2
Відповідно до положень статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву, до якої долучає такі документи: довідку про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення тимчасової втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
15.10.07 ОСОБА_2 до позивача були надані документи, які передбачені положеннями статті 35 вищезазначеного Закону України.
Відповідно до положень пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове врахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Згідно з положеннями пункту 2.1 статті 2.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
При аналізі змісту документів, що містяться в матеріалах справи наданими сторонами, а саме: заяви про страхове відшкодування від 23.08.07 № 6852, протоколу ВА № 116026 про адміністративне правопорушення від 21.08.07, пояснення по факту ДТП від 21.08.07 було встановлено, що за кермом забезпеченого, транспортного засобу під час настання страхового випадку, перебував ОСОБА_4 поруч з яким знаходився титульний власник - ОСОБА_6, який на підставі довіреності від 06.04.07 № НОМЕР_3 має право керувати забезпеченим транспортним засобом.
Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (в редакції, що діяла на момент настання події, що містить ознаки страхового випадку) (далі -правила дорожнього руху), а саме, п. б ст.2.1, зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон.
Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 р. N 1306 власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог Правил.
Крім того, 18.11.08 між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір добровільного особистого страхування, на підтвердження укладення якого Страхувальнику видано Поліс добровільного особистого страхування № 11811299.
10.02.09 настала смерть Страхувальника внаслідок раптового захворювання - інфаркту головного мозку.
Відповідно до умов договору особистого страхування, Страхувальник був застрахований від нещасного випадку: 1) смерті, внаслідок нещасного випадку, 2) травматичного ушкодження, внаслідок нещасного випадку.
Відповідно до умов договору особистого страхування та Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 108, затверджених рішенням Правління НАСК «Оранта»від 06.02.07 № 51, «нещасними випадками»є раптові непередбачувані події, включаючи протиправні дії третіх осіб, що фактично відбулися в період дії договору страхування та спричинили розлад здоров'я Застрахованої особи, викликаний пошкодженням тканин організму з порушенням їх цілісності і функцій, деформацією і порушенням опорно - рухового апарату, заподіяний зовнішнім впливом, або смерть Застрахованої особи.
З наведеного вбачається, що характерною ознакою нещасного випадку, яка розмежовує нещасний випадок від раптового захворювання, є зовнішній вплив, внаслідок якого застрахованій особі завдано розлад здоров'я або смерті.
Смерть застрахованої особи згідно довідки про причину смерті настала від інфаркту головного мозку, що не є наслідком нещасного випадку раптових непередбачуваних подій, а є раптовим захворюванням, страхування від якого відбувається відповідно до іншого виду добровільно страхування, передбаченого статтею 6 Закону України «Про страхування».
Відповідно до п.4 ст.6 Закону України «Про страхування»добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В даному випадку видами добровільного страхування можуть бути:
2) страхування від нещасних випадків, як і застрахований страхувальник у даному випадку.
Страхування здоров'я на випадок хвороби передбачено п.4 абз.4 ст.6 Закону України «Про страхування» здійснюється позивачем на підставі інших правил (Правил добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби).
У зв'язку з цим, суд вважає що вчиненні позивачем дії відповідають вимога чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання наведених випадків страховими, та відсутні підстави для здійснення виплат страхового відшкодування.
Частиною першою статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Окружного адміністративного суду м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 13.01.2010 №СК-421/10-28 в частині порушення вимог п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо нездійснення виплати страхового відшкодування у статті 35 цього Закону документів ОСОБА_2
3. Визнати протиправним та скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 13.01.2010 №СК-421/10-28 в частині порушення вимог статті 26 Закону України «Про страхування»щодо відмови у виплаті страхового відшкодування не у відповідності до умов договору ОСОБА_5
4. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.
Головуючий Суддя І.А. Качур
Судді А.Б. Федорчук С.К. Каракашьян