ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 листопада 2010 року 12 год. 30 хв. № 2а-11962/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. при секретарі судового засідання Крупічко Ю.Ю. розглянув адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Діловий центр»
доДержавної інспекції з контролю за цінами в місті Києві
провизнання протиправним та скасування Рішення від 30.07.2010р. №99 про стягнення необґрунтовано отриманої суми виручки та застосування фінансових санкцій у розмірі 23 126,53 грн.
за участю представників:
позивача: Підлісний С.Б., Проніна О.П.,
відповідача: Новікова О.Г.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.11.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 19.11.2010 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Діловий центр»(далі -Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві (далі -Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення від 30.07.2010р. №99 про застосування фінансових санкцій у розмірі 23 126,53 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-11962/10/2670 та призначено судовий розгляд справи.
У судовому засіданні 15.11.2010 р. Позивач, Відповідач прибули.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Відповідачем винесено Рішення від 30.07.2010р. №99 про стягнення необґрунтовано отриманої суми виручки та застосування фінансових санкцій у розмірі 23 126,53 грн. в порушення вимог діючого законодавства, що порушує права Позивача.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях від 07.09.2010 р. № 152-07/3034, від 19.10.2010р. №152-07/6-3619, від 12.11.2010 р. №152-07/6-3975, зазначає, що оскаржуване Рішення є правомірним та ґрунтується на вимогах закону.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В період з 07.07.2010 року по 27.07.2010 року уповноваженою особою Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві проведено планову перевірку ТОВ «Компанія Діловий Центр»з питань додержання державної дисципліни цін при встановленні, формуванні тарифів на житлово-комунальні послуги в гуртожитку за адресою: м. Київ, вулиця Чистяківська, 2, за період з липня 2009 року по червень 2010 року.
За період перевірки Відповідачем складено Акт від 27.07.2010 р. № 176 про результати перевірки ТОВ «Компанія Діловий Центр»( ЄДРПОУ 31403412) з питань дотримання державної дисципліни цін за період з липня 2009 року по червень 2010 року (надалі - Акт).
Відповідно до відомостей, що викладені в Акті, Відповідач вважає, що ТОВ «Компанія Діловий Центр»порушило вимоги п. 38 Типового положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208, постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення холодної води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», вимоги постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.03.1999 № 309 (із змінами і доповненнями) і постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 25.10.2008 № 1239 «Про затвердження роздрібних цін на газ природний, використовується для потреб населення», п.1 розпорядження КМДА від 19.06.2000 № 748 «Про встановлення розмірів квартирної плати»(із змінами та доповненнями), п. 3 розпорядження органу Київської міської ради (КМДА) від 29.04.2009 № 516 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»(в період його дії), п. 2 розпорядження від 29.04.2009 № 520 «Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»(із змінами, в період його дії), п. 3 розпорядження від 31.08.2009 № 980 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної види і водовідведення холодної та гарячої води для населення»(в період його дії) та п. 2 розпорядження від 31.08.2009 № 981 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» (в період його дії), п. 2 розпорядження від 15.10.2009 № 1192 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»(в період його дії) п. З розпорядження від 30.11. 2009 № 1332 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водо відновлення холодної та гарячої води для населення»(в період його дії) та п. 2 розпорядження від 30.11.2009 № 1333 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»(в період його дії), внаслідок чого Позивач нарахував мешканцям плату за проживання в гуртожитку з липня 2009 року по червень 2010 року на суму 22 406,00 грн., в т.ч. з серпня 2009 року по травень 2010 року на суму 18 805,00 грн.
Позивач надіслав лист від 28.07.2010 року № 273 на акт перевірки від 27.07.2010 року, на що Відповідачем надано відповідь у вигляді Додатку від 29.07.2010 року до Акту перевірки від 27.07.2010 року № 176.
В Результаті доопрацювання документів, наданих Позивачем відповідно виявлено завищення нарахування мешканцям плати за проживання в гуртожитку з липня 2009 року по травень 2010 року на суму 14 410,00 грн., в т.ч. з серпня 2009року по травень 2010 року на суму 11 988,00 грн.
З урахуванням фактичної сплати мешканцями за проживання в гуртожитку з серпня 2009 року по травень 2010 року, Відповідач вважає, що розмір отриманої необґрунтованої суми виручки становив 7 708,00 грн.
На підставі Акта № 176 Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві прийнято рішення від 30.07.2010 року № 99 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (далі - Рішення), яким вилучено в дохід державного бюджету необґрунтовано отриману суму виручки в розмірі 7 708,00 грн. за період з липня 2009 року по червень 2010 року, а також застосовано штрафні санкції в розмірі 15 417,00 грн., всього 23 126,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства фінансів України від 03.12.01 р. №298/519, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушенням порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема, застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 24.06.2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги»(далі -Закон № 1875-IV) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;
друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Згідно чинного законодавства державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів (ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).
При цьому, Державна інспекція з контролю за цінами (та її територіальні органи) як спеціальний орган державного управління з контролю за цінами наділений повноваженнями проводити перевірку відповідності законодавству встановлення і застосування державних фіксованих та регульованих цін (п. 1 ч. 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.00 р. №1819).
Як вбачається з матеріалів справи, вартість житлово-комунальних послуг на одне ліжко-місце в розмірі 70,00 грн. затверджено наказом ТОВ «Компанія Діловий Центр»від 03.01.2007 р. керівником підприємства, узгоджувалась з мешканцями в момент їхнього ознайомлення з прейскурантом цін на послуги.
Відповідач обґрунтовує правомірність свого рішення тією обставиною, що Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування»та «Про столицю України -місто-герой Київ»право встановлювати (погоджувати в установленому порядку з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності) тарифи на житлово-комунальні послуги надано органам місцевого самоврядування і виконавчій влади в місті Києві, тобто Київській міській державній адміністрації.
З цим твердженням суд не може погодитись з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1875-IV до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить: 1) забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері; 2) розроблення і реалізація регіональних та місцевих програм, участь у розробленні і реалізації державних програм у цій сфері; 3) ліцензування певних видів господарської діяльності відповідно до закону; 4) взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень; 5) залучення небюджетних джерел фінансування для забезпечення виконання державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг; 6) здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них; 7) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.
Відповідно до ст. 8 Закону № 1875-IV стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.
Щодо нормативного встановлення плати за проживання в гуртожитку суд виходив з такого.
Київською міською державною адміністрацією (далі -КМДА) видано розпорядження від 04.04.07 року № 393 «Про визнання таким, що втратили чинність, окремих розпоряджень КМДА», згідно з яким визнано такими, що втратили чинність, розпорядження КМДА від 24.09.02 року № 1787 «Про встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках громадян», зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 30.09.02 року № 73/456. Воно не оприлюднене офіційно, у зв'язку з чим не набуло чинності.
Також повідомлено про те, що компетенція КМДА щодо встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках визначена ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст. ст. 14, 30, 31 Закону № 1875-IV порядок формування цін/тарифів на кожний вид послуг І-ї та ІІ -ї груп визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідний порядок формування цін/тарифів по встановленню граничних розмірів плати за проживання у гуртожитках громадян, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, викладено у п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»від 25.12.1996 р. № 1548.
Відповідно до п. 16 Постанови № 1548 Рада Міністрів АРК, області, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації встановлювали «граничні розміри плати за проживання у гуртожитках громадян, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в України на законних підставах».
На виконання п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України № 1548 Розпорядженням КМДА від 24.09.02 р. № 1787 встановлено граничні розміри плати за проживання в гуртожитках громадян.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 342 від 11.05.2005 року п. 16 Постанови № 1548 втратив чинність, наслідком чого стало позбавлення КМДА делегованого Кабінетом права встановлювати граничні розміри плати за проживання в гуртожитках громадян.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 7 Закону № 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Стаття 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає повноваження виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад як «встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати прибуткових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствам та організаціям комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами установами та організаціями, які не належать до комунальної власності». Але вказаний Закон не визначає, яким чином це здійснюється.
Частиною 5 ст. 31 Закону № 1875-IV, передбачено, що видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті. Механізм таких витрат також не визначається.
Розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду належить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, а не органів місцевого самоврядування згідно з п.4 ст.5 Закону № 1875-IV.
Згідно з положенням ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що регулювання розміру плати за проживання у гуртожитках громадян, починаючи з 11.05.05 року, не відноситься до повноважень виконавчих органів міських рад, в даному випадку, до повноважень КМДА, яка згідно Закону України «Про столицю України -місто-герої Київ»є виконавчим органом міської ради та місцевим органом державного управління.
Загальні положення законодавства, Закони України «Про житлово-комунальні послуги»та «Про місцеве самоврядування в Україні» не дають підстав для висновку про наявність у органів місцевого самоврядування повноважень щодо встановлення граничних тарифів за проживання в гуртожитках громадян.
Будь-якого нормативного документу, розробленого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства на виконання п. 4 ст. 5 Закону № 1875-IV не існує.
З огляду на відсутність нормативного документу, розробленого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства на виконання п.4 ст. 5 Закон № 1875-IV щодо встановлення плати за проживання громадян в гуртожитках, суд вважає, що даний вид цін/тарифів фактично не відноситься до державних фіксованих чи регульованих цін і тарифів.
Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин, як і станом на день прийняття рішення по справі, не існує законодавчих актів, що встановлювали б граничний розмір для проживання в гуртожитках громадян.
Таким чином, Позивачем вірно застосовано при визначенні розміру плати за гуртожиток порядок формування тарифів на житлово-комунальні послуги норми Постанови Kабінету Mіністрів України від 12.07.2005 р. № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(далі -Постанова №560) та від 20.05.2009 р. №529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(далі -Постанова № 529).
Оскільки Постанова № 529 не містить положень щодо зобов'язання обслуговуючих організацій проводити повторне формування тарифів за новим механізмом, то встановлені у 2007 році Позивачем тарифи були правомірно не змінені.
Тарифи, що були затверджені Позивачем Наказом № 3 від 03.01.2007 року сформовані в порядку визначеному Постановою № 560. А саме до розрахунку тарифів було включено виключно ті послуги, які були надані орендарям у відповідності до договорів укладених між позивачем та обслуговуючими організаціями. За калькуляційну одиницею було взято 1 кв.м. загальної площі орендованого житла.
Всі мешканці 26-ти кімнат були заселені до 2009 року, тобто до того часу, як набрала чинності Постанова № 529. Дві особи після липня 2009 року заселялися відповідно до норм постанови № 529, тобто погодження діючих тарифів з орендарями відбувалось шляхом укладання договорів оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Діловий центр»задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві від 30.07.2010р. №99 про стягнення необґрунтовано отриманої суми виручки та застосування фінансових санкцій у розмірі 23 126,53 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Діловий центр» судовий збір в розмірі 03,40 грн.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Маруліна