ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 листопада 2010 року < Час проголошення > № 2а-14685/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»
до1. Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва,
2. Головного управління Державного казначейства України в м.Києві
проскасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000240702/0 від 06.04.2010, № 0000240702/1 від 11.06.2010, № 0000420702/0 від 04.06.2010, № 0000420702/1 від 10.09.2010, № 0000430702/0 від 04.06.2010, № 0000430702/1 від 10.09.2010; зобов'язати ДПІ у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку ТОВ „Селтікс", що обліковується в ДПІ у Печерському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р. в розмірі 2 979 348 грн.; зобов'язати ДПІ у Печерському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування ТОВ „Селтікс" з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 979 348 грн. за січень 2010 року; присудити на користь ТОВ «Селтікс»судові витрати у розмірі 20,40 грн. з Державного бюджету України.
Позовні вимоги неодноразово уточнювались, з урахуванням чого позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000240702/0 від 06.04.2010, № 0000240702/1 від 11.06.2010, № 0000240702/2 від 29.07.2010, № 0000240702/3 від 20.10.2010, № 0000420702/0 від 04.06.2010, № 0000420702/1 від 10.09.2010, № 0000430702/0 від 04.06.2010, № 0000430702/1 від 10.09.2010; зобов'язати ДПІ у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку ТОВ „Селтікс", що обліковується в ДПІ у Печерському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р. в розмірі 2 979 348 грн.; зобов'язати ДПІ у Печерському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування ТОВ „Селтікс" з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 979 348 грн. за січень 2010 року; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь ТОВ „Селтікс” в якості відшкодування з бюджету податку на додану вартість суму у розмірі 2979348,00 грн. за січень 2010р.; присудити на користь ТОВ «Селтікс»судові витрати у розмірі 3427,20 грн. з Державного бюджету України.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник ДПІ у Печерському районі міста Києва позов не визнав та подав до суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову.
Головне управління Державного казначейства України в м.Києві заперечення на позов не надало, явку своїх представників в судове засідання не забезпечило, хоча про час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.11.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.11.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ТОВ «Селтікс»подало до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року та відповідний розрахунок суми бюджетного відшкодування.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
На підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з пп. 7.7.1 має від'ємне значення.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Крім того, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Як видно з матеріалів справи, у березні 20010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Селтікс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 32/0702/33302513 від 31.03.2010, яким встановлено порушення ТОВ «Селтікс»вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 806685,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000240702/0 від 06.04.2010, яким ТОВ «Селтікс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 806685,00 грн.
За результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України прийняті рішення, якими відмовлено у задоволенні скарг позивача, у зв'язку з чим ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000240702/1 від 11.06.2010, № 0000240702/2 від 29.07.2010, № 0000240702/3 від 20.10.2010.
Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Абріс-09»було укладено договір купівлі-продажу № 15/11/09 від 15.11.2009 (далі -Договір № 15/11/09), на виконання якого ТОВ «Абріс-09»поставило ТОВ «Селтікс»шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований менше 2,6 кв. м., шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований більше 2,6 кв.м. на загальну суму 4033426,76 грн. (в т.ч. ПДВ - 806685,35 грн.), що підтверджується належним чином оформленими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких надані суду позивачем. З акту прийому-передачі вескеля видно, що ТОВ «Селтікс»зазначені товари оплатило повністю, в тому числі сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.
Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 806685,00 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору № 15/11/09, а також виписаних на його підставі податкових накладних, у зв'язку з укладенням такого договору без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ «Абріс-09», що підтверджувалось поясненнями фізичної особи ОСОБА_1 (засновник та директор ТОВ «Абріс-09»), з яких випливає, що ця особи не мала відношення до здійснення господарської діяльності зазначеним товариством.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність договорів поставки, а також актів прийому-передачі, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.
Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку Договору № 15/11/09, а також складених за результатами його виконання актів прийому-передачі товарів та податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ «Абріс-09».
Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1, оскільки вказані пояснення відповідно до ст. 67 КПК України не мають наперед встановленої сили та оцінюватимуться судом, прокурором, слідчим і особою, яка провадить дізнання, в сукупності з іншими доказами в кримінальній справі для встановлення факту підписання або не підписання вищезазначених документів ОСОБА_1, а відтак зазначені пояснення не можуть вважатись достатніми доказами підписання первинних документів іншими особами.
Інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, фінансових та іших документів від імені ТОВ «Абріс-09»неналежними особами, відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Судом не приймається посилання відповідача на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 у справі №2а-620/10/1670, якою припинено юридичну особу ТОВ «Абріс-09»у зв'язку з її відсутність за місцем реєстрації, оскільки з наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент підписання Договору № 15/11/09, актів прийому-передачі товарів, а також податкових накладних, юридична особа ТОВ «Абріс-09»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.
Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-7192/10/2670 від 28.10.2010, якою стягнуто з ТОВ «Селтікс»в дохід держави вартість товару, одержаного за Договором № 15/11/09 в сумі 4840112,11 грн., з огляду на те, що вказане судове рішення не набрало законної сили, а також враховуючи, що в межах даної справи судом не досліджувалось питання оподаткування податком на додану вартість господарських операцій, здійснених на підставі Договору № 15/11/09.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Водночас, зобов'язання за Договором № 15/11/09 між ТОВ «Селтікс»та ТОВ «Абріс-09»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі товарів, податковими накладними, актом прийому-передачі векселя, копії яких залучені до матеріалів справи.
Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Як видно з матеріалів справи та підтверджується даними офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Абріс-09»як платника податку на додану вартість було анульовано 15.01.2010. Таким чином, враховуючи, що на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Абріс-09»було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.
Таким чином, суми податку на додану вартість, віднесені ТОВ «Селтікс»до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставлених товарів, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі векселю.
Реальність господарських операцій між ТОВ «Селтікс»та ТОВ «Абріс-09»також підтверджується наявними в матеріалах справи також вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу про проходження митного контролю, оформленими ТОВ «Селтікс»під час подальшого експорту зазначених товарів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2010 року на підставі виписаних ТОВ «Абріс-09»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в акті перевірки № 32/0702/33302513 від 31.03.2010 висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про безтоварність зазначених господарських операцій є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000240702/0 від 06.04.2010, яким ТОВ «Селтікс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 806685,00 грн., -безпідставним та протиправним.
Крім того, у травні 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну перевірку ТОВ «Селтікс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт № 5/0702/33302513 від 31.05.2010, яким встановлено порушення ТОВ «Селтікс»вимог пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, завищення сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту, у загальному розмірі 5069849 грн., завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 2172663 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 805746 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000420702/0 від 04.06.2010, яким ТОВ «Селтікс»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 2172663 грн., та № 0000430702/0 від 04.06.2010, яким ТОВ «Селтікс»донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1208619 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 402 873 грн.
За результатами оскарження зазначених повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача, у зв'язку з чим було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000420702/1 від 10.09.2010 та № 0000430702/1 від 10.09.2010.
Як видно з Акту перевірки № 5/0702/33302513 від 31.05.2010 підставою для висновку ДПІ у Печерському районі м. Києва про завищення позивачем сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту, у загальному розмірі 5069849 грн., завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 2172663 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 805746 грн. стало придбання позивачем у перевірений період товарів у ТОВ «Кайманс», яке, будучи посередником, отримало цей товар у контрагента ТОВ «Абріс-09»на підставі Договору № 01/10/2009 від 01.10.2009, який за твердженням відповідача є нікчемним у зв'язку з укладенням його без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ «Абріс-09», підтвердженням чого є пояснення фізичної особи ОСОБА_1 (засновник та директор ТОВ «Абріс-09»), з яких випливає, що ця особи не мала відношення до здійснення господарської діяльності зазначеним товариством.
Водночас, з аналізу п.п. 1.7, 1.8 ст. 1, пп.пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видно, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
До того ж, у п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю.
Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2010 у справі № К-38533/06.
З огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів визнання недійсним у судовому порядку Договору № 01/10/2009 від 01.10.2009, враховуючи, що пояснення ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ «Абріс-09») не можуть вважатись достатнім доказом нікчемності усіх договорів за участю ТОВ «Абріс-09», а інших доказів, які б підтверджували факт недійсності відповідного договору, відповідачем не надано, суд приходить до висновку про наявність у ТОВ «Селтікс»права на віднесення до складу податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість за умови реальності відповідних господарських операцій та надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість».
Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Грант»було укладено договір купівлі-продажу № 02/11/07 від 02.11.2007 (далі -Договір № 02/11/07), на виконання якого ТОВ «Грант»відвантажило ТОВ «Селтікс»шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований менше 2,6 кв. м., шкіряний напівфабрикат «вет-блу»несортований більше 2,6 кв.м. на загальну суму 25349245 грн. (в т.ч. ПДВ -5069849 грн.), що підтверджується належним чином оформленими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких надані суду позивачем. З актів прийому-передачі векселів видно, що позивач зазначені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.
Як видно з даних офіційного сайту ДПА України, ТОВ «Грант»є платником податку на додану вартість з 14.10.2003 на підставі свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість №35613598, а тому відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, має право на складання податкових накладних.
Судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Грант», копії яких надані позивачем та залучені до матеріалів справи, оформлені з дотриманням вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.
Реальність господарських операцій між ТОВ «Селтікс»та ТОВ «Грант»також підтверджується наявними в матеріалах справи вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу про проходження митного контролю, оформленими ТОВ «Селтікс»під час подальшого експорту зазначених товарів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2010 року на підставі виписаних ТОВ «Грант»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про завищення позивачем сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту, у загальному розмірі 5069849 грн., завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 2172663 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 805746 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення № 0000420702/0 від 04.06.2010, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на 2172663 грн., та № 0000430702/0 від 04.06.2010, яким ТОВ «Селтікс»донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1208619 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 402 873 грн., -безпідставними та протиправними.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року №276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123 (далі -Інструкція), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).
Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Інструкції у картках особових рахунків платників податків на дату проведення останньої облікової операції підбиваються підсумки за всіма графами карток особових рахунків з початку місяця та з початку року (крім граф, що відображають сальдо розрахунків з бюджетом). На кінець місяця після проведення останньої операції здійснюється запис указаних підсумкових рядків до особового рахунку. За наявності позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом (надміру та/або помилково сплачених сум платежу та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) на початок року сальдо розрахунків з бюджетом на дату останньої операції в картці особового рахунку дорівнює сумі позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом на початок року плюс сплачена сума за період плюс сума зменшених нарахувань (у тому числі скасування та розстрочення платежів) за період плюс сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період плюс сума від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яка направляється на погашення податкового боргу, за період плюс поновлена сума списаного надміру та/або помилково сплаченого платежу за період плюс списана сума податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період мінус списана сума надміру та/або помилково сплаченого платежу за період мінус сума нарахувань (у тому числі поновлення скасованих та скасування розстрочення платежів) за період мінус повернена сума за період мінус поновлена сума списаного податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період.
Враховуючи, що висновок ДПІ у Печерському районі міста Києва про завищення ТОВ «Селтікс»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на загальну суму 2979348,00 грн. є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для поновлення в картці особового рахунку позивача суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за січень 2010 року в розмірі 2979348,00 грн.
Крім того, згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до абзацу другого пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою у тому разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства. За таких умов, у разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні платник податку вправі скористатись своїм правом на судовий захист шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.
Як встановлено судом, ДПІ у Печерському районі м. Києва в порушення пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не подала відповідний висновок до ГУ ДКУ в м. Києві на підставі обґрунтованих даних декларацій, поданих позивачем, натомість винесла спірні податкові повідомлення рішення, чим безпідставно відмовила платнику податку у бюджетному відшкодуванні.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в межах спірних правовідносин податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, тобто як представник одного відповідача -держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам ДПІ у Печерському районі м. Києва як суб'єкт владних повноважень не надала суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довела правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.
Водночас, позивач у просить, зокрема, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000240702/0 від 06.04.2010, № 0000240702/1 від 11.06.2010, № 0000240702/2 від 29.07.2010, № 0000240702/3 від 20.10.2010, № 0000420702/0 від 04.06.2010, № 0000420702/1 від 10.09.2010, № 0000430702/0 від 04.06.2010, № 0000430702/1 від 10.09.2010.
Проте, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду України від 16.06.2009 у справі №21-684.
За таких умов суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000240702/0 від 06.04.2010, № 0000240702/1 від 11.06.2010, № 0000240702/2 від 29.07.2010, № 0000240702/3 від 20.10.2010, № 0000420702/0 від 04.06.2010, № 0000420702/1 від 10.09.2010, № 0000430702/0 від 04.06.2010, № 0000430702/1 від 10.09.2010; зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку ТОВ „Селтікс", що обліковується в ДПІ у Печерському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р. в розмірі 2 979 348 грн.; зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування ТОВ „Селтікс" з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 979 348 грн. за січень 2010 року; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь ТОВ „Селтікс” в якості відшкодування з бюджету податку на додану вартість суму у розмірі 2979348,00 грн. за січень 2010.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
За таких, умов, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3427,20 грн., здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000240702/0 від 06.04.2010, № 0000240702/1 від 11.06.2010, № 0000240702/2 від 29.07.2010, № 0000240702/3 від 20.10.2010, № 0000420702/0 від 04.06.2010, № 0000420702/1 від 10.09.2010, № 0000430702/0 від 04.06.2010, № 0000430702/1 від 10.09.2010.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Селтікс", що обліковується в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 2 979 348 грн.
4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 24262621) висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю „Селтікс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; ідентифікаційний код 33302513) з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 979 348 грн. за січень 2010 року.
5. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 24262621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Селтікс” (на його поточний рахунок № 260023010601 в ПАТ «ПРАЙМ-БАНК», м. Київ, МФО 300669, код ЄДРПОУ 33302513) в якості відшкодування з бюджету податку на додану вартість суму у розмірі 2979348,00 грн. (два мільйони дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч триста сорок вісім гривень) за січень 2010.
6. Судові витрати в сумі 3427,20 (три тисячі чотириста двадцять сім гривень 20 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; ідентифікаційний код 33302513) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяК.С. Пащенко