ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12 листопада 2010 року 11:59 № 2а-12298/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. при секретарі судового засідання Крупічко Ю.Ю. розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
пропоновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2,
відповідача: Губарева О.М.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.11.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 17.11.2010 року.
ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі -Відповідач) про поновлення на роботі на посаді викладача навчальної частини навчального центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2010 р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12298/10/2670.
У судове засідання Позивач, Відповідач прибули.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що його було звільнено незаконно, оскільки за весь час роботи до нього не застосовувались дисциплінарні стягнення, від нього не вимагали пояснень щодо порушення трудової дисципліни, наказ про звільнення винесено під час знаходження Позивача у відпустці по догляду за дитиною та перебування на лікарняному.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 27.10.2010 р. та поясненнях в судовому засідання щодо правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ.
Дослідивши наявні матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Позивач з червня 1995 року працює в органах внутрішніх справ, на посаді викладача навчальної частини навчального центру, підпорядкованого Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, з 17.12.2008 року.
Наказом від 17.06.2010 року №596 о/с Головного управління МСВ України в м. Києві Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності
Наказом від 30.06.2010 року №675 о/с Головного управління МСВ України в м. Києві Позивача звільнено з органів внутрішніх справ згідно з п. 64 пп. «є»(за порушення дисципліни).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 20.12.1990 року №565-XII «Про міліцію»(із змінами і доповненнями) (далі -Закон №565-XII), міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури міністерства внутрішніх страв, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до Закону.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією.
Начальники міських, районних, лінійних відділів (управлінь), головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті та на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за поданням відповідного заступника Міністра внутрішніх справ України -начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, начальників головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті.
Частинами першою, третьою та четвертою ст. 18 Закону №565-XII передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.
Підпунктом «є»пункту 64 Розділу сьомого Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення), зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі -Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною першою ст. 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Види дисциплінарних стягнень передбачено ст. 12 Дисциплінарного статуту, а саме, пунктом восьмим визначено звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частин першої-восьмої, десятої, п'ятнадцятої ст. 14 Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
За результатами перевірки з 15 по 17 березня 2010 року заступником начальника навчального центру складено рапорт щодо виявлених недоліків у роботі Позивача та призначено службове розслідування.
22.03.2010 року Позивачем подано рапорт про надання чергової відпустки за 2010 рік, в зв'язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки ОСОБА_4, яка потребує додаткового догляду. Рапорт погоджено керівником та надано відпустку.
В період відпустки Позивач перебував на лікуванні -з 30.03 по 03.04 та з 08.04 по 22.04.2010 р.
25.05.2010 року Позивач звернувся з рапортом про надання з 25.05 по 09.06.2010 р. додаткової відпустки, як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС, в зв'язку з перебуванням дружини в лікарні. Рапорт погоджено керівником та надано відпустку.
10.06.2010 року Позивач на службу не прибув, внаслідок чого начальником навчального центру подано рапорт, на підставі якого заступником начальника управління призначено службове розслідування.
Позивачем 10.06.2010 року до управління документального забезпечення подано рапорт про те, що вважати його таким, який перебуває у додатковій частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, який зареєстровано за №Х-2871.
З огляду на невиконання Позивачем вимог ст. ст. 18, 20 Закону України «Про відпустки», а саме не надання довідки з місця роботи матері щодо виходу її роботу до закінчення терміну відпустки і припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною із зазначенням дати, в межах службового розслідування підготовлено запит до Центральної районної дитячої поліклініки.
Крім того, 11.06.2010 року Позивач відмовився надавати письмові пояснення у зв'язку з проведенням службового розслідування та зобов'язувався прибути до ГУ з відповідними документами 15.06.2010 року о 10.00, про що свідчить напис вчинений власноруч позивачем на поясненнях, які долучено до матеріалів справи.
Таким чином, матеріалами справи спростовується твердження Позивача, що у нього не витребовували пояснення стосовно роботи та трудової дисципліни.
Згідно інформації Центральної районної дитячої поліклініки від 16.06.2010 №427, ОСОБА_1 звертався до дільничного лікаря-педіатра ОСОБА_5 з приводу захворювання його дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.05 по 30.05.2010, діагноз: гостра респіраторна вірусна хвороба. З 01.06.2010 дитина здорова.
З дня народження дитини по теперішній час лікарняні листи непрацездатності ОСОБА_1 не видавалися. Лікарняні листи непрацездатності за хворими дітьми видаються батьку у тому випадку, якщо його мати знаходиться на стаціонарному лікуванні і за станом здоров'я не може доглядати за дитиною.
Будучи опитаною у ході службового розслідування дільничний лікар-педіатр Центральної районної дитячої поліклініки Голосіївського району міста Києва ОСОБА_5 пояснила, що дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в поліклініці з дня її народження. З 20.05 по 30.05.2010 ОСОБА_1 звертався до неї з приводу хвороби доньки, але лікарняний лист останньому не видавався, оскільки стан здоров'я його дружини був задовільним та дозволяв їй доглядати за дитиною.
10.05.2010 до неї на прийом прийшов ОСОБА_1 та надав їй рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в місті Києві, в якому він звертався з проханням надати йому частково оплачувану відпустку по погляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. Після чого ОСОБА_1 почав наполягати на оформленні йому лікарняного листа непрацездатності. У свою чергу, ОСОБА_5 роз'яснила йому, в яких випадках видаються лікарняні листи батькові. З дня народження дитини та по 16.06.2010 лікарняні листи непрацездатності ОСОБА_1 не видавалися.
Отже, в період з 01. по 16.06.2010 року Позивач на лікарняному не перебував.
Як встановлено в судовому засіданні в цей же період наказ про надання відпустки Позивачу не видавався, оскільки рапорт подано та не узгоджено з безпосереднім керівником. До рапорту також не долучено необхідних документів, які Позивач зобов'язувався в письмовому вигляді надати до 15.06.2010 року.
Таким чином посилання Позивача в позовній заяві, що в період з 01.06.2010 року він перебував у відпустці та на лікуванні спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2005 р. №181, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 р. за №559/10839, (далі -Інструкція №181), атестування проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи та підтвердження професійного рівня працівників відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 , із змінами.
Головним завданням атестування, відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 Інструкції №181, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання їх творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.
16.06.2010 року на засіданні атестаційної комісії Головного управління МВС України в м. Києві вирішено, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з органів внутрішніх справ, про що свідчить долучений до матеріалі справи протокол атестаційної комісії від 16.06.2010 року №10.
Про прийняте рішення атестаційної комісії Позивач повідомлений, проте не згоден, про що свідчить його власний підпис на атестаційному листі 16.06.2010 року.
17.06.2010 року затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни викладачем навчальної частини навчального центру, підпорядкованого Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, майором міліції ОСОБА_1
Наказом від 17.06.2010 року № 596 о/с, згідно якого за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиході на службу без поважних причин, самовільному подовженні чергової відпустки за 2010 рік та неналежному виконанні функціональних обов'язків, на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ за п.п. «є»п. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
З наказом від 17.06.2010 року № 596 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивач ознайомлений, про що свідчить його підпис і дата 21.06.2010 року.
Відповідно до вимог ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України накладене дисциплінарне стягнення виконано наказом ГУМВС України в місті Києві від 30.06.2010 № 675 о/с.
В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано Позивачем, що під час проведення службового розслідування та обрання виду дисциплінарного стягнення Відповідач дотримав вимоги чинного законодавства, правильно дійшов висновку про вчинення Позивачем дисциплінарного проступку та, з огляду на вимоги ст. 14 Дисциплінарного статуту, застосував вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для поновлення Позивача в органах внутрішніх справ відсутні, оскільки Позивачем вчинено прогул, що потягло за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ.
Крім того, суд звертає увагу, що Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги на підставі Кодексу законів про працю України, який не поширюється на правовідносини, які склалися між Позивачем та Відповідачем.
З урахуванням вимог ст. 18 Закону України «Про міліцію»порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,0 грн. внаслідок протиправних дій Відповідачів, судом, виходячи з положень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи шкоду, та якими доказами це підтверджується, а також у зв'язку з відмовою судом у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки суд дійшов висновку, що Відповідач по відношенню до Позивача діяв у спосіб, передбачений законами України, з урахування всіх обставин справи під час проведення службового розслідування та даних про особу Позивача, добросовісно, розсудливо, та ураховуючи, що підстав для поновлення на роботі судом не встановлено, в задоволені адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Маруліна