ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
19 жовтня 2010 року < Час проголошення > № 2а-13900/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «Редакція журналу «Охорона праці»
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва
проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва №020/23-1601181/0183 від 02.06.2010 про застосування до ДП «Редакція журналу «Охорона праці»штрафних санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.10.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.10.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
26.05.2010 ДПІ у Дніпровському районі міста Києва на підставі направлення №887 від 26.05.2010 було проведено перевірку за дотриманням ДП «Редакція журналу «Охорона праці»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт перевірки №0183/26/53/23-21601181 від 26.05.2010 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»внаслідок відсутності наочної інформації про розташування місць для куріння та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.
02.06.2010 на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі міста Києва та відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»було прийнято рішення №020/23-1601181/0183 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6800, 00 грн. у зв'язку з порушенням ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
В подальшому, за результатами оскарження зазначеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій воно було скасоване рішенням ДПА у м. Києві №3623/10/25-214 від 21.07.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3400,00 грн.
Відповідно до змісту ч.ч. 4, 5, 8 ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!"; у спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!"; у місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
Як видно з Акту перевірки та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, у кафе, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Попудренка, 10/1 та належить ДП «Редакція журналу «Охорона праці», була відсутня наочна інформація про розташування місць для куріння та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.
Згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону, у розмірі 3400 гривень.
З аналізу викладених норм вбачається, що фінансові санкції за порушення вимог ч.ч. 4, 5, 8 ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», передбачені абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва при прийнятті рішення №020/23-1601181/0183 від 02.06.2010 про застосування до ДП «Редакція журналу «Охорона праці»штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», було дотримано вимоги ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
У позовній заяві ДП «Редакція журналу «Охорона праці»посилається на порушення посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі міста Києва під час проведення вказаної перевірки вимог ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»внаслідок не зазначення в направленні на перевірку виду перевірки, ненадіслання письмового повідомлення про проведення планової виїзної перевірки, а також ненадання позивачу наказу на проведення позапланової перевірки, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, проте така позиція судом не приймається з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Відповідно до змісту п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби, в межах наданих їм повноважень також здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів. Такі перевірки за своєю суттю є позаплановими та проводяться в оперативному порядку.
Таким чином, оскільки перевірки дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій не стосуються питань оподаткування чи валютного контролю, то до них не можуть застосовуватись відповідні положення щодо підстав проведення планових та позапланових перевірок, передбачених статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», так як зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2009 у справі № К-10579/07.
Відповідно до абз. 6 п. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових інспекцій, пов'язану, зокрема, із проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних та тютюнових виробів, здійснення систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
За містом п.п. 3.1, 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених до наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008, працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника органу державної податкової служби. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку. Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС. Наказ при цьому не видається, як того вимагає Закон «Про державну податкову службу в Україні»при проведенні позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів та дотримання вимог валютного законодавства. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2009 у справі № К-10579/07.
Як встановлено судом, вимоги наведених нормативних актів були дотримані ДПІ у Дніпровському районі міста Києва при проведенні перевірки 26.05.2010 за дотриманням ДП «Редакція журналу «Охорона праці»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Крім того, частинами 1, 4-5 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, що відповідачем і було зроблено. Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 4, абз. 1 п. 5 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 21.07.2005, проведення планових виїзних ревізій і перевірок розпочинається одночасно всіма контролюючими органами в день, установлений згідно з планом-графіком, про який суб'єкт господарювання та всі контролюючі органи інформуються не пізніше ніж за десять днів до дня їх проведення. Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіка планових виїзних ревізій і перевірок та повинен забезпечити участь необхідної кількості службових осіб у їх проведенні.
Згідно зі статтею 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки та її результатів протиправними. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 у справі № 5/120-А.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено працівників відповідача до проведення перевірки. А відтак, якщо позивач вважав, що проведеною перевіркою йому заподіяно шкоду, внаслідок: порушення його прав працівниками органів державної податкової служби або вимог щодо проведення перевірок, він не позбавлений права звернутися до суду із заявою про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення №020/23-1601181/0183 від 02.06.2010 про застосування до ДП «Редакція журналу «Охорона праці»штрафних (фінансових) санкцій в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаного рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду правомірність винесення спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Державного підприємства «Редакція журналу «Охорона праці»відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяК.С. Пащенко