Єдиний унікальний номер справи: 766/10716/24 Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.
Номер провадження: 22-ц/819/212/25 Доповідач: Майданік В.В.
11 березня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Олійник К.О.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Правекс Банк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Попова Євгена Васильовича, діючого від імені Акціонерного товариства "Правекс Банк", на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2025 року, ухвалене у складі судді Кузьміної О.І., дата складення повного тексту рішення - не зазначено, у справі за позовом адвоката Стеценка Максима Владленовича, діючого від імені Акціонерного товариства "Правекс Банк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
03 липня 2024 року представник позивача звернувся до суду через систему "Електронний суд"з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість в розмірі 121 517,62 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 98 888,74 грн; заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту - 0,00; заборгованості за відсотками - 22 628,88 грн; заборгованості за несвоєчасне погашення відсотків - 0,00. Також просив стягнути судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Позов обґрунтований наступним.
24.05.2021 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір №232RPUA211440001, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 110 000,00 грн, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Згідно ст. 9 ЗУ "Про споживче кредитування" Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п.3 особливої частини Кредитного договору, Банк видає Позичальнику Кредит на строк до 23.05.2026 року, цільове призначення (мета) кредиту - на споживчі цілі.
Відповідно до п.п 4.1 Кредитного Договору Кредит видається Позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок, зазначений у п.5 особливої частини договору, а саме: НОМЕР_1 .
Відповідно до п.4 особливої частини Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 11,99%. У разі настання відкладальної обставини передбаченої у п. 1.7 процентна ставка змінюється до 22,99%.
Пунктом 3.1 Особливої частини Кредитного договору передбачено дату щомісячних платежів за Кредитним договором, в тому числі сплати процентів, до 24 числа кожного місяця.
Відповідно до додатку № 1 до договору кредиту № 232RPUA211440001 від 24 травня 2021 Таблиці обчислення загальної вартості споживчого кредиту для позичальника (споживача) та реальної процентної ставки за кредитом, в тому числі Графік платежів за кредитом, згідно якого зазначено детально строк кредиту - 60 місяців, загальна вартість кредиту - 186 212,68 гривень, щомісячний платіж Позичальника становить 3 100,32 гривень, крім останнього, який складає 3 293,80 гривень.
На виконання умов Кредитного договору № 232RPUA211440001 Банк свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. За заявою позичальника від 24 травня 2021 до АТ "Правекс Банк" надав грошові кошти на рахунок № НОМЕР_1 (копія заяви Позичальника додається). Проте Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору № 232RPUA211440001 від 24 травня 2021 станом на 19.01.2024 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 121 517,62 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 98 888,74 грн; заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту - 0,00; заборгованості за відсотками - 22 628,88 грн; заборгованості за несвоєчасне погашення відсотків - 0,00.
02.02.2024 року представник банку звернувся до ОСОБА_1 із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором, однак 19.02.2024 року досудова вимога була повернута, причиною повернення листа стало закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ "Укрпошта" відстеження поштового відправлення за трек-номером № 0505155131580.
У свою чергу ОСОБА_1 не зверталася до банку для мирного врегулювання спору.
На підставі викладеного, пославшись, зокрема, на ст.ст.525-526, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, представник позивача просив задовольнити позов.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.08.2024 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.21).
04 вересня 2024 року відповідачка надала відзив на позовну заяву, відповідно до якої просила відмовити в задоволенні позову.
При цьому зазначила, що, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі, вона зареєструвала Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та ознайомилась з позовною заявою та відповідними матеріалами.
Вказала, що вона не відмовляється від своїх зобов'язань по виплаті кредитного боргу перед Правекс Банком. Однак, не відповідає дійсним обставинам посилання позивача на те, що вона не зверталася до Банку для мирного врегулювання спору, адже насправді банк не вживав ніяких мирних заходів щодо вирішення ситуації.,ніяких повідомлень (телефонні дзвінки, смс повідомлення, повідомлення чи дзвінки засобами месенджерів, електронних поштових повідомлень, тощо) позивачем не було застосовано, окрім надісланої поштовим відправленням Досудової вимоги, яку вона не отримувала.
З приводу Досудової вимоги вказала, що у копії трек-номеру відправлення досудової вимоги зазначено не її прізвище і не її номер телефону, а у копії статусу відстеження трек-номера по відповідачу з веб-сайту АТ Укрпошта - "Відправлення не вручене під час доставки: інші причини, 08.02.2024". Саме з якої причини - не вказано, адже за даною адресою проживає її колишній чоловік, про надходження або спроби вручення документів, поштових відправлень, він їй не повідомляв. На її запитання по телефону: "Чи приносили на моє ім'я з пошти документи від Правекс банку?" - відповів, що нічого не було.
Зі свого боку зазначила, що з дня оформлення кредиту в Правекс банку, по час початку війни вона сплачувала обов'язковий платіж щомісяця в термін, визначений договором, згідно додатку до нього.
З першого дня війни вона, згідно з договором, наданим позивачем, так як її екземпляр договору було втрачено (перебував на робочому місці до початку воєнних дій, там і лишався на час окупації), відповідно до пункту 6.1.10. Загальної частини Кредитного договору, яким передбачено, що "в разі прострочення Позичальником строку повернення будь-якої частини Кредиту та/ або сплати процентів за його користування, не пізніше ніж через сім робочих днів після виникнення такого прострочення, надати Банку документи, що підтверджують фінансовий стан Позичальника або документи, що підтверджують причини, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань Позичальника за Договором", ніяк не могла надати відповідні документи з причини окупації міста Херсон рф, призупинення роботи Херсонської філії Правекс банка, відсутності зв'язку, тощо.
08 квітня 2024 року вона виїхала з окупації і отримала тимчасовий прихисток у Болгарії. Після повернення в Україну в липні 2022 року оформила статус ВПО у м. Львів. Наразі винаймає житло разом з 77 річною матір'ю та молодшою дочкою - студенткою Львівського університету у Львові.
Після повернення в Україну вона намагалась встановити зв'язок з банком. У Львівській філії Правекс банку їй відповіли, що не обслуговують клієнтів з Херсонської області. Порадили звернутись у Правекс банк у м. Київ (до м. Київ вона не їздила, так як це додаткові фінансові витрати). До банку вона зверталась через свою електронну пошту (скріншот ел. звернення додається), але відповідь від банка не надійшла.
Отже, вважає, що позивач не використав усі можливості для врегулювання ситуації, не відбувалось взаємних консультацій та переговорів, передбачених договором, перед поданням банком позову до суду.
У позовній заяві позивач при визначенні щомісячного платежу по кредиту посилається на другу таблицю, якою визначено щомісячний платіж - 3 100,32 грн. Враховуючи наведене позивачем, банк при подачі позову застосував п.1.9. Загальної частини договору і збільшив діючий розмір процентної ставки на 11 %, тобто позивач фактично розрахував щомісячний платіж по кредиту з урахуванням фіксованої ставки - 22,99% в позовній заяві.
Послалася на ст.9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", якою передбачено звільнення внутрішньо переміщених осіб, які залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, від негативних наслідків невиконання грошових зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики:
--- загальна сума процентів за кредитним договором не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором;
--- за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою зобов'язань за кредитним договором не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру;
--- кредитор з урахуванням вимог частин першої та другої цієї статті зобов'язаний здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором та/або договором позики у семиденний строк з дня надходження письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи. У разі невиконання кредитором свого обов'язку щодо здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором на умовах, визначених цією статтею, така заборгованість вважається автоматично перерахованою на наступний день після закінчення відповідного семиденного строку.
Також послалася на те, що війна визнана Торгово-промисловою палатою форс-мажорною обставиною, а тому, вважає, жодної відповідальності за порушення кредитних зобов'язань не може бути під час воєнного стану.
Зазначила, що Виписка по рахунку, надана позивачем, належить не їй, а іншій людині, а саме ОСОБА_2 . Таким чином підтвердити існування заборгованості станом на початок війни не можливо. Виписки по її рахунку позивач суду не надав.
Просить розглянути справу за її відсутності, за наявними в матеріалах справи документами (а.с.35-42).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.69).
Позивач надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності.
Суд розглянув справу за відсутності її учасників.
Оскаржуваним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю, суд першої інстанції виходив з того, що саме виписка по рахунку є належним доказом підтвердження видачі кредиту та заборгованість по ньому, однак до матеріалів справи долучена виписка банку за особовим рахунком НОМЕР_2 UAN(IBAN) за період з 13.04.2020 по 13.03.2024 за договором №400RPUA20104000 ОСОБА_2 . Тобто, як вказав суд, позивачем не надано до суду банківської виписки з рахунку саме позичальниці ОСОБА_1 , що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком. Виходячи з наведеного суд зазначив, що належних доказів наявності заборгованості за наданим кредитом та її розміру матеріали справи не містять. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, на думку суду, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Також суд виходив з того, що за відсутності доказів про розмір наданого кредиту суд позбавлений можливості зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем. Як зазначив суд, Розрахунок заборгованості є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачки.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем всупереч вимог ст.81 ЦПК України не надано належних доказів н підтвердження обставин, на які він посилається на підтвердження свого позову, а саме, що про наявності заборгованості за наданим кредитом в сумі 121 517,62 грн.
В апеляційній скарзі представник позивача просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.При цьому скаржник послався на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, вказав, що суд не прийняв того, що при формуванні пакету документів, а саме додатків до позову, представником банку було помилково додано невірну виписку про рух коштів, а саме замість виписки про рух коштів боржника ОСОБА_1 було додано помилково виписку іншого клієнта банку - ОСОБА_2 . Зазначив, що банк є добросовісним позивачем, а тому якби суд звернув увагу на помилково наданий документ, то позивач надав би вірний документ, адже зацікавлений у законному вирішенні даного спору. Також не було ухвали про усунення недоліків, яку при наявності позивач обов'язково б виконав.
Також зазначив, що суд залишив поза увагою те, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.77, 78 ЦПК України. А крім належно оформленого розрахунку до позову було додано Меморіальний ордер № 315354828 від 24.05.2021, який в тексті рішення жодного разу не згадується та з якого чітко вбачається, що операція по перерахуванню кредитних коштів відбулась на особу боржника - ОСОБА_1 . Отже вважає, що з розрахунку заборгованості та меморіального ордеру чітко вбачається наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед позивачем.
У зв'язку з тим, що представником позивача було помилково долучено виписку коштів, що не відноситься до особи відповідачки, та враховуючи те, що під час судового розгляду суд не звернув увагу на помилковий документ, і представник позивача лише з оскаржуваного рішення зрозумів про допущену помилку, вважає, за необхідне долучення до даної апеляційної скарги Виписки банку по рахунку ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначивши таке.
Ознайомившись з відзивом на позовну заяву, позивач вже 04.09.2024 мав би розуміти що надав суду помилково Виписку по рахунку іншої особи, але ніяких дій не вжив, не скористався своїм правом і у відповідності до ст.179 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення відзиву на позову заяву, не надав відповідь на відзив, не подав Суду клопотання про виправлення помилки і про долучення до справи інших доказів.
Наявний у справі Меморіальний ордер не відповідає вимогам, які пред'являються до таких документів, а саме - немає підписів осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення, немає особистого підпису, більш того, (електронного, цифрового підписів) та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції, печатки, тощо. Печатка і підпис який стоїть на ордері - це засвідчення видачі копії документу.
Зазначила, що з позовними вимогами вона не погоджується з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву:
--- згідно п.11.19. кредитного договору банк не вживав ніяких мирних заходів щодо вирішення ситуації перед поданням заяви до суду;
--- відповідно до п. 11.12. Кредитного договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання зобов'язань викликане дією надзвичайних і необоротних у даних умовах обставин - форс-мажором (військові дії, повстання, страйки, епідемії, пожежі і стихійні лиха тощо;
--- відповідно до п. 11.13. Кредитного договору якщо виконання зобов'язань за Договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, Сторони повинні повідомити одна одну про це протягом одного робочого дня з моменту настання або загрози настання вищезгаданих обставин форс-мажору. Однак вказаного неможливо було зробити ані їй, ані Позивачеві, бо форс-мажорні обставини виникли 24.02.2022 і на території м. Херсон вже фактично відбувались воєнні дії та їх наслідки. Форс-мажорні обставини підтверджені листом Торгово-промислової палати України про засвідчення військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022;
--- позивач не взяв до уваги лист НБУ, яким Регулятор рекомендував фінансовим установам проводити реструктуризацію заборгованості за споживчим кредитом або кредитні канікули, у період дії воєнного стану та в 30-денний строк після дня його припинення або скасування та роз'яснював, що споживач за договором про споживчий кредит не нестиме відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов'язань за споживчим кредитом, тощо.
Також підтвердила свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, що вона не відмовляється від своїх зобов'язань по виплаті кредитного боргу перед Правекс Банком і готова сплачувати позику на взаємовигідних умовах. Адже між нею і Банком питання погашення заборгованості врегульовано не було до подачі Позову до суду.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 11.03.2025 року о 09-25 годині, однак учасники справи, які до суду не з'явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
24.05.2021 року між АТ "Правекс-Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №232RPUA211440001, за умовами якого банк надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 110 000,00 грн на споживчі цілі на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру. Кредит видано строком до 23.05.2026 року.
Відповідно до положень кредитного договору:
--- адреса позичальниці ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; її мобільний телефон: НОМЕР_3 ;
--- Банк надає позичальнику грошові кошти н цілі, в сумі та строк, зазначені в Особливій частині Договору (п.1.1. "Загальної частини");
--- цільове призначення кредиту - на споживчі цілі, а саме на погашення кредитної заборгованості в АТ "Кредобанк" за кредитним договором № CL-299337 від 28.01.2021р;
--- за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 11,99 % У разі настання відкладальної обставини, передбаченої у п.1.7 договору, процентна ставка змінюється до 29,99 % (п.4. "Особливої частини");
--- проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, протягом процентного періоду, зазначеного в п.п.4.1 особливої частини першого кредитного договору. Нарахування процентів здійснюється із застосуванням методу "факт/факт" (фактична кількість днів у процентному періоді та фактична кількість днів у році) (п.п.4.11. "Загальної частини");
--- погашення заборгованості здійснюється щомісяця в строки, вказані в п 3.1 особливої частини, тобто 04 числа кожного місяця, шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок банку (зазначений в п.5 особливої частини Кредитного договору) (п.п.4.2. "Загальної частини");
--- при настанні подій, зазначених у п.9.1. "Загальної частини", банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором (п.п.6.1.2. "Загальної частини");
--- банк має право достроково припинити строк користування кредитом та вимагати погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі, включаючи сплату суми боргу за кредитом, що залишилась, належних процентів, пені та інших платежів та відшкодування завданих банку збитків у разі настання будь-якої з подій зазначених в цьому пункті договору, які сторони домовились вважати суттєвим порушенням умов цього договору, а саме, зокрема, у разі невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань по цьому договору, у тому числі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань (з затриманням строків платежів, які встановлені п.п.4.2., 4.3., даного Договору більше, ніж на один календарний місяць (п.п.9.1.1. пункту 9.1. "Загальної частини");
--- виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредитної заборгованості повинно бути проведено протягом 30 календарних днів з дня одержання Вимоги Банку. Сторони домовилися, що визначений у даному пункті строк починає відраховуватися відповідно до умов п.9.3. Договору (п.9.2. "Загальної частини");
--- сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у даному Договорі строк (щодо 30 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення/Вимоги Банку) починає відраховуватися з дати вручення Позичальнику поштового відправлення, яка зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення, або з дати, зазначеної на Вимозі позичальником при отриманні зазначеної Вимоги особисто. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити Вимогу Позичальнику через відсутність за місцем проживання вказаної особи, через його відмову прийняти поштове відправлення, незнаходження фактичного місця проживання Позичальника або інших причин, Вимога ввважається врученою Позичальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.9.3. "Загальної частини").
Згідно Меморіальному ордеру № 315354828 від 24.05.2021 відбулась операція по перерахуванню кредитних коштів в сумі 110 000,00 грн на особу позичальника - ОСОБА_1 . Зазначено про призначення платежу, а саме - надання кредиту згідно договору №232RPUA211440001від 24.05.2021, укладеному з ОСОБА_1 .
Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором №232RPUA211440001 від 24.05.2021р, укладеним між сторонами, станом на 19.01.2024 року у відповідачки перед позивачем існує заборгованість у розмірі 121 517,62 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 98 888,74 грн; заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту - 0,00; заборгованості за відсотками - 22 628,88 грн; заборгованості за несвоєчасне погашення відсотків - 0,00 (а.с.30).
Згідно вказаного Розрахунку заборгованості:
1) По відсотках за період 24.05.2021р - 18.01.2024р
--- процентна ставка не змінювалась з 24.05.2021 року, є сталою і складає 11,99%;
--- з 24.05.2021о по 24.01.2022р позичальниця чітко й відповідно до графіка погашала заборгованість по нарахованим відсоткам, внесла 8 відповідних платежів. За останній період нарахування відсотків перед початком війни (24.01.2022р - 24.02.2022р) сума нарахованих відсотків становила 1 007,46 грн, внесено нею 9-тим платежем на погашення суму 921,09грн на 5 місяців пізніше, а саме 15.07.2022р. Загальна сума погашення відсотків за вказаний період (24.05.2021р - 24.02.2022р) становила 9 388,93 грн;
--- пізніше, за інші 23 періоди нарахування відсотків (останній за період з 24.12.2023р - 18.01.2024р) позичальниця не здійснила жодного погашення;
--- всього за вказані періоди (24.05.2021р - 18.01.2024р) нараховано відсотків на суму 32 017,81 грн, а загальна сума погашення відсотків становить 9 388,93 грн. Тобто, прострочена заборгованість за відсотками становить 22 628,88 грн;
2) По тілу кредиту за період 24.05.2021р - 24.12.2023р
--- з 24.05.2021р по 24.01.2022р позичальниця по суті чітко й відповідно до графіка погашала заборгованість по тілу кредиту, внесла 8 відповідних платежів, за останній період нарахування тіла кредиту перед початком війни (24.01.2022р - 24.02.2022р) очікувана сума для погашення кредиту становила 1439,98грн, внесено нею на погашення 24.02.2022р 0,04грн. Загальна сума погашення тіла кредиту за вказаний період (24.05.2021р - 24.02.2022р) становила 11 111,26 грн;
--- пізніше, за інші 22 періоди нарахування сум для погашення тіла кредиту (останній за період з 24.11.2023р - 24.12.2023р) позичальниця не здійснила жодного погашення;
--- загальна очікувана сума для погашення кредиту за вказаний період, тобто за розрахунковий період, на який посилається позивач у позові (24.05.2021р - 24.12.2023р) становить 48 651,52 грн.
--- прострочена заборгованість по кредиту за період 24.05.2021р - 24.12.2023р складає 37 540,26 грн (48 651,52 грн - 11 111,26 грн).
Отже, як вбачається, заборгованості за тілом кредиту, у тому числі і прострочена, складає 98 888,74 грн (110 000,00грн - 11 111,26грн).
В додатку Дії наявна довідка переселенця щодо відповідачки ОСОБА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 ; зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 (а.с.45).
Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з п.2 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
У своїй апеляційній скарзі позивач вказав, що при формуванні пакету документів, а саме додатків до позову, представником банку було помилково додано невірну виписку про рух коштів, а саме замість виписки про рух коштів боржника ОСОБА_1 було додано помилково виписку іншого клієнта банку - ОСОБА_2 . А тому вважав за необхідне долучити до справи Виписку банку по рахунку ОСОБА_1 .
У відзиві на позовну заяву відповідачка вказала про те, що Виписка по рахунку, надана позивачем, належить не їй, а іншій людині, а саме ОСОБА_2 . На це позивач жодним чином не відреагував.
Суд, враховуючи наведене, повинен був, відповідно до п.2 ч.5 ст.12 ЦПК України, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснити позивачу його процесуальні права та обов'язки, наслідки неподання доказів, зокрема Виписки банку по рахунку ОСОБА_1 . Однак цього зроблено не було.
Таким чином, у цій справі встановлено, що представником позивача при поданні позову було помилково долучено виписку коштів, що не відноситься до особи відповідачки, під час судового розгляду суд не звернув увагу на помилковий документ, не роз'яснив позивачу його процесуальні права та обов'язки, наслідки неподання доказів, зокрема Виписки банку по рахунку ОСОБА_1 і представник позивача лише з оскаржуваного рішення зрозумів про допущену помилку.
З огляду на зазначене, допущене судом першої інстанції порушення процесуального закону, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити відповідне клопотання позивача та долучити до даної апеляційної скарги Виписку банку по рахунку ОСОБА_1 .
Враховуючи вказані положення закону та обставини справи, апеляційний суд вважає поважною причину неподання скаржником у встановлений строк доказів, у зв'язку з чим ухвалив прийняти їх на стадії апеляційного перегляду справи.
Таким чином, при апеляційному розгляді до матеріалів справи була долучена Виписка банку за особовим рахунком № НОМЕР_4 UAH(IBAN) за період з 24.05.2021 по 13.03.2024 за договором № 232RPUA211440001 ( ОСОБА_1 ).
Зазначена Виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.
За вказаною випискою відповідачка у 2021-2024 роках відповідачці здійснювались нарахування відсотків, у 2021-2022 роках вона здійснювала погашення відсотків та позикової заборгованості. З 25.02.2022 року наявна прострочена позикова заборгованість та прострочені відсотки.
Позивач направив відповідачці 02.02.2024 року "Досудову вимогу щодо дострокового погашення заборгованості", згідно з якою вимагав достроково погасити кредит і проценти негайно або у терміни, передбачені Кредитним договором, з моменту отримання цієї вимоги, у розмірі 121 517,62 грн. При цьому вказана причина такої вимоги, а саме неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 19.01.2024 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 121 517,62 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 98 888,74 грн; заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення кредиту - 0,00; заборгованості за відсотками - 22 628,88 грн; заборгованості за несвоєчасне погашення відсотків - 0,00. Банк послався на п.9.1 Кредитного договору. Також у вказаній вимозі банк попередив відповідачку, що у випадку несплати кредитної заборгованості банк буде змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Однак, у копії трек-номеру відправлення досудової вимоги зазначено прізвище " ОСОБА_3 " (правильне прізвище - " ОСОБА_4 ") і зазначений номер телефону адресата НОМЕР_5 , тоді як справжній номер телефону відповідачки, який зазначений і у кредитному договорі - 380-095-643-77-49. При цьому домашня адреса зазначена вірно - АДРЕСА_1 .
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За положеннями ст.1054 ЦК України:
--- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1);
--- до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2);
--- особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3).
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1); позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів"споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Згідно зі ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів"у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування"споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".
За положеннями ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування":
--- у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит (абзац 1);
--- кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені (абзац 2);
--- якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність (абзац 3).
Щодо заперечень відповідача
Суд апеляційної інстанції вважає помилковою позицію відповідачки, яка у відзиві на позовну заяву вказала про збільшення банком процентної ставки з 11% до 22,99%, оскільки це спростовується матеріалами справи, Розрахунком заборгованості та банківською випискою з рахунку. Відповідачка у відзиві на позовну заяву вказала, що позивач у позовній заяві зазначив про те, що щомісячний платіж Позичальника становить 3100,32 гривень, крім останнього який складає 3293,80 гривень, що свідчить про підвищену процентну ставку 22,99%. Однак, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачка підтверджує, що сплачувала потрібну суму, а саме 2446,33 грн, яка складається з погашення основної суми кредиту і суми відсотків, і саме цю суму підтверджує надана Банком виписка по її рахунку, але чомусь банк у позовній заяві зазначив іншу суму, а саме 3100,32 грн. Тобто, все зазначене, а саме матеріали справи, Розрахунок заборгованості та банківська виписка з рахунку, свідчить про те, що процентна ставка за вказаним кредитним договором є незмінною, а саме 11,99%.
Крім того, апеляційний суд відхиляє й доводи відповідачки про те, що війна визнана Торгово-промисловою палатою форс-мажорною обставиною, наслідком чого, на її думку, є те, що жодної відповідальності за порушення кредитних зобов'язань не може бути під час воєнного стану.
З цього приводу слід зазначити таке.
У своєму листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України виклала позицію про те, що війна в Україні належить до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що виключає можливість притягнення до відповідальності за порушення зобов'язання.
Законом України від 15.03.2022р № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, зокрема, таке: --- тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
В зазначеному листі від 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України засвідчила форсмажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання такого сертифіката беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2024 року у справі № 453/1229/22.
Вказаним Законом України від 15.03.2022р № 2129-IX не припинено виконання рішень судів в принципі.
Суд апеляційної інстанції враховує вказане вище, а також те, що сторона відповідачки не обґрунтувала невиконання свого зобов'язання за кредитним договором належними доказами, які вказували б на те, що існували непереборні обставини, за яких вона не могла виконувати свої зобов'язання в зазначений час.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що у даному випадку причиною невиконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором стали суб'єктивні причини, залежні від самої відповідачки, а не введення в Україні правового режиму воєнного стану, чи інші форс-мажорні обставини.
Крім того, є безпідставним посилання відповідачки на положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", оскільки, як вбачається з наданих доказів, зокрема, Розрахунку заборгованості, жодних негативних наслідків (вимога про стягнення неустойки, підвищення процентної ставки тощо) за невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором на відповідачку не покладено.
Щодо вимог позивача
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, "непред'явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову. Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту".
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження №14?680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України "Про захист прав споживачів"в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: "суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту".
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала і щодо направлення вимоги позичальнику: "Позивач стверджує, що направлення повідомлення (вимоги) є правом, а не обов'язком банку. Тому ненаправлення такого повідомлення (вимоги) не позбавляє банк можливості дострокового стягнення заборгованості. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення (вимоги) рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами".
У цій справі встановлено, що кредит, наданий банком (позивачем) відповідачці ОСОБА_1 , є споживчим кредитом, у відповідності до п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування".Проти цього по суті ніхто зі сторін не заперечує. Строк повернення кредиту на час звернення з цим позовом (03 липня 2024 року) ще не настав (дата повернення кредиту - 23.05.2026 року).
Відповідно до копії опису вкладення та списку згуртованих відправлень на підтвердження направлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором позивачем надано суду докази направлення 02.02.2024 року такої вимоги відповідачці, а саме "Досудової вимоги щодо дострокового погашення заборгованості", згідно з якою через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк вимагав достроково погасити кредит і проценти у розмірі 121 517,62 грн негайно або у терміни, передбачені Кредитним договором, з моменту отримання цієї вимоги.
Отже, кредитор (позивач) вражав, що він реалізував своє право вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог ст.16 Закону України "Про споживче кредитування".
Натомість, у трек-номеру відправлення досудової вимоги прізвище адресата зазначено іншої особи, а саме " ОСОБА_3 " (правильне прізвище відповідачки - " ОСОБА_4 ") і зазначений номер телефону адресата НОМЕР_5 , тоді як справжній номер телефону відповідачки, який зазначений і у кредитному договорі - 380-095-643-77-49. При цьому домашня адреса зазначена вірно - АДРЕСА_1 .
19.02.2024 року досудова вимога була повернута, причиною повернення листа стало закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ "Укрпошта" відстеження поштового відправлення за трек-номером № 0505155131580. Про це зазначено в позовній заяві.
Позивач (кредитодавець) просив достроково стягнути з відповідачки (позичальниці) усю суму кредиту й нарахованих процентів.
Заперечуючи проти вимог банку, відповідачка зазначила, що вимоги банку про дострокове повернення кредиту вона не отримувала.
Враховуючи встановлені обставини, а саме допущення помилки у прізвищі адресата (відповідачки) й номері мобільного телефону відповідачки, заперечення останньої щодо отримання нею вимоги банку про дострокове повернення кредит, слід дійти висновку, що відповідачка не отримала вказану "Досудову вимоги щодо дострокового погашення заборгованості". Більш того, слід дійти висновку, що банк не виконав умови кредитного договору щодо належного направлення вказаної досудової вимоги.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивач не надав доказів повідомлення відповідачки (про затримку сплати частини споживчого кредиту та/або процентів із зазначенням строку та дій, необхідних для усунення порушення) у будь-який із можливих способів, зокрема електронною поштою або за відомим їх місцем проживання, враховуючи обставини справи, повномасштабне вторгнення військ рф в Україну, оголошення воєнного стану в Україні, який триває до цього часу, фактичну окупацію Херсонської області разом з м. Херсоном з кінця лютого 2022 року та фактичну деокупацію правобережної частини Херсонської області з 11 листопада 2022 року. Адже допущення у трек-номеру відправлення досудової вимоги помилки у прізвищі адресата (відповідачки) й номері мобільного телефону відповідачки,повернення банку досудової вимоги через закінчення встановленого терміну зберіганнясвідчить про неодержання такого повідомлення від банку.
За таких обставин, враховуючи критерії справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, апеляційний суд вважає, що позивач не дотримався вимог, передбачених ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування" та п.9.3. "Загальної частини" кредитного договору щодо пред'явлення боржнику вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не надано суду доказів направлення та вручення відповідачці вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту, внаслідок чого у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, тобто немає підстав для задоволення позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів, а саме дострокового стягнення заборгованості по кредиту та процентах.
А тому, як вважає апеляційний суд, стягненню підлягає лише заборгованість у розмірі 60 169,14 грн, яка складається з простроченої заборгованості по кредиту - 37 540,26 грн, простроченої заборгованості по процентах - 22 628,88 грн, розмір яких вказаний позивачем у наданому ним розрахунку заборгованості, який відповідачкою по суті не оспорюється.
Аналогічний висновок зроблено й Верховним Судом у постанові від 08.12.2021 року у справі № 409/1398/18.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю через надання до суду банківської виписки з рахунку іншої особи, а саме ОСОБА_2 , та ненадання позивачем до суду банківської виписки з рахунку саме позичальниці ОСОБА_1 . При цьому апеляційний суд вважає, що помилкове долучення при формуванні пакету документів, а саме додатків до позову, банківської виписки з рахунку іншої особи, незвернення судом на це уваги при розгляді справи, нероз'яснення судом першої інстанції позивачу його процесуальних прав та обов'язків, наслідків неподання доказів, зокрема Виписки банку по рахунку ОСОБА_1 , є поважною причиною, що слугує підставою для того, щоб прийняти на стадії апеляційного перегляду справи банківську виписку з рахунку позичальниці ОСОБА_1 .
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 14.07.2020 року у справі № 367/4970/13-ц, "заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, ОСОБА_1 докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором (зі змінами), так і розмір боргу, не надала, що є її процесуальним обов'язком (стаття 60 ЦПК України 2004 року) ".
Згідно правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 08.07.2020 року у справі № 464/4985/15-ц, "твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості станом на 07 квітня 2015 року, який містить детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 не надала".
У постанові від 09.08.2023 року у справі справа № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".
Враховуючи наведене, позицію відповідачки, яка у відзиві на апеляційну скаргу чітко зазначила, що вона не відмовляється від своїх зобов'язань по виплаті кредитного боргу перед Правекс Банком, тобто по суті визнала свої прострочені зобов'язання за кредитним договором, апеляційний суд вважає, що зазначена банківська виписка з рахунку, спільно з Розрахунком заборгованості та Меморіальним ордером № 315354828 від 24.05.2021 є тими доказами, які підтверджують наявність та розмір кредитної заборгованості відповідачки перед позивачем.
Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами, висновків суду не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зокрема, слід залишити поза увагою посилання на наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, оскільки, як вважає апеляційний суд, позивач не надав доказів повідомлення відповідачки (про затримку сплати частини споживчого кредиту та/або процентів із зазначенням строку та дій, необхідних для усунення порушення) у будь-який із можливих способів, що свідчить про те, що позивач не дотримався вимог, передбачених ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування" та п.9.3. "Загальної частини" кредитного договору щодо пред'явлення боржнику вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту. Наслідком цього, на думку апеляційного суду, є те, що у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, тобто відсутні підстави для задоволення позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів, а саме дострокового стягнення заборгованості по кредиту та процентах.
Висновки суду апеляційної інстанції
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України необхідно скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 232RPUA211440001 від 24.05.2021р станом на 19 січня 2024 року в розмірі 60 169,14 грн, яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту - 37 540,26 грн, простроченої заборгованості по процентах - 22 628,88 грн. В решті позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:
--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених
позовних вимог (ч.1);
--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно
розміру задоволених позовних вимог (ч.2).
При поданні позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову, позивачем сплачено відповідно 2 422,40 грн та 3 633,60 грн судового збору, а всього ним сплачено 6 056,00 грн судового збору.
Позов задоволено на 49,51 % (60 169,14 грн х 100% : 121 517,62 грн).
А тому, судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову та апеляційної скарги (6 056,00 грн), підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 998,32 грн (6 056,00 грн х 49,51% : 100%).
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Попова Євгена Васильовича, діючого від імені Акціонерного товариства "Правекс Банк", задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2025 року скасувати й ухвалити нове рішення.
Позов адвоката Стеценка Максима Владленовича, діючого від імені Акціонерного товариства "Правекс Банк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт серії № НОМЕР_7 виданий органом 6510 06.06.2019, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Акціонерного товариства "Правекс Банк" (вул. Кловський узвіз, 9/2, Київ, 01021; ЄДРПОУ 14360920) заборгованість за кредитним договором № 232RPUA211440001 від 24.05.2021р станом на 19 січня 2024 року в розмірі 60 169,14 грн (шістдесят тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 14 коп), яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту - 37 540,26 грн, простроченої заборгованості по процентах - 22 628,88 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт серії № НОМЕР_7 виданий органом 6510 06.06.2019, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Акціонерного товариства "Правекс Банк" (вул. Кловський узвіз, 9/2, Київ, 01021; ЄДРПОУ 14360920) понесені судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при поданні позову та апеляційної скарги, в розмірі 2 998,32 грн (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 32 коп).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 11 березня 2025 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська