Номер провадження: 33/813/541/25
Номер справи місцевого суду: 522/21415/24
Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
24.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,
з участю секретаря судового засідання Крупської А.Г.,
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Ільїна Алєксандра Ніколаєвіча,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду
апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Ільїна Алєксандра Ніколаєвіча,
на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП,
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2025 рокунакладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Ільїн Алєксандр Ніколаєвічпросить змінити постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2025 року в частині накладення стягнення, а саме застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд поверхнево підійшов до дослідження всіх обставин справи, в результаті чого прийняв надто суворе рішення. Судом належним чином не досліджено характеру вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують відповідальність, щире розкаяння, визнання вини.
Вказує, що судом безпідставно зазначено в постанові про те, що 18.12.2024 року Малюта не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, оскільки судова повістка про судове засідання 18.12.2024 року їй не надсилалась.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.
Отже, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП , до суду надано протокол серії ЕПР1 № 178671 від 27.11.2024 року.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 178671 від 27.11.2024 року, 21.11.2024 року о 10:30:00 годині в м. Одеса, вул. Грецька, 15, водій, керуючи автомобілем, виконуючи розворот поза перехрестям, не дала дорогу зустрічному транспортному засобу, внаслідок чого сталось зіткнення із автомобілем Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.4. ПДР, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вина правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР1 №178671 від 21.11.2024 року, схемою місця ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 21.11.2024 року; письмовими поясненями ОСОБА_1 від 21.11.2024 року; відеозаписом з камер спостереження із місця події.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, такий висновок підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, не спростовується доводами апеляційної скарги та не заперечуються безпосередньо скаржником.
Проте апеляційний суд не погоджується з судовим рішенням в частині накладення адміністративного стягнення на правопорушника, з огляду на наступне.
Встановивши вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції наклав на останню адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортним засобами на строк 6 (шість) місяців.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.
У рішенні по справі «Озтюрк проти Туреччини» (Ozturk v Turkey) від 28.09.1999 року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM, був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст. 33 КУпАП визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що при визначенні виду адміністративного стягнення, суд першої інстанції не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, не врахував обставин, які пом'якшують вину, у зв'язку з чим визначене оскаржуваною постановою стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобами на строк 6 (шість) місяців є занадто суворим, оскільки ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, правопорушення вчинила вперше, свою вину визнала в повному обсязі, щиро розкаялась.
Таким чином, з огляду на вищевикладене апеляційний суд дійшов висновку, що призначене адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортними засобами є надто суворим та не співмірним вчиненому правопорушенню.
При визначенні виду і розміру адміністративного стягнення апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, правопорушення вчинила вперше, відсутні належні докази на підтвердження обставин, що обтяжують відповідальність, інший учасник ДТП претензій до неї не має, внаслідок вчиненого нею правопорушення тяжких наслідків не настало, свою вину визнає в повному обсязі, розкаюється, усунула заподіяну шкоду, власник автомобіля Hyundai Tucson претензій к ОСОБА_1 щодо завданої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.11.2024 року, не має
Відповідно до статті 294 КпАП України, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право змінити оскаржену постанову.
За таких обставин, суд вважає за необхідне змінити постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2025 року в частині накладеного адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобами на строк 6 (шість) місяців, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для її виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.
Керуючись ст. ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Ільїна Алєксандра Ніколаєвіча, задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців змінити, накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Коновалова