25 листопада 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4666/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
при секретарі - Протас О.М.,
за участю: представників позивача - Криворучка Р.В., Губка Н.Д.
представників відповідача - Ватуля Ю.О., Матлака О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області до Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка про зобов'язання вчинити певні дії, -
01 жовтня 2010 року Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка про зобов'язання вчинити певні дії, а саме виконати пункт 1 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 28.07.2010 року № 16-03-03-14/5320, а саме: провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування до Державного бюджету вартості навчання випускниками, які не прибули у 2008-2009 роках за місцем направлення, за наявності відповідних угод, в загальній сумі 1218513,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що була проведена перевірка Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, за результатами якої складений акт № 03-21/314 від 30.06.2010 року, в ході якого встановлено порушення вимог чинного законодавства. Відповідачу була направлена письмова вимога № 16-03-03-14/5320 від 28.07.2010 року про усунення виявлених ревізією порушень та встановлено термін подання інформації про їх виконання до 10.08.2010 року, але зазначені порушення усунуті у повному обсязі не були.
23 листопада 2010 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд зобов'язати відповідача виконати пункт 1 вимоги про усунення виявлених ревізією порушень від 28.07.2010 року № 16-03-03-14/5320, а саме: провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування до Державного бюджету вартості навчання випускниками, які не прибули у 2008-2009 роках за місцем направлення, за наявності відповідних угод, в загальній сумі 1016269,81 грн.
В судовому засіданні представник позивача відповідно до вимог ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства уточнив позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідача відшкодування до Державного бюджету вартості навчання випускниками, які не прибули у 2008-2009 роках за місцем направлення, за наявності відповідних угод, в загальній сумі 1016269,81 грн.
В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що останнім підготовлені та надіслані вимоги щодо добровільного відшкодування вартості навчання 121 особі, також структурними підрозділами університету проводиться робота по підготовці необхідних матеріалів по справі, які в подальшому були передані до Прокуратури Октябрського району м. Полтави для розгляду питання щодо участі в цивільній справи для захисту інтересів держави.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись саме у тих відносинах, у яких виник спір.
Згідно п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон України N 2939) контрольно-ревізійна служба має право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області відповідно до Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом ГоловКРУ України від 09.01.2001 № 111, є органом виконавчої влади, отже виступає суб'єктом владних повноважень по відношенню до підконтрольної установи.
Статтею 2 Закону України N 2939 передбачено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Частинами 2, 5 ст. 2 Закону України N 2939 передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи.
Згідно зі ст. 11 Закону України N 2939 ревізії можуть здійснюватись як в плановому, так і позаплановому порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України N 2939 плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ. Тобто на законодавчому рівні чітко визначено, що планова ревізія, яка проводиться органом ДКРС, повинна охоплювати всю фінансово-господарську діяльність підконтрольної установи, тобто позивача, та не суперечить нормам законодавства України.
Пунктом 1 статті 10 Закону України N 2939 передбачено, що органам ДКРС надано право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).
Відповідно до п. 5 Порядку проведення інспектування органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 N 550 плани контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також плани контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах, районах у містах, у тому числі міжрайонних контрольно-ревізійних відділів, розробляються на підставі Плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби та включають інші питання, вирішення яких належить до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби.
Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області на виконання 1.1.1.1 плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в Полтавській області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.
За результатами ревізії складено акт від 30.06.2010 року № 03-21/314, який підписано ректором Університету Степаненко М.І. без заперечень.
Під час проведення ревізії наявності відповідних документів на здійснення освітньої діяльності та виконання державного замовлення на підготовку спеціалістів встановлено, що відповідно до рішень Державної акредитаційної комісії України (ДАК) від 13.02.2001 (протокол № 31), 20.12.2005 (протокол № 58), 26.06.2007 (протокол № 67) та 20.05.2008 (протоколи №№ 71 та 72), Університет визнано акредитованим за статусом вищого закладу освіти IV рівня акредитації, про що видано відповідні сертифікати з напрямків (спеціальностей), термін дії яких до 01.07.2013.
Міністерством освіти і науки України згідно рішень ДАК від 24.04.2007 (протокол № 6) та від 02.07.2009 (протокол № 79) видано ліцензії на надання освітніх послуг від 13.06.2007 серія АВ № 328606 та від 14.09.2009 серія АВ № 482853.
Проведеним аналізом виконання доведених до Університету обсягів державного замовлення та дотримання ліцензійного обсягу при здійсненні освітньої діяльності встановлено, що прийом студентів на навчання у 2008-2009 та 2009-2010 навчальних роках здійснювався у межах ліцензованого обсягу.
Відповідно до звітів форми № 2-3 нк, у 2008-2009 навчальному році на денну форму навчання прийнято 1111 студентів, з них: 610 осіб - за державним замовленням, 501 особа - на платну форму навчання; на заочну форму навчання прийнято 471 студентів, з них 133 особи - за державним замовленням, 338 осіб - на платну форму навчання.
У 2009-2010 навчальному році на денну форму навчання прийнято 1078 студентів, з них 525 осіб - за державним замовленням, 553 особи - на платну форму навчання; на заочну форму навчання прийнято 572 студенти, з них: 150 осіб - за державним замовленням, 422 особи - на платну форму навчання.
В 2008 році Університетом випущено 3172 випускників, з них за денною формою навчання - 1848, із них за державним замовленням - 1043, з яких працевлаштовані - 501, продовжили навчання за програмами спеціаліста (магістра) за державним замовленням -542.
В 2009 році Університетом випущено 3440 випускників, з них за денною формою навчання - 1952, із них за державним замовленням - 1093 особи, з яких працевлаштовані -455, продовжили навчання за програмами спеціаліста (магістра) за державним замовленням - 597.
В ході ревізії, з метою дослідження питання працевлаштування випускників Університету 2008 та 2009 років, які навчались за державним замовленням, досліджувались Угоди про підготовку фахівців з вищою освітою, укладені Університетом зі студентами в 2004-2005 роках.
Під час проведення ревізії відповідачем надані угоди укладені за формою згідно Додатку № 1 до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992 (із змінами) далі - Порядок № 992, і містять пункти щодо зобов'язання студентів прибути після закінчення закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років та у разі відмови їхати за призначенням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання. Вказані угоди зі сторони Університету підписані колишнім ректором ОСОБА_1 та відповідними студентами.
Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про освіту" випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також суд зазначає, що в угодах міститься положення щодо зобов'язання повернення до бюджету вартості навчання в разі не відпрацювання за місцем направлення трьох років, як це передбачено пунктом 14 Порядку № 992.
Під час проведення ревізії були надані журнали обліку направлень за 2008 та 2009 роки (форма № У-2.10), вибірковим способом було досліджено стан працевлаштування випускників, направлених після закінчення Університету на роботу до відділів (управлінь) освіти районних державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських рад, професійно-технічних закладів та інтернатів Полтавської області. Перевіряючими були направлені 60 запитів до зазначених закладів та установ щодо працевлаштування - випускників 2008 та 2009 років.
За результатами отриманих відповідей на запити встановлено, що 98 осіб з числа випускників 2008 року (з них: за наявності відповідних угод - 72 особи, без угод - 26 осіб) та 67 (шістдесят сім) осіб з числа випускників 2009 року (з них: за наявності відповідних угод - 49 осіб, без угод - 18 осіб) не прибули до місця направлення. Ще 40 (сорок) осіб були звільнені, не відпрацювавши за місцем направлення трьох років.
Згідно довідки, наданої Університетом, за підписом першого проректора Університету Киридона П.В., головного бухгалтера Онищенко В.І. та провідного фахівця Борсукової О.М., вартість за весь період навчання випускників 2008 року становила 9078,69 грн., випускників 2009 року - 11527,50 грн.
В період ревізії обраховано загальну суму витрат на навчання випускників, які не прибули за місцем направлення, при цьому вартість навчання випускників, за наявності відповідних угод кваліфіковано як недоотримання коштів державним бюджетом в загальній сумі 1016269,81 грн.
Ректору Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка направлено лист-вимогу про усунення порушень виявлених ревізією від 28.07.2010р. № 16-03-3-14/5320 та надано термін для виконання вимоги до 10.08.2010 року.
Вказана вимоги відповідачем в судовому порядку не оскаржувалась, що також підтверджено в судовому засіданні представниками відповідача.
На виконання вказаної вимоги відповідачем були направлені претензії до випускників, які не прибули за місцем направлення, з вимогами щодо повернення коштів за навчання, що підтверджується копією журналу обліку претензій, пред'явлених Полтавським національним педагогічним університетом імені В.Г.Короленка, який наявний в матеріалах справи.
Як вбачаться із заперечень наданих відповідачем до суду, структурними підрозділами університету проводиться робота по підготовці необхідних матеріалів по справі, які в подальшому були передані до Прокуратури Октябрського району м. Полтави для розгляду питання щодо участі в цивільній справи для захисту інтересів держави.
З вищевикладеного можливо зробити висновок, що відповідач визнав порушення, викладені в вимозі від 28.07.2010р. № 16-03-3-14/5320 та намагався їх усунути, що підтверджується листом від 09.08.2010 року № 3467/01-37/48 в якому відповідач повідомляє про проведені заходи щодо усунення виявлених порушень, а саме: станом на 06.08.2010року відправлено листи 121 особі, в. т. ч. 2008р. - 72 особи, 2009року - 49 осіб., які не прибули у 2008 - 2009 роках за місцем направлення.
Вирішуючи даний спір суд враховує, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону № 2939-XII Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
У цьому контексті суд зазначає, що згадані вимоги мають бути викладені в формі зрозумілій для виконавця, яка не допускає вільного їх тлумачення.
Далі суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Визначаючи поняття інтереси держави Конституційний Суд України зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 р.).
З урахуванням викладеного, вимога позивача щодо проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування до державного бюджету вартості навчання випускників, які не прибули за місцем направлення за наявності відповідних угод кваліфіковано як недоотримання коштів державним бюджетом в загальній сумі 1016269,81 грн. не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правовідносини, що склалися між відповідачем та його студентами, не мають ознак державних.
Насамкінець суд зазначає, що відповідно частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Закріплене згаданими статтями ЦПК України та ГПК України право на звернення до суду з позовом є складовою права на судовий захист. Це право є первинним диспозитивним правом в судовому процесі, тобто правом, яким особа розпоряджається на власний розсуд. Вона самостійно вирішує, реалізувати це право чи добиватися захисту в інший спосіб або ж змиритися з порушенням.
Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до вимог ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Позивач скористався вказаним правом та надав до суду заяву про уточнення позову, в якій просить суд зобов'язати відповідача відшкодування до Державного бюджету вартості навчання випускниками, які не прибули у 2008-2009 роках за місцем направлення, за наявності відповідних угод, в загальній сумі 1016269,81 грн.
Відповідно до статті 10 Закону № 2939-XII Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах, серед інших прав, надається право: ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області до Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка про зобов'язання вчинити дії обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області до Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка відшкодування до Державного бюджету вартості навчання випускниками, які не прибули у 2008-2009 роках за місцем направлення, за наявності відповідних угод, в загальній сумі 1016269,81 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2010 року.
Суддя Г.В. Костенко