про залишення позовної заяви без розгляду
30 листопада 2010 рокум. ПолтаваСправа № 2а-5748/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
при секретарі - Коробовій А.В.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Рибалки Л.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу і визнання моральної шкоди, -
15 травня 2009 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу і визнання моральної шкоди.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2009 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2009 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2010 року рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції був висновок суду касаційної інстанції про те, що судами не в повному обсязі досліджено докази по суті справи та необгрунтовано застосовано положення статей 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року справу прийнято до провадження суду.
25.11.2010 року позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обгрунтування зазначеного клопотання позивач посилався на те, що наказом Управління праці та соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації від 30.11.2007 року він був звільнений із займаної посади, у зв'язку з чим 27.12.2007 року звернувся до Зіньківського районного суду з позовом про поновлення, який розглядався з порушенням правил підсудності, а з 13.05.2009 року справа розглядалася в порядку адміністративного судочинства Полтавським окружним адміністративним судом, Харківським апеляційним адміністративним судом, Вищим адміністративним судом України, тобто позовна заява була постійно предметом судового розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення даного клопотання, просила відмовити у його задоволенні.
Розглянувши клопотання, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що наказом Управління праці та соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації № 44 від 30.11.2007 року ОСОБА_1 звільнено з посади державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації відповідно до п. 2 ст. 40, ст. 43 Кодексу законів про працю та у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
27.12.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області із позовом, зокрема, про поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Провадження у справі було відкрито та справа розглядалася судом за правилами цивільного судочинства.
Ухвалою Зіньківського районного суду від 24.06.2008 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 було закрито у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2009 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Як встановлено судом касаційної інстанції вказану ухвалу позивач отримав 18.04.2009 року. 15.05.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом про поновлення на посаді в порядку адміністративного судочинства, який є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 17 якого передбачено, що спори з приводу прийняття, проходження та звільнення з публічної служби, до якої належить також і державна служба, віднесені до компетенції адміністративних судів. Пунктом п.5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, спір про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного соціального інспектора, звільненого наказом від 30.11.2007 року, підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства, при цьому, враховуючи,що спеціальний строк у спорах про звільнення з державної служби чинним законодавством не встановлено, застосовувався строк, передбачений ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України -1 місяць.
Разом з тим, ОСОБА_1 із позовом про поновлення на державній службі звернувся в порядку цивільного судочинства. Як вбачається із матеріалів справи, із наказом від 30.11.2007 року про звільнення позивач ознайомився 30.11.2007 року,про що свідчить його підпис на наказі, копія якого наявна у справі, до Зіньківського районного суду звернувся 27.12.2007 року, тобто через 27 днів з дня, коли він дізнався про порушення свого права. Після отримання 18.04.2009 року позивачем ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2009 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Зіньківського районного суду від 24.06.2008 року про закриття провадження в цивільній справі, він 12.05.2009 року направив до Полтавського окружного адміністративного суду поштою позов про поновлення на посаді. Таким чином, після того,як позивач дізнався про те, що спір підсудний адміністративному суду, він лише через 24 дні звернувся із адміністративним позовом.
Беручи до уваги те, що чинним законодавством не передбачено в даному випадку можливість переривання строку звернення до суду та його новий сплив,то суд приходить до висновку, що строк, протягом якого позивач звернувся за захистом своїх прав в адміністративний суд, складає щонайменше 51 день (27 і 24 дні), тобто місячний строк звернення до адміністративного суду пропущено.
Суд також зазначає, що перебування позову ОСОБА_1 про поновлення на державній службі на розгляді суду в порядку цивільного судочинства в порушення вимог підсудності також не є підставою для переривання чи зупинення строку звернення до адміністративного суду, як і не є поважною причиною пропуску цього строку, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин підвідомчість даної категорії спорів щодо публічної служби була чітко визначена Кодексом адміністративного судочинства України і позивач мав можливість звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду із адміністративним позовом.
Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Поважними за змістом даної статті є обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
З огляду на те, що позивачем пропущено строк за обставин, які не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення ним процесуальних дій, суд приходить до висновку, що вказані обставини не є поважними причинами пропуску строку. Інших доказів поважності причин пропуску позивачем не надано
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку на подання позову.
Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 07.07.2010 №2453-VІ, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 100, статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Л.О. Єресько