10 березня 2025 року Справа № 280/11579/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.10.2024 року № 083850020237 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 27.01.2024 року, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 року по 30.06.1993 року, з 01.07.1993 року по 13.12.1993 року, з 14.12.1993 року по 06.06.1994 року, з 07.06.1994 року по 01.03.1995 року, з 02.03.1995 року по 17.07.1995 року, з 17.07.1995 року по 12.04.1999 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.01.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону №1058. ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 15.01.2024 №083850020237 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком за нормами ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач 1 зазначає, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону №1058 становить 60 років. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 31 рік. Згідно записів трудової книжки, до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.01.1992 по 30.06.1993, з 01.07.1993 по 13.12.1993, з 14.12.1993 по 06.06.1994, з 07.06.1994 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 17.07.1995, з 17.07.1995 по 12.04.1999, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації, стаж можливо зарахувати по 31.12.1991. За твердженням відповідача 1, аналіз наданих документів показує, що страховий стаж позивача згідно наданих документів становить 29 років 00 місяців 01 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку. Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача 1, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 280/2411/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 року по 30.06.1993 року, з 01.07.1993 року по 13.12.1993 року, з 14.12.1993 року по 06.06.1994 року, з 07.06.1994 року по 01.03.1995 року, з 02.03.1995 року по 17.07.1995 року, з 17.07.1995 року по 12.04.1999 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2024 року про призначення пенсії за віком. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 280/2411/24 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 280/2411/24 скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 відносно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 року по 30.06.1993 року, з 01.07.1993 року по 13.12.1993 року, з 14.12.1993 року по 06.06.1994 року, з 07.06.1994 року по 01.03.1995 року, з 02.03.1995 року по 17.07.1995 року, з 17.07.1995 року по 12.04.1999 року. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року у справі №280/2411/24 залишено без змін. Позивач зазначає, що сплата страхових внесків роботодавцем позивача у спірний період підтверджується належними та допустимими доказами, які були надані позивачем до суду в межах справи №280/2411/24. Вказує, що немає можливості надати до територіальних органів Пенсійного фонду України жодні інші документи на підтвердження сплати роботодавцем страхових внесків у спірний період, окрім тих, що були надані разом із заявою про призначення пенсії. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №280/2411/24 з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 280/2411/24 ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянуто заяву позивача від 10.01.2024 про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийнято рішення від 10.10.2024 №083850020237 про відмову в призначенні пенсії. З рішенням відповідача 1 щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивач не згодна, вважає відмову протиправною та такою, що порушує її гарантоване Конституцією та Законами України право на отримання пенсії. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 280/2411/24 з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянуто заяву позивачки від 10.01.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення про повторну відмову у призначенні пенсії за віком позивачці, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зобов'язань щодо призначення пенсії позивачці рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі №280/2411/24 не містить. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивачки НОМЕР_1 в період, зокрема з 01 січня 1992 р. по 30 червня 1993 р., з 01 липня 1993 р. по 13 грудня 1993 р., з 14 грудня 1993 р. по 06 червня 1994 р., з 07 червня 1994 р. по 01 березня 1995 р., з 02 березня 1995 р. по 17 липня 1995 р., з 17 липня 1995 р. по 12 квітня 1999 р. працювала на території російської федерації. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Задля Узгодження порядку дій, який буде застосовуватись при призначені/поновлені раніше призначених пенсій громадянам, які працювали/проживали на території російської федерації листом Міністерства соціальної політики України від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54 встановлено, що при призначені пенсії заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Таким чином, обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому в незалежних державах, в тому числі в російській федерації, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Вказує, що суд не вправі перебирати на себе повноваження та функції органів пенсійного фонду та натомість вирішувати питання віднесені до їх компетенції, адже до повноважень суду належить вирішення спорів щодо надання правової оцінки діям, рішенням та бездіяльності відповідача, як суб'єкта владних повноважень за умови, що такі мали місце. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що вперше позивач звернулась 10.01.2024 до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком із відповідними документами, яку за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області та прийнято рішення №083850020237 від 15.01.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Згідно відмовного рішення до загального страхового стажу було не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 30.06.1993, з 01.07.1993 по 13.12.1993, з 14.12.1993 по 06.06.1994, з 07.06.1994 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 17.07.1995, з 17.07.1995 по 12.04.1999, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991. Аналіз наданих документів показав, що страховий стаж позивача становить 29 років 00 місяців 01 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернулась до суду із позовною заявою до ГУ ПФУ в Полтавській області, ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі № 280/2411/24 задоволено частково позовну заяву, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 року по 30.06.1993 року, з 01.07.1993 року по 13.12.1993 року, з 14.12.1993 року по 06.06.1994 року, з 07.06.1994 року по 01.03.1995 року, з 02.03.1995 року по 17.07.1995 року, з 17.07.1995 року по 12.04.1999 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2024 року про призначення пенсії за віком. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі 280/2411/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 в адміністративній справі №280/2411/24 - скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 відносно зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 01 січня 1992 р. по 30 червня 1993 р., з 01 липня 1993 р. по 13 грудня 1993 р., з 14 грудня 1993 р. по 06 червня 1994 р., з 07 червня 1994 р. по 01 березня 1995 р., з 02 березня 1995 р. по 17 липня 1995 р., з 17 липня 1995 р. по 12 квітня 1999 р. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 р. в адміністративній справі №280/2411/24 - залишено без змін. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі № 280/2411/24, ГУ ПФУ в Полтавській області, з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 року, повторно розглянуто заяву позивача від 10.01.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надані нею документи: трудові книжки, дипломи, паспорт, код. Аналіз документів позивача для призначення пенсії за віком згідно наданих документів з урахуванням висновків суду показує, що загальний страховий стаж роботи становить 29 років 01 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно поданої заяви від 10.01.2024 по досягненню 60 років. Згідно законодавства страховий стаж повинен становить не менше 31 року. Враховуючи наведене вище, ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення повторно відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Зобов'язань щодо призначення пенсії ОСОБА_1 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2024 по справі № 280/2411/24 не містить. Отже, ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято аргументоване рішення у відповідності до норм законодавства, тому в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась 10.01.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком із відповідними документами, яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення №083850020237 від 15.01.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №083850020237 від 15.01.2024, позивач зверулась до суду з позовом про його скасування.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі №280/2411/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15.01.2024 року № 083850020237 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 року по 30.06.1993 року, з 01.07.1993 року по 13.12.1993 року, з 14.12.1993 року по 06.06.1994 року, з 07.06.1994 року по 01.03.1995 року, з 02.03.1995 року по 17.07.1995 року, з 17.07.1995 року по 12.04.1999 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2024 року про призначення пенсії за віком.
В іншій частині вимог, - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року по справі 280/2411/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 р. в адміністративній справі №280/2411/24 - скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 відносно зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 01 січня 1992 р. по 30 червня 1993 р., з 01 липня 1993 р. по 13 грудня 1993 р., з 14 грудня 1993 р. по 06 червня 1994 р., з 07 червня 1994 р. по 01 березня 1995 р., з 02 березня 1995 р. по 17 липня 1995 р., з 17 липня 1995 р. по 12 квітня 1999 р. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 р. в адміністративній справі №280/2411/24 - залишено без змін.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 280/2411/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024, повторно розглянуто заяву від 10.01.2024 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надані нею документи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.10.2024 № 083850020237 повторно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
У рішенні від 10.10.2024 № 083850020237 зазначено:
«… Статтею 26 Закону 1058 визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 - від 24 до 34 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу:
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. …
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі № 280/2411/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 року, повторно розглянуто заяву від 10.01.2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надані нею документи: трудові книжки, дипломи, паспорт, код.
Суд зобов'язав повторно розглянути заяву ОСОБА_2 вд 10.01.2024 про призначення пенсії за віком.
Згідно записів трудової книжки до загального страхового стажу не зараховано період роботи:
- з 01.01.1992 по 30.06.1993 року (прийнято 17.12.1990 наказ про прийняття від 05.01.1991 № 1-а, наказ про звільнення від 30.06.1993 № 166, підписом та печаткою затверджено);
- з 01.07.1993 по 13.12.1993 року (наказ про прийняття від 02.07.1993 № 143-1 та звільнення від 13.12.1993 року № 234-1, підписом та печаткою затверджено);
- з 14.12.1993 по 06.06.1994 (наказ про прийняття від 14.12.1993 № 103 та звільнення від 06.06.1994 року № 58, підписом та печаткою затверджено);
- з 07.06.1994 по 01.03.1995 (наказ про прийняття від 07.06.1994 № 76-1 та звільнення від 01.03.1995 року № 21, підписом та печаткою затверджено);
- з 02.03.1995 по 17.07.1995 року (наказ про прийняття від 02.03.1995 № 72 та звільнення від 13.07.1995 року № 219, підписом та печаткою затверджено);
- з 17.07.1995 по 12.04.1999 року (наказ про прийняття від 17.07.1995 року № 279 та звільнення від 10.04.1999 року № 124, підписом та печаткою затверджено), оскільки 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України №240/94-ВР від 10 листопада 1994 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР.
Отже при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991.
Аналіз документів ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком згідно наданих документів з урахуванням висновків суду показує, що загальний страховий стаж роботи становить 29 років 01 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком згідно поданої заяви від 10.01.2024 року по досягненню 60 років. Згідно законодавства страховий стаж повинен становить не менше 31 року. …».
Позивач, не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 10.10.2024 №083850020237 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №1058 та з вимогами про зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №1058, починаючи з 27.01.2024, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 30.06.1993, з 01.07.1993 по 13.12.1993, з 14.12.1993 по 06.06.1994, з 07.06.1994 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 17.07.1995, з 17.07.1995 по 12.04.1999, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який набув чинності 01 січня 2004 року.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 8 Закон №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Отже необхідною умовою для призначення пенсії за віком є наявність страхового стажу, що є спірним у даній справі.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
13 березня 1992 року укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана Україною та Російською Федерацією та вступила в силу з дня підписання (далі - Угода).
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди передбачено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами другою-третьою статті 6 Угоди визначено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалася дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між урядом України і урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка набула чинності 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на території обох Сторін, взаємно визнається сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбулась трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, укладеної між Урядами держав-учасниць цієї Угоди, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів» від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових умовах і за спеціальністю взаємно визнається Сторонами.
Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 квітня 2004 року № 1906-1V передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.
В подальшому, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29 листопада 2022 року № 1328 Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10 січня 2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10 січня 2023 року, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 24 червня 2023 року № 639 припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 року в м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 10 липня 2023 року № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, припинила дію 04 липня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародних договорів України вбачається, що відмова від Угоди від 13 березня 1992 року та Угоди від 14 січня 1993 року означає, що вказані Угоди припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року кожен учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється по спливу 6-місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і у разі її виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони мешкають.
Оскільки на період здійснення трудової діяльності позивача на території російської федерації чинними були міжнародні угоди з даною державою, то при вирішенні спору слід застосовувати положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн».
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.10.2024 № 083850020237 про відмову в призначенні пенсії на підставі того, що російська федерація припинила з 01 січня 2023 року участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не відповідає законодавству, що діяло в період роботи позивача на території російської федерації та на момент виникнення спірних правовідносин.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Також статтею 24 Закону № 1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою зазначеної статті регламентовано, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.
Так, за визначенням, яке міститься в статті 2 Федерального Закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ, який застосовувався до 01 січня 2015 року, страховий стаж - стаж, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 10 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації» до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» від 01 квітня 1996 року № 27-ФЗ підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 13 Федерального Закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17 грудня 2001 року №173-ФЗ).
Згідно із частиною другою статті 13 Федерального Закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 01 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення і порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації «Про страхові пенсії» від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ (статті 3, 11, 14).
Федеральним законом «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди» від 03 грудня 2011 року № 379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 Федерального Закону «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» № 167-ФЗ від 15 листопада 2001 року, відповідно до яких застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов'язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. Статтею 9 цього Федерального Закону передбачено, що він вступає в силу з 01 січня 2012 року.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону Російської Федерації «Про страхові пенсії» від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території Російської Федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд Російської Федерації.
Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.
Обов'язковою умовою для включення періоду роботи, яка виконувалась на території російської федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації за цей період.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 360/4129/20, від 20 березня 2024 у справі №200/11294/20-а, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню в цій справі.
Статтею 44 Закону № 1058-VI визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 встановлено, що для підтвердження заробітної плати особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Судом установлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі № 280/2411/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024, повторно розглянуто заяву позивача від 10.01.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надані нею документи.
Відповідачем 1 до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.01.1992 по 30.06.1993 (прийнято 17.12.1990 наказ про прийняття від 05.01.1991 № 1-а, наказ про звільнення від 30.06.1993 № 166, підписом та печаткою затверджено); з 01.07.1993 по 13.12.1993 року (наказ про прийняття від 02.07.1993 № 143-1 та звільнення від 13.12.1993 № 234-1, підписом та печаткою затверджено); з 14.12.1993 по 06.06.1994 (наказ про прийняття від 14.12.1993 № 103 та звільнення від 06.06.1994 № 58, підписом та печаткою затверджено); з 07.06.1994 по 01.03.1995 (наказ про прийняття від 07.06.1994 № 76-1 та звільнення від 01.03.1995 № 21, підписом та печаткою затверджено); з 02.03.1995 по 17.07.1995 (наказ про прийняття від 02.03.1995 № 72 та звільнення від 13.07.1995 № 219, підписом та печаткою затверджено); з 17.07.1995 по 12.04.1999 (наказ про прийняття від 17.07.1995 № 279 та звільнення від 10.04.1999 № 124, підписом та печаткою затверджено).
Судом установлено, що трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 05.01.1983 містить записи про спірні періоди роботи, а саме:
в період з 17.12.1990 по 30.06.1993 працювала на посаді шеф-кухаря, кухаря 2 категорії на плавбазі «А. Поздняков» ВАТ Приморське рибопромислове об'єднання «Приморрибпром»;
в період з 02.04.1992 по 31.05.1993- тимчасово на період відрядження призначена матросом-обробником тунцеловної бази «Ленінський Промінь»;
в період з 01.07.1993 по 13.12.1993 - на посаді шеф-кухаря на суднах флоту Спільного російсько-латвійського підприємства «Примлатмарін»;
в період з 14.12.1993 по 06.06.1994 - на посаді офіціантки, старшої офіціантки, кухаря 2 категорії плавбази «Н. Данілов» ТОВ «Компанія Бріз»;
в період з 07.06.1994 по 01.03.1995 - на посаді кухаря на суднах флоту Далекосхідного філіалу Акціонерного товариства відкритого типу «Олексіївська Ремонтно-Експлуатаційна База Флоту»;
в період з 02.03.1995 по 17.07.1995 - на посаді кухаря на океанографічному дослідницькому судні «Федір Литке» військової частини НОМЕР_3 ;
в період з 17.07.1995 по 12.04.1999 - у військовій частині НОМЕР_4 на посадах кухаря, камбузника та днювального на гідрографічному судні «Віце-адмірал Воронцов», гідрографічному судні «Маршал Геловані», гідрографічному судні «Пегас».
Судом досліджено інші наявні в матеріалах справи документи, а саме: архівну довідку від 25.02.2014 №6129-Ф із відомостей нарахування заробітної плати працівникам Виробничого об'єднання Приморрибпром за 1991 рік, січень 1992 року на ОСОБА_1 ; архівну довідку від 25.02.2014 №6129-Ф про трудовий стаж ОСОБА_1 ; архівну довідку від 26.11.2013 №А-1553; архівну довідку від 26.11.2013 №А-1554; довідку, уточнюючу особливий характер праці або особливі умови праці від 14.01.2014 №7; довідку від 20.01.2014, видана ВАТ ХК «Дальморепродукт»; довідку №968, видана ВАТ «Далекосхідне морське пароплавство»; довідку про створення ВАТ ХК «Дальморепродукт»; довідку від 20.11.2013 №932; довідку №931 від 20.11.2013; довідку від 22.11.2013 №939; довідку від 29.11.2013 №955.
Відповідно до архівної довідки від 26.11.2013 №А-1554, виданої ВАТ ХК «Дальморепродукт», заробітна плата ОСОБА_1 склала: за квітень 1992 року - 5799,35; за травень 1992 року - 17688,44; за червень 1992 року - 14875,23; за липень 1992 року - 9971,42; за серпень 1992 року - 18412,91; за вересень 1992 року - 38244,23; за жовтень 1992 року - 7179,30; за листопад 1992 року - 13412,11; за грудень 1992 року - 33672,83; разом за 1992 рік - 159255,82. За 1993 рік: січень 1993 року - 33087,96; лютий 1993 року - 9050,68; березень 1993 року - 7371,46; квітень 1993 року - 10003,38; травень 1993 року - 9527,03; разом за 1993 рік - 69040,51.
У довідці від 26.11.2013 №А-1554, виданої ВАТ ХК «Дальморепродукт», за підписом генерального директора, головного бухгалтера та завідуючого архівом зазначено наступне: виплати одноразового та компенсаційного характеру до сум заробітку не включено. Страхові внески із зазначених сум до Фондів соціального страхування, ПФ Російської Федерації, перераховані повністю. Підстава видачі довідки: розрахункові відомості нарахування заробітної плати. Відповідно до статті 25 Федерального Закону «О трудовых пенсиях в РФ», підприємство несе відповідальність за достовірність даних, які містяться в документах, виданих для нарахування пенсій.
У довідці від 20.11.2013 №932, виданої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 військовою частиною НОМЕР_5 за підписом командира військової частини НОМЕР_5 та провідним інженером, скріплена печаткою, серед іншого зазначено: за період роботи з 03.11.1989 по 17.12.1990, з 01.02.1994 по 15.03.1994, з 02.03.1995 по 12.04.1999: відпустка без утримання - з 08.07.1997 по 12.09.1997. Учбові оплачувані відпустки - відстуні. Відпустка за доглядом за дитиною - відсутня. Інші періоди, не включені до спеціального стажу - відсутні. Робота застрахованої особи ОСОБА_1 за періоди з 03.11.1989 по 17.12.1990, з 01.02.1994 по 15.03.1994, з 02.03.1995 по 07.07.1997, з 13.09.1997 по 31.12.1997 відповідає умовам ст.27.1.9. ФЗ РФ від 17.12.01 №173 - ФЗ «О трудовых пенсиях в РФ». Підстава видачі довідки: статут служби на судах забезпечення ВМФ, технічна документація судов, особисті карточки працівників та службовців на виплату заробітної плати форми 14 за 1989 - 1999 роки, книги наказів по військовій частині НОМЕР_4 за 1994-1999 роки та особисті карточки форми Т-2 по військовій частині НОМЕР_4 . Книги наказів по військовій частині НОМЕР_3 за 1989-1995 роки та особисті карточки Т-2 по військовій частині НОМЕР_3 здані в архів ТОФ.
У довідці від 20.11.2013 №931, виданої ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_5 за підписом командира військової частини НОМЕР_5 , зазначено: сума врахованого заробітку за 1989 рік: листопад 1989 - 241,22; грудень - 533,30; всього за 1989 - 774,52. За 1990 рік: січень 1990 - 293,17; лютий 1990 - 296,63; березень 1990 - 429,38; квітень 1990 - 332,88; травень 1990 - 232,52; червень 1990 - 226,07; липень 1990 - 229,02; серпень 1990 - 238,62; вересень 1990 - 225,48; жовтень 1990 - 229,06; листопад 1990 - 248,48; грудень 1990 - 735,43; всього - 3716,74. Страхові внески із зазначених сум до ПФ Російської Федерації перерахувались повністю відповідно до законодавства. Підстава видачі довідки: роздавальні відомості за період 1989-1990 роки. Відповідно до статті 126 Федерального Закону «О государственных пенсиях в РФ», підприємство несе відповідальність за достовірність даних, які містяться в документах. Примітка: компенсаційні виплати в довідку не увійшли.
У довідці від 22.11.2013 №939, виданої ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_5 за підписом командира військової частини НОМЕР_5 , зазначено: сума врахованого заробітку за 1994 рік: лютий 1994 - 79797; березень 1994 - 121845,00; всього за 1994 - 201642,00. Страхові внески із зазначених сум до ПФ Російської Федерації перерахувались повністю відповідно до законодавства. Підстава видачі довідки: роздавальні відомості за 1994 рік. Відповідно до статті 126 Федерального Закону «О государственных пенсиях в РФ», підприємство несе відповідальність за достовірність даних, які містяться в документах. Примітка: компенсаційні виплати в довідку не увійшли.
У довідці від 29.11.2013 №955 ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_5 за підписом командира військової частини НОМЕР_5 , зазначено: сума врахованого заробітку за 1995 рік: березень 1995 - 164521,00; квітень 1995 - 352151,00; травень 1995 - 343874,00; червень 1995 -270233,00; липень 1995 - 301784,00; серпень 1995 - 270233,00; вересень 1995 - 338817; жовтень 1995 - 523817,00; листопад 1995 - 451756,00; грудень 1995 - 826174,00; разом за 1995 - 3843360,00. За 1996 рік: січень - 642306,00; лютий - 455855,00; березень - 455855,00; квітень - 455855,00; травень - 1396855,00; червень - 455855,00; липень - 455855,00; серпень - 455855,00; вересень - 455855,00; жовтень - 1634930,00; листопад 983546,00; грудень 1671721,00; всього за 1996 - 9520343,00. За 1997 рік: лютий - 135000,00; серпень - 1230439,00; вересень - 266012,00; жовтень - 771449,00; листопад 932716,00; грудень 391607,72; всього за 1997 - 3727223,72. За 1998 рік: січень - 792,72; лютий - 742,72; березень - 802,72; квітень - 721,62; травень - 506,96; червень - 653,58; липень - 1057,57; серпень - 1019,61; вересень - 1085,65; жовтень - 957,44; листопад 942,72; грудень 2332,02; всього за 1998 - 11615,33. За 1999 рік: січень - 872,72; лютий - 2006,53; березень - 1129,73; квітень - 3501,61; всього за 1999 - 7510,59. Страхові внески із зазначених сум до ПФ Російської Федерації перерахувались повністю відповідно до законодавства. Підстава видачі довідки: роздавальні відомості за період 1995-1999 роки. Відповідно до статті 126 Федерального Закону «О государственных пенсиях в РФ», підприємство несе відповідальність за достовірність даних, які містяться в документах. Примітка: компенсаційні виплати в довідку не увійшли.
Суд звертає увагу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на те, що у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року по справі 280/2411/24 суд апеляційної інстанцій дійшов наступного висновку: «… Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, не надало оцінку вказаним вище обставинам, записи у її трудовій книжці не досліджувало, наявність правових підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу не перевіряло, обмежившись констатацією факту припинення дії наведеної вище міжнародної угоди. У свою чергу, висновок суду першої інстанції про зарахування спірних періодів роботи позивачки в Російській Федерації зроблений без аналізу документів, які нею додані.
Враховуючи, що перевірка документів, наданих позивачкою до заяви про призначення пенсії належить до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у тому числі, обставини сплати страхових внесків за спірні періоди її роботи на території Російської Федерації, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції передчасно зобов'язав пенсійний орган зарахувати їх до страхового стажу ОСОБА_1 , тому прийняте судом рішення у відповідній частині підлягає скасуванню. …».
Так, повторно розглядаючи заяву позивача від 10.01.2024, ГУ ПФУ в Полтавській області досліджено записи у трудовій книжці позивача, проте до загального страхового стажу знову не зараховано спірні періоди роботи, а саме з 01.01.1992 по 30.06.1993, з 01.07.1993 по 13.12.1993, з 14.12.1993 по 06.06.1994, з 07.06.1994 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 17.07.1995, з 17.07.1995 по 12.04.1999.
Як на підставу не зарахування спірних періодів роботи позивача, відповідач 1 повторно посилається на те, що оскільки 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України №240/94-ВР від 10 листопада 1994 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР.
Оцінюючи правомірність такої поведінки відповідача, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова № 1328) постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Законом України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що набрала чинності для України 14 липня 1995 року, зокрема стаття 13 якої допускала прийняття на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.
Отже, до набрання чинності Постановою № 1328 Україна як держава-учасниця Угоди від 13 березня 1992 року виконує зобов'язання, взяті згідно з цією Угодою, а тому припинення Російською Федерацією з 01 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не стосується періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01 січня 2023 року.
Незарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди особам, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди від 13 березня 1992 року, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу.
Варто зауважити, що відповідно до частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
З огляду на вказане доводи відповідача, зазначені в оскаржуваному рішенні, а також у відзиві на позовну заяву щодо прийняття Закону № 2783, який набрав чинності 23 грудня 2022 року, не є підставами для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи, адже такий стаж ним набутий в той час, коли Угода від 13 березня 1992 року була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Водночас суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди від 13 березня 1992 року, які передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до трудового (страхового) стажу.
Отож, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу, а тому суд уважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача в російській федерації з 01.01.1992 по 30.06.1993, з 01.07.1993 по 13.12.1993, з 14.12.1993 по 06.06.1994, з 07.06.1994 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 17.07.1995, з 17.07.1995 по 12.04.1999 з огляду на прийняття Верховною Радою Закону № 2783.
Одночасно з цим суд зауважує, що будь-яких інших підстав чи мотивів для неврахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області не містить.
У аспекті наведеного суд також ураховує, що в трудовій книжці позивача зроблено записи про її прийняття та звільнення з роботи за спірні періоди з посиланням на відповідні накази про прийняття на роботу та про звільнення з роботи. Записи про роботу точні, чіткі, виправлень та закреслень не містять. Записи про звільнення засвідчені підписами уповноваженої особи та скріплені печаткою підприємства.
Жодних зауважень стосовно записів трудової книжки позивача відповідач не навів.
Суд підкреслює, що ненадання/ненадходження інформації щодо відрахованих сум єдиного соціального внеску до відповідного пенсійного фонду не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення та врахування стажу за вказаний час роботи.
Суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм законодавства випливає значний обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду України під час вирішення питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи, заробітної плати для її призначення.
Органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії з урахуванням тих обставин, що склалися.
Суд звертає увагу на те, що позивач як громадянин України наділена правом на відповідний соціальний захист збоку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Також Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року).
Обов'язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи особи після 01 січня 2004 на підставі приписів Порядку № 22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію. Нездійснення такого обов'язку або неотримання інформації з причин, які не залежать від волі пенсіонера, не є належною підставою для неврахування як стажу роботи за спірні періоди, так і заробітної плати (доходу), отриманої за періоди такої роботи.
Суд повторно зауважує, що ненадання/ненадходження інформації щодо відрахованих сум єдиного соціального внеску до відповідного пенсійного фонду не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення та врахування стажу за вказаний час роботи.
Суд також звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбаченопостановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та за результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Тобто, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області, проте обов'язок виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач 1 протиправно не зарахував позивачу до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 30.06.1993, з 01.07.1993 по 13.12.1993, з 14.12.1993 по 06.06.1994, з 07.06.1994 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 17.07.1995, з 17.07.1995 по 12.04.1999, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про недостатність у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, тому оскаржуване рішення від 10.10.2024 року № 083850020237 належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.
ГУ ПФУ в Полтавській області не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у призначені пенсії за віком. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 30.06.1993, з 01.07.1993 по 13.12.1993, з 14.12.1993 по 06.06.1994, з 07.06.1994 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 17.07.1995, з 17.07.1995 по 12.04.1999, до її страхового стажу, а позовну вимогу в цій частині також задовольнити.
За таких обставин, страховий стаж позивача з урахуванням періодів, які відповідач 1 не заперечує (29 років 01 день), та з урахуванням тих періодів, які суд зобов'язав відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача, становить (за простими математичними підрахунками суду) очевидно більше необхідних 31 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, у спірній ситуації щодо позивача одночасно виконуються всі умови, необхідні для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, тому суд з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача вважає за необхідне зобов'язати пенсійний орган призначити таку пенсію позивачу.
Беручи до уваги викладене, суд зобов'язує відповідача 1 призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 з 27 січня 2024 року.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач вчасно зверталась за призначенням пенсії та вживала всіх залежних від неї дій для призначення пенсії, проте двічі отримувала безпідставні відмови у призначенні пенсії.
Зазначені обставини свідчать про те, що вимога позивача про призначення пенсії саме з 27 січня 2024 року є справедливою та законною, а тому підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м.Полтава, вул.Гоголя, буд.34, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.10.2024 № 083850020237 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до її загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 30.06.1993, з 01.07.1993 по 13.12.1993, з 14.12.1993 по 06.06.1994, з 07.06.1994 по 01.03.1995, з 02.03.1995 по 17.07.1995, з 17.07.1995 по 12.04.1999, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27 січня 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова