Справа №2а- 12832/09/1570
18 листопада 2010 року
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Марина П.П.,
при секретарі Полторак І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000841620/0 від 19.08.2009 року, -
Приватне акціонерне товариство «Одеський завод шампанських вин» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000841620/0 від 19.08.2009 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення чинного законодавства України податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, внаслідок включення до складу податкового кредиту податкових накладних виписаних в попередніх періодах без подання до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі заяв зі скаргою на постачальників, які не надали вчасно податкові накладні, у зв'язку з чим відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.08.2009 року № 0000841620/0, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 33509,26 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 16754,63 грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, пояснивши, що при проведенні перевірки податкових декларацій з ПДВ ЗАТ «Одеський завод шампанських вин»за лютий 2009 р. від 20.03.2009р. та за квітень 2009 р. від 20.05.2009 р., встановлено, що відповідач занизив ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, внаслідок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних в попередніх періодах без подання до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі заяв зі скаргою на постачальників, які не надали вчасно податкові накладні, у зв'язку з чим відповідачем порушено п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, яке було зумовлене не використанням прав платника податку на подання заяви (скарги) на постачальника товарів (послуг) згідно з приписами п.п. 7.2.6. п.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.12.2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано юридичну особу -закрите акціонерне товариство «Одеський завод шампанських вин», 10.12.2009 року державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради зареєстровано заміну свідоцтва про державну реєстрацію, з підстав зміни найменування юридичної особи закритого акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин»на приватне акціонерне товариство «Одеський завод шампанських вин», номер запису 1 556 105 0012 005809 (а.с.95), яке є платником податку на додану вартість.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
10.08.2009 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ЗАТ «Одеський завод шампанських вин»за лютий 2009 року від 20.03.2009 р., вх. №2613, та за квітень 2009 р. від 20.05.2009р. вх. №6386.
За результатами проведеної перевірки був складений акт від 10.08.2009 року №485/16-2/32224466/52, в якому встановлено порушення п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених документами, визначеними згідно з п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону (а.с. 8-12).
На підставі акту перевірки від 10.08.2009 року №485/16-2/32224466/52, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 року №0000841620/0, яким ЗАТ «Одеський завод шампанських вин»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 50263,89 грн., в тому числі за основним платежем -33509,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 16754,63 грн. (а.с.13).
Не погодившись з вищенаведеним рішенням, Головою правління ЗАТ «Одеський завод шампанських вин»була подана первинна скарга до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 26.08.2009р. №949 (а.с. 14-16) з проханням скасувати вищезазначене податкове повідомлення - рішення №0000841620/0 у повному обсязі.
20.10.2009р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі за результатами розгляду первинної скарги ЗАТ «Одеський завод шампанських вин»прийнято рішення №27017/10/25-021, яким податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 19.08.2009р. №0000841620/0 залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 17-22).
Не погодившись з рішенням СДПІ по роботі з ВПП у місті Одеса Головою правління ЗАТ «Одеський завод шампанських вин»була подана повторна скарга до ДПА в Одеській області від 27 жовтня 2009 року вихідний №1196 (а.с. 23-26) з проханням скасувати вищезазначене податкове повідомлення - рішення №0000841620/0 у повному обсязі.
ДПА в Одеській області 06.11.2009 року ультатами розгляду повторної скарги ЗАТ «Одеський завод шампанських вин»прийнято рішення № 40369/10/25-0007, яким податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 19.08.2009 р. №0000841620/0 залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 27-30).
Підставою для прийняття вищезазначеного податкового повідомлення -рішення від 19.08.2009 р. №0000841620/0 став висновок податкового органу, зазначений в акті перевірки від 10.08.2009 року №485/16-2/32224466/52, про порушення позивачем п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених документами, визначеними згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону, а саме: не надано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі до податкової декларації за лютий 2009 року від 20.03.2009 року, вх. №2613, та за квітень 2009 року від 10.05.2009 р. вх. № 6386 заяв зі скаргами на постачальників з доданими до неї копіями товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), що не дає можливості позивачу формувати податковий кредит, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на суму 33509,26 грн.
З даним висновком суд не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
На підставі вищезазначеного, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.
Згідно пп. 7.2.3. 7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.
Судом встановлено, що станом на момент перевірки ЗАТ «Одеський завод шампанських вин»органом державної податкової служби - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі суми податку на додану вартість були підтверджені податковим накладними, які і є документами зазначеними підпунктом 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.
Так доказами наявності зв'язку між понесеними витратами на придбання товарів, робіт та послуг з господарською діяльністю позивача є податкові накладні які засвідчують факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг) а саме: податкова накладна №0297 від 11.01.2008 року (а.с.132), податкова накладна №0298 від 11.01.2008 року (а.с.135), податкова накладна №4005 від 26.06.2007 року (а.с.137), податкова накладна №4006 від 27.06.2007 року (а.с.139), податкова накладна №4281 від 23.07.2007 року (а.с.141), податкова накладна №22 від 29.10.2007 року (а.с.143), податкова накладна №21 від 19.10.2007 року (а.с.146), податкова накладна №0000003738 від 13.09.2007 року (а.с.149), податкова накладна №47254/П від 19.11.2007 року (а.с.151), податкова накладна №2354 від 30.05.2007 року (а.с.153), реєстри податкових накладних, отриманих з запізненням (а.с.111-125), акти виконаних робіт (а.с. 134,138,140,142,154), акти приймання винопродукції (а.с. 144, 147), рахунки - фактури (а.с. 133, 136), товарно-транспортні накладні (а.с. 145, 148) та видаткові накладні (а.с.150, 152).
Відповідно до п.10.2. Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Отже, враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку що Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, отже несплата податку або не зменшення суми податкових зобов'язань продавцем (виконавцем робіт) у тому числі внаслідок ухилення від сплати у разі здійснення господарської діяльності не впливає на формування податкового кредиту покупцем цих робіт та суму бюджетного відшкодування.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне негативні наслідки саме для нього.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість або віднесення до податкового кредиту частини вартості товарів (послуг) -податку у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, здійснив оплату товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість для здійснення власної господарської діяльності та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг) відповідно до вищезазначених податкових накладних встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не заперечується представником відповідача, а тому, згідно ст.72 КАС України, вказані обставини не підлягають доказуванню, а у суду не викликає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підприємством ЗАТ «Одеський завод шампанських вин»були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, відповідно до отриманих від контрагентів податкових накладних у тому податковому періоді, в якому вони були отриманні та з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого у п. 15.3.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Законом України «Про податок на додану вартість».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності формування приватним акціонерним товариством «Одеський завод шампанських вин» податкового кредиту.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі не надано доказів правомірності винесення податкового повідомлення - рішення № 0000841620/0 від 19.08.2009 року, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин»про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення -рішення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000841620/0 від 19.08.2009 року, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 19.08.2009 року № 0000841620/0 на загальну суму 50263,89 грн. (33509,26 грн. за основним платежем, 16754,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 23 листопада 2010 року
Суддя/підпис/ П.Марин