Справа №2а- 8444/10/1570
22 листопада 2010 року
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Марина П.П.,
при секретарі Полторак І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південної митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці про визнання дій неправомірними, щодо відмови в митному оформлені, зобов'язання видати митне свідоцтво для реєстрації автомобіля та здійснити пільгове митне оформлення транспортного засобу, який ввозиться в Україну у зв'язку із зміною постійного місця проживання.
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що з 20.05.1977 року по 15.07.2010 року був зареєстрований та постійно проживав на території м. Тираспіль Придністровської Молдавської республіки. Позивачем,12.05.2005 року позивачем було зареєстровано право власності на транспортний засіб - легковий автомобіль марки БМВ, 2003 року випуску, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, чорного кольору, який у подальшому у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до України 13.07.2010 року було знято з обліку МРЕВ ДАІ м. Тирасполя. 19.07.2010 року позивач звернувся до Південної митниці із заявою про здійснення митного оформлення транспортного засобу відповідно Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України», проте відповідачем було відмовлено у пільговому митному оформлені автомобіля.
Представник позивача в судому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача - Південної митниці у судовому засіданні посилаючись на незаконність та необґрунтованість позовних вимог, проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, пояснивши, що надані позивачем до Південної митниці документи про реєстрацію автомобіля на території Придністровської Молдавської республіки не можуть вважатися офіційними документами, що надають право на пільгове митне оформлення транспортного засобу, який знаходиться на обліку в Республіці Молдова, а тому митне оформлення здійснюється на загальних підставах. При цьому, представник відповідача не заперечував факт придбання і реєстрації автомобіля, та проживання позивача в Придністровській Молдавській республіці.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, та дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Відповідач - Південна митниця на підставі ст. 12-15 Митного кодексу України та п.п.3,4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 08.02.1997 року №126/97 є місцевим и підрозділами центрального органу державної виконавчої влади в галузі здійснення митного контролю за переміщеннями вантажів через митний кордон.
Згідно ст.ст. 30, 31, 70, 71 Митного кодексу України, митний орган здійснює митне оформлення вантажів, надає роз'яснення суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності з питань митного оформлення вантажів, наявності або відсутності пільг щодо сплати податків та зборів за переміщення вантажів через митний кордон.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується закордонним паспортом громадянина України від 30.08.2004 року Серія АХ № НОМЕР_3 (а.с.13) та з 20.05.1977 року по 15.06.2010 року був зареєстрований і постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою Управління у справах міграції ПМР від 17.06.2010 року №12/1-2990 (а.с.6).
В період постійного проживання в Республіці Молдова за позивачем було зареєстровано право власності на транспортний засіб - легковий автомобіль марки БМВ, 2003 року випуску, № двигуна НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, чорного кольору, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серія Т № НОМЕР_4 від 12.07.2005 року (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2010 року позивач був знятий з реєстраційного обліку в Республіці Молдова (а.с.14).
Відповідно до довідки Управління державної автомобільної інспекції від 13.07.2010 року №17/2-4152 (а.с.11) приналежний позивачу транспортний засіб був вперше зареєстрований на території Республіки Молдова за ним 12.05.2005 року у МРЕВ ДАІ м. Тираспіль. З 13.07.2010 року зазначений транспортний засіб знятий з державної реєстрації у зв'язку з вибуттям власника на постійне місце проживання в Україну, державні номерні знаки здані, транзитні номери НОМЕР_5.
Судом встановлено, що позивач подав заяву на адресу начальника Південної митниці від 19.07.2010 року (а.с.35) подане прохання, в порядку п.2 ч.1 ст.210 Митного кодексу України, про проведення зміни режиму ввезення транспортного засобу та проведення його розмитнення із застосуванням пільги, передбаченої для осіб, які ввозять транспортні засоби у зв'язку із зміною постійного місця проживання ч.2 ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України».
Відповіддю відповідача - Південної митниці від 22.07.2010 року за № 19/28-03/7011 (а.с.7-10) позивачу було відмовлено у здійсненні пільгового митного оформлення транспортного засобу за мотиву відсутності у позивача належного підтвердження перебування приналежного йому транспортного засобу на державному обліку на території Республіки Молдова протягом одного року, оскільки не надано довідки Головного управління реєстрації транспорту і кваліфікації водійського складу Державного підприємства »Міністерства інформаційного розвитку Республіки Молдова, а надані позивачем докази, видані органами Придністровської Молдавської Республіки не легалізовані у встановленому порядку на території України, в зв'язку із чим, не можуть бути прийняті митним органом до уваги для підтвердження вищезазначеного факту, в зв'язку із чим, повинен розмитнювати транспортний засіб на загальних підставах.
Відповідно до п. 13 ст. 8 Закону при ввезені на митну територію України звільняються від оподаткування по одному механічному транспортному засобу на кожного повнолітнього громадянина за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності у разі пересилання на постійне місце проживання за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та такий транспортний засіб перебуває на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.
Частиною 2 ст. 252 Митного Кодексу України передбачено звільнення від оподаткування під час митного оформлення предметів, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну.
Відповідно до ст. 1 Закону постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Таким чином, законодавством передбачені дві умови звільнення від оподаткування транспортного засобу ввезеного на митну територію України громадянами в разі переселення, а саме, те що громадянин є власником такого транспортного засобу не менше року, та перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання цього громадянина не менше року. При цьому, відповідно до ст. 1 Закону обов'язковою умовою є саме проживання громадянина на території країни постійного місця попереднього проживання не менше одного року.
Відповідачем до суду не надано будь-яких доказів того, що надані позивачем документи щодо його проживання в Придністровській Молдавській Республіці, придбання та реєстрації транспортного засобу, громадянства України є недійсними.
Суд не може ставити під сумнів легітимність документів, які мають походження з придністровського регіону (м. Тираспіль) Республіки Молдова, тільки з підстави їх походження з вказаного регіону, оскільки такий висновок міг би завдати суттєвої шкоди правам, свободам та інтересам громадян, які у свою чергу не повинні бути залежними від вирішення міжвідомчих питань щодо компетенції та рівня повноважень юридичних осіб Республіки Молдова. Офіційні документи, які складені для застосування на території Республіки Молдова, у тому числі на території її придністровського регіону, для використання в України додаткового засвідчення не потребують, так як дія договору між Україною і Республікою Молдова «Про правові відносини в цивільних і кримінальних справах», укладеного 13.12.1993 року в м. Києві і ратифікованого Верховною Радою України 10.11.1994 року, розповсюджуються і на територію придністровського регіону Республіки Молдова.
Відповідно до ст.15 вказаного Договору документ, який підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплений гербовою печаткою і підписом особи, має силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими на території іншої Договірної сторони.
Хоча Придністровська Молдавська Республіка і не є стороною вказаної Конвенції, однак, видані нею документи повинні прийматись державними органами України в порядку та на умовах визначених зазначеною Конвенцією, оскільки вона є складовою частиною держави Республіка Молдова, яка є стороною Конвенції.
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти у порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі положень ч.1 та ч.2 ст.162 КАС України, оскільки видача митного свідоцтва для його пред'явлення в органи державної реєстрації транспортних засобів є обов'язком митного органу, але його видача може бути здійснена митним органом лише після проходження повної процедури розмитнення транспортного засобу.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 164, 167, 254, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Південної митниці щодо відмови у здійсненні пільгового митного оформлення транспортного засобу, яка міститься у відповіді від 22.07.2010 року №19/28-03/7011.
Зобов'язати Південну митницю (65000, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а) провести митне оформлення транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) а саме: легковий автомобіль марки «BMW», 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_2, чорного кольору, із застосуванням пільги, встановленої законом для ввезення транспортного засобу в Україну у зв'язку зі зміною постійного місця проживання, передбаченою ч.2 ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення(пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей , товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 26 листопада 2010 року
Суддя/підпис/ П.П.Марин