Справа № 2а-105/10/1570
27 жовтня 2010 року. Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
судді: Завальнюка І.В.,
судді: Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря Руденко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України в Одеської області та МВС України про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та поновлення в спеціальному званні,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного Управління МВС України в Одеської області та МВС України в якому просить скасувати накази МВС України №2081 о/с від 31.08.2009р. та №2431 о/с від 30.09.2009р. в частині, що стосується пониження позивача в спеціальному званні на одну ступінь та утримати з відповідача - ГУМВС України в Одеській області на користь позивача грошову надбавку за спеціальне звання майор міліції з 31.08.2009р. по час поновлення в спеціальному званні (з урахуванням уточнень від 07.09.2010р.) Позовні вимоги обґрунтовані тим, що причини притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не відповідають дійсності, так як знаходячись на чергуванні в якості оперативного чергового Комінтернівського РВ ОМУ ГУМВС 07.08.2009 р. норми діючого законодавства порушені ним не були. Позивач зазначає, що вимоги п. 1.5, 2.37-2.38, 18.2 наказу МВС України № 60 ДСК відносно осіб, утримуваних в ІТТ РВ стосуються лише осіб, затриманих за підозрою в скоєнні злочинів, взятих під варту та засуджених, а не адмінзасуджених. Вимоги наказу МВС України № 552 від 1992 року та ст. 327, 328 КупАП також ним не порушувалися, так як для виводу з ІТТ РВ адмінзаарештованих письмовий дозвіл керівництва не потрібен, а про вивід ОСОБА_2 був зроблений відповідний запис в журналі обліку виводу з ІТТ адмінзаарештованих. Також, позивач зазначає, що після того як він дізнався від співробітників РВ про те, що ОСОБА_2 по власній необачності впав з порогу туалету у дворі РВ позивачем було організовано його доставку до Комінтернівської ЦРЛ, де йому було надано медичну допомогу, після чого він був звільнений з ІТТ, так як згідно довідки з ЦРЛ він не міг утримуватись в ІТТ і направлений по місцю мешкання для подальшого лікування. Вказану подію, згідно нормативних документів, регламентуючих діяльність чергових частин ОВС позивач зареєстрував до ЖРЗПП Комінтернівського РВ та про вказану подію повідомив керівництво РВ і організував збір матеріалів в повному обсязі про обставини отримання тілесного ушкодження громадянином ОСОБА_2 Виконавши вказані дії позивач вважає, що у повному обсязі виконано всі функціональні обов'язки оперативного чергового Комінтернівського РВ і в межах його діях немає ніяких порушень ні чинного законодавства, ні відомчих наказів МВС України. Таким чином, на думку позивача, накази МВС України за №2081ос від 31.08.2009 р. та №2431ос від 30.09.2009 р. є незаконними.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві.
Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченні проти адміністративного позову, зазначаючи, що за результатами проведеного службового розслідування 31.08.2009р. Міністром внутрішніх справ України був затверджений висновок, в якому зафіксовані допущені ОСОБА_1 порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р., ст.ст. 327,328 КУпАП, пп. 1.5, 2.37-2.38, 18.2, Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України затвердженого наказом МВС України від 20.01.2005р. № 60 ДСК, пп. 1.11, 3.1 Положення про спеціальний приймальник при органі внутрішніх справ для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, затвердженого наказом МВС України від 18.09.1992 р. № 552, що виразилось у безпідставної видачі з ІТТ, без дозволу керівництва та без письмового звернення адміністративно-заарештваного ОСОБА_2, відсутності контролю за виданим адмінарештованим, не вжиттю належних заходів по негайному звільненню ОСОБА_2 після отримання ним тілесних ушкоджень та організації заходів по наданню останньому належної медичної допомоги. За вчинення вказаних порушень, які в подальшому потягли за собою тяжкі наслідки (отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, порушенні кримінальної справи органами прокуратури) Міністром внутрішніх справ було прийнято рішення про необхідність притягнення ОСОБА_1 до суворої дисциплінарної відповідальності. Дане рішення було оформлено у вигляді наказу МВС України №2081 о/с від 31.08.2009р. В подальшому даний наказ був реалізований наказом МВС України від 30.09.2009 р. № 2431 о/с. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не порушував норм чинного законодавства і сумлінно виконував свої обов'язки як оперативного чергового не відповідають дійсності, оскільки відповідно до п. 2.38, Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України затвердженого наказом МВС України від 20.01.2005р. № 60 ДСК підставою для виведення затриманої або взятої під варту особи з камери в кабінет для проведення слідчих дій є письмова Вимога на виклик прокурора, слідчого, особи що провадить дізнання, або захисника, підписана одним з керівників міськвідділу. Відповідно до пояснень начальника ІТТ Комінтернівського РВ Нарожного Г.Г. виведення адмінарештованого ОСОБА_2 відбулося за його відсутності, без надання рапорту посадової особи яка його забирала. Даний факт в ІТТ Комінтернівського РВ не практикується і має одиничний характер. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»від 22.02.2006р. дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено. Отже, позивач пропустив встановлений законом строк на оскарження дисциплінарного стягнення, оскільки з моменту ознайомлення його з наказом (2081 о/с) до моменту подання позовної заяви пройшло більше ніж 5 місяців. Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, а стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. У зв'язку з чим представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач станом на серпень 2009 року у званні майор міліції проходив службу у Комінтернівському РВ ГУМВС України в Одеській області на посаді помічника начальника РВ - оперативного чергового Комінтернівського РВ.
До служби внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України надійшло звернення громадянина ОСОБА_2 з відомостями щодо його побиття працівниками Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській 07.08.2009р.
На підставі вказаної інформації Міністром внутрішніх справ було доручено провести службове розслідування співробітникам СВБ ГУБОЗ МВС України.
У процесі перевірки відомостей, викладених у заяві ОСОБА_2 підтвердилися факти допущення співробітниками Комінтернівського РВ, зокрема позивачем, порушень норм права, що регламентують повноваження та компетенцію працівника міліції щодо тримання адмінзаарештованих осіб в ІТТ.
За результатами проведеного службового розслідування 31.08.2009р. Міністром внутрішніх справ України був затверджений висновок, в якому зафіксовані допущені ОСОБА_1 порушення ст.7 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»від 22.02.2006р. № 3460-ІV, ст.ст. 327,328 КУпАП, п.п. 1.5, 2.37-2.38, 18.2, Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 20.01.2005р. № 60 ДСК, п.п. 1.11, 3.1 Положення про спеціальний приймальник при органі внутрішніх справ для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, затвердженого наказом МВС України від 18.09.1992р. № 552, що виразилося в безпідставній видачі з ІТТ, без дозволу керівництва ОСОБА_2, нездійсненні подальшого контролю за адмінарештованим, невжитті належних заходів щодо негайного звільнення ОСОБА_2 після отримання ним тілесних ушкоджень та організації заходів по наданню останньому належної медичної допомоги, відповідно до ст. 2, п. 7 ст. 12, ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
За вчинення вказаних порушень Міністром внутрішніх справ було прийнято рішення про необхідність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Дане рішення було оформлено у вигляді наказу МВС України №2081 о/с від 31.08.2009р. (а.с.118-130)
Відповідно до п.5 зазначеного Наказу МВС України за грубі порушення ОСОБА_1 вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.ст. 327,328 КУпАП, п.п. 1.5, 2.37-2.38, 18.2, Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 20.01.2005р. № 60 дск, п.п. 1.11, 3.1 Положення про спеціальний приймальник при органі внутрішніх справ для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, затвердженого наказом МВС від 18.09.1992р. № 552, що виразилося в безпідставній видачі з ІТТ, без дозволу керівництва, гр. ОСОБА_2, нездійсненні подальшого контролю за адмінарештованим, невжитті належних заходів щодо негайного звільнення ОСОБА_2 після отримання ним тілесних ушкоджень та щодо надання громадянину належної медичної допомоги, відповідно до ст. 2, п. 7 ст. 12, ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказано помічника начальника районного відділу -оперативного чергового Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 понизити у спеціальному званні на один ступінь.
Із вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис (а.с.132).
30.09.2009р. МВС України прийнято наказ № 2431 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області згідно якого на підставі наказу №2081 о/с майора міліції ОСОБА_1 згідно з п.37 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ понижено у спеціальному званні на одну ступінь до звання капітан міліції (а.с. 41).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»від 22.02.2006 № 3460-ІV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 7 вказаного Закону України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Згідно ст. 5 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року565-XII міліція: забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб; негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання; забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України; у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам.
Згідно ст. 327 КУпАП осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові. Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту. Відбування адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України.
Згідно п.1.5 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України затвердженого наказом МВС України від 20.01.2005р. №60 ДСК дії працівників міліції щодо охорони затриманих і взятих під варту осіб не можуть поєднуватися з тортурами або іншими формами нелюдського поводження, умисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Ніякі обставини не можуть бути виправданням для застосування тортур чи інших жорстоких дій, що принижують гідність людини.
На підставі п.п.18.2 зазначеної Інструкції начальник органу внутрішніх справ (начальник ІТТ), керує нарядами ІТТ особисто і через підлеглих йому посадових осіб. Оперативно управління нарядами здійснюють чергові по органу внутрішніх справ.
Відповідно до п.п. 2.37 - 2.38 Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України підставою для виведення затриманої або взятої під варту особи з камери в кабінет для проведення слідчих дій є письмова Вимога на виклик прокурора, слідчого, особи, що проводить дізнання або захисника, підписана одним з керівників міськрайвідділу.
Під час з'ясування офіційних обставин справи було встановлено, що ОСОБА_1 07.08.2009р. о 16:00 год. без відповідного дозволу керівництва Комінтернівського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області видав з ІТТ ОСОБА_2 майору міліції Подчасі В.М., який завів останнього до підвального приміщення райвідділу де Подчаха В.М. та Ігнатьєв А.М. застосовували до ОСОБА_2 незаконні методи дізнання та здійснили катування останнього із застосуванням генератора електричного струму від польового телефону ТАИ-43-Р і фізичного впливу. Зазначений факт позивачем не заперечувався.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що вимоги п.1.5, 2.37-2.38, 18.2 наказу МВС України №60 ДСК відносно осіб, утриманих в ІТТ РВ стосуються лише осіб, затриманих за підозрою в скоєнні злочинів, взятих під варту та засуджених, а не адмінзасуджених, оскільки Інструкція про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України затвердженого наказом МВС України від 20.01.2005р. №60 ДСК не містить в собі обмеження для адмінзасуджених чи інший порядок для зазначеної категорії.
Ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, до складу яких входить пониження в спеціальному званні на один ступінь.
Згідно ст.13 цього Закону міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.
Ст. 14 вказаного Закону регулюється порядок накладання дисциплінарних стягнень. Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскаржувані накази прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.
При цьому, посилання представника відповідача у запереченнях від 14.10.2010р. на ст. 100 КАС України, як підставу відмови у задоволенні позову у разі наполягання однієї зі сторін у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, є помилковим.
Так, згідно ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.100 КАС України (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Тому можливість відмови у задоволенні позову у разі наполягання однієї зі сторін на підставі пропуску позивачем строку звернення до суду у діючий на теперішній час редакції ст. ст.100 КАС України не передбачена.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази МВС України №2081 о/с від 31.08.2009 та №2431 о/с від 30.09.2009 в частині, що стосується пониження позивача в спеціальному званні на одну ступінь та позовні вимоги про зобов'язання ГУМВС України в Одеській області поновити в спеціальному званні майор міліції - не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України в Одеської області, МВС України про скасування наказів МВС України №2081 о/с від 31.08.2009р. та №2431 о/с від 30.09.2009р. в частині, що стосується пониження позивача в спеціальному званні на одну ступінь та зобов'язання ГУМВС України в Одеській області поновити в спеціальному званні майор міліції -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 01.11.2010р.
Головуючий суддя К.О. Танцюра
Судді: І.В. Завальнюк
Л.Р.Юхтенко
Повний текст постанови складений 01 листопада 2010 року .
/