11 березня 2025 року Справа №160/5759/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 лютого 2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) в особі представника Плужника Максима Валерійовича, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Національного університету оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 28, м. Київ, 03049; ІК в ЄДРПОУ 07834530), з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України (ЄДРПОУ 07834530) щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення Позивачу за період з серпня 2017 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця (січень 2008 року);
- зобов'язати Національний університет оборони України (ЄДРПОУ 07834530) нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позов подано з порушенням вимог ст. ст. 122, 123, 161 КАС України, з наступних підстав.
Згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю, зокрема, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Так, частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
На момент звернення позивача до суду а саме 20.02.2025 з позовом про не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення Позивачу за період з серпня 2017 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця (січень 2008 року), в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до наказу начальника Національного університету оборони України (по стройовій частині) від 14.06.2019 № 122 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу університету та знято з усіх видів забезпечення, тобто, про всі складові розрахунку при звільненні позивач міг дізнатися під час ознайомлення з цим наказом.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В порушення цієї процесуальної норми, позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до суду та не обґрунтовано дотримання цього строку.
На підставі викладеного, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому обґрунтувати причини його пропуску та надати підтверджуючі документи, за наявності.
Згідно з частиною 14 статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Також суд роз'яснює, що відповідно до частини 15 статті 171 КАС України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із відповідним обґрунтуванням причин його пропуску та наданням підтверджуючих документів, за наявності.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Е.О. Юрков