10 березня 2025 рокуСправа №160/2532/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв'язку таку подано 28.01.2025 року) ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2025 року №046150016843 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 09.01.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи по Списку №1 період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.01.2004 по 31.12.2004 року відповідно до довідки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" №640739 від 03.12.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 відповідно до п. а) ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з 09.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працювала за пільговим Списком №1, була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», на момент звернення досягла до Пенсійного фонду за призначенням пенсії досягла 45-річного віку, тому на зазначені обставини справи розповсюджуються висновки, зроблені Верховним судом та Великою палатою у зразковій справі № 360/3611/20 і саме тому ПФУ зобов'язано призначити позивачу пенсію за віком за Списком №1. Крім того позивач зазначає, що порядок надання відпустки по догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи регулюється статтею 181 КЗпП України. Частиною другою зазначеної норми права встановлено, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Оскільки ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії було надано відповідачу-2 довідку ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» № 640739 від 03.12.2024 року про перебування у відпустці по догляду за дитиною в період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, відмова у зарахуванні цього періоду як до пільгового так і до загального страхового стажу є протиправною.
19.02.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиці відповідач-1 зазначив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09.01.2025 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2025 №046150016843 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку, передбаченого пп..1 п.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників передбачені статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах тільки трудової книжки недостатньо, оскільки не можна визначити зайнятість пільговою роботою повний робочий день та результати атестації робочого місця. Повний робочий день - це виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менш як упродовж 80% робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, цієї професії чи посади. Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383). Згідно п.4.1. Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992р., мають бути підтверджені за результатами атестації робочих місць. Згідно з пунктом 4 проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі-Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що для підтвердження спеціального трудового стажу надаються уточнюючи довідки підприємства. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу (з зазначенням фактичної кількості років, місяців та днів, без урахування періодів відпусток без збереження заробітної плати та відволікань від роботи). Професія або посада (з зазначенням дільниці на якій працював заявник). Характер виконаних робіт - розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи. Первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Таким чином, враховуючи положення ст. 114 Закону № 1058 та Порядку № 637 для призначення пенсії на пільгових умовах спеціальний трудовий стаж підтверджується уточнюючою довідкою підприємства, установи, організації або їх правонаступників. Вік позивача на день звернення до органів Пенсійного фонду склав 45 років. На підставі наданих позивачем документів, страховий стаж позивача з урахуванням роботи за Списком № 1 складає 48 років 01 місяць 13 днів (необхідно не менше 20 років за Списком № 1), пільговий стаж позивача за Списком № 1 складає 22 роки 11 місяців 24 дні (необхідно не менше 7 років 6 місяців). До пільгового стажу роботи враховано всі періоди відповідно з наданими документами про підтвердження наявного трудового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки не долучено наказ підприємства про відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже, з урахуванням вище зазначеного на час звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1), позивач не досягла необхідного пенсійного віку, відповідно до пп.1 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, у зв'язку з недосягненням необхідного віку, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно та на законних підставах винесло рішення № 046150016843 від 17.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а відповідно позовні вимоги позивача - незаконні, безпідставні, а отже не підлягають задоволенню.
25.02.2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив де зазначено, що відповідач-1 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 року зазначена вище справа розподілена та 30.01.2025 року передана судді Пруднику С.В.
03.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву, розпочато спочатку розгляд даної справи та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09.02.2025 року звернувся до відповідача-2 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 17.01.2025 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за №046150016843 у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 на дату звернення відсутній необхідний пільговий стаж та пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV.
З тексту згаданого рішення області №046150016843 від 17.01.2025 року убачається наступне. Звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 09.01.2025. Адреса реєстрації: 50046, м. Кривий Ріг, вул. Анни Ярославни, буд. 16. Вік заявниці 45 років. Загальний страховий стаж з урахуванням роботи за Списком № 1 складає 48 років 1 місяць 13 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 складає 22 роки 11 місяців 24 дні. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон) пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявністю страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців років на зазначених роботах. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637), для підтвердження спеціального трудового стажу надаються уточнюючі довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Результати розгляду документів, доданих до заяви. До пільгового стажу роботи враховано всі періоди відповідно з наданими документами про підтвердження наявного трудового стажу. До загального страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 01.01.2004 по 31.12.2004 рік, оскільки не долучено наказ підприємства про відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із тим, що особа не досягла необхідного віку, передбаченого статтею 114 цього Закону. Прийняте рішення може бути оскаржене у порядку, визначеному статтею 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до законодавства про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України вищого рівня, а також у судовому порядку. На дату звернення особа працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Особа матиме право на пенсійну виплату з 01.01.2030 року.
Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон № 1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону № 1788.
Отже, оскільки і Закон № 1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788 (в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213 раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким, зокрема, жінки, дати народження яких припадали з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року, набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11.10.2017), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому Законом № 2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років 6 місяців - які народилися з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
ПФУ у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101211541), в якій вказано, що оскільки норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що ПФУ протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином позивач має право на пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Порядок надання відпустки по догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи регулюється статтею 181 КЗпП України. Частиною другою зазначеної норми права встановлено, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Оскільки ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії було надано відповідачу-2 довідку ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» № 640739 від 03.12.2024 про перебування у відпустці по догляду за дитиною в період з 01.01.2004 по 31.12.2004, відмова у зарахуванні цього періоду як до пільгового так і до загального страхового стажу є протиправною.
Відповідно п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Відповідно до довідки ПАТ “АрселорМітгал Кривий Ріг» № 55-2007 від 20.12.2024 ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» машиністом крана (кранівником), зайнятим на дробильній фабриці рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію, в період з 10.10.2000 по 15.01.2003. Зазначена професія передбачена позицією 1020100а-1753г підрозділу а розділу II Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994р. № 162 машиністом крана (кранівником) та бункерувальником, зайнятим дробленням руди чорних металів, нерудних копалин, що містять у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію, в період з 16.01.2003 по 02.08.2016. Зазначені професії передбачені позицією 2а-3а підрозділу а розділу II Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36, машиністом крана (кранівником) та бункерувальником, зайнятим дробленням руди чорних металів, нерудних копалин, що містять у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію, в період з 03.08.2016 по теперішній час. Зазначені професії передбачені розділом II Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016р. №461.
Факт роботи ОСОБА_1 у важких умовах праці підтверджено наказами про атестацію робочих місць №417 від 20.03.2000, №300 від 18.04.2005, №349 від 02.04.2010, №347 від 30.03.2015, №315 від 30.03.2020.
Усього пільговий стаж роботи позивачки за Списком №1 склав 23 роки 4 місяці 20 днів.
Відповідно до ст. 62 ЗУ “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Всі періоди роботи позивачки у важких і шкідливих умовах праці підтверджуються відповідними записами у її трудовій книжці.
Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача було дотримано усіх вимог, яких вимагає закон, для призначення їй пільгової пенсії, а саме:
ОСОБА_1 виповнилося 45 років;
ОСОБА_1 мала страхового стажу роботи 48 років 1 місяць 13 днів (проти 15 років, встановлених ЗУ №1788-ХІІ);
ОСОБА_1 мала пільгового стажу роботи за Списком №1 - 23 роки 4 місяці 20 днів (проти 7 років 6 місяців, встановлених ЗУ №1788-ХІІ);
професії машиніста крана та бункерувальника, на яких працювала позивачка, передбачена Списками №1, затвердженими відповідними постановами Кабінету Міністрів України;
факт роботи позивачки протягом 23 років 4 місяців 20 днів у важких умовах підтверджується довідкою роботодавця, яка уточнює, що робота виконувалася за Списками 1 протягом повного робочого дня, а також записами у трудовій книжці позивача і наказами про атестацію робочих місць.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2025 року №046150016843 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 09.01.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відновленням порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача-2 зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи по Списку №1 період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.01.2004 по 31.12.2004 року відповідно до довідки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" №640739 від 03.12.2024 року.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 відповідно до п. а) ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з 09.01.2025 року, суд зазначає наступне.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав заяву та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2025 року №046150016843 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 09.01.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до пільгового стажу роботи по Списку №1 період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.01.2004 по 31.12.2004 року відповідно до довідки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" №640739 від 03.12.2024 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.01.2025 року за Списком №1 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник