10 березня 2025 рокуСправа №160/1984/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 24.01.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2025 року № 046350018278 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.01.2025 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що посилання ПФУ, як на підставу відмови у призначені пенсії, щодо відсутності достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, є помилковим, оскільки положення статті 36 цього Закону, яким визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язує право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2025 року № 046350018278 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
07.02.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. 08.01.2025 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2025 року № 046350018278 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії. Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 становить 15 років 08 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058. До страхового стажу позивача зараховано всі періоди. Відтак, позивач не є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058.
17.02.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. позивач 08.01.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління. Відповідно до п. 4.3 Порядку 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За наслідками розгляду заяви та наданих документів 15.01.2025 Головним управлінням винесено рішення № 046350018278 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця 32 роки. Позивач на обліку в Головному управлінні не перебуває та пенсію не отримує. Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Страховий стаж померлого годувальника становить 50 років 05 місяців 29 днів. Відповідно до п. 2 ст 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону. Дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років. Страховий стаж позивача 15 років 08 місяців 06 днів. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. З результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу померлого годувальника та позивача зараховано всі періоди. Отже, право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону №1058 відсутнє у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивача 32 роки.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 року зазначена вище справа розподілена та 28.01.2025 року передана судді Пруднику С.В.
03.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла пенсійного віку та 08.01.2025 року звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
За наслідками розгляду заяви та наданих документів 15.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №046350018278 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця 32 роки.
З тексту згаданого рішення убачається наступне. Відмова про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 08.01.2025. Годувальник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вік померлого годувальника 59 років 11 місяців. У відповідності до пункту 1 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності: від 60 років - 15 років. Страховий стаж померлого годувальника становить 50 років 05 місяців 29 днів. Згідно пункту 1 статті 36 Закону, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. У відповідності статті 26 Закону, необхідний страховий стаж утриманця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить - 32 роки. Страховий стаж утриманця 15 років 08 місяців 06 днів. Згідно частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу померлого годувальника та утриманця зараховано всі періоди. Отже, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 046350018278 від 15.01.2025 (далі-рішення) про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу утриманця - 32 роки. Відповідно до статей 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» рішення (далі-адміністративний акт) набирає чинності з дня доведення його до відома ОСОБА_1 шляхом: - або вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення); - або надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. Якщо час отримання адміністративного акта, надісланого поштою, або електронною поштою або переданого з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п'ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше. Відповідно до статті 105 Закону та статей 79, 80, 82 Закону України «Про адміністративну процедуру» скарга на адміністративний акт можу бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома ОСОБА_1 до адміністративного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України (01601, місто Київ, вул. Бастіонна, 9, е-mail: info@pfu.gov.ua) через Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (юридична адреса: 65012 (для листування 65609), м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, е-mail: upr@od.pfu.gov.ua) або до адміністративного суду.
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем-2 спірного рішення та такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону України № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Отже, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.
За таких обставин, позивач як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача-1 із заявою від 08.01.2025 року про призначення пенсії у зв'язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у розумінні приписів пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника (мого чоловіка), тому має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, право позивача на призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, підтверджено належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого від 09.01.2018 року, виконавчим органом Новогородської селищної ради міста Торецьк Донецької області між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. До моменту смерті проживали разом та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1
Чоловік позивача - ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 16.02.2023 року Мереф'янською міською радою Харківського району (свідоцтво про смерть).
На момент смерті чоловіка, позивач перебувала в зареєстрованому з ним шлюбі, та в січні 2025 року досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є непрацездатною особою, тому суд вважає, що вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент звернення за призначенням пенсії 08.01.2025 року виконані.
Позивач з чоловіком проживали спільно, однією сім'єю до смерті її чоловіка, про що свідчить довідка з місця реєстрації ОСОБА_1 № 1195 від 08.12.2020р., копія паспорту ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.2 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Ч.1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Тобто в силу вимог п. 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1, позивач звернувшись з заявою до пенсійного органу у січні 2024 року надала належні докази, що засвідчують факт її перебування на утриманні годувальника ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника порушено, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2025 року № 046350018278 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 не відповідає принципам, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 08.01.2025 року, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов'язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 08.01.2025 року про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав заяву та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Одночасно із поданою до суду позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке вмотивоване тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області порушується право позивача на пенсійне забезпечення, оскільки мені відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника. Єдиним джерелом доходів позивача є виплати на проживання як особі яка має статус внутрішньо переміщеної особи у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 24.01.2025 р. та Індивідуальними відомості про застраховану особу (ОК-5) де вбачається що виплати останній проводяться Управлінням праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради. Сплата судового збору в розмірі 1211,20 грн. значно вплине на матеріальне становище позивача і позбавить її можливості забезпечувати себе елементарними життєвими потребами (харчування, одяг, ліки, сплата комунальних послуг і т. ін.).
Дане клопотання підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
На підставі положень частини другою цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи, майновий стан позивача, клопотання про звільнення його від сплати судового збору підлягає задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, а відповідач-2 доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2025 року № 046350018278 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2025 року про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник