10 березня 2025 рокуСправа №640/6874/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Велотрейд» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
15.03.2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Велотрейд» до Київської міської митниці Державної митної служби, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної митної служби України № UA100290/2021/000004/2 від 26.02.2021 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що безпідставне коригування відповідачем визначеної позивачем митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є порушенням права позивача на визначення митної вартості товарів. Окрім цього, відповідно до митного законодавства митна вартість товарів прямо впливає на розмір митних платежів, а тому, прийняття відповідачем необґрунтованих рішень про коригування митної вартості товарів призвело до збільшення відповідних платежів, внаслідок чого було порушено право позивача володіти та розпоряджатися своїми грошовими коштами.
Київською митницею до суду подано відзив, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначено наступне. За результатами опрацювання документів поданих разом з митою декларацією від 22.02.2021 UА100290/2021/305185 встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містить достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема: п.3.1 контракту передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах поставки FOB. Партія декларованого за МД товару надходить на умовах поставки СРТ Київ; п. 2.3. контракту встановлено, що ціна товару фіксована протягом дії контракту та не підлягає зміні, натомість за МД віз 19.10.2020 UА807170/2020/054574 здійснено митне оформлення товару з аналогічним артикулом (SL-KDSG-03 L3 R7) за ціною 0,57 $/шт. (на умовах поставки FOB), при цьому оцінюваний товарі аналогічним артикулом (встановленими за результатами митного огляду) заявлено за ціною 0,27 $/шт. на умовах поставки СРТ Київ; п. 3.8 контракту передбачає, що поставка товару здійснюється продавцем протягом 60 днів після отримання передоплати за товар. Наявність факту передплати визначено також п.4.1 та 4.2 розділу 4 контракту «штрафні санкції». Банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар (обов'язкові документи для підтвердження заявленої митної вартості (п.2 ст.53 МКУ) не надано. Отже, відповідно до ч. 2 до ст. 58 МК України з поданих документів неможливо встановити заявлений метод визначення митної вартості товарів, оскільки документи не містять інформації щодо включення до митної вартості всіх належних (ч. 10 ст. 58 МК України) складових. Тому відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з документів документів неможливо підтвердити заявленим метод визначення митної вартості товарів. З метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч. 3 ст. 53, ст. ст. 54, 57, ч. 3 ст. 53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні. Декларантом додатково надано: копію митної декларації країни відправлення; прайс-лист виробника товару, інвойс на попередню поставку схожих товарів; заявку - замовлення на поставку; МД Харківської митниці на товари відмінних артикулів; доповнення до контракту. Надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності оскільки: доповнення до контракту, яким змінено умови поставки та термін оплати за товар, складено 23.02.2021, тобто після виконання обов'язків за контрактом (відвантаження товару) та після перетину митного кордону України та після заявленя товарів до митного оформлення, що суперечить нормам Цивільною кодексу України; так званий прайс лист виробника товару від 22.03.2021 с комерційною пропозицією конкретному одержувачу товару та складений на умовах поставки СРТ Київ, що суперечить, умовам контракту, а доповнення до контракту, на дату виставлення такого прайс листа, не було підписаним; інвойс на попередню поставку товарів містить відомості щодо інших артикулів товарів та на відмінних умовах поставки. Банківські документи про оплату за товар не надано, відповідно, здійснити перевірку так званої дійсної вартості декларованих товарів не пиляється можливим. Отже, подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену мигну вартість неможливо відповідно до ч.2 ст. 58 МК України. Отже, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення мінної вартості 2 в та 2r - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст. ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи їй основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 r- резервного методу. Декларантом піл час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: відомості з наданих до митного оформлення документів: інвойс від 03.02.2021 № HY-CK-021200 та авіаційна вантажна накладна від 06.02.2021 № 235-48071435. Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання суб'єкта ЗЕД. Декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.02.2025 року зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Пруднику С.В.
В період з 10.02.2024 року по 14.02.2025 року суддя Прудник С.В. брав участь у підвищенні кваліфікації.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року прийнято справу №640/6874/21 до провадження. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №640/6874/21. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю “Велотрейд» у строк до 07 березня 2025 року: власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Витребувано у Київської міської митниці Державної митної служби: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної митної служби України № UA100290/2021/000004/2 від 26.02.2021 року. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 07 березня 2025 року. Судом попереджено товариство з обмеженою відповідальністю “Велотрейд» та Київську міську митницю Державної митної служби про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року замінено первісного відповідача Київську митницю Державної митної служби на Київську митницю (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А). Роз'яснено відповідачу - Київській митниці, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Велотрейд» є українським виробником велосипедів та займає лідируючу позиції з виробництва та продажу велосипедів в Україні. З 1998 року основним видом економічної діяльності ТОВ «Велотрейд» є код Квед 30.92 Виробництво велосипедів, дитячих та інвалідних колясок, дата державної реєстрації: 29.07.1998, номер запису: 1 480 120 0000 004551.
Для виробництва і збірки велосипедів ТОВ «Велотрейд» частково закупляє товари в Китаю.
Водночас під час митного оформлення товарів за митною декларацією UA100290/2021/305185 ТОВ «Велотрейд» надав повний комплект документів, що підтверджують вартість товару, однак ВМО №5 митний пост «Бориспіль» Київської митниці Державної митниці служби України склав рішення про коригування митної вартості товарів від №UA100290/2021/000004/2 від 26.02.2021 року, чим підняла вартість товару більш ніж в 2 рази, зокрема, декларантом митна вартість товару становить 1826,00 USD + транспортні витрата становлять 4000,00 USD і загальна вартість становить 162 235,46 грн. (по курсу 27,8468 грн.), після коригування митної вартості товару митним органом вартість становила грн. 219 956,30 USD з транспортними витратами. Враховуючи те, що курс валюти в рішенні про коригування митної вартості товарів визначено - 27,8468 грн, різниця показників митної вартості товару, визначених митним органом та позивачем становить 57 719,84 грн., з яких було нараховано мито 5789,35 грн. та ПДВ 12736,57 грн.
04.05.2020 року між ТОВ «Велотрейд» та TIANJIN TMERBIKE CO.,LTD (Китай) було укладено договір № 04/05-2020 поставки продукції.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору 04/05-2020 від 04.05.2020 року поставки продукції предметом договору є поставка Продавцем Покупцю продукції, а саме частини і комплектуючі велосипеда, відповідно до інвойсу/ам чи додаткам (специфікаціям) до даного договору, в межах, встановлених цим договором.
Згідно з п.2.1. договору № 04/05-2020 від 04.05.2020 року ціна на продукцію, умови оплати і поставки по цього договору визначаються в інвойсі (проформа інвойс) чи в додатках (специфікаціях) до договору.
Відповідно до п. 8.1. договору № 04/05-2020 від 04.05.2020 року поставки продукції строк дії договору до 31.12.2025 року.
До вказаного договору був оформлений інвойс № HY-CK-021200 від 03.02.2021 року на загальну суму 5826,00 доларів США, в якому вказувалося, що оплата здійснюється після 120 днів з дня отримання товару.
Декларантом позивача, обрано 1 метод (графа 43) при заповненні митних декларацій, та розраховано митну вартість товару:
по МД IM № UA 100290/2021/305185 Виробник: TIANJIN TIGERBIKE CO.,LTD Країна виробництва: Китай, заявлений до декларування Товар (31 графа), а саме частини та пристрої- для транспортних засобів товарних позицій 8711-8713, пристрої перемикачів передач, apт.SL- KDSG-03L-1800 шт., арт. AC-N08L3R7 «2000 комп. відомості про вартість 162720,76 грн. згідно чого розрахував: 16272,08 грн. (10% мито) + 35798,57 грн. (ПДВ). Для митного оформлення товару декларант вказав митну вартість Товару: 162720,76 грн.
На підтвердження митної вартості товару позивач відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України надав до ВМО №5 митний пост «Бориспіль» Київської митниці Державної митниці служби України обов'язкові документи:
1. Договір № 04/05-2020 від 04.05.2020 року між ТОВ «Велотрейд» та TIANJIN TIGERBIKE CO.,LTD.
2. Інвойс HY-CK-021200 від 03.02.2021 року на загальну суму 5826,00 доларів США.
3. Авіаційна вантажна накладна №235-48071435 від 06.02.2021 року.
4. Договір про надання послуг митного брокера №205 від 20.05.2020 року.
5. Загальна декларація прибуття
6. Митна декларація країни-відправлення №020720210000014784.
Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА100290/2021/000004/2 від 26.02.2021 рейсу за резервним методом відповідно до положень ст. 64 МК України.
З рішення про коригування митної вартості товарів від № UА100290/2021/000004/2 від 26.02.2021 року встановлено, що декларантом митна вартість товару становить 1826,00 USD+транспортні витрати становлять 4000,00 USD і загальна вартість становить 162 235,46 грн. (по курсу 27,8468 грн.), після коригування митної вартості товару митним органом вартість становила грн. 219 956,30 USD з транспортними витратами. Враховуючи те, що курс валюти в рішенні про коригування митної вартості товарів визначено - 27,8468 грн, різниця показників митної вартості товару, визначених митним органом та позивачем становить 57 719,84 грн., з яких було нараховано мито 5789,35 грн. та ПДВ 12736,57 грн.
З мстою уникнення простою транспортних засобів та дефіцитну товару у виробництві, декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: № UА 100290/2021/305929 від 27.02.2021 року.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Слід зазначити, що Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які
визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015 року, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Попадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Дані норми кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VIG «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, відповідно до п. 2 (а) статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Відповідно до п. 2 (b) зазначеної статті, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропагується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до п. (b),оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII, формування пунктів (а) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Між тим, ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
Згідно ст.ст.72-77 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності ( розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Так, відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів від UA100290/2021/000004/2 від 26.02.2021 року вказує, що джерелом інформації для даного Рішення відповідач вказує наявність наступних обставин:
1. П.3.1. контракту передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах поставки FOB. Партія декларованого за МД товару надходить на умовах поставки СРТ Київ. Однак, вказана підстава не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п.3.1 вказано, що «3.1. Товар по настоящему договору должен быть поставлен в Украину на условиях FOB- Ксинганг, Китай (в соответствии с «Инкотермс-2010), если иное не оговорено в Инвойсе». В інвойсі було вказано, що товар перевозиться авіоперевезнням. тому відповідно умовами поставки може бути СРТ (продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов'язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.). Крім того, умови поставки товару СРТ вказано також у митній декларації країни відправлення (КНР) №020720210000014784).
2. П.2.3. контракту встановлено, що ціна товару фіксована протягом дії контракту та не підлягає зміні, натомість за МД від 19.10.2020 №UA807170/2020/054574 здійснено митне оформлення товару з аналогічним артикулом (SL-KDSG-03L3R7) за ціною 0,57 шт ( на умовах поставки FOB), при цьому оцінюваний товар з аналогічним артикулом (встановлений за результатами митного огляду) заявлено за ціною 0,27 шт. на умовах поставки СРТ Київ.
Вказана умова для коригування митної вартості Товару взагалі є такою, яка не відповідає дійсності та підміняє собою факти та номера артикулів і відповідно товарів.
В інвойсі, в листі виробника товару (TIANJIN TIGERBIKE CO.,LTD.) вказано, що артикул SL-KDSG-03L. Водночас митний орган «додумав ще» три знаки «3R7» і вказує на це, як на підставі коригування митної вартості товару.
Для підтвердження вказаного та ціни цього артикулу було також до митного органу прайс-листа Постачальника TIANJIN TIGERBIKE CO.,LTD від 22.02.2021 року із вказівкою на акртикул SL-KDSG-03L по ціні 0,27 та лист виробника TIANJIN TIGERBIKE CO.,LTD щодо даних по артикулу товара до договору поставки 04/05-2020 від 04.05.2020 року та інвойсу HY-CK-021200 від 03.02.2021.
3. П.3.8. контракту передбачає, що поставка товару здійснюється продавцем протягом 60 днів після отримання передоплати за товар. Наявність факту передоплати визначено також л.4.1 та 4.2 розділу 4 контракту «штрафні санкції». Банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар (обов'язкові документи для підтвердження заявленої митної вартості (ч.2. ст. 53 МКУ) не надано.
У вказаному випадку взагалі не є зрозумілими підставі митного органу для коригування товару. Обставини про які зазначає митний орган в оскаржуваному рішенні відносяться господарських взаємовідносин Постачальника та Покупця, яке значення має наявність чи відсутність розділу «Штрафні санкції» в договорі поставки для коригування митної вартості товару за резервним методом взагалі є незрозумілим. Тим паче, що в інвойсі вказано, що товар оплачується протягом 120 днів з дня отримання товару.
Суд зазначає, що вказані обставини для коригування митної вартості товару є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України з огляду на наступне.
Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів, посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, шо у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19.
Варто зазначити, що відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подіє них (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
У постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що в разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певного митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, у рішенні про коригування контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак рішення про коригування митної вартості товарів UА100290/2021/00000422 від 26.0221021 року взагалі не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Суд зазначає, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може була визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Обов'язок доведення обґрунтованості сумніву щодо митної вартості митним органом визначено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми Методами.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий правовий висновок здійснений Верховним Судом України в постанові по справі № 21-127а15 від 31.03.2015.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019р., по справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має гуртуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може .бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689.
Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням, митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом по справі № 809/453/17 від 03.04.2018р.
Відтак, суд вважає, що ТОВ “Велотрейд» під час митного оформлення надало усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.
Згідно із положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
За приписами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної митної служби України № UA100290/2021/000004/2 від 26.02.2021 року є протиправним та належить до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2270 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2270 грн. підлягає стягненню з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Велотрейд» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної митної служби України № UA100290/2021/000004/2 від 26.02.2021 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю “Велотрейд» (ЄДРПОУ 30036332) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник