10 березня 2025 року Справа №160/26583/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/26583/24 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №160/26583/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Криворізької міської ради щодо не включення до затвердженого порядку денного та нерозгляду на пленарному засіданні LІІІ сесії Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII 24 скликання, що відбулась 28.08.2024, депутатського запиту депутата Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання ОСОБА_1 (питання проєкту порядку денного за № 72).
Зобов'язано Криворізьку міську раду на найближчому пленарному засіданні розглянути депутатський запит депутата Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання ОСОБА_1 як питання порядку денного.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №160/26853/24 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без змін.
21.02.2025 справа №160/26853/24 повернулась на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду після апеляційного розгляду.
Цього ж дня Дніпропетровським окружним адміністративним судом супровідним листом за вих. №13196/25 на адресу позивача були направлені виконавчі листи.
03.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить:
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень Криворізьку міську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 160/26583/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
- зобов'язати керівника суб'єкта владних повноважень секретаря Криворізької міської ради, який тимчасово здійснює повноваження Криворізького міського голови, ОСОБА_2 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 160/26583/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
- зобов'язати кожного з депутатів Криворізької міської ради VIII скликання подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 160/26583/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування означеної заяви зазначає, що 28.02.2025 відбулось пленарне засідання Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання, на якому розгляд депутатського запиту депутата Криворізької міської ради Криворізького району Дніпропетровської області VIII скликання ОСОБА_1 як питання порядку денного, не відбувся.
Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до частин 1,2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Суд акцентує, що згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
З поданої заяви не вбачається, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №160/26583/24, зважаючи на те, що виконавчий лист на момент подачі цієї заяви не було пред'явлено до органу державної виконавчої служби.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №640/3719/18, від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.
Як вже зазначалось судом, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватись судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю, заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15.
Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить що висновку, що в даному випадку не доведено наявність правових та фактичних підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/26583/24 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 167, 241-243, 248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/26583/24 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков