07 березня 2025 рокуСправа №160/34228/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
26 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.11.2024 року № 046350016782.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період навчання з 01.09.1982 по 24.06.1987 роки в Свердловському інженерно-педагогічному інституті та періоди роботи 01.08.1987 по 02.08.1989, з 31.07.1990 по 19.04.1994, з 02.09.1996 по 15.08.2011, з 02.09.2013 по 31.08.2017, з 01.09.2017 по 13.08.2024 роки.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 13 липня 2024 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення та виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046350016782 від 29.11.2024 року позивачеві відмовлено в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Додатково повідомлено про періоди роботи ОСОБА_1 , які не зараховані їй до спеціального стажу в закладах та установах державної або комунальної власності форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046350016782 від 29.11.2024 року щодо відмови їй в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/34228/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30 грудня 2024 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
31 грудня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
09 січня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№1138/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління з 13.07.2024 року та отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону №1058.
Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 31.03.2024 року, страховий стаж ОСОБА_1 становить 41 рік 02 місяці 21 день, стаж що дає право на призначення пенсії по вислузі років становить 27 роки 03 місяці 09 днів, відповідно право на виплату грошової допомоги відсутнє.
Щодо зарахування періодів роботи позивача з 01.08.1987 по 02.08.1989, з 31.07.1990 по 19.04.1994, що дає право на призначення пенсії по вислузі років, представник відповідача-1 зазначив наступне.
Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.
Відповідно до пункту 2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Грошова допомога надається особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, мають страховий стаж (чоловіки - 35, жінки - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до довідки про періоди роботи від 17.09.2024 №150 ОСОБА_1 працювала вихователем дошкільного дитячого закладу №50 з 31.07.1990 року по 13.05.1994 року.
Відповідно до наданої довідки було встановлено, що "НВО" "ПХЗ" відноситься до категорії закладів, що регламентуються пунктом 4 статті 37 Закону України "Про освіту", який втратив чинність, тому потрібно надати статут даного закладу.
Відповідно до довідки від 19.11.2024 №443/01-24 ОСОБА_1 працювала на посаді майстра з виробничого навчання у середньому професійно-технічному училищі №3 з 01.08.1987 по 02.08.1989.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про освіту" №1060-XII, 23.05.1991 (чинного на момент роботи позивача) структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; самоосвіту.
Основною умовою зарахування певного періоду роботи до роботи, яка дає право на призначення такого виду пенсії, є, насамперед, робота в закладах і установах згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 та наявність відповідної посади в цьому переліку.
У розділі 1. Освіта вищезазначеного Переліку в частині "Вищі навчальні заклади", вказано, що вищі навчальні заклади мають бути І-ІІ рівня акредитації.
У ОСОБА_1 відсутня інформація про акредитацію закладу.
З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 31.07.1990 року по 13.05.1994 року, з 31.07.1990 року по 13.05.1994 року, що дає право на призначення пенсії по вислузі років.
22 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про перерахунок пенсії.
Заява ОСОБА_1 та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.11.2024 року № 046350016782 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії.
На підставі вище викладеного, відсутні підстави для виплати Позивачу, згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування" (стаж роботи за вислугою років менше 30 років).
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01 березня 1982 року, ОСОБА_1 має наступні періоди трудової діяльності:
- Запис №1 в період з 01.09.1981 року по 26.06.1982 року - період навчання в ГПТУ №3 місто Павлоград Дніпропетровської області (Диплом з відзнакою серії НОМЕР_3 від 26.06.1982 року;
- Запис №2-3 в період з 03.03.1982 року по 07.07.1982 року працювала на Павлоградському хімічного заводі ім.60-річчя Радянської армії (наказ про прийняття на роботу №376 від 01.03.1982 року, наказ про звільнення №539/ок від 08.07.1982 року);
- Запис №4-5 в період з 01.09.1982 року по 01.07.1987 року (навчання в Свердловському інженерно-педагогічному інституті студентом денного відділення);
- Запис №6-7 в період 01.08.1987 по 02.08.1989 роки прийнята майстром виробничого навчання у середнє професійно-технічне училище № 3 м. Павлограда Дніпропетровської області;
- Запис №11-12 в період 31.07.1990 по 19.04.1994 роки займала посаду вихователя дошкільного дитячого закладу №50 (запис трудової книжки №12 виправлено з 13.05.1994 на 19.04.1994 рік);
- Запис №16-20 в період з 02.09.1996 по 15.08.2011 роки займала посаду вчителя трудового навчання Павлоградської середньої школи № 6, з подальшим переведенням на наступні посади: заступник директора школи з навчально-виховної роботи, в.о. директора школи, директора школи;
- Запис №27-30 в період з 02.09.2013 по 31.08.2017 роки працювала викладачем Павлоградського технікуму Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет»;
- Запис №31-34 з 01.09.2017 року по 13.08.2024 року прийнята на посаду вчителя інформатики в Павлоградській загальноосвітній школі №9.
Відповідно до довідки відділу освіти Павлоградської міської ради №1725 від 09 серпня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 дійсно з 02.09.1996 року працювала в Павлоградській середній школі №6 на посаді вчителя трудового навчання (наказ від 30.08.1996 №210-11 параграф 2); з 01.09.2009 переведена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи в цьому ж закладі (наказ від 01.09.2009 №1); з 04.11.2009 назначена виконуючим обов'язки директора в цьому ж закладі (наказ від 04.11.2009 №407-к); з 11.12.2009 переведена на посаду директора нього ж закладу (наказ від 11.12.2009 №435-к) та була звільнена з займаної посади 15.08.2011 року за власним бажанням стаття 38 КЗпП України (наказ від 01.08.2011 №181-к).
З 01.09.2017 року по теперішній час працює на посаді вчителя інформатики в Ліцеї №9 імені Євгенія Єніна Павлоградської міської ради (наказ від 20.08.2017 року №331-к/тр).
Вказані посади відповідають переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (Постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909) та пункту 7-1 року розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Додатково повідомлено, що заклади знаходиться в комунальній власності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління з 13.07.2024 року та отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення та виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046350016782 від 29.11.2024 року позивачеві відмовлено в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додатково повідомлено наступне.
"Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
При розгляді наданих документів встановлено, що в довідці від 17.09.2024 року №150 ДП "НВО" "ПХЗ" відноситься до категорій навчальних закладів, що регламентується пунктом 4 статті 37 Закону України "Про освіту", який втратив чинність. Необхідно надати статут даного закладу.
Відповідно до довідки від 19.11.2024 року №443/01-24 долучити інформацію про акредитацію Павлоградського технікуму Державного вищого навчального закладу "Національного гірничого університету", оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установи освіти, хорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років" мають право навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації".
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046350016782 від 29.11.2024 року щодо відмови їй в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно зі статтею 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту “а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню або за умови сплати страхових внесків.
Отже, з урахуванням вимог ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при зарахуванні до трудового стажу періоду роботи в колгоспі враховується: чи перебувала особа членом колгоспу та чи виконувала встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві. У разі наявності документів (трудової книжки колгоспника, довідки господарства (підприємства) чи архівної установи, тощо), які підтверджуються членство в колгоспі, стаж роботи в цьому господарстві до 01.01.1966 року зараховується як повний рік незалежно від кількості нарахованих трудоднів за рік або відпрацьованих людино-днів на рік.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 26 Закону України №1058-ІV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1, 3 цієї статті, дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 26 Розділу ХІV-І Закону України 1058-ІV, зі змінами, передбачено, зокрема, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу не менше 20 років.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, суд приходить до висновку, що неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача, тому спірні періоди роботи позивача зараховуються до стажу роботи.
З матеріалів справи судом вбачається, що ОСОБА_1 з 13 липня 2024 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується спірних періодів роботи позивача, суд виходить з наступного.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію "Про порядок ведення трудових книжок працівників".
Згідно пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (пункт 2.2 Інструкції).
Згідно пункту 2.3 Інструкції, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно пункту 2.4 Інструкції, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01 березня 1982 року, ОСОБА_1 має наступні періоди трудової діяльності:
- Запис №1 в період з 01.09.1981 року по 26.06.1982 року - період навчання в ГПТУ №3 місто Павлоград Дніпропетровської області (Диплом з відзнакою серії НОМЕР_3 від 26.06.1982 року;
- Запис №2-3 в період з 03.03.1982 року по 07.07.1982 року працювала на Павлоградському хімічного заводі ім.60-річчя Радянської армії (наказ про прийняття на роботу №376 від 01.03.1982 року, наказ про звільнення №539/ок від 08.07.1982 року);
- Запис №4-5 в період з 01.09.1982 року по 01.07.1987 року (навчання в Свердловському інженерно-педагогічному інституті студентом денного відділення);
- Запис №6-7 в період 01.08.1987 по 02.08.1989 роки прийнята майстром виробничого навчання у середнє професійно-технічне училище № 3 м. Павлограда Дніпропетровської області;
- Запис №11-12 в період 31.07.1990 по 19.04.1994 роки займала посаду вихователя дошкільного дитячого закладу №50 (запис трудової книжки №12 виправлено з 13.05.1994 на 19.04.1994 рік);
- Запис №16-20 в період з 02.09.1996 по 15.08.2011 роки займала посаду вчителя трудового навчання Павлоградської середньої школи № 6, з подальшим переведенням на наступні посади: заступник директора школи з навчально-виховної роботи, в.о. директора школи, директора школи;
- Запис №27-30 в період з 02.09.2013 по 31.08.2017 роки працювала викладачем Павлоградського технікуму Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет»;
- Запис №31-34 з 01.09.2017 року по 13.08.2024 року прийнята на посаду вчителя інформатики в Павлоградській загальноосвітній школі №9.
Відповідно до довідки відділу освіти Павлоградської міської ради №1725 від 09 серпня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 дійсно з 02.09.1996 року працювала в Павлоградській середній школі №6 на посаді вчителя трудового навчання (наказ від 30.08.1996 №210-11 параграф 2); з 01.09.2009 переведена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи в цьому ж закладі (наказ від 01.09.2009 №1); з 04.11.2009 назначена виконуючим обов'язки директора в цьому ж закладі (наказ від 04.11.2009 №407-к); з 11.12.2009 переведена на посаду директора нього ж закладу (наказ від 11.12.2009 №435-к) та була звільнена з займаної посади 15.08.2011 року за власним бажанням стаття 38 КЗпП України (наказ від 01.08.2011 №181-к).
З 01.09.2017 року по теперішній час працює на посаді вчителя інформатики в Ліцеї №9 імені Євгенія Єніна Павлоградської міської ради (наказ від 20.08.2017 року №331-к/тр).
Вказані посади відповідають переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (Постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909) та пункту 7-1 року розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
А отже, доводи відповідача-2 викладені в рішенні про відмову в перерахунку пенсії позивача та неврахуванні періодів роботи позивача до спеціального стажу в закладах та установах державної або комунальної власності форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є помилковими.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.11.2024 року № 046350016782 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і, як наслідок, необхідності поновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до трудового (педагогічного) стажу роботи, періоди її роботи в закладах та установах державної або комунальної власності форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення": з 01.09.1982 року по 24.06.1987 року, з 01.08.1987 року по 02.08.1989 року, з 31.07.1990 року по 19.04.1994 року, з 02.09.1996 року по 15.08.2011 року, з 02.09.2013 року по 31.08.2017 року, з 01.09.2017 року по 13.08.2024 року.
Щодо наявності права для призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
Пунктом 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909, зокрема, згідно розділу 2 - це посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Вимоги пунктів 5-7 Порядку №1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (пункту 4 Порядку №1191).
Згідно абзацу 2 частини 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
У постанові від 28 листопада 2019 року у справі №522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема частиною 1 статті 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у позивача необхідного стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2019 року (справа №462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункту 3 Порядку №637).
Таким чином, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи на відповідних посадах.
Відповідно до записів трудової книжки та долучених документів страховий (педагогічний) стаж позивача, який дає її право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням зарахованого судом, є підтвердженим та достатнім.
З урахуванням досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", наявності трудового (педагогічного) стажу роботи на посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» більш ніж 30 років, з урахуванням неотримання позивачем пенсії відповідно до Закону №1058-IV, судом вбачається, що позивачем дотримано необхідні умови встановлені положеннями пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
За наведених обставин, відповідач-2 допустив протиправні дії, що призвели до порушення прав позивача на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 969,00 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ "Таскомбанк" №1327-0468-9909-2882 від 26 грудня 2024 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 969,00 грн. (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень нуль копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.11.2024 року №046350016782 про відмову в призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до трудового (педагогічного) стажу роботи, періоди її навчання, роботи в закладах та установах державної або комунальної власності форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення": з 01.09.1982 року по 24.06.1987 року, з 01.08.1987 року по 02.08.1989 року, з 31.07.1990 року по 19.04.1994 року, з 02.09.1996 року по 15.08.2011 року, з 02.09.2013 року по 31.08.2017 року, з 01.09.2017 року по 13.08.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 969,00 грн. (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник