31 липня 2023 року Справа № 160/13369/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 14.04.2023 року №103550007023 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.04.2023р.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач 07.04.2023р. звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте, оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 14.04.2023 року №103550007023 позивачеві протиправно відмовлено у призначенні пенсії, а також у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки ім'я позивача не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 , долучена трудова книжка є копією, а також дата заповнення трудової книжки є 2007рік, що не відповідає періоду початку роботи, однак, наведені доводи оскаржуваного рішення є безпідставними та необґрунтованими, позаяк позивач при зверненні до пенсійного органу надавав експертний висновок щодо підтвердження ідентичності його імені, як Геннадій і Генадій, разом з тим, відповідач такий висновок не прийняв до уваги та відмовив у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 . Позивач наголошує, що формальні недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу особи певних періодів його роботи, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах у певний період. Таким чином, пенсійний орган, відмовляючи зарахувати всі періоди роботи, вказані в його трудовій книжці, до загального трудового стажу позивача, діяв необґрунтовано та в такий спосіб, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13369/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного 05.07.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
20.07.2023 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 07.04.2023р. до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та документами щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), за наслідками розгляду яких відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 14.04.2023р. прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за №103550007023, відповідно до якого позивачеві відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із тим, що у позивача на дату звернення (07.04.2023р.) відсутній необхідний страховий стаж. Так, за наданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки до заяви на призначення пенсії долучено трудову книжку з копією, дата заповнення 2007 рік, що не відповідає періоду початку роботи; на титульній сторінці ім'я не відповідає паспортним даним. Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.
Також разом із відзивом на позовні заяву ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2023 року надано завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 07.04.2023р. та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.04.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням від 14.04.2023 року №103550007023 відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а також відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки до заяви на призначення пенсії долучено трудову книжку з копією, дата заповнення 2007 рік, що не відповідає періоду початку роботи; на титульній сторінці ім'я не відповідає паспортним даним, відтак, страховий стаж позивача складає лише 20 років 05 місяців 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Як слідує з розрахунку стажу позивача (Форма РС-право), що міститься в його пенсійній справі, до страхового стажу позивача відповідачем зараховано період навчання з 01.09.1978 по 22.07.1981, період військової служби (строкова) з 27.11.1982 по 05.12.1984, а також періоди роботи з 01.03.2001 по 31.07.2003, з 01.04.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.12.2021, з 01.09.2022 по 31.12.2022, що у сукупності склало 20 років 05 місяців 01 день.
Не погоджуючись з вищевказаною відмовою відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача означених спірних періодів роботи, а також з відмовою у призначенні йому пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Приписами частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За приписами п.26 Порядку №637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Крім цього, у разі невідповідності ім'я, по батькові та прізвища, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, в тому числі і у трудовій книжці, паспортним даним громадянина України, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974р. №162 (зі змінами) (далі - Інструкція №162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Пунктом 2.5 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з п.2.7 Інструкції №162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110.
При цьому, п.1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії НОМЕР_1 .
Так, з дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_1 слідує, що власником трудової книжки є « ОСОБА_1 » (українською мовою), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заповнення трудової книжки: 23.04.2007р. Титульний аркуш містить відтиск печатки та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, а також підпис особи на ім'я якої видана трудова книжка. Крім того у верхньому правому кутку трудової книжки міститься запис «Копія».
Водночас, судом встановлено, що відповідно до відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 14.02.1996р., копія якого наявна в матеріалах справи, прізвище, ім'я та по батькові позивача українською мовою: ОСОБА_1 .
Отже, ім'я, вказане у трудовій книжці серії НОМЕР_1 не є тотожним імені, зазначеному у паспорті позивача серії НОМЕР_2 , а саме: є відмінність у написанні імені «Геннадій» (укр.) - у паспорті та «Генадій» (укр.) - у трудовій книжці.
Водночас пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що він не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки у відповідності до пункту 2.12 Інструкції №58 він своїм підписом завірив правильність внесених відомостей на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки.
Щодо доводів позивача відносно надання ним при зверненні до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії від 07.04.2023р. відповідного експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України від 29.03.2023р. №056/352-а/2, який підтверджує ідентичність імені «Генадій» та « ОСОБА_2 », суд зазначає, що вказаний експертний висновок не може у даному випадку вважатися належним доказом факту належності трудової книжки позивачу, позаяк вищенаведеними приписами п.26 Порядку №637 чітко встановлено, що у разі якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку, тобто належним доказом факту належності трудової книжки позивачу має бути саме відповідне рішення суду. Відтак, будь-який висновок експертизи не може розглядатися як належний та допустимий доказ факту належності трудової книжки особі, оскільки у вказаному випадку йде мова про розбіжність в написанні імені позивача в належних йому документах, тобто при видачі трудової книжки була допущена технічна помилка.
Термін визначення «технічна помилка» міститься у ряді нормативних актів. Найчастіше технічна помилка визначається як описка, друкарська, граматична, арифметична помилка при вчиненні тієї чи іншої дії в залежності від напряму, який регулює відповідний акт. Водночас, за загальним правилом провадиться позасудовий спосіб виправлення помилок у документах відбувається шляхом звернення до органу, що видав документ. Такий орган може виправити помилку лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких він видавався, даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок).
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд зазначає, що фактично для вирішення питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до його страхового стажу, а також призначити йому пенсію за віком є встановлення факту, зокрема, належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 , що може бути встановлений лише у судовому порядку.
При цьому, суд зазначає, що встановлення юридичного факту врегульовано нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та вирішення даного питання відновиться до підсудності місцевих загальних судів.
Так, відповідно до положень п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Таким чином, суд роз'яснює позивачеві, що встановлення фактів, що мають юридичне значення регулюється розділом ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України». Питання встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а є повноваженнями виключно загальних місцевих судів.
У зв'язку із розбіжностями в написанні ім'я позивача у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , як « ОСОБА_3 », з відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 14.02.1996р, на ім'я ОСОБА_1 (українською мовою), суд зазначає про необхідність встановлення факту приналежності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 у судовому порядку, для чого позивачеві необхідно звернутись із урахуванням правил підсудності до місцевого суду загальної юрисдикції із заявою відповідно до розділу ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України» про встановлення факту, що має юридичне значення, що, у разі задоволення такої заяви, дасть позивачу можливість у подальшому звернутися до відповідача для забезпечення можливості включення спірних періодів роботи до його загального страхового (трудового) стажу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірні періоди роботи ОСОБА_1 правомірно та обґрунтовано не були зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до загального трудового (страхового) стажу позивача, відтак, оскаржуване рішення від 14.04.2023 року №103550007023 року в цій частині є правомірним та скасуванню не підлягає.
Також суд не знаходить підстав для визнання протиправним і скасування спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 14.04.2023 року №103550007023 і в іншій частині щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , оскільки, згідно з відомостями пенсійної справи позивача його загальний страховий стаж становить лише 20 років 05 місяців 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком у розумінні приписів статті 26 Закону №1058-IV.
Відтак, задоволенню не підлягають і похідні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.04.2023р.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання розподілу судових витрат врегульовано ст.139 КАС України.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до приписів ст.139 КАС України позивачеві не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова