Справа № 595/634/24
Провадження № 2/595/20/2025
03.03.2025
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Тхорик І.І.
з участю секретаря судового засідання Боднара М.Г.
представника позивача - адвоката Тарчинської Л.Я.
представника відповідача - адвоката Андрусенка І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Л.Я., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить, з урахуванням змін, визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6121285600:03:001:0178; земельну ділянку площею 0,0787 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6121285600:03:001:0179; земельну ділянку площею 0,0462 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6121285600:03:001:0180. Також, в порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на: 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6121285600:03:001:0178; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0787 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6121285600:03:001:0179; 1/2 земельної ділянки площею 0,0462 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6121285600:03:001:0180.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 з грудня 2018 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, мали спільний бюджет та були пов'язані спільним побутом. Також спільно проводили дозвілля, приймали участь у питаннях життєзабезпечення родини, купували продукти харчування тощо, спільно сплачували комунальні послуги, проводили ремонтні роботи, доглядали одне одного під час хвороб. У 2019 році вони їздили на сезонні роботи в Естонську Республіку і зароблені там кошти вклали в ремонт будинку АДРЕСА_2 , де вони й проживали. Окрім них у даному будинку також проживали діти ОСОБА_2 . У 2020 році вони їздили на сезонні роботи в Республіку Польща, а коли повернулися, то вирішили купити собі житловий будинок, щоб жити окремо від дітей відповідачки. Він особисто домовився із ОСОБА_3 про купівлю будинку по АДРЕСА_1 , а також трьох земельних ділянок - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,06 га, кадастровий номер 6121285600:03:001:0178, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0787 га, кадастровий номер 6121285600:03:001:0179 та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0462 га, кадастровий номер 6121285600:03:001:0180 і дав їй більшу половину коштів вартості будинку та земельних ділянок, як завдаток. Після цього, він знову поїхав на сезонні робити в Республіку Польща, а його співмешканка ОСОБА_2 займалась оформленням договору купівлі-продажу вищевказаного будинку, який за попередньою домовленістю мав бути оформлений на них обох. Згодом, він дізнався, що його співмешканка оформила договори купівлі-продажу лише на своє ім'я. Всі зароблені кошти він вкладав в ремонт будинку по АДРЕСА_1 , а саме купував всі необхідні для ремонту матеріали та своїми руками робив ремонт. В листопаді 2022 року вони з ОСОБА_2 припинили фактичні шлюбні відносини і вона пішла проживати до дочки в будинок по АДРЕСА_2 , а він залишився проживати по АДРЕСА_1 . З того часу ОСОБА_2 виганяє його з будинку і говорить, що будинок належить тільки їй. Вона міняє замки, відключила газопостачання та різним чином перешкоджає йому проживати в будинку, не зважаючи на те, що іншого житла у нього немає. В лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулась у відділення поліції №2 (м. Бучач) із заявою про кримінальне правопорушення, відповідно до якої вона вважає, що він незаконно проник до її житла по АДРЕСА_1 . Відповідно до тексту заяви про кримінальне правопорушення вона визнає, що вони перебували у фактичних шлюбних відносинах та розповідає про сцени ревнощів, які відбувалися між ними. Також із вказаної заяви вбачається, що вона визнає той факт, що будинок вони придбали разом. Оскільки вони з ОСОБА_2 не змогли домовитися про порядок поділу майна, то він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою судді Содомори Р.О. від 25 березня 2024 року (справа № 595/536/24) задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,06 га, кадастровий номер 6121285600:03:001:0178, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_2 , шляхом заборони їх відчуження.
09 квітня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
24 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Андрусенка І.Я., надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив мотивує тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 не визнає, з обставинами, викладеними у позовній заяві не погоджується і заперечує факт проживання із ОСОБА_1 однією сім'єю з грудня 2018 року по листопад 2022 року, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав і обов'язків. Зокрема, вона не могла проживати із позивачем однією сім'єю у вказаний ним період, оскільки ОСОБА_1 до 18 грудня 2020 року перебував у шлюбі із ОСОБА_4 . Також ОСОБА_2 заперечує той факт, що позивач особисто домовився із ОСОБА_3 про купівлю будинку, що за адресою по АДРЕСА_1 та дав їй більшу частину коштів вартості будинку, як завдаток. На підтвердження вказаної обставини позивач не надав письмового договору з ОСОБА_3 , згідно якого він сплатив завдаток. Окрім того, вказана обставина, на яку посилається позивач, спростовується інформацією, яка міститься у договорі купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 08.06.2021. Так, згідно п.3 вказаного договору слідує, що продавцеві кошти за купівлю будинку оплатив покупець ОСОБА_2 , а не третя особа. З п.21 договору вбачається, що покупець ОСОБА_2 стверджує, що станом на 08.06.2021 у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебуває, гроші за які набувається вказаний будинок є її особистою приватною власністю. Згідно п.24 договору сторони свідчать, що даний договір ними прочитаний і у ньому зафіксовані усі істотні умови, що стосуються купівлі даного житлового будинку, а усі попередні домовленості, які не відображені у цьому договорі, не матимуть юридичної сили. ОСОБА_2 стверджує, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , придбаний нею за її особисті кошти. Що стосується посилання позивача на заяву ОСОБА_2 у поліцію, то зауважує, що в такій не зазначено про те, що ОСОБА_2 проживала із ОСОБА_1 однією сім'єю. Крім того, у вказаній заяві вказано, що ОСОБА_2 сама вирішила купити будинок, що по АДРЕСА_1 . В даній заяві не зазначено з якого часу ОСОБА_2 із ОСОБА_1 проживали разом і де саме. Окрім того, словосполучення «купивши хату» не містить твердження про те, що будинок придбано саме ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1 . Що стосується посилання позивача на те, що в нього немає іншого житла, то таке спростовується відміткою у паспорті позивача про його зареєстроване місце проживання за адресою по АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 01 травня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарчинської Л.Я. про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Іванів Л.І. (вул. Підгаєцька, 12, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області) належним чином засвідчені матеріали нотаріальної справи з посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 08 червня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №1931 та договорів купівлі-продажу земельних ділянок за цією ж адресою, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Окрім того, задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Андрусенка І.Я. про витребування доказів. Витребувано з Бучацького районного суду Тернопільської області наступні документи: копію рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31.03.2021 у справі №595/48/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням; копію постанови Тернопільського апеляційного суду від 09.06.2021, прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31.03.2021 у справі №595/48/21. Витребувано з Бучацької міської ради інформацію про те, чи зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 , якщо так, то зазначити з якого часу. Витребувано з Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону за період з листопада 2020 року по 31 грудня 2021 року громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області інформацію (документи) про джерела (суми) нарахованого доходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за грудень 2020 року та в період з січня 2021 року по червень 2021 року. Також, задоволено клопотання представника позивача - адвоката Тарчинської Л.Я. про виклик свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Ухвалою суду від 25 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарчинської Л.Я. про витребування доказів. Витребувано з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області інформацію (документи) про джерела (суми) нарахованого доходу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за 2020-2023 роки. Витребувано з Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону за 2020-2023 роки громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
13 серпня 2024 року ухвалою Бучацького районного суду прийнято заяву представника позивача, адвоката Тарчинської Л.Я., про зміну предмету позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна. В подальшому вирішено розглядати справу з урахуванням заяви про зміну предмета позову. Задоволено клопотання представника позивача - адвоката Тарчинської Л.Я. про виклик свідка ОСОБА_12
12 вересня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 , будучи присутнім у судовому засіданні 15 жовтня 2024 року, додатково пояснив, що з ОСОБА_13 вони зустрілися у 2017 році і вирішили разом проживати. Спільно їздили на заробітки та згодом вирішили купити спільний будинок. З продавцем будинку домовлявся він і дав за нього завдаток у сумі 500 євро і 500 доларів. Це було десь навесні 2021 року. Не може сказати чи ОСОБА_13 бачила, що він давав завдаток, оскільки в той момент вона ходила по подвір'ї. Зазначив, що розписки у ОСОБА_3 він не брав, бо довіряв їй. Вартість будинку на той час, зі слів ОСОБА_13 , складала п'ять тисяч. Після чого вони з ОСОБА_13 поїхали разом у Польщу на заробітки, він поїхав скоріше, а вона вже під'їхала пізніше. Коли вона поверталася додому, він дав їй гроші, паспорт і документи. Приїхавши додому, він побачив документи на будинок, куди вона його не вписала. Через вказане між ними був скандал, у зв'язку з чим він пішов жити у придбаний ними будинок, робив там ремонти, купляв все сам. За деякий час прийшла ОСОБА_14 забирати ті речі, які вони спільно придбали. Пригадує, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_15 він вперше виїхав за кордон у березні 2021 року. Місячний дохід ОСОБА_14 йому невідомий, оскільки вона йому такий не показувала і не говорила скільки вона заробляла. Переконує, що як будинок було вже придбано, то комунальні послуги сплачував він. Станом на сьогодні він не приписаний ніде. Зазначив, що з грудня 2020 року по 2021 рік він виїжджав за кордон, і лише там працював на будові, перекривали дахи, йому платили 20 злотих на годину, неофіційно. До грудня 2020 року він проживав у Польщі за ті кошти, що в нього були.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Тарчинська Л.Я. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Андрусенко І.Я. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 12 лютого 2024 року ОСОБА_2 зверталася до відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області з проханням невідкладно внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.162 КК України, порушення недоторканності житла. Заяву мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_16 , після чого вона разом з дітьми залишилася проживати за адресою в АДРЕСА_2 . У 2018 році вона їздила за кордон. У жовтні 2018 року до неї подзвонив ОСОБА_1 , який розпитував як у неї справи, що вона поробляє та з ким проживає. В грудні вона приїхала додому. 17 грудня ОСОБА_17 зателефонував їй і сказав, що приїде на каву з подарунком. Вони посиділи, після чого останній поїхав до себе додому 06 січня 2019 року він відвіз її на святий вечір до її мами в с. Броварі, надалі привіз її назад додому і поїхав до себе за місцем проживання в м. Бучач в районі цукрового заводу. 09 липня 2019 року вона з ОСОБА_18 та похресницею ОСОБА_19 поїхали до Польщі. На той час вони жили окремо, але спілкувалися як друзі. Після ОСОБА_20 вони роз'їхалися по своїх домівках. У 2020 році в них було дружнє спілкування, він приїжджав час від часу на каву, допомагав щось привезти з м. Бучач. В березні 2020 року вони поїхали до Польщі. Із-за кордону приїхали в різні місяці і кожен сам до себе. В липні поїхали знову разом до Польщі на малину. Після того, як приїхали, він почав проживати у неї вдома. У 2021 році вона вирішила купити будинок в тому ж селі, лиш на іншій АДРЕСА_1 , що стверджується договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 08.06.2021. Купивши хату, вони проживали за старою адресою, бо там не було зроблено ремонтів. Упродовж років вона їздила на заробітки, щоб заробити на мінімальний ремонт. У 2023 році вона зробила ремонт у будинку. Протягом 2023 року вона переважно була за кордоном. Упродовж 2023 року в них з ОСОБА_17 погіршилися відносини. Після того, як вони перестали спілкуватися, люди в селі почали говорити, що до нього приходить ОСОБА_21 . На даний час ОСОБА_22 без її дозволу проживає у її будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області № 4610/103/01-2024 від 17.03.2024, ОСОБА_2 повідомили, що її звернення з приводу вчинення протиправних дій ОСОБА_1 розглянуте і зареєстроване в інформаційно-телекомунікаційній системі ІПНП ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області за № 878 від 16.02.2024. В процесі проведення повної та всебічної перевірки було встановлено, що в даній ситуації відсутній будь-який склад адміністративного чи кримінального характеру, а містяться цивільно-правові ознаки, які не входять до компетенції поліції.
Згідно довідки № 62, виданої старостою Передмістянського старостинського округу Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області М. Басарабою 18 березня 2024 року, ОСОБА_1 , 1969 року народження, проживає по АДРЕСА_1 , без реєстрації.
За даними відповіді Бучацького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області № 80/35.12.1-07.4 на адвокатський запит № 155 від 16.04.2024, у Відділі наявний актовий запис про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 . В актовому записі про шлюб стосовно зазначених вище осіб наявна відмітка про розірвання шлюбу на підставі рішення Бучацького районного суду Тернопільської області про розірвання шлюбу № 595/1391/20 від 17.11.2020. Актовий запис про розірвання шлюбу не складався, оскільки рішення суду постановлене судом після набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 березня 2021 року у справі № 595/48/21, яке постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 червня 2021 року залишено без змін, в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, відмовлено.
Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-30648/18/24-Вих від 06.05.2024, згідно наявної в базі даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 01.11.2020 по 31.12.2021, ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.03.2021 здійснив виїзд через пункт пропуску Шегині, 19.09.2021 - в'їзд через пункт пропуску Шегині, 02.10.2021 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 19.12.2021 - в'їзд через пункт пропуску Краківець. Іншої інформації немає. Вказана інформація також підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , заповненого на ім'я ОСОБА_24 .
Згідно відповіді Бучацької міської ради № 08-10/1078 від 09.05.2024, на ухвалу суду від 01.05.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою по АДРЕСА_1 не зареєстрований, 10.04.2023 знятий з реєстрації за заявою власника, що також вбачається з Витягу з реєстру Бучацької територіальної громади № 2024/004560989, сформованого 07.05.2024.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 380089-93 від 24.05.2024, власником садового будинку АДРЕСА_3 і споруд, є ОСОБА_4 .
За даними відповіді Головного управління ДПС у Тернопільській області № 8271/6/19-00-12-01-03 від 09.05.2024 на запит № 1900-2024-0000481 від 08.05.2024, щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 4 кварталу 2020 року по 2 квартал 2021 року, ОСОБА_1 у 4 кварталі 2020 року нараховано і виплачено 7000,00 грн ФГ «Заричне» за надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду. Відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 за 1 - 2 квартал 2021 року.
Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-48020/18/24-Вих від 11.07.2024, згідно наявної в базі даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 01.01.2020 по 31.12.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 07.03.2020 здійснила в'їзд через пункт пропуску Грушів, 26.06.2020 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 01.09.2020 - в'їзд через пункт пропуску Краківець, 20.10.2020 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 25.12.2020 - в'їзд через пункт пропуску Шегині, 20.02.2021 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 11.05.2021 - в'їзд через пункт пропуску Шегині, 26.06.2021 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 19.09.2021 - в'їзд через пункт пропуску Шегині, 02.10.2021 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 19.12.2021 - в'їзд через пункт пропуску Краківець, 25.03.2022 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 28.05.2022 - в'їзд через пункт пропуску Шегині, 15.06.2022 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 12.08.2022 - в'їзд через пункт пропуску Шегині, 22.03.2023 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 27.05.2023 - в'їзд через пункт пропуску Шегині, 18.06.2023 - виїзд через пункт пропуску Грушів, 10.08.2023 - в'їзд через пункт пропуску Шегині, 25.08.2023 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 23.09.2023 - в'їзд через пункт пропуску Шегині, 26.09.2023 - виїзд через пункт пропуску Шегині, 27.09.2023 - в'їзд через пункт пропуску Краківець. Іншої інформації немає.
За даними відповіді Головного управління ДПС у Тернопільській області № 3509/5/19-00-12-02-03 від 11.07.2024 на запит № 1900-2024-0000765 від 11.07.2024, щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2021 року, відсутня інформація про доходи ОСОБА_2 .
Як слідує з договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, посвідченого приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І. 08 червня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1931, ОСОБА_3 передала за плату, а ОСОБА_2 прийняла належний ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п.3 договору продаж цей вчинено за 39950 грн, які покупець оплатив повністю продавцеві готівкою ще до підписання цього договору 08 червня 2021 року. Згідно п.21 договору покупець стверджує, що вона вдова з 23 серпня 2017 року, станом на 08 червня 2021 року в шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, гроші за які набувається житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами є її особистою приватною власністю. За даними п.24 договору, сторони свідчать, що у тексті договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені в його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І. 08 червня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1932, ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6121285600:03:001:0178, площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а ОСОБА_2 прийняла земельну ділянку і сплатила за неї обговорену грошову суму в розмірі 11856,00 грн. Згідно п.16 договору продавець продав, а покупець купив земельну ділянку вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких, в момент складання даного договору продавець чи покупець не могли знати. Витрати за складання та посвідчення цього договору оплачує покупець (п.17). Також в договорі зазначено, що покупець стверджує, що вона вдова з 23 серпня 2017 року, станом на 08 червня 2021 року у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, гроші за які набувається земельна ділянка, є її особистою приватною власністю. Сторони свідчать, що у тексті договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки, будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені в його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення.
Окрім того, за даними договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І. 08 червня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1933, ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6121285600:03:001:0179, площею 0,787 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а ОСОБА_2 прийняла земельну ділянку і сплатила за неї обговорену грошову суму в розмірі 5375,00 грн. Згідно п.16 договору продавець продав, а покупець купив земельну ділянку вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких, в момент складання даного договору продавець чи покупець не могли знати. Витрати за складання та посвідчення цього договору оплачує покупець (п.17). Також в договорі зазначено, що покупець стверджує, що вона вдова з 23 серпня 2017 року, станом на 08 червня 2021 року у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, гроші за які набувається земельна ділянка, є її особистою приватною власністю. Сторони свідчать, що у тексті договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки, будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені в його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення.
Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І. 08 червня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1934, ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6121285600:03:001:0180, площею 0,0462 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а ОСОБА_2 прийняла земельну ділянку і сплатила за неї обговорену грошову суму в розмірі 3155,00 грн. Згідно п.16 договору продавець продав, а покупець купив земельну ділянку вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких, в момент складання даного договору продавець чи покупець не могли знати. Витрати за складання та посвідчення цього договору оплачує покупець (п.17). Також в договорі зазначено, що покупець стверджує, що вона вдова з 23 серпня 2017 року, станом на 08 червня 2021 року у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, гроші за які набувається земельна ділянка, є її особистою приватною власністю. Сторони свідчать, що у тексті договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки, будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені в його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказав, що він із ОСОБА_25 є сусідами. Йому відомо, що ОСОБА_13 та ОСОБА_22 проживали разом у будинку ОСОБА_26 з її дочкою по АДРЕСА_2 , де усе було в старому вигляді. ОСОБА_22 там багато працював, загородив будинок, поміняв вікна. Знає, що ОСОБА_13 відбила його від жінки. Йому відомо про те, що ОСОБА_22 заробив гроші і за його кошти ОСОБА_14 купила будинок, який записала на себе. Йому стало відомо про вказані обставини від інших людей, однак, яких саме не пам'ятає. ОСОБА_14 також їздила у Польщу на роботу.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що по сусідству з її господарством ОСОБА_22 і ОСОБА_13 придбали житловий будинок, в якому спільно робили ремонт, привозили до будинку техніку, холодильник тощо. Вона сприймала їх як чоловіка та дружину. Також їй відомо, що вони тримали в господарстві кролі, вона особисто бачила у господарстві клітки. Вона знає, що ОСОБА_22 та ОСОБА_13 разом їздили на заробітки, однак їй невідомо скільки грошей вони заробляли. Бачила, що вони везли будівельні матеріали, однак за чиї кошти такі були придбані їй невідомо. Знає, що ОСОБА_22 та ОСОБА_13 жили там спільно.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_18 та спілкується з ним. Перед тим, як ОСОБА_13 придбала спірний житловий будинок до неї телефонував ОСОБА_17 , який у той час перебував у Польщі, і цікавився таким. Вони домовилися про зустріч, ОСОБА_22 з ОСОБА_13 приїхали, оглянули будинок, їм усе сподобалося. Однак сказали, що на даний час вони не мають коштів. ОСОБА_17 дав їй завдаток 500 доларів і 500 євро. Вона почекала коли ОСОБА_14 приїхала з Польщі, після чого вони пішли до нотаріуса переписувати будинок. ОСОБА_22 з ОСОБА_13 повідомили, що купують будинок для себе, оскільки з ними живе дочка з сім'єю. Наголосила, що у 2021 році ОСОБА_22 дав їй завдаток і сказав, що їде до Польщі, заробить гроші і поверне решту. При купівлі будинку була лише ОСОБА_14 . У судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила, що підписи у договорах проставила саме вона.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він колись працював з ОСОБА_17 у м. Київ. Йому відомо, що ОСОБА_22 та ОСОБА_13 спільно проживали. ОСОБА_22 заробляв гроші, купував техніку, разом з ОСОБА_13 робили ремонт. Зазначив, що ОСОБА_22 звертався до нього за допомогою, коли в кухні падала стеля і він йому допоміг з ремонтом. Біля їхнього будинку є городи, вони тримали у господарстві кролів, курей. Ремонти робили після початку війни, а саме лютого 2022 року. Не може сказати коли в них появилося господарство. Коли він з ОСОБА_18 робили ремонт, то ОСОБА_14 давала їм обід, який готувала у себе вдома. За заробітки ОСОБА_14 і ОСОБА_17 йому нічого невідомо, йому про це ніхто не розповідав.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що з ОСОБА_18 він перебуває у дружніх відносинах. Спочатку ОСОБА_22 жив з ОСОБА_13 , потім відносини між ними розладились. Він допомагав ОСОБА_17 робити ремонт у придбаному будинку. Кошти на матеріали давав ОСОБА_17 . Йому невідомо, хто саме купував будинок. Зі слів ОСОБА_17 , він передав ОСОБА_14 кошти і вона придбала будинок. Коли робили ремонт там ще ніхто не проживав. Йому відомо, що ОСОБА_14 його вигнала і він пішов проживати на іншу хату. Про заробітки ОСОБА_14 він не знає. Щодо ОСОБА_17 , то йому відомо, що такий заробляв кошти, скільки саме сказати не може. В господарстві нічого не утримувалось.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_17 є його колишнім колегою, між ними збереглися дружні стосунки. Йому відомо, що ОСОБА_17 спочатку проживав із ОСОБА_14 в будинку, де також проживала дочка останньої, купував додому продукти харчування. Йому невідомо чи ОСОБА_22 з ОСОБА_13 вели спільне господарство. ОСОБА_17 йому жалівся, що ОСОБА_14 купила будинок, а його у договорі не вписала.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомила, що з ОСОБА_17 перебуває у дружніх стосунках, а зі ОСОБА_14 не спілкується, оскільки вона проживала та перебувала у шлюбі з рідним братом ОСОБА_14 , з яким на сьогоднішній день шлюб розірвала. Проте, раніше вони близько спілкувалися, ходили один до одного в гості. ОСОБА_22 з ОСОБА_13 тримали свиней, курей, разом обробляли город. Її господарство знаходиться по сусідству з придбаним ОСОБА_13 будинком. Їй відомо про плани ОСОБА_1 та ОСОБА_13 з приводу спільного придбання будинку. На новій хаті вони тримали лише кролів. Одночасно вказала, що їй невідомо, щоб ОСОБА_14 проявляла ревнощі до ОСОБА_17 через неї. Також їй невідомо хто з них і скільки заробляє.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц, провадження №14-130цс19, зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №490/6060/15-ц, провадження №61-28343св18, зазначено, що « …особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності».
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч.3 ст.2, ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.
За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України).
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Як встановлено статтею 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Позивач стверджує, що він, ОСОБА_1 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 2018 року, однак такі твердження суд оцінює критично, оскільки до 17 листопада 2020 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , який, як слідує з матеріалів цивільної справи, розірваний рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області 17 листопада 2020 року (справа №595/1391/20), що сторонами не заперечувалося (з відкритого доступу до ЄРСР судом встановлено, що вищевказане рішення суду про розірвання шлюбу набрало законної сили 18.12.2020).
Як вбачається з відповідей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, які містяться в матеріалах цивільної справи, згідно наявної в базі даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_22 , 05.03.2021 виїхав з території України, а повернувся 19.09.2021, в той час, як ОСОБА_13 20.02.2021 виїхала з території України, а повернулася 11.05.2021.
Відтак, доводи позивача, що він проживав разом з ОСОБА_2 в період з 20.02.2021 по 19.09.2021 не узгоджуються з матеріалами справи. Доказів того, що сторони в цей період проживали спільно матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, несли спільні витрати, тобто мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю.
Той факт, що сторони 02 жовтня 2021 року разом виїхали за кордон одним транспортним засобом, за їхніми поясненнями на сезонні роботи, і спільно повернулися в Україну 19 грудня 2021 року, сам по собі не свідчить про те, що вони спільно проживали, мали спільні права та обов'язки та були поєднані спільним побутом.
Фотознімок з мережі інтернет, долучений позивачем до матеріалів цивільної справи, на яких зображені сторони не доводять факту спільного проживання, оскільки такий датований 23 березнем 2020 року, в той час як позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 .
Що стосується посилання позивача на заяву ОСОБА_2 , з якою вона звернулася у поліцію, то слід зазначити, що в такій не вказано про те, що ОСОБА_2 проживала із ОСОБА_1 однією сім'єю. Крім того, у даній заяві не зазначено що будинок придбано саме ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1 , відтак суд критично оцінює вказаний доказ.
Позивач в судовому засіданні стверджував, що він особисто домовлявся із ОСОБА_3 про купівлю будинку по АДРЕСА_1 , а також трьох спірних земельних ділянок і дав їй більшу половину коштів вартості будинку та земельних ділянок, як завдаток.
Окрім того, ОСОБА_3 , яка була допитана судом в якості свідка, в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_22 дав їй завдаток 500 доларів і 500 євро за житловий будинок, який ОСОБА_22 та ОСОБА_13 мали намір в майбутньому придбати для спільного проживання.
Проте, суд відхиляє наведені вище твердження позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , оскільки такі спростовуються укладеними 08 червня 2021 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) договорами купівлі-продажу будинку та земельних ділянок, які зареєстровані в реєстрі, відповідно, за номерами 1931, 1932, 1933 та 1934, що розташовані в АДРЕСА_1 , за змістом яких: гроші покупець, тобто ОСОБА_2 , оплатив повністю продавцеві, а саме ОСОБА_3 , готівкою ще до підписання цього договору 08 червня 2021 року; ОСОБА_3 своїм підписом під договорами підтвердила проведення зі стороною покупця, тобто ОСОБА_2 , повного розрахунку за проданий житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельні ділянки та відсутність претензій щодо них майнового характеру (п.3 та п.4 Договорів).
Окрім того, як вбачається з означених вище договорів купівлі-продажу, ОСОБА_2 стверджує, що вона вдова з 23 серпня 2017 року, станом на 08 червня 2021 року в шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, гроші за які набувається житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами є її особистою приватною власністю.
За умовами вищевказаних договорів купівлі-продажу сторони також засвідчили, що у тексті кожного договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, земельних ділянок. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цих договорів і не відображені в його тексті, після підписання кожного договору не матимуть правового значення.
Окрім того, як вбачається зі змісту вказаних вище договорів купівлі-продажу будинку та земельних ділянок: «сторони стверджують, що зміст цього договору, зміст зазначених у п.18, статей Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та Податкового кодексу України кожному з них зрозумілий, нез'ясованих і незрозумілих питань немає.
ОСОБА_3 , після огляду в судовому засіданні договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, посвідченого 08 червня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №1931, та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених 08 червня 2021 року, зареєстрованих в реєстрі за №1932, №1933 та №1934, підтвердила, що підпис у вказаних договорах проставлений нею особисто.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що позивач у відповідності до вимог ст.77, 78, 81 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами факт власної участі у грошовій чи іншій формі у придбанні спірного майна.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без встановлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Показання свідків, опитаних у судовому засіданні, суд ставить під сумнів, оскільки дані показання в частині проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю є суб'єктивною думкою свідків, пояснення яких не містять будь-яких конкретизованих відомостей, які б вказували на пов'язаність їх спільним побутом, та наявність між ними взаємних прав та обов'язків. Щодо ведення сторонами спільного господарства, то покази свідків у цій частині різняться. Також, згідно пояснень свідків, їм не відомо за чиї грошові кошти куплений спірний будинок. Окрім того, суд приймає до уваги твердження представника відповідача, що факт передачі ОСОБА_1 завдатку ОСОБА_3 за будинок не може бути підтверджений інакше, як письмовими доказами.
Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна слід відмовити у повному обсязі з підстав їх недоведеності.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 270, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2024 року у справі 595/536/24 за заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Тарчинська Леся Ярославівна про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,06 га, кадастровий номер 6121285600:03:001:0178, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_2 , шляхом заборони їх відчуження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Повне рішення складено 11 березня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: І. І. Тхорик