Справа № 595/46/25
Провадження № 2-а/595/16/2025
07.03.2025 м. Бучач
Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Содомора Р.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №28 від 06.01.2025 року, прийняту ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06 січня 2025 року на ОСОБА_1 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову №28 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, згідно якої накладено на нього штраф у сумі 17000 грн. В даній постанові встановлено, що ОСОБА_1 автоматично системою АІТС «Оберіг» сформовано 20.11.2024 року QR-повістку № 1317298 з датою прибуття на 04.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. ОСОБА_1 у зазначений термін не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно чого, його було подано у розшук до органів Національної поліції. Вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням норм чинного законодавства та такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній обставини не відповідають дійсності, так як позивач жодної повістки не отримував і інкримінованого йому правопорушення не вчиняв. Окрім того, зазначає, що відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, як із змісту оскаржуваної постанови не вбачається наявність доказів вчинення інкримінованого правопорушення, так і відсутні дані про складання протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснення їй прав передбачених ст. 268 КУпАП, відібрання пояснень від свідків. Також позивач зазначає, що у резолютивній частині постанови не зазначено про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. При накладенні на позивача адміністративного стягнення, посадовою особою не дотримано вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу, так як штраф призначено у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного законодавства. Також, згідно постанови позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП, яка передбачає особливий суб'єкт, а саме: призовники, військовозобов'язані, резервісти, водночас в постанові не зазначено до яких саме суб'єктів адміністративного правопорушення належить ОСОБА_1 . Крім того, вказана норма є бланкетною, тому, у постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, проте, у постанові відсутнє посилання на конкретну норму права, яку порушив позивач і яка обумовлює об'єктивну сторону ч.3 ст. 210 КУпАП. Також позивач зазначає, що сам факт формування повістки в АІТС «Оберіг» не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до п.28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. З оскаржуваної постанови не вбачається, що дана повістка була роздрукована та надіслана чи вручена ОСОБА_1 та постанова не містить жодного посилання на докази надіслання чи вручення йому згаданої повістки. На підставі вищенаведеного просить постанову №28 від 06.01.2025 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
18.02.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 302 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_5 на 04.12.2024 для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_5 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Зазначає, що ОСОБА_1 , на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав. Таким чином, ОСОБА_1 , 04.12.2024 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року № 49), та порушив вимоги абз. 7 п.3. ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підставі наведеного, просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено судом, відповідно до постанови № 28 від 06.01.2025 року винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за те, що 23 грудня 2024 року о 15 год. 40 хв. ОСОБА_1 був доставлений екіпажем Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 автоматично системою АІТС «Оберіг» сформовано 20.11.2024 року QR-повістку № 1317298 з датою прибуття на 04.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. ОСОБА_1 у зазначений термін не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно чого, його було подано у розшук до органів Національної поліції. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» порушення вчинене в особливий період, чим ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримав 06.01.2025 року, що підтверджується його підписом.
В силу ч.1 ст.210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період п. 28 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Відповідно до п. 302 Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Як вбачається із наданого представником відповідача відзиву, 20.11.2024 року ОСОБА_1 направлена повістка засобами поштового зв'язку та відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи.
Вище вказане свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності у зв'язку із неявкою 04.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, за повісткою, яка повернулася із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи.
Із постанови № 28 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП від 06.01.2025 року слідує, що ОСОБА_1 мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 04 грудня 2024 року.
Відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
При цьому в оскаржуваній постанові не зазначено ні дати направлення повістки позивачу, ні дати її вручення (проставлення відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою"), що має важливе значення для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, відповідачем до відзиву не надано жодних доказів які б підтверджували вчинене правопорушення, зокрема не надано доказів направлення ОСОБА_1 судової повістки, з яких можна було б встановити дату вручення такої повістки (проставлення відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою") та належність повідомлення позивача.
Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 року затверджено «Правила надання послуг поштового зв'язку» (далі Правила № 270). Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Абзацом 2,4 пункту 82 вказаних Правил № 270 передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В матеріалах справи відсутні докази того, що працівником об'єкта поштового зв'язку було проінформовано ОСОБА_1 про отримання ним рекомендованого повідомлення з позначкою «Повістка ТЦК», шляхом вкладення до його абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 14 год. 00 хв. 04.12.2024. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 04.12.2024 року, оскільки з наданих суду доказів не вбачається за можливе встановити день його оповіщення про виклик, згідно пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року.
Отже, уповноваженою особою при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми КУпАП, не з'ясовано усіх обставин справи, а тому позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
Інші доводи позову в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження та підставою скасування оскаржуваної постанови не являються.
Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом, як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Останній у справі, що розглядається, не довів правомірності свого рішення, яке оскаржує позивач.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Крім того, позивачем сплачений судовий збір в сумі 484,48 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 0.0.412820632.1 від 13.01.2025.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача в користь позивача сплачений судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.8,9,10,20,47,77,90,132,139,210,211,241-246 КАС України, ст.ст.210,280,283,284 КУпАП, ст.19 Конституції України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №28 від 06.01.2025 року, прийняту ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 , якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за ч.3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.
Суддя: Р. О. Содомора