Справа № 453/1466/24
№ провадження 2/453/99/25
(заочне)
19 лютого 2025 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Ясінського Ю.Є.
секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
встановив:
представник позивача Романенко М.Е. звернувся в суд з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №743958 від 04 листопада 2021 року в розмірі 70 750,77 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 листопада 2021 року між ТзОВ «Слон кредит» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №743958, відповідно до умов якого ТзОВ «Слон кредит» надало відповідачу кредит, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Також зазначає, що ТзОВ «Слон кредит» взяті на себе зобов'язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно умов кредитного договору. 28 серпня 2023 року між ТзОВ «Діджи Фінанс» та ТзОВ «Слон кредит» укладено Договір факторингу №2808-23, відповідно до якого ТзОВ «Слон кредит» відступило ТзОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № №743958 від 04 листопада 2021 року. Відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТзОВ «Діджи Фінанс» становить 70 750,77 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 33144, 28 грн. та заборгованість за відсотками 37606, 49 грн. Вказує, що відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву (Електронний суд) в якій просив розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги підтримує. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи про, що свідчить рекомендоване повідомлення, яке повернулось з відміткою про одержання. Відзиву та будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 04 листопада 2021 року між ТзОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №743958 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТзОВ «Слон кредит» надало кредит у гривні, а відповідач зобов'язувалася одержати та повернути кошти по кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Пунктами 1.3. та 1.4. договору встановлена сума кредиту (загальний розмір) 43750 грн., строк кредиту 730 днів, з кінцевим терміном повернення 04 листопада 2023 року (включно).
Згідно п.1.5. договору тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних.
Відповідно до п.3.1. договору кредиту нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п.1.4. договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором (графіком платежів).
Пунктом 3.2. договору кредиту встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
Платіжне доручення №11182 від 04 листопада 2021 року підтверджує перерахування ТзОВ «Слон кредит» на картковий рахунок ОСОБА_1 перерахування кредиту за кредитним договором №743958 в розмірі 35000 грн.
Відповідачем умови договору не виконувались, тому виникла заборгованість за договором, яка становить 70750,77 грн., що підтверджується копією розрахунку заборгованості за кредитом, складеного первісним кредитором.
28 серпня 2023 року між ТзОВ «Слон кредит» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 2808-23, відповідно до якого ТзОВ «Слон кредит» передало ТзОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №743958.
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимог, а Фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.
Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 2808-23 від 28 серпня 2023 року вбачається, що залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення прав вимоги становить 70 750, 77 грн.
Згідно акту приймання передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № 2808-23 від 28 серпня 2023 року кредитор передав, а фактор прийняв реєстр прав вимог за договором, кількість боржників 3020, загальна сума заборгованості 96976286 грн. 11 коп.
Отже, вищенаведені докази підтверджують виникнення у позивача права вимоги до відповідача за договором №743958 про надання споживчого кредиту від 04 листопада 2021 року.
З досудової вимоги від 15 листопада 2023 року № 2611909478-АВ, яка була направлена на адресу ОСОБА_1 , вбачається, що йому було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором №743958 від 04 листопада 2021 року та запропоновано в термін до 30 грудня 2023 року сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТзОВ «Діджи Фінанс» та вказано, що у разі невиконання зобов'язань щодо погашення заборгованості ТзОВ «Діджи Фінанс» буде змушене звернутися до суду.
Відповідач не подав докази, які б підтвердили виконання ним умов договору позики, станом на дату визначення позивачем суми заборгованості та станом на дату ухвалення рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір факторингу належить до цивільно-правових договорів.
Оскільки в цьому договорі фінансування здійснюється із залученням механізму передачі права вимоги кредитора, до цих відносин можуть субсидіарно застосовуватися норми глави 47 ЦК України, що містять загальні положення про заміну кредитора.
Поняття договору факторингу закріплено у ст. 1077ЦК України.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа № 916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).
Матеріальний предмет договору факторингу становлять грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають з надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу, так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше.
Юридичним предметом договору факторингу є дії сторін - надання фінансування під відступлення грошової вимоги.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд встановив, що 04 листопада 2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладений договір №743958 про надання споживчого кредиту, відповідач не виконав умови кредитного договору, не повернув кредит та не сплатив відсотки за користування кредитом.
У договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки.
28 серпня 2023 року між ТзОВ «Слон кредит» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 2808-23, відповідно до якого ТзОВ «Слон кредит» передало ТзОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №743958.
Отже, у позивача виникло право вимоги до відповідача за договором №743958 про надання споживчого кредиту від 04 листопада 2021 року.
Доказів погашення суми заборгованості відповідачем суду не надано, отже, позивач має право на стягнення заборгованості за кредитом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №743958 про надання споживчого кредиту від 04 листопада 2021 року у розмірі 70750,77 грн., яка складається з: 33144,28 грн.- заборгованості за тілом кредиту, 37606,49 грн. - заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень, то суд вважає заявлений розмір витрат сторони позивача не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), тому вказані вимоги слід задоволити лише частково, виходячи із наступного.
У відповідності до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавенте проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
За даною категорією справ, з урахуванням її складності, сукупних затрат на складання процесуальних документів та супроводження справи в суді (справа не підпадає під визначення складної неординарної справи, яка потребує самостійного, з боку адвоката, напрацювання відповідних примірників документів тощо).
А так як суд вважає, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридично їй технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, а необхідні процесуальні документи є шаблонними та захисник не брав безпосередню участь у судовому засіданні по розгляду вказаної справи, а тому враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним зменшити відшкодування витрат на правову допомогу, що їх потрібно стягнути з відповідача з 6000,00 грн. до 3000,00 грн. і саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Керуючись ст.ст. 526, 549-552, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд, -
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №743958 від 04 листопада 2021 року в розмірі 70 750 (сімдесят тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривні 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 3000 (три тисячі) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Ю.Є. Ясінський