Дата документу 06.03.2025Справа № 554/9699/24
Провадження № 2/554/1665/2025
06 березня 2025 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Тімошенко Н.В.,
за участю секретаря судових засідань - Тоцької К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості: за кредитним договором №05138-10/2023 у розмірі 22125 грн; за кредитним договором №1076105 в роз мірі 27344.60 грн.; за договором позики №4691312 в розмірі 24900 грн.; за кредитним договором №35274-10/2023 в розмірі 23625 грн; за кредитним договором №23704-10/23 в розмірі 49250 грн. Всього заявлено вимог на суму 147 244.60 грн.
В обґрунтування позову, представник позивача вказує, що 13.10.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05138-10/2023. Відповідач всупереч умовам договору не виконав свої зобов'язання та має непогашену заборгованість за кредитним договором в сумі 22125 грн., з яких: 5000 - сума основного боргу та 17125 грн. сума заборгованості за відсотками. Також, позивач в обґрунтування вимог зазначає, що до нього перейшло право вимоги на підставі договору факторингу №26022024, який укладено 26.02.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фактором, з однієї сторони та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», як клієнтом, з іншої сторони.
Також, в обґрунтування позову, представник позивача вказує, що 24.10.2023 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1076105. Відповідач всупереч умовам договору не виконав свої зобов'язання та має непогашену заборгованість за кредитним договором в сумі 27344,6 грн., з яких: 4700 грн. - сума основного боргу та 22644,6 грн. сума заборгованості за відсотками. Також, позивач в обґрунтування вимог зазначає, що до нього перейшло право вимоги на підставі договору факторингу №30052024, який укладено 30.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фактором, з однієї сторони та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», як клієнтом, з іншої сторони.
Також, в обґрунтування позову, представник позивача вказує, що 25.09.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4691312. Відповідач всупереч умовам договору не виконав свої зобов'язання та має непогашену заборгованість за договором позики в сумі 24900 грн., з яких: 6000 грн. - сума основного боргу та 18900 грн. сума заборгованості за відсотками. Також, позивач в обґрунтування вимог зазначає, що до нього перейшло право вимоги на підставі договору факторингу №14/06/21, який укладено 14.06.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фактором, з однієї сторони та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», як клієнтом, з іншої сторони.
Також, в обґрунтування позову, представник позивача вказує, що 25.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №35274-10/23. Відповідач всупереч умовам договору не виконав свої зобов'язання та має непогашену заборгованість за кредитним договором в сумі 23625 грн., з яких: 5000 грн. - сума основного боргу та 18625 грн. сума заборгованості за відсотками. Також, позивач в обґрунтування вимог зазначає, що до нього перейшло право вимоги на підставі договору факторингу №21032024, який укладено 21.03.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фактором, з однієї сторони та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», як клієнтом, з іншої сторони.
Також, в обґрунтування позову, представник позивача вказує, що 17.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №23704-10/2023. Відповідач всупереч умовам договору не виконав свої зобов'язання та має непогашену заборгованість за кредитним договором в сумі 49250 грн., з яких: 10000 грн. - сума основного боргу та 39250 грн. сума заборгованості за відсотками. Також, позивач в обґрунтування вимог зазначає, що до нього перейшло право вимоги на підставі договору факторингу №21032024, який укладено 21.03.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фактором, з однієї сторони та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», як клієнтом, з іншої сторони.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 23.09.2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно розпорядження керівника апарату Октябрського районного суду м.Полтави №1384 від 25.12.2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.12.2024 року «Про звільнення судді ОСОБА_2 з посади судді Октябрського районного суду м. Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Тімошенко Н.В.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17.01.2025 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, в судових засіданнях інтереси відповідачки представляла адвокат Хворост Д.М.
Представник відповідачки заперечувала проти задоволення позову посилаючись на наступне. Сторона відповідача не заперечувала факту укладення договорів за якими позивач просить стягнути заборгованість однак, заперечували факт виконання первісними кредиторами зобов'язань за договорами щодо видачі кредиту, представник вказувала, що матеріали справи не мають первинних облікових документів які б підтвердили за кожним із кредитних договорів: факт видачі кредиту, суму та дату видачі кредиту, вказувала на неможливість обрахунку заборгованості без доказів видачі кредиту. Також, представник відповідачки вказувала на недоведеність факту укладення договорів факторингу так як позивач не надав до суду належним чином оформлених копій договорів та не надав витягів з них натомість надав окремі аркуші договорів не об'єднаних одним змістом. Також, сторона відповідача вказувала на відсутність підписів фактора і клієнта на всіх витягах. Заяв чи клопотань сторона відповідача не заявляла.
Всебічно та об'єктивно вивчивши матеріали Суд встановив наступне.
13.10.2023 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05138-10/2023.
Цей Договір підписано електронним цифровим підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить розділ 8 Кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору №05138-10/2023 ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов'язувалось 13.10.2023 надати кредит ОСОБА_1 в розмірі 5000 грн., строком на 360 днів (по 06.10.2024) під 2,5 % в день з періодом оплати кожні 25 днів (пункти 1.1, 1.2, 1.4, 1.4.1, 1.5 кредитного договору №05138-10/2023).
ОСОБА_1 зобов'язувалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених договором (п.1.1.)
Відповідно до п 1.6 кредитного договору №05138-10/2023, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті №5167-80хх-хххх-5611 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №05138-10/2023 за період з26.02.2024 по 31.07.2024, який наданий позивачем, заборгованість відповідачки становить 22125 грн. з яких 5000 грн. - сума основного зобов'язання і 17125 грн. - відсотки. Розрахунок не має відомостей по дату та суму видачі кредиту. За весь період розрахунку з 26.02.2024 по 31.07.2024 сума боргу зазначена в розрахунку не змінюється, принцип нарахування та логіка нарахування боргу не прослідковується.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження виконання первісним кредитором зобов'язань з надання кредиту позичальнику та перерахування суми кредиту на рахунок вказаний в п. 1.6 кредитного договору №05138-10/2023. Видача кредиту шляхом перерахування його на рахунок позичальника повинна бути підтверджена первинним документом (платіжна інструкція, платіжна інструкція або інший документ оформлений відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» який би підтвердив факт здійснення господатської операції).
Враховуючи, що згідно умов договору, проценти нараховується за кожен день користування кредитом, то для перевірки правильності розрахунку заборгованості, що є обов'язком суду, про що зроблено правовий висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (п.88), необхідно встановити дату видачі кредиту та суму в якій його було надано та встановити строк користування кредитом. До предмету доказування в даних правовідносинах входять обставини щодо дати видачі кредиту та суми в якій його було видано та періоду користування кредитом.
Враховуючи, що позивач не надав до суду первинних документів які б підтвердили факт видачі кредиту, суму виданого кредиту та дату видачі кредиту то суд позбавлений можливості встановити дані факти а відтак позивач не довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором №05138-10/2023.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Матеріали справи мають фрагменти договору факторингу №26022024 укладеного 26.02.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп», як клієнтом з однієї сторони та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, з іншої сторони (далі - Договір факторингу). Зі змісту даного доказу вбачається що він об'єднаний змістом на 1-3 сторінці і не об'єднаний змістом з останньою сторінкою. Третя сторінка закінчується п.2.2.3 другого розділу а остання починається п.9.5 та закінчується 10 розділом. У вказаному письмовому доказі не вистачає декілька розділів з 3 по 9, відтак доказ не подано до суду в оригіналі чи в належному чині засвідченій копії та не оформлено як витяг. А відтак суд не може брати до уваги даний доказ при вирішенні даної справи.
Суд не приймає до уваги в якості належного та достовірного доказу даний доказ (Договір факторингу) так як він поданий до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, відповідно до положень якої, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В якості підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» представник позивача надає витяг від 26.02.2024 з реєстру боржників до Договору факторингу №26022024 від 26.02.2024 (далі - витяг).
Суд не приймає до уваги в якості належного та достовірного доказу витяг, так як він поданий до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, а саме витяг сформований лише представником позивача та не має підписів представників сторін договору - фактора і клієнта.
Відтак суд вважає що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №05138-10/2023.
Також, 24.10.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1076105. Договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора Т796.
Відповідно до умов кредитного договору №1076105, ТОВ «Селфі Кредит» зобов'язувалось надати відповідачці кредит в сумі 4700 грн., строком на 345 днів, з періодом оплати кожні 23 дні під 2,2 % в день, а ОСОБА_1 зобов'язувалась одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування та виконати інші умови договору (п.1.2, 1.3., 1.4. 1.5.1.).
Відповідно до п.2.1. кредитного договору №1076105, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), Сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів Споживача для надання кредиту за цим Договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту Споживачу. Якщо Сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду Споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим Договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора. (п.2.1).
Згідно із п. 2.2 кредитного договору №1076105, Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту 24.10.2023 або 25.10.2023.
Враховуючи умови договору кредит може бути наданий частково (п.2.2), є дві альтернативні дати в які він може бути наданий а відсотки нараховуються за кожен день користування кредитом.
Предметом доказування в даних правовідносинах є: дата видачі кредиту, сума видачі кредиту та період користування кредитом.
Позивач надав до матеріалів справи розрахунок заборгованості за Договором №1076105 від 24.10.2023 станом на 30.05.2024, з якого вбачається що позивач здійснюючи розрахунок заборгованості за період з 24.10.2023 по 30.05.2024, виходив з того, що кредит був наданий 24.10.2023 в сумі 4700 грн., в розрахунку не вказано яку відсоткову ставку використовував позивач при вчинені розрахунків.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом оформленим відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому суд не бере його до ваги як доказ видачі кредиту.
Матеріали справи не мають доказів в підтвердження виконання первісним кредитором умов договору щодо надання кредиту у безготівковій формі шляхом зарахування їх за реквізитами платіжної картки. З матеріалів справи не можливо встановити: факту видачі кредиту, дати його видачі, суми в якій кредит було надано. Тому суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором №1076105 від 24.10.2023.
Позивачем до матеріалів справи було надано фрагменти договору факторингу №30052024 укладеного 30.05.2024 між ТОВ «Селфі Кредит», як клієнтом з однієї сторони та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, з іншої сторони (далі - Договір факторингу). Зі змісту даного доказу вбачається що він об'єднаний змістом на 1-4 сторінках і не об'єднаний змістом з останньою, дев'ятою, сторінкою. Четверта сторінка закінчується п.3.8 третього розділу а остання починається п.9.6 та закінчується 10 розділом. У вказаному письмовому доказі не вистачає декілька розділів з 4 по 9, відтак доказ не подано до суду в оригіналі чи в належному чині засвідченій копії та не оформлено як витяг. А відтак суд не може брати до уваги даний доказ при вирішенні даної справи.
Суд не приймає до уваги в якості належного та достовірного доказу даний доказ (Договір факторингу) так як він поданий до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, відповідно до положень якої, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В якості підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» представник позивача надає витяг від 30.05.2024 з реєстру боржників до Договору факторингу №230052024 від 30.05.2024 (далі - витяг).
Суд не приймає до уваги в якості належного та достовірного доказу витяг, так як він поданий до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, витяг сформований лише представником позивача та не має підписів представників сторін договору - фактора і клієнта, а відтак не може відображати реєстр, який підписується представниками як фактора так і клієнта.
Відтак суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №1076105.
Крім того, 25.09.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №4691312, який підписано сторонами за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Згідно умов договору позики №4691312 від 25.09.2023, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язується надати ОСОБА_1 позику, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, в сумі 6000 грн. строком на 15 днів під 44.86 % за перший день користування позикою та під 3 % з другого дня користування позикою а Позичальник зобов'язувалась повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики (10.10.2023), або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №4691312 від 25.09.2023 за період з 11.04.2024 по 31.07.2024, який наданий позивачем, заборгованість відповідачки становить 24900 грн. з яких 6000 грн. - сума основного зобов'язання і 18900 грн. - відсотки. Розрахунок не має відомостей по дату та суму видачі кредиту. За весь період розрахунку з 11.04.2024 по 31.07.2024 сума боргу зазначена в розрахунку не змінюється, принцип нарахування та логіка нарахування боргу не прослідковується.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження виконання первісним кредитором зобов'язань з надання позики позичальнику та перерахування суми позики на рахунок позичальника.
Враховуючи, що згідно умов договору, проценти нараховується за кожен день користування позикою, то для перевірки правильності розрахунку заборгованості, що є обов'язком суду, необхідно встановити дату видачі кредиту та суму в якій його було надано та встановити строк користування кредитом. До предмету доказування в даних правовідносинах входять обставини щодо дати видачі позики та суми в якій її було видано та періоду користування позикою.
Враховуючи, що позивач не надав до суду первинних документів які б підтвердили факт видачі позики, суму виданої позики та дату видачі позики то суд позбавлений можливості встановити дані факти а відтак позивач не довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором №4691312.
Матеріали справи мають фрагменти договору факторингу №14/06/21 укладеного 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», як клієнтом з однієї сторони та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, з іншої сторони (далі - Договір факторингу). Зі змісту даного доказу вбачається, що він об'єднаний змістом на 1-2 сторінці і не об'єднаний змістом з четвертою (номер сторінки 4 по порядку вона третя) та останньою, восьмою (номер сторінки 8 а по порядку четверта) сторінкою. Друга сторінка закінчується п.1.3 першого розділу, третя відсутня, четверта розпочинається п.2.1.9 і закінчується п.4.1. четвертого розділу, далі стрінка номер вісім яка розпочинається п.9.7. і закінчується десятим розділом. У вказаному письмовому доказі не вистачає декілька розділів а саме другого та з п'ятого по дев'ятий, відтак доказ не подано до суду в оригіналі чи в належному чині засвідченій копії та не оформлено як витяг. А відтак суд не може брати до уваги даний доказ при вирішенні даної справи.
Також суд звертає у вагу на те що договір факторингу датований 14.06.2021 а договір позики датовано 25.09.2023, відповідно клієнт та фактор були позбавлені можливості укласти в 2021 році договір факторингу предметом якого було б право грошової вимоги за договором якого ще не було укладено. Суд виходить з того що договір факторингу є неукладеним відносно прав вимог за договором позики №4691312 від 25.09.2023.
Додаткові угоди №2 від 28.07.2021 та №22 від11.04.2024 до договору факторингу не вносили змін до предмету договору а відтак предмет договору є незмінним з дати цкладення тобто з 2021 року і неміг стосуватися договорів які будуть укладені в 2023 році.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Суд не приймає до уваги в якості належного та достовірного доказу даний доказ (Договір факторингу) так як він поданий до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, відповідно до положень якої, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Також, суд не бере його ду ваги з мотивів що він не міг бути укладений відносно прав вимог за договором позики №4691312 від 25.09.2023.
В якості підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» представник позивача надає витяг від 11.04.2024 з реєстру боржників №23 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (далі - витяг).
Суд не приймає до уваги в якості належного та достовірного доказу витяг, так як він поданий до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, а саме витяг сформований лише представником позивача та не має підписів представників сторін договору - фактора і клієнта.
Відтак суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №05138-10/2023.
Також, 25.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №35274-10/2023.
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить розділ 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Вказаний договір підписаний електронним підписом відповідача W2264.
Відповідно до умов кредитного договору №35274-10/2023, ТОВ «Аванс Кредит» зобов'язувалось надати 25.10.2023 ОСОБА_1 кредит в сумі 5000 грн. строком на 360 днів тобто до 18.10.2024 під 2,5 % в день з періодом погашення кожні 25 днів а ОСОБА_1 зобов'язувалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1., 1.2, 1.4.1., 1.5).
У пункті 1.6 Кредитного договору передбачено, що кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті за реквізитами платіжної картки №5355-08хх-хххх-7188, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Згідно з п.п. 3.3. п. 3 Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
Враховуючи умови договору нарахування процентів розпочинається з дня надання кредиту та нараховуються на залишок заборгованості за кожен день користування кредитом.
Предметом доказування в даних правовідносинах є: дата видачі кредиту, сума видачі кредиту та період користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №35274-10/2023 від 25.10.2023 за період з 21.03.2024 по 31.07.2024, який наданий позивачем, заборгованість відповідачки становить 23625 грн. з яких 5000 грн. - сума основного зобов'язання і 18625 грн. - відсотки. Розрахунок не має відомостей по дату та суму видачі кредиту. За весь період розрахунку з 23.03.2024 по 31.07.2024 сума боргу зазначена в розрахунку не змінюється, принцип нарахування та логіка нарахування боргу не прослідковується.
Матеріали справи не мають доказів в підтвердження виконання первісним кредитором умов договору щодо надання кредиту у безготівковій формі шляхом зарахування їх за реквізитами платіжної картки. З матеріалів справи не можливо встановити: факту видачі кредиту, дати його видачі, суми в якій кредит було надано. Тому суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором №35274-10/2023 від 25.10.2023.
Також, 17.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №23704-10/2023.
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить розділ 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Вказаний договір підписаний електронним підписом відповідача W2291.
Відповідно до умов кредитного договору №23704-10/2023, ТОВ «Аванс Кредит» зобов'язувалось надати 17.10.2023 ОСОБА_1 кредит в сумі 10000 грн. строком на 360 днів тобто до 10.10.2024 під 2,5 % в день з періодом погашення кожні 25 днів а ОСОБА_1 зобов'язувалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1., 1.2, 1.4.1., 1.5).
У пункті 1.6 Кредитного договору передбачено, що кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті за реквізитами платіжної картки №5355-08хх-хххх-7188, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Згідно з п.п. 3.3. п. 3 Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
Враховуючи умови договору нарахування процентів розпочинається з дня надання кредиту та нараховуються на залишок заборгованості за кожен день користування кредитом.
Предметом доказування в даних правовідносинах є: дата видачі кредиту, сума видачі кредиту та період користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №23704-10/2023 від 17.10.2023 за період з 21.03.2024 по 31.07.2024, який наданий позивачем, заборгованість відповідачки становить 49250 грн. з яких 10000 грн. - сума основного зобов'язання і 39250 грн. - відсотки. Розрахунок не має відомостей по дату та суму видачі кредиту. За весь період розрахунку з 21.03.2024 по 31.07.2024 сума боргу зазначена в розрахунку не змінюється, принцип нарахування та логіка нарахування боргу не прослідковується.
Матеріали справи не мають доказів в підтвердження виконання первісним кредитором умов договору щодо надання кредиту у безготівковій формі шляхом зарахування їх за реквізитами платіжної картки. З матеріалів справи не можливо встановити: факту видачі кредиту, дати його видачі, суми в якій кредит було надано. Тому суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором №23704-10/2023 від 17.10.2023.
В якості доказу переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитними договорами: №23704-10/2023 від 17.10.2023 та №35274-10/2023 від 25.10.2023 позивач надав до матеріалів справи фрагменти договору факторингу №21032023 укладеного 21.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит», як клієнтом з однієї сторони та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, з іншої сторони (далі - Договір факторингу).
Зі змісту даного доказу вбачається що він об'єднаний змістом на 1-4 сторінках і не об'єднаний змістом з останньою сторінкою. Четверта сторінка закінчується п.3.9 третього розділу а остання починається п.9.5 та закінчується 10 розділом. У вказаному письмовому доказі не вистачає декілька розділів з 4 по 9, відтак доказ не подано до суду в оригіналі чи в належному чині засвідченій копії та не оформлено як витяг. А відтак суд не може брати до уваги даний доказ при вирішенні даної справи.
Суд не приймає до уваги в якості належного та достовірного доказу даний доказ (Договір факторингу) так як він поданий до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, відповідно до положень якої, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В якості підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитними договорами: №23704-10/2023 від 17.10.2023 та №35274-10/2023 від 25.10.2023, представник позивача надає витяг від 21.03.2024 з реєстру боржників до Договору факторингу №21032024 від 21.03.2024 (далі - витяг).
Суд не приймає до уваги в якості належного та достовірного доказу витяг, так як він поданий до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, витяг сформований лише представником позивача та не має підписів представників сторін договору - фактора і клієнта, а відтак не може відображати реєстр, який підписується представниками як фактора так і клієнта.
Відтак суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитними договорами: №23704-10/2023 від 17.10.2023 та №35274-10/2023 від 25.10.2023.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, вислухавши пояснення представника відповідача, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитні договори та договір позики між фінансовими установами та ОСОБА_1 були підписані шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника шляхом введення одноразового ідентифікатора.
Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Факт укладення договорів не заперечувався представником відповідачки.
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсними.
Відтак суд вважає доведеним факти укладення всіх договорів за якими заявлено вимогу про стягнення заборгованості.
Але позивачем не доведено належними та допустимими доказами, за жодним із кредитних договорів та договорів позики, факту видачі кредиту. Суду не надано докази коли та в якій сумі були видані кредити та позика.
При надані оцінці доказів та при встановлені їх достатності суд керувався правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року де встановлено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Матеріали справи не містять документів які б були оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підтверджували факт видачі кредиту чи позики.
Суд приходить до висновку, що він позбавлений можливості перевірити розрахунки заборгованості позивача та навести власні, виходячи з того, що відсутні вихідні дані а саме дата і сума видачі кредиту.
Також суд приходить до висновку що позивач не надав належних та достатніх доказів в підтвердження відступлення на його користь права вимоги. Жоден із договорів факторингу не наданий до суду в належним чином оформленому вигляді. Позивач не надав договорів факторингу в оригіналі, а копії надані до матеріалів справи мали лише окремі сторінки не об'єднані змістом та не оформлені як витяг з договору, тому їх суд не приймає як належні та допустимі докази.
Суд при оцінці доказів врахував правовий висновок Верховного Суду викладену у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Суд не може вчиняти активних дій, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності та неупередженості суду, відображеній, зокрема, у п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
За змістом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд бере до уваги правові висновки, наведені, зокрема, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) за змістом яких: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі».
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц дійшов наступних висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10. 2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21):
«Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Також, суд враховує правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 23.03.2023 у справі №910/3105/21: «194. Розрахунок заборгованості самостійно, за відсутності первинних документів, не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу».
Суд не приймає розрахунки заборгованості за кредитними договорами та договорами позики як докази видачі кредиту.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що: «Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
З доказів, наданих позивачем, у суду немає можливості встановити наявність чи відсутність заборгованості у відповідача, а також встановити розмір заборгованості відповідача перед позивачем.
При цьому, суд наголошує, що обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, є складовою змісту позову (фактично його обґрунтуванням, ілюстрацією арифметичних дій за результатами яких склалась сума, заявлена позивачем до стягнення), та не є доказом у справі (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Не є доказом на підтвердження заборгованості також і витяги з реєстру боржників до договорів факторингу №26022024 від 26.02.2024, №30052024 від 30.05.2024, №23 від 11.04.2024, №21032024 від 21.03.2024, оскільки не підтверджує здійснення фінансових операцій та не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості.
Надані Витяги з реєстру боржників до договір факторингу №26022024 від 26.02.2024, №30052024 від 30.05.2024, №14/06/2021 від 14.06.2021, №21032024 від 21.03.2024, складені ТОВ «ФК «ЄАПБ», не містять підписів генеральних директорів ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП'та ТОВ «ФК «ЄАПБ», ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК«ЄАПБ», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» відповідно, та є односторонніми та не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підверджували розмір заборгованості, яку відступали первісні кредитори, в тому числі і за кредитними договоромами №05138-10/2023 вді 13.10.2023, №1076105 від 24.10.2023, №4691312 від 25.09.2023, №23704-10/2023 від 17.10.2023, №35274-10/2023 від 25.10.2023.
Тобто витяги з реєстру боржників до вищевказаних договорів факторингу не підписані та не завірені печатками сторін. Фактично додані витяги є документами, що надруковані позивачем та підписані його представником, що не є ідентичним копії оригінального документа.
Зазначені витяги не підписані фактором, тому суд не може розцінювати такі витяги як належний та достовірний доказ того, що саме у такому вигляді був укладений та погоджені відповідні реєстри боржників до договорів відступлення прав вимоги.
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 11.10.2023 № 756/8056/19, провадження № 14-94цс21).
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
При цьому, суд вважає, що з огляду на приписи ЦПК України, концепцію негативного доказу та специфіку спорів про стягнення кредитних коштів, надання виписки з особового рахунку боржника у відповідній категорії спорів є обов'язком саме позивача у справі.
Суд наголошує, що справа перебуває у провадженні суду з вересня 2024 року, а отже у позивача (який є професійним учасником ринка фінансових послуг), у випадку добросовісного користування своїми процесуальними правами, було достатньо часу для того, щоб подати всі докази у справі, проте він, користуючись своїми правами на власний розсуд, необхідних доказів, в т.ч. тих, що мають виключне значення для розгляду даної справи протягом всього цього часу до суду не подав та про те, що такі докази з об'єктивних причин не можуть бути подані у встановлений законом строк, суд не повідомляв, з клопотанням про витребування доказів до суду не звертався, з огляду на що суд вирішив спір за наявними матеріалами справи.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
Відтак, суд приходить висновку, що належних, допустимих , достовірних та достатніх доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру, матеріали справи не містять, а відтак в задоволені позову необхідно відмовити повністю.
Щодо розподілу судових витрат, Суд зазначає наступне.
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд покладає на позивача.
На підставі ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 130, 131, 141, 229, 247, 263, 268 ЦПК України, суд ,-
вирішив:
У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити
Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «Таскомбанк»;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення оголошено 11 березня 2025 року.
Суддя Тімошенко Н.В.