Справа№ 583/820/25
2-а/583/29/25
10 березня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Ярошенко Т.О.
з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.02.2025 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було складено стосовно нього протокол №333/2025 за ч.3 ст.210-1 КУпАП за фактом порушення вимог абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме не уточнення своїх персональних даних через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, вчинене в особливий період. 17.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 винесено постанову № 333/2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАп та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. З вказаною постановою позивач не згодний, оскільки, на його думку, відсутні будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. На підставі вищевикладеного просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.02.2025 року за № 333/2025 про накладення на позивача штрафу в розмірі 17000 грн, провадження у справі закрити.
Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 25.02.2025 року відрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 27.02.2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
03.03.2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить визнати поважними причини несвоєчасного подання відзиву та поновити строк для його подання. У відзиві зазначив про безпідставність заявлених вимог, оскільки 18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку №3633-ІХ від 11.04.2024. Цей закон передбачає три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме: шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. Разом з тим, позивач у встановлені законом строки свої військо-облікові дані не уточнив, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Доказів уточнення своїх облікових та персональних даних у визначений законом строк позивачем суду не надано. Посилання позивача на те, що він оновив свої дані ще 04.07.2022, наявність у нього 3 групи інвалідності, не впливають на наявність у бездіяльності позивача зазначених вище порушень. А твердження позивача про його виключення з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку є неправдивими. Зважаючи, що у зв'язку з невиконанням військового обов'язку в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП відповідачем правомірно складено адміністративні матеріали та обґрунтовано притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача складено уповноваженою особою, в межах строків визначених законодавством України, з дотриманням передбаченої законодавством України процедури, на підставі належних та допустимих доказів. Процедура провадження у адміністративній справі здійснена на основі суворого додержання закону, застосування заходів адміністративного впливу проведено уповноваженою на те посадовою особою, в межах її компетенції, у точній відповідності з законом. На підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити.
Суд вважає поважними причини пропуску строку для надання відзиву, а тому приймає наданий відзив до уваги.
04.03.2025 року від представника позивача надійшла заява про відвід судді.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 04.03.2025 року відвід визнано необґрунтованим, справу передано до канцелярії суду для визначення складу суду для розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Макаренка О.С. про відвід судді.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 04.03.2025 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Макаренка О.С. про відвід судді відмовлено.
10.03.2025 року від представника позивача - адвоката Макаренка О.С. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відзиві відповідача відсутні посилання на будь-які докази, які б викривали позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.210-1 ч.3 КУпАП. Не додані такі докази і до відзиву на позов. Разом з тим, не спростував документи та докази, які були наведені позивачем у позові в обґрунтування своєї позиції і які залишились без реакції з боку відповідача. Так, відповідач залишив поза увагою надану позивачем довідку про те, що він є інвалідом 3 групи, тож відповідно не підлягає призову на військову службу. Більш того, у військовому квитку позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено, що його виключено з військового обліку у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі 18 липня 2010 року, тобто позивач не є суб'єктом призову під час мобілізації. З корінця повістки відповідача про виклик до РТЦК позивача вбачається, що позивач 04.07.2022 року викликався до РТЦК для уточнення персональних даних і знаходився там повний робочий день. Надав всі документи, які запитав відповідач. Відповідач не прийняв цей доказ, як і відмітку у військовому квитку про виключення з військового обліку ні при складанні адміністративного протоколу, ні при винесені постанови. Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування цих доказів у відповідача, а сам відповідач відмовив у наданні для ознайомлення цих документів позивачу. В той же час зазначені докази мають виключно важливе рішення для правильного вирішення справи. З того часу ніяких змін у персональних даних у позивача не відбулося, прізвище, адресу, місце роботи та стать він не змінював, а телефон та електронну пошту мати не зобов'язаний жодним нормативним актом. До того ж відповідач не вказав ні в протоколі, ні в постанові - які саме персональні дані повинен був уточнити позивач і не уточнив їх.
Положеннями ст. 12 КАС України передбачається, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
В розумінні ст. 257, ст. 263 ч.1 п. 2 КАС України вказана справа є незначної складності, може розглядатися в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням положень ст. 286 КАС України, в якій визначено, що вказаної категорії справи вирішуються судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження в справі, сторони письмово виклали свої обґрунтування, а тому суд дійшов висновку про подальший розгляд справи без виклику сторін.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше.
Оскільки, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи з викликом сторін, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, відповідач не заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а тому у відповідності до положень ст. ст. 4, 257, 260, 262 КАС України розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно із ст. 10 КАС України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом, в розумінні ст. 4, ст. 262 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. У такому випадку судове засідання не проводиться, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 251 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
З огляду на те, що згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи та мотиви суду.
Встановлено, що 12.02.2025 року о 10 год 20 хв ОСОБА_1 доставлений працівниками Охтирського РВП ГУНП в Сумській області до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.13).
12.02.2025 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було складено протокол № 333/2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , згідно якого 12.02.2025 року о 11.20 год встановлено факт порушення вимог абзацу 2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» вчинене ОСОБА_1 , який протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України від 06.05.2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» не уточнив свої персональні дані через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, вчинене в особливий період (а.с.10-11).
17.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову № 333/2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП накладено штраф у розмірі 17000 грн. (а.с.12).
Проте суд не погоджується з прийнятим рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з огляду на таке.
В обгрунтування свого позову позивач посилається на те, що він виключений з військового обліку, про що мається відповідний запис у військово-обліковому документі, до того ж 04.07.2022 року він з'являвся до відповідача за повісткою та надав усі необхідні дані про себе, які не змінилися, про що додає копії згаданих документів (а.с.7,8).
Суд вважає слушними твердження позивача, які не спростовані відповідачем в установленому законом порядку.
Вирішуючи питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з такого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 грудня 2015 року № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
В подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб та Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних. Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 60 років. Особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд: молодший офіцерський склад - до 45 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 50 років; полковник (капітан 1 рангу) - до 55 років; вищий офіцерський склад - до 60 років; 2) другий розряд: молодший та старший офіцерський склад - до 60 років; вищий офіцерський склад - до 65 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.
Відповідач не надав суду жодних доказів по суті позову, які б спростовували доводи позивача або підтвердили правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 3633-IX від 11.04.2024 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідач не спростовує жодним чином твердження позивача викладені в позові та додані позивачем докази.
Судом встановлено, що у військово-обліковому документі позивача маються відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, запис датовано та підписано 18.07.2010, з печаткою та підписом ТВО ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (а.с.7).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (п. 22 Порядку №1487).
Відповідно до п. 29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов'язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.
Відповідачем не надано доказів, що на позивача поширюються положення закону як до військовозобов'язаного, тоді як позивач стверджує і додав докази в обґрунтування позову, що він виключений з військового обліку, а отже не є військовозобов'язаним.
Крім того, при вирішенні вказаної справи суд також керується практикою ЄСПЛ.
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У рішенні ЄСПЛ від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Суд, у відповідності до положень ст.90 КАС України, приходить до висновку, що відповідач не довів та не надав належних доказів в обґрунтування прийнятого рішення. Відзив містить загальний характер, посилання на загальні норми, при цьому не містить конкретних даних та фактичних обставин справи, що стосуються саме позивача ОСОБА_1 , відповідач відзив обґрунтовував припущеннями.
Наведене в сукупності дає суду підстави стверджувати, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення формально наклав стягнення на особу та не з'ясував конкретних обставин справи.
Висновок суду.
Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань установи відповідача.
Керуючись ст. ст. 247, 251, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2,4, 6, 9,10,12, 72-77, 90,139, 229, 242-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 17.02.2025 року № 333/2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн., закрити провадження в справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 10.03.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (юридична адреса АДРЕСА_1 , код ЄРДПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Т.О. Ярошенко