58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
10 березня 2025 року Справа № 926/764/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайфселл»
до відповідача 1) Герцаївської міської ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Макеєва Надія Василівна
про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу
Суддя Проскурняк О.Г.
Представники сторін: не викликались.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Лайфселл» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача 1) Герцаївської міської ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн» про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішення Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 1264-16/22 від 20 грудня 2022 року про передачу у власність земельної ділянки відповідачу-2, яку орендує позивач, було прийнято без його згоди та з порушенням переважного права позивача на викуп, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2025 року, судову справу № 926/764/25 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14:45 “25» березня 2025 року; залучено приватного нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Макеєву Надію Василівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
Разом із позовною заявою, 07 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Лайфселл» звернулось до суду з заявою (вх. № 765) про забезпечення позову, в якій просить суд: 1) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн» та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо демонтажу обладнання ТОВ “Лайфселл», що розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 7320710100:01:002:0310; 2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн» відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 7320710100:01:002:0310.
Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що, Товариства з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн» звернулось із листом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайфселл» від 15 травня 2023 року (вх. № 1-17/07) з пропозицією укласти з ним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7320710100:01:002:0310, а в іншому разі (у разі відмови), Відповідач-2 зазначив, що вживатиме заходів щодо демонтажу обладнання Позивача, яке знаходиться на цій земельній ділянці. Зокрема, Відповідач-2 в листі вказує, що ТОВ “Даймондс корпорейшн» вживатиме вичерпних заходів щодо звільнення земельної ділянки власними силами з наступним стягненням з позивача всіх витрат, пов'язаних з проведенням таких робіт, та витрат за фактичне користування зазначеним майном з дати набуття права власності на таку ділянку.
Відповідно до приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову.
Стаття 138 Господарського процесуального кодексу України встановлює порядок подання заяви про забезпечення позову.
Зокрема, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Вимоги щодо форми та змісту заяви визначено у статті 139 Господарського процесуального кодексу України. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (статті 140 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайфселл» про забезпечення позову, дослідивши письмові докази, що наявні в матеріалах справи та мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, суд
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається, на те що рішення Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 1264-16/22 від 20 грудня 2022 року про передачу у власність земельної ділянки Відповідачу-2, яку орендує позивач, було прийнято без його згоди.
Одночасно позивач зазначає, що продаж спірної земельної відбувся без можливості реалізації переважного права на придбання земельної ділянки.
Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з приписами статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Таким чином, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який було викладено у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 924/150/17, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до правового висновку, який було викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Відповідно до статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно положень статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Проаналізувавши підстави заявлених заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що такі вимоги частково відповідають вказаним умовам.
Вимоги заявника про забезпечення позову правомірно обґрунтовані листом відповідача-2 від 15 травня 2023 року №1-17/07, в якому останній заявив про можливість звільнення орендованої позивачем земельної ділянки власними силами, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і поновлення порушених інтересів позивача у разі задоволення позову та переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач-2, на час існування між сторонами спору у справі № 926/764/25, не позбавлений можливості вчиняти будь-які дії щодо телекомунікаційного майна позивача як мобільного оператора, що може перешкодити або утруднити відновлення його можливих порушених прав та інтересів. Невжиття заходів забезпечення позову в частині заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн» вчиняти дії щодо демонтажу обладнання ТОВ “Лайфселл» може призвести до виникнення нового іншого спору між сторонами та іншими особами та, крім цього, сам демонтаж базової станції мобільного зв'язку може призвести до погіршення якості або відсутності мобільного зв'язку у відповідному регіоні, що є критичним, з огляду на військову агресію російської федерації та введеним військовим станом.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, Позивач не надав суду будь-яких доказів щодо наміру та можливості будь-яких третіх осіб вчинити дії щодо демонтажу обладнання ТОВ “Лайфселл», що розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 7320710100:01:002:0310.
З метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, з метою не допущення виникнення нових спорів між сторонами та іншими особами, суд вважає за необхідне забезпечити позов в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “ Даймондс корпорейшн» вчиняти дії щодо демонтажу обладнання ТОВ “Лайфселл».
Зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер та покликаний забезпечити збереження балансу інтересів сторін, а вжиття заходів забезпечення позову узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 зазначив, що забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Разом з тим, позивач не навів доводів та не надав доказів, які свідчать про намір Товариства з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн» відчужити спірну земельну ділянку (за кадастровим номером 7320710100:01:002:0310).
Саме лише припущення заявника без доведення обставин, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн» відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 7320710100:01:002:0310.
Згідно положень частини 5, 6, 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі “Шмалько проти України», право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Так, згідно з параграфами 47, 49, 55 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Україна-Тюмень проти України» (“Ukraine-Tyumen v. Ukraine», заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: “перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов'язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі» (див., наприклад, рішення у справі “Ян та інші проти Німеччини» (“Jahn and Others v. Germany», заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78). Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише “на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію “законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей Конвенції (див. рішення у справах “Амюр проти Франції» (“Amuur v. France», від 25 червня 1996 року, п. 50; “Колишній Король Греції та інші проти Греції» (“Former King of Greece and Others v. Greece», заява №25701/94, п. 79) та “Малама проти Греції» (“Malama v. Greece»), заява №43622/98, п. 43). Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення..
Керуючись статтями 2, 4, 5, 137, 138, 139, 140, 144, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Лайфселл» про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн» (58000, м. Чернівці, вул. Головна, 122, код ЄДРПОУ 44229284) вчиняти дії щодо демонтажу обладнання ТОВ “Лайфселл» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11/а, код ЄДРПОУ 22859846), що розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 7320710100:01:002:0310.
3. Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони будь-яким третім особам вчиняти дії щодо демонтажу обладнання ТОВ “Лайфселл», що розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 7320710100:01:002:0310 та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Даймондс корпорейшн» відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 7320710100:01:002:0310.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст ухвали складено та підписано - 10 березня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.
Суддя О.Г. Проскурняк