Справа № 136/845/20
Іменем України
11 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Вінниця кримінальне провадження № 12019020200000106, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2019, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане письмове клопотанняпро продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були враховані ризики, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не встановлено будь-яких обставин, що свідчать про зменшення вказаних ризиків, тобто відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу у кримінальному провадженні. Крім цього, просив залишити встановлений раніше під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник, адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників судового засідання,оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчуєтьсята до його закінчення судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершено.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.
Попередніми ухвалами щодо запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 ,судом було враховано як тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожувала особі на час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою, так і те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він не одружений, не працює.
Згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення обвинуваченого під вартою, слід оцінювати обставини в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»). Подібний висновок також викладено у справі «Лабіта проти Італії».
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати.
Обсяг обвинувачення ОСОБА_5 у сукупності із даними про особу обвинуваченого, вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тому, для запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання ОСОБА_5 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
Статтею 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищезазначені норми, при вирішенні заявленого клопотання суд зобов'язаний визначити розмір застави, який підлягає залишенню в попередньо визначеному розмірі, який був визначений ухвалою про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб із залишенням попередньо визначеного розміру застави та покладенням відповідних обов'язків на обвинуваченого в разі внесення застави, на підставі ч. 3 ст. 183 КК України, зважаючи також на відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу. Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави слід визначити на час дії ухвали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 181, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 09.05.2025 включно.
Залишити ОСОБА_5 встановлений розмір застави в розмірі 3 869 423, 80 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Роз'сянити, що обвинувачений чи застоводавець мають право в будь-який момент внести заставу, та після внесення застави обвинувачений звільняється з-під варти.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1)прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
4)утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим у даному кримінальному провадженні;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6)носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: