Провадження № 11-сс/821/100/25 Справа № 711/1227/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
06 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі прокурора підозрюваної (відеоконференція) захисника (відеоконференція) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах досудового розслідування, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Куликів, Нестерівського району, Львівської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, яка не є особою з інвалідністю, одруженої, непрацюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , поданим в рамках кримінального провадження №12025250000000301, внесеного до ЄРДР 12.02.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2025 року у задоволенні клопотання відмовлено та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.04.2025 включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язано підозрювану:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду,
- не відлучатися з с-ща Верхнячка Уманського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі та участі ОСОБА_7 у присутності слідчого чи прокурора;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрювану в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.04.2025 включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрювану були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
При цьому слідчий суддя зазначив, що залишення підозрюваною місця свого проживання у встановлений слідчим суддею час не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
В період введення воєнного стану на території України дозволено ОСОБА_7 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останньої в укритті.
Роз'яснено підозрюваній ОСОБА_7 , що, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на неї зобов'язань.
Роз'яснено, що, в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, застосувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що слідчий суддя не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, спричинені тяжкі наслідки а саме смерть молодої людини.
На думку сторони обвинувачення, підставою для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 177 КПК.
Тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість зібраних доказів обґрунтованості підозри, пред'явленої останній, тяжкість спричинених наслідків вказують на те, що запобіжний захід у вигляді застави, як альтернатива триманню під вартою, або більш м'який запобіжний захід, не зможуть запобігти вказаним вище ризикам.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених у скарзі, просив її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрювана та її захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність, просили відмовити в її задоволенні, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників кримінального провадження, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року,ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України,національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні СУ ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025250000000301 від 12.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.02.2025 року близько 16 години 20 хвилин, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Зелена, в селищі Верхнячка, Уманського району, Черкаської області, в напрямку від вул. Зелена до вул. Шкільна, в порушення вимог - п.п. 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), була не уважною, не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним. Під час виїзду на Т-подібне нерегульоване перехрестя, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась в попутному напрямку з автомобілем з дитячим візком, в якому перебував малолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 , відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 54, отримала тілесні ушкодження у вигляді інших уточнених травм з залученням кількох ділянок тіла, від яких загинула на місці пригоди.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , а саме вимог пунктів 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху, знаходиться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_10 .
12.02.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України
З урахуванням встановлених даних, ОСОБА_7 13.02.2025 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
На переконання органу досудового розслідування, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Причетність ОСОБА_7 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- даними протоколу огляду місця події від 12.02.2025, під час якого встановлено дорожню обстановку на місці пригоди, виявлено та зафіксовано слідову картину дорожньо-транспортної пригоди;
- протоколом затримання ОСОБА_7 ;
- показами свідка ОСОБА_12 ;
- показами свідка ОСОБА_13 ;
- показами свідка ОСОБА_14 .
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 зазначеної статті.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде необхідним і достатнім запобіжним заходом для підозрюваної ОСОБА_7 та таким, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому посилання прокурора про необхідність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку із тяжкістю злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, на думку колегії суддів є безпідставним.
Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до частин 2, 6статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що підозрювана ОСОБА_7 може впливати на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовують правильності висновків слідчого судді щодо можливості застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Так, слідчим суддею повно та всебічно досліджено матеріали клопотання, у судовому засіданні заслухано думку учасників справи та надано належну оцінку обґрунтованості підозри та наявності ризиків, вказаних в клопотанні.
Колегія суддів також враховує, що з моменту застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту 14 лютого 2025 року до постановлення даної ухвали судом апеляційної інстанції доказів про порушення підозрюваною застосованого обмеження прокурором не надано, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою, як того просить прокурор.
Крім того, на час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду під час перебування під домашнім арештом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи наведене, характеризуючі дані підозрюваної, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя, при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує застосування запобіжних заходів. При цьому прийшов до обґрунтованого висновку про необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та належним чином мотивував своє рішення.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 лютого 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: