Справа № 344/16668/24
Провадження № 22-ц/4808/410/25
Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.
Суддя-доповідач Барков в. М.
11 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Баркова В. М.,
суддів: Василишин Л. В.,
Максюти І. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 січня 2025 року в складі судді Кіндратишин Л. Р., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 13 січня 2025 року, в справі за позовом позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі ТзОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до суду із позовомв якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 66 242,98 грн та судові витрати у справі.
Позов обґрунтовано тим, що 16 жовтня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 203416906. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Проте, всупереч умовам договору та незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов'язань та допустив заборгованість.
У подальшому між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністью «Таліон Плюс» (надалі - ТзОВ «Таліон Плюс») було укладено договір факторингу за умовами якого до ТзОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 212 від 17 січня 2023 року.
23 лютого 2024 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (надалі - ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу у відповідності до умов якого до останнього перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
У подальшому, 17 липня 2024 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 17/07/2024.
Посилаючись на вказані обставини ТзОВ «ФК «ЕЙС» просило задовольнити позов.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТзОВ «ФК «ЕЙС» посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 16 жовтня 2022 року не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору, договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору № 203416906 від 16 жовтня 2022 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.
Окрім того, хибним є висновок суду про те, що перехід права вимоги за договорами факторингу пов'язується з фактом сплати коштів, оскільки, у даному випадку згідно договорів факторингу момент набуття прав визначається не оплатою, а підписанням конкретних документів, які фіксують передачу прав. Такий механізм дозволяє фінансовій компанії отримати право вимоги одразу після оформлення цих документів,незалежно від того, чи була здійснена оплата оформлення цих документів незалежно від того,чи була здійснена оплата на момент підписання.
Враховуючи наведене, позивач дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не було набуто у передбачений законом спосіб право вимоги за вищенаведеним кредитним договором, оскільки передача за правочином невизначених вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки неукладеності відповідного правочину. Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.
З цим висновком колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01(а.с. 48-53).
Відповідно до п. 1. 3. договору факторингу «Право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами строк платежу за якими настав а також права вимоги які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 2.1. договору факторингу, згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (а. с. 48).
Відповідно до реєстру прав вимоги № 212 від 17 січня 2023 року до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01ТзОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 203416906 від 16 жовтня 2022 рокув сумі 32 158,60 грн з яких: 13 299,50 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 18 859,10 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 63-64).
Відповідно до п. 8.1. Договір набирає чинності та всі права та обов'язки Сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності її у Сторони) (а.с. 57).
Відповідно до п. 8.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до додаткової угоди № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2021 року укладеної між ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», сторони продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2022 включно (а.с. 60).
Згідно додаткової угоди № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2022 року укладеної між ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», сторони продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2023 року включно (а.с. 61).
Відповідно до додаткової угоди № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від 31 грудня 2023 року укладеної між ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», сторони продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2024 включно (а.с. 62).
23 лютого 2024 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2. 1), право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ним відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку; цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатки, строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а. с. 60-69).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року ТзОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором № 203416906 від 16 жовтня 2022 року в загальному розмірі 66 242,98 грн. (а.с. 72).
17 липня 2024 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 17/07/24, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату, а ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступити ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (п. 1.1.); в п. 1.2. вказаного договору передбачено, що право вимоги переходить від ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, згідно з Додатком № 2, після чого ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Строк дії договору закінчується 07 березня 2026 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с. 75-78).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 17/07/24 від 17 липня 2024 року, ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу №17/07/24 від 17 липня 2024 року відступає на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс», право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором № 203416906 від 16 жовтня 2022 року в розмірі 66 242,98 грн. (а.с. 81).
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів, а тому до ТзОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 203416906 від 16 жовтня 2022 року, укладеного між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.
Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання.
Враховуючи, викладене, колегія суддів вважає, помилковим висновок суду першої інстанції про те, що до позивача не перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 203416906 від 16 жовтня 2022 року.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надані позивачем вищенаведені докази, як кожен окремо так і їх сукупність належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 дійсно отримав кредит у ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та в подальшому перехід прав за кредитним договором вимог до нових кредиторів спочатку до ТзОВ «Таліон Плюс», пізніше до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому до позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС». Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача та належним чином не оцінив надані позивачем докази, відтак дійшов помилкового висновку, що до позивача не перейшло право вимоги за кредитним договором № 203416906 від 16 жовтня 2022 року, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частини третя, шоста, сьома, дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 16 жовтня 2022 року укладено кредитний договір № 203416906, за умовами якого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 13 300 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 2,10 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідачем ОСОБА_1 договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV2H62N, який відправлено 16 жовтня 2022 року о 13:53:08 год. та введено 16 жовтня 2022 року о 13:54:01 год., що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 18-26).
У п. 2.3. та 3.1. договору сторони погодили, що кредитна лінія надається строком на 30 днів орієнтовна дата повернення якого 15 листопада 2022 року і цей строк є Дисконтним.
Відповідно до пункту 3.2. кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позивальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.
Відповідно до п. 8.1. договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
У п. 8.3. За умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 8.4. Зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087, 70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 16 жовтня 2022 року о 13:54:11 перераховано грошові кошти, що також підтверджується платіжним дорученням № b4eb2f27-6947-86aa-15cc6d96d4f2 (а. с. 34).
Також, 16 жовтня 2022 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора підписав паспорт споживчого кредиту «СМАРТ» до договору № 203416906 від 16 жовтня 2022 року. Інформація зберігає чинність до 19 жовтня 2022 року (а.с. 17-18).
Відповідно до пункту 12.4 кредитного договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до копії платіжного доручення від 16 жовтня 2022 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало Сливці В. М. грошові кошти у сумі 13 300 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 (а.с. 44).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за період з 16 жовтня 2022 року по 23 лютого 2024 року позивачем нарахована заборгованість в сумі 66 242 грн. 98 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 299 грн. 50 коп. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 53 943 грн. 48 коп.
Між тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Таким чином нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене і оскільки враховуючи положення п. 3.1., 3.2., 3.3. кредитного договору та сплату відповідачем 16 листопада 2022 року тіла кредиту у сумі 0, 50 грн., та процентів в сумі 1396, 50 грн, а також 26 грудня 2022 року процентів у розмірі 5, 00 грн., строк кредитування за договором № 203416906 закінчився 25 січня 2023 року, стягненню підлягає заборгованість за період з 16 жовтня 2022 року по 25 січня 2023 року включно в розмірі 35 329 грн. 24 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 299 грн. 50 коп. та заборгованості зі сплати відсотків в сумі 22 029 грн. 74 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Положення п. 12.4 кредитного договору за якими проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, належним чином не оцінив надані сторонами докази, надав неправильну правову оцінку доводам та доказам позивача, ухвалене судове рішення суду першої інстанцій необхідно скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанцій скасовано й ухвалено нове про часткове задоволення позову, а сума задоволених позовних вимог складає 53,33% від позовних вимог, сплачений ТзОВ «ФК «ЕЙС», судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню із ОСОБА_1 у розмірі 1 291 грн. 93 коп. (2 422 грн. 40 коп. * 53,33%), судовий збір за подання апеляційної скарги - у розмірі 1 937 грн. 90 коп. (3 633 грн. 60 коп. * 53,33%), а витрати на правову допомогу у суді першої та апеляційної інстанції - у розмірі 6 399 грн. 93 коп. (6 000 + 6 000 грн. * 53,33 %).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 січня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 203416906 від 16 жовтня 2022 року в розмірі 35 329 (тридцять п'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 24 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 299 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп. та заборгованості зі сплати відсотків в сумі 22 029 (двадцять дві тисячі двадцять дев'ять) грн. 74 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6 399 (шість тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 93 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3 229 (три тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 83 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 11 березня 2025 року.
Судді В. М. Барков
Л. В. Василишин
І. О. Максюта