Справа № 307/5072/24
Провадження №1-кп/307/326/24
10 березня 2025 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,, з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , її представника ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , його представника ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави,
Прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 187 КК України.
Клопотання мотивує тим, що на розгляді в Тячівському районному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12024071160000638 від 03.08.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 187 КК України. Встановлено, що 02 серпня 2024 року, близько 21 години 20 хвилин, ОСОБА_4 , прибувши за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., с. Брустури,вул. Верховинська, 11, зайшов до магазину «АВС», де побачив, що на магазинному прилавку знаходиться жіноча сумочка марки «Diesel», чорного кольору, яка належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В той момент у ОСОБА_4 виник протиправний корисливий мотив, направлений на відкрите викрадення чужого майна з метою особистого збагачення. Реалізуючи свій корисливий мотив та діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що за його діями спостерігає продавець ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою особистого збагачення, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, відкрито заволодів вищевказаною жіночою сумочкою марки «Diesel» чорного кольору, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) гривень, ключі запалювання двигуна автомобіля марки «Ford Transit Connect», органайзер на документи, всередині якого знаходилися паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Ford Transit Connect». Після цього ОСОБА_4 сів до свого автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , та поїхав в напрямку с. Усть-Чорна, Тячівського району, слідом за транспортним засобом марки «Chevrolet Lacetti»», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 . Так, 02 серпня 2024 року, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Jeep Grand Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , на автошляху між селами Брустури та Усть-Чорна, Тячівського району, побачив автомобіль марки «Chevro letLacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , в якому знаходилась ОСОБА_6 . Тоді ОСОБА_4 обмежив запланований рух автомобіля під керуванням ОСОБА_8 , загнавши його до берегу річки, та використовуючи камінь, розбив переднє пасажирське скло автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , змусив ОСОБА_11 вийти з автомобіля. В цей момент ОСОБА_6 підійшла до автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , всередині якого побачила свою сумку марки «Diesel», чорного кольору. Зрозумівши, що дана сумка належить їй, остання взяла дану сумку та пішла до автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 . Тоді, з метою недопущення привласнення ОСОБА_4 грошових коштів, які знаходились у бардачку автомобіля, ОСОБА_6 поставила 70000 гривень у свою сумку марки «Diesel», чорного кольору та кинула її під автомобіль марки «Chevrolet Lacetti». Однак, ОСОБА_4 , побачивши дані дії ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що за його діями спостерігає ОСОБА_6 , з метою особистого збагачення, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, підійшов до автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , де з-під автомобіля, шляхом вільного доступу дістав та відкрито заволодів вищевказаною жіночою сумочкою, в якій вже знаходились грошові кошти в сумі 80000 гривень, ключі запалювання двигуна автомобіля марки «Ford Transit Connect», органайзер на документи, всередині якого знаходилися паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Ford Transit Connect». Після цього ОСОБА_4 з викраденим майном покинув місце події. В подальшому вищевказані речі ОСОБА_4 перемістив до автомобіля марки «AUDI А6», державний номерний знак НОМЕР_3 , та зберігав їх до моменту, коли працівники поліції виявили такі 15.08.2024 року під час обшуку вказаного автомобіля, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 82097 гривень, з яких 80000 викрадені грошові кошти та 2097 гривень - вартість жіночої сумки марки «Diesel». Крім цього, за вищевказаних обставин, 02 серпня 2024 року, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Jeep Grand Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , на автошляху між селами Брустури та Усть-Чорна, Тячівського р-ну, побачив автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 . В цей момент у ОСОБА_4 виник протиправний корисливий мотив, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Тоді ОСОБА_4 обмежив запланований рух автомобіля під керуванням ОСОБА_8 , вийшов із свого авто та, погрожуючи ножем, спонукав ОСОБА_8 також вийти з свого автомобіля. Однак, зрозумівши, що ОСОБА_8 не має наміру виходити з свого автомобіля, ОСОБА_4 кинув ніж в автомобіль потерпілого. Після того як потерпілий ОСОБА_8 здійснив розворот та поїхав назад по дорозі, ОСОБА_4 приблизно через 10 хв., наздогнавши його, здійснив неодноразове зіткнення за допомогою свого автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме: передньою частиною з автомобілем ОСОБА_8 марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , загнав його до берегу річки Брустурянки, а потім, усуваючи перешкоди для вільного заволодіння майном, використовуючи камінь, розбив переднє пасажирське скло автомобіля марки «ChevroletLacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , змусив ОСОБА_8 вийти з автомобіля. В цей момент ОСОБА_4 , реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, наздогнав ОСОБА_8 посередині річки, здійснив напад та почав наносити тілесні ушкодження руками, стиснутими в кулак, в область голови та спини потерпілого ОСОБА_8 чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, у виді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин правої скроневої ділянки та правої вушної раковини у вигляді синця та садна. Після цього, ОСОБА_4 повернувся до пошкодженого автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_2 , поруч з яким знаходилась ОСОБА_6 та, усвідомлюючи, що за його діями спостерігає ОСОБА_6 , з метою особистого збагачення, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив обшук вищевказаного транспортного засобу, в тому числі проникаючи в бардачок автомобіля, з якого вийняв та заволодів належними ОСОБА_8 грошовими коштами в сумі 4000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 02.08.2024 року становило 164556 гривень. Після цього ОСОБА_4 сів до свого автомобіля марки «Jeep GrandCherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , та покинув місце події.
Під час досудового розслідування, 5 серпня 2024 року слідчим суддею Тячівського районного суду ОСОБА_12 відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 27 вересня 2024 року, з можливістю внесення застави 121120 гривень, яку 6 серпня 2024 було внесено заставодавцем та відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України покладено наступні обов'язки : прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора слідчого судді, суду;-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
В подальшому, в ході розслідування, строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків неодноразово продовжувався. Востаннє, 25 жовтня 2024 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_13 продовжено строк дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків до 3 грудня 2024 року. Так, до Закарпатської обласної прокуратури надійшло звернення від потерпілої сторони, з якого вбачається, що 16 лютого 2025 року, біля 23:30 год., в смт. Тересва по вул. Європейській ОСОБА_4 погрожував ОСОБА_8 фізичною розправою та повідомив останньому, що виконає свої погрози, якщо ОСОБА_8 буде мати до нього претензії в суді. Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 здійснює моральний та психологічний тиск на потерпілого, незаконно впливає на нього з метою примушування його до вигідних для ОСОБА_4 умов. Зважаючи на вищевказані обставини, оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме: на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваного на потерпілих та свідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи. Прокурор вказує на те, що ні свідки, ні потерпілі, на даний час ще не допитані. Крім того, є необхідність у зміні запобіжного заходу із застави на тримання під варту обвинуваченого ОСОБА_4 , з метою забезпечення подальшого виконання ним покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, ОСОБА_4 є постійним мешканцем села Грушово Тячівського району Закарпатської області, яке с прикордонним населеним пунктом з країною Європейського Союзу - Румунією, та незважаючи на те, що на території України діє заборона на виїзд за кордон останній може незаконно поза межами пунктів пропуску перетнути кордон через річку Тиса, яка і є кордоном між Україною і Румунією, у зв?язку з чим є наявний ризик переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Враховуючи зазначене, є підстави вважати, що особисте зобов?язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із триманням під вартою, а не обрання такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов?язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.
Просить суд змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід із застави на тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу підтримав та просить його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу.
Потерпілий ОСОБА_8 та його представник - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу та просили його задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників провадження, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що на розгляді в Тячівському районному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12024071160000638 від 03.08.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч.4 ст. 187 КК України.
За змістом частин 1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 КПК України, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу (частина 1 пункт 1 частини 2 статті 200 КПК України), які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати (частина 1 пункт 2 частини 2 статті 200 КПК України). Та, зміна запобіжного заходу охоплюється терміном "застосування запобіжного заходу". Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі № 628/969/18 та від 28.03.2019 у справі № 286/1695/18). У зв'язку з чим питання про зміну запобіжного заходу вирішується в порядку, передбаченому для його застосування, з врахуванням вимог статті 200 КПК України.
Суд, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК України).
З клопотання поданого прокурора вбачається, що під час досудового розслідування 05 серпня 2024 року слідчим суддею Тячівського районного суду Закарпатської області відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 27 вересня 2024 року, з можливістю внесення застави в розмірі 121120 гривень, яку 06 серпня 2024 було внесено заставодавцем та відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов?язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
В подальшому в ході розслідування строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов?язків неодноразово продовжувався. Востаннє 25 жовтня 2024 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області продовжено строк дії покладених на ОСОБА_4 обов?язків до 03 грудня 2024 року.
При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, суд, з врахуванням обставин цього провадження, виходить із завдань кримінального провадження, мети застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжних заходів; фактичних обставин, що стали підставою для висновку про наявність ризику, що вплинуло на вибір конкретного виду запобіжного заходу та умов його застосування стосовно обвинуваченого; обставин порушення обвинуваченим процесуального обов'язку, покладеного судом; презумпції поступового збільшення суворості запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у разі порушенням ним умов раніше застосованого запобіжного заходу; ефективності застосування запобіжного заходу з врахуванням фактичних обставин; співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді застави та тримання під вартою в контексті обставин цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу (в тому числі у виді тримання під вартою) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам кримінального провадження (стаття 177 КПК України).
Такі ризики закон пов'язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
КПК України покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Заявляючи клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою прокурор зазначив обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про обрання та продовження запобіжного заходу на тримання під вартою із визначення розміру застави із покладенням обов'язків, на його думку є підставою для зміни запобіжного заходу, а саме ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, на підтвердження якого до суду надано копію протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 17 лютого 2025 року про те, що ОСОБА_4 погрожував потерпілому ОСОБА_8 фізичною розправою, та виконає свої погрози, якщо потерпілий буде ставити до нього претензії під час судового розгляду. Також прокурором долучено письмове пояснення ОСОБА_8 від 17 лютого 2025 року.
Разом з тим, суд наразі позбавлений можливості надати об'єктивну оцінку посиланням прокурора в частині того, що обвинувачений незаконного впливає на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, адже сам факт реєстрації кримінального правопорушення не доводить те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчиняв такі дії.
Виходячи з системного аналізу норм, що містяться в статтях 178, 181, 183 КПК України, з урахуванням встановленої практики Європейського Суду з прав людини, про те, що для того, щоб позбавлення свободи можна було вважати не свавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, застосування такого заходу має бути необхідним за конкретних обставин, поміщення під варту відповідно до статті 5 § 1 Конвенції повинно відповідати принципу пропорційності, та відповідно до частини 1 статті 178 КПК України суд, враховує такі фактичні дані: факт порушення (не порушення) обвинуваченим раніше застосовного до нього запобіжного заходу в вигляді застави, та дійшов висновку, що заявлений прокурором ризик незаконного впливу на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, є недоведений в суді.
Частиною 3 статті 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
На даний час щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні діє запобіжний захід у виді застави з покладенням обов'язків, які передбачені ст. 194 КПК України.
Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Враховуючи наявність, підтверджених судом ризиків, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, його особу, майновий та сімейний стан, наявність місця проживання, а також поведінку обвинуваченого під час розгляду справи, суд вважає, що достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 буде застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави, що є обраний на даний час, а тому клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави до задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 200, 331, 369 - 372, 376, 392, 395 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави, - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та оголошено 11 березня 2025 року.
Головуючий ОСОБА_1