Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
05 березня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4519/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши клопотання (вх.№4828 від 24.02.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» (43023, м. Луцьк, вул. Лідавська, 1; код ЄДРПОУ: 44359373)
до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" (62490, Харківська обл., Харківський р-н, с. Котляри, вул. Безлюдівська, 5; код ЄДРПОУ: 22722461)
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - Скрипчук О.П., ордер АС №1121507 від 20.12.2024;
відповідача - не з'явився.
17.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат", в якій просить суд стягнути з відповідача 1 473 503,98 грн. основної заборгованості, 80 465,03 грн. пені, 9 284,45 грн. 3% річних, 54 555,95 грн. збитків від інфляції, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 267,00 грн. (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» до Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» суму основної заборгованості у розмірі 1 473 503,98 грн., пеню у розмірі 80 465,03 грн., 3% річних у розмірі 9 284,45 грн., збитки від інфляції у розмірі 54 555,95 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 413,71 грн. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 05 березня 2025 року о 09:45 годині. Встановлено позивачу протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.
24.02.2025 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла заява (вх.№4828 від 24.02.2025) про ухвалення додаткового рішення.
28.02.2025 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги (вх.№5288 від 28.02.2025).
Представник позивача, яка приймала участь в судовому засідання 05.03.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат на правничу допомогу та просила суд задовольнити її в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 05.03.2025 не забезпечив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином.
Розглянувши заяву (вх.№4828 від 24.02.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до висновку про її задоволення з наступних підстав.
У заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Суд також враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між позивачем та Адвокатським бюро "Крючкова" в особі адвоката Скрипчук О.П. на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги №53-ЮП від 01.02.2023, додатковою угодою б/н від 11.12.2024 до нього, договором про надання правничої допомоги б/н від 20.12.2024, а також ордерами на надання правничої допомоги серії АС №1121082 від 17.12.2024 та серії АС №1121507 від 20.12.2024.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 60 000,00 грн. представник позивача надала суду копії акту №686 прийняття-передачі наданих послуг та платіжної інструкції №1892 від 21.02.2025.
Згідно з п.2. додаткової угоди б/н від 11.12.2024 до договору про надання правової допомоги №53-ЮП від 01.02.2023 вартість послуг, що надається Адвокатським бюро (гонорар) становить 60 000,00 грн.
Після розгляду справи, клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар успіху в розмірі 60 000,00 грн. (п.3. додаткової угоди б/н від 11.12.2024 до договору про надання правової допомоги №53-ЮП від 01.02.2023).
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник відповідача зазначив, що ПрАТ «Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат» заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також вважає, що заявником не доведено, що такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. А тому прохає суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Також, як стверджує представник відповідача, зі змісту договору про надання правової допомоги №53-ЮП від 01.02.2023 року вбачається, що його укладено між адвокатським бюро «Крючкова», в особі директора Крючкової Олени Богданівни, з однієї сторони, та ТОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС», в особі директора Омельченка Максима Анатолійовича, з другої сторони. Відповідно до акту №686 без дати адвокатське бюро «Крючкової» надало ТОВ «ФУДЛАЙФ ПЛЮС» правничу допомогу у справі №922/4519/24, а саме: вивчило матеріали справи, підготувало позовну заяву та розрахунок заборгованості, взяло участь в судових засіданнях, що відбулись 22.01.2025 року, 06.02.2025 року та 19.02.2025 року. Загальна вартість послуг складає 60 000,00 грн. Однак, акту приймання-передачі наданих послуг, який передбачено пунктом 3.2 договору про надання правової допомоги від 20.12.2024 року, складеного між адвокатським бюро «Крючкової» та адвокатом Скрипчук О.П., матеріали справи не містять. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. З наданих позивачем документів неможливо встановити з чого складається вартість по кожній послузі, оскільки не вказані критерії з яких адвокат виходив, не вказано скільки часу було витрачено на складання даного процесуального документу, а тому і структуру вартості даної послуги визначити не можливо.
Однак суд не погоджується з твердженнями відповідача, у зв'язку із чим зазначає наступне.
Згідно з частинами 2, 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
В даному випадку позивач та Адвокатське бюро "Крючкова" п.2. додаткової угоди б/н від 11.12.2024 до договору про надання правової допомоги №53-ЮП від 01.02.2023 погодили, що вартість послуг, що надається Адвокатським бюро (гонорар) становить 60 000,00 грн.
Після розгляду справи, клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар успіху в розмірі 60 000,00 грн. (п.3. додаткової угоди б/н від 11.12.2024 до договору про надання правової допомоги №53-ЮП від 01.02.2023).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
В свою чергу посилання відповідача на відсутність акту приймання-передачі наданих послуг, який передбачено пунктом 3.2 договору про надання правової допомоги від 20.12.2024 року, складеного між адвокатським бюро «Крючкової» та адвокатом Скрипчук О.П., не є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем надано копію акту №686 прийняття-передачі наданих послуг на загальну суму послуг у розмірі 60 000,00 грн.
З огляду на викладене, враховуючи те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 позов задоволено, беручи до уваги обсяг наданих адвокатом послуг, пов'язаність витрат на правничу допомогу із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність предмета спору, ціни позову (1 617 809,41 грн.) до заявленої до стягнення суми правничої допомоги (60 000,00 грн.) та поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає за доцільне заяву представника позивача про розподіл витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання (вх.№4828 від 24.02.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат" (62490, Харківська обл., Харківський р-н, с. Котляри, вул. Безлюдівська, 5; код ЄДРПОУ: 22722461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайф Плюс» (43023, м. Луцьк, вул. Лідавська, 1; код ЄДРПОУ: 44359373) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. та гонорар успіху у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного додаткового рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено 10.03.2025.
Суддя Т.О. Пономаренко