ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.02.2025Справа № 910/15007/14
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., дослідивши матеріали справи
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" Демчана Олександра Івановича
до 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3 м. Києва
4. ОСОБА_4
5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини"
6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром Інновейшн"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 )
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
у справі № 910/15007/14
за заявою Фізичної особи-підприємця Рачинського Віктора Анатолійовича м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" м. Києва (код 34045133)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
Заявник звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" у зв'язку з неможливістю останнього в порядку встановленому чинним законодавством погасити існуючу заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 № 910/15007/14 заяву Колективного підприємства "Київський птахокомбінат" було прийнято до розгляду. Підготовче засідання призначено на 01.08.2014, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Тищенко Наталію Петрівну зобов'язано подати заяву про участь у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 порушено провадження у справі № 910/15007/14, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Колективного підприємства "Київський птахокомбінат" на суму 438 090 грн. 00 коп., призначено в даній справі розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тищенко Наталію Петрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 01.03.2013 року № 435) Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 29.09.2014.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 18.02.2015 визнано кредиторами у справі № 910/15007/14 по відношенню до боржника: - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» з грошовими вимогами на суму 234 459 054,52грн., з яких 1218,00грн.-вимоги першої черги, 208 764 064,40грн.-вимоги четвертої черги, 25 693 772,12грн.-вимоги шостої черги; - ОСОБА_6 з грошовими вимогами на суму 9 161 080,86грн., з яких 1218,00грн.-вимоги першої черги, 9 159 862,86грн.-вимоги четвертої черги.; - Колективне підприємство «Київський птахокомбінат» з грошовими вимогами на суму 438 090,00грн., з яких 6090,00грн.-вимоги першої черги, 432 000,00грн.-вимоги четвертої черги. Затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі». Затверджено окремо внесені вимоги, які забезпечені заставою боржника: - Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на суму 122 630 669,87грн., з яких 122 587 870,20грн.-вимоги першої черги, 42 799,67грн.-вимоги шостої черги; - ОСОБА_2 на суму 100 000,00грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015 виправлено, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 910/15007/14 описку.
Пункт 1 резолютивної частини ухвали читати в наступній редакції: "1. Визнати кредитором у справі № 910/15007/14 по відношенню до боржника:
- Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» з грошовими вимогами на суму 234 459 054,52 грн., з яких 1218,00 грн. - вимоги першої черги, 208 764 064,40 грн. - вимоги четвертої черги, 25 693 772,12 грн. - вимоги шостої черги;
- Колективне підприємство «Київський птахокомбінат» з грошовими вимогами на суму 438 090,00 грн., з яких 6090,00грн.-вимоги першої черги, 432000,00 грн. - вимоги четвертої черги;
- ОСОБА_6 з грошовими вимогами на суму 9 161 080,86 грн., з яких 1218,00 грн. - вимоги першої черги, 9 159 862,86 грн. - вимоги, що будуть погашатись в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.".
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" м. Києва банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" Демчана О.І. про надання згоди на продаж майна, що є предметом забезпечення. Відповідно надано згоду на продаж предмету забезпечення вказаного в даній ухвалі.
У березні 2023 року ліквідатор подав заяву про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Підйомні машини", ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн" субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" Демчана Олександра Івановича в частині вимог про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_5 м. Києва залишено без розгляду. Залучено ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2024.
Судові засідання неодноразово відкладалися.
18.03.2024 ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Паламаря П.І., яка мотивована упередженістю та необ'єктивністю судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 заяву про самовідвід судді Паламаря П.І. задоволено; відведено суддю Паламаря П.І. від розгляду справи № 910/15007/14.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 справу № 910/15007/14 передано судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 прийнято справу № 910/15007/14 до свого провадження та призначити її розгляд на 15.05.2024; призначено до розгляду заяву ліквідатора банкрута про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Підйомні машини", ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн" субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на 15.05.24; запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення по справі; зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Підйомні машини", ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн" надати пояснення з доказами на заяву ліквідатора банкрута; викликано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Підйомні машини", ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн" в судове засідання, призначене на 15.05.2024.
04.04.2024, 30.04.2024, 07.05.2024, від ліквідатора банкрута надійшли звіти, пояснення.
13.05.2024 від ТОВ "Підйомні машини" надійшли пояснення.
15.05.2024 від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надійшли клопотання про відкладення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 відкладено розгляд справи, заяви про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Підйомні машини", ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн" субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на 12.06.2024.
29.05.2024 від ОСОБА_2 надійшла заява про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 визнано відвід необґрунтованим; матеріали заяви № 910/15007/14, передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визнання складу суду для розгляду заяви про відвід судді.
07.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов поточний звіт ліквідатора за травень 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2024 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Івченка А.М. від розгляду справи № 910/15007/14.
11.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення ОСОБА_2 на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 задоволено самовідвід судді Івченка А.М. Відведено суддю Івченка А.М. від розгляду справи № 910/15007/14.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15007/14 передано на розгляд судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 прийнято справу № 910/15007/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" до свого провадження. Призначено судове засідання з метою розгляду заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Підйомні машини", ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн" субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на 15.08.2024.
02.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов поточний звіт ліквідатора за липень 2024 року.
14.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.
15.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про колегіальний розгляд справи.
У судовому засіданні 15.08.2024 суд, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, ухвалив відмовити в його задоволенні, у зв'язку з його необґрунтованістю, вказавши, що із доданого до заяви медичного висновку не вбачається за можливе встановити, яка саме особа є тимчасово непрацездатною.
Також, суд, розглянувши клопотання ОСОБА_2 про колегіальний розгляд справи № 910/15007/14 та заслухавши пояснення присутніх в засідання учасників справи, ухвалив відмовити в його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість та відсутність підстав для призначення колегіального розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 відкладено судове засідання на 26.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.024 відкладено судове засідання на 31.10.2024.
29.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи № 910/15007/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Стасюка С.В. від розгляду справи № 910/15007/14 відмовлено.
07.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов поточний звіт ліквідатора.
31.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання ОСОБА_2 про повернення на стадію підготовчого засідання та про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 31.10.2024 суд, розглянувши подане ОСОБА_2 клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив, відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.
Так, у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 Верховний Суд зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого судового провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадії процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Отже заявляючи вимоги про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Натомість, суд вказує, що заявником не наведено вагомих обставин, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Також, розглянувши клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, суд не видаляючись до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні даного клопотання з огляду на його необґрунтованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 відкладено судове засідання на 21.11.2024.
05.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов поточний звіт ліквідатора про виконану роботу за жовтень 2024 року.
19.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про дослідження доказів.
У зв'язку з триваючою повітряною тривогою у місті Києві, справи, які були призначені до розгляду на 21.11.2024 з 14:40 год. по 16:00 год. (включно) були зняті з розгляду, про що було здійснено відповідне оголошення на сайті Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 призначено судове засідання у справі на 19.12.2024.
16.12.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання ОСОБА_1 та ТОВ "Підйомні машини" про дослідження доказів.
20.12.2024 до Господарського суду міста Києва даній шов поточний звіт ліквідатора за листопад 2024.
13.01.2025 до Господарського суду міста Києва даній шов поточний звіт ліквідатора за грудень 2024.
У зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці в період з 18.12.2024 по 10.01.2025 та з 11.01.2025 по 15.01.2025 судове засідання в даній справі, що призначене на 19.12.2024 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 призначено судове засідання у справі на 06.02.2025.
06.02.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_2 надійшла промова в судових дебатах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 відкладено судове засідання на 27.02.2025.
27.02.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_2 надійшла промова в судових дебатах (доповнена редакція).
27.02.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 та ТОВ "Підйомні машини" надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи промови в судових дебатах
У даному засіданні 27.02.2025 ліквідатор надав пояснення по суті поданої заяви та просив суд про її задоволення.
ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення даної заяви.
Представник ОСОБА_1 та ТОВ "Підйомні машини" також заперечила щодо задоволення даної заяви.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 27.02.2025 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення ліквідатора та присутніх в засіданні сторін, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У ході виконання повноважень ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Демчаном Олександром Івановичем виявлено обставини, які, на його думку є підставою для притягнення відповідальних осіб, які мали вирішальний вплив на діяльність товариства і посадових осіб контрагентів для застосування заходів субсидіарної відповідальності, зокрема:
- ненадання інформації, документів та активів арбітражному керуючому для виконання повноважень розпорядника майна/ліквідатора;
- приховування та незаконне використання заставного майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" третіми особами з метою особистого збагачення та ухилення від виконання кредитних зобов'язань перед державним банком - АБ "Укргазбанк";
- виведення майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" на користь пов'язаних із посадовими особами боржника осіб;
- посадовими особами ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" не вчинено дій для уникнення банкрутства і припинення товариства з моменту виникнення неплатоспроможності.
З огляду на викладені обставин, ліквідатор й просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника на винних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром Інновейшн" та стягнути солідарно грошові кошти в розмірі 337 817 925, 07 грн. (незадоволені вимоги кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Міжнародний центр торгівлі").
У свою чергу, заперечення ОСОБА_1 та ТОВ "Підйомні машини" зводяться до наступного:
- безпідставність тверджень ліквідатора щодо ненадання інформації, документів та активів для виконання арбітражним керуючим Демчаном О.І. повноважень розпорядника майна/ліквідатора;
- позиція ліквідатора щодо приховування та незаконне використання заставного майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" третіми особами ґрунтується на припущеннях;
- твердження ліквідатора по виведенню майна боржника на користь пов'язаних із посадовими особами боржника осіб не відповідають дійсності;
- твердження ліквідатора про не вчинення посадовими особами ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" дій для уникнення банкрутства і припинення товариства з моменту виникнення неплатоспроможності не відповідають дійсності;
- до банкрутства ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" значною мірою призвели дії його засновника і фінансового директора ОСОБА_2 .
Заперечення ОСОБА_2 зводяться до того, що з 25.12.2012 (наказ генерального директора ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" ОСОБА_1. про звільнення ОСОБА_2 з посади фінансового директора Товариства) останній повністю втратив право впливати на комерційну діяльність ТОВ "Міжнародний центр торгівлі". Натомість, ОСОБА_2 відзначає, що за період з 2008 по 2011 з ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" нічого не виводилися та активи зберігалися, а кредити - забезпечені заставою, в той час, як за 9 місяців 2013 року залишилося працюючих основних засобів на суму 69 497 100, 00 грн з 82 432 800, 00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої ліквідатором заяви з огляду на наступне.
На замовлення арбітражного керуючого Демчана О.І. ФОП Рябовою Н.В. було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" на підставі документів наданих боржником арбітражному керуючому, за результатами чого складено звіт.
За результатами дій із пошуку майна ліквідатором виявлено рухоме майно, що включено до ліквідаційної маси банкрута, та реалізовані на аукціоні. Кошти отримані від реалізації майна буди спрямовані на погашення вимог кредиторів. Зокрема, за рахунок ліквідаційної маси погашено вимоги кредиторів на загальну суму - 28 688 948, 99 грн.
Також, постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 апеляційну скаргу АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 задоволено частково стягнуто із ТОВ "Підйомні Машини" кошти у розмірі 281 157,00 грн. Ці грошові кошти не стягнуто із боржника, на дату підготовки заяви про субсидіарну відповідальності.
Крім того, на ліквідаційному рахунку банкрута наявний залишок коштів у розмірі 864,19 грн.
До реєстру вимог кредиторів включено заборгованість ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" перед кредиторами у загальному розмірі 366 788 895, 25 грн.
Відтак, розмір субсидіарної відповідальності складає 337 817 925,07 грн (366 788 895,25 грн - 28 688 948,99 грн - 281 157,00 грн - 864,19 грн).
Так, відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.
Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).
Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора або кредитора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
Визначене ч. 2 ст. 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб'єктами правопорушення є особи визначені частиною другою ст. 61 КУзПБ; суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
Тлумачення положень ч. 2 ст. 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб'єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням його до банкрутства частини другої ст. 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.
Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Тлумачення ч. 2 ст. 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.
Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 по справі № 910/17743/18.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Що стосується ненадання інформації, документів та активів арбітражному керуючому для виконання повноважень розпорядника майна/ліквідатора, то судом враховано наступне.
Ухвалою суду від 24.05.2017 у справі № 910/15007/14 розпорядником майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.
Розпорядник майна для виконання покладених на нього повноважень звертався до керівника ОСОБА_1. із запитами про надання документів щодо господарської діяльності товариства та проведення інвентаризації активів.
Судом у справі про банкрутство "Міжнародний центр торгівлі" встановлено, що керівник боржника на неодноразові звернення розпорядника майна не надав документів, необхідних для аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та становища на ринках, про наявність майна, його місцезнаходження з метою його збереження.
Ухвалою суду від 03.10.2017 було задоволено клопотання розпорядника майна, припинено повноваження керівника ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" ОСОБА_1., виконання обов'язків керівника підприємства покладено на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Демчана О.І. та зобов'язано ОСОБА_1 протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна Демчану О.І. бухгалтерську та іншу документацію ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника.
У добровільному порядку вимоги ухвали керівником ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" виконано не було, не передано розпоряднику майна документи та активи підприємства.
Для примусового виконання ухвали, розпорядник звернувся до органів ДВС, відповідно, постановою Оболонського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві від 09.10.2017 №54857222 відкрито виконавче провадження щодо зобов'язання ОСОБА_1 протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна Демчану О.І, бухгалтерську та іншу документацію ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.
Постановою Оболонського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві від 26.10.2017 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.
09.11.2017 Оболонським РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві було подано до Оболонського УП ГУНП України у місті Києві подання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
23.03.2018 розпорядник майна боржника звернувся до Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві з клопотаннями про оголошення у розшук транспортних засобів банкрута та вчинення виконавчих дій з метою виконання ухвали суду у межах виконавчого провадження №54857222.
Постановою Оболонського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві від 23.03.2018 оголошено у розшук чотири транспортні засоби ТОВ "Міжнародний центр торгівлі".
10.05.2018 розпорядник майна боржника звернувся до Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві із клопотаннями про оголошення у розшук баштових кранів та підіймальних споруд банкрута.
Постановою Оболонського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві від 10.05.2018 оголошено у розшук баштові крани та підіймальні споруди банкрута заставодержателем яких є АБ "Укргазбанк".
Для виявлення майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", яке перебуває у заставі скаржника, розпорядником майна було подано клопотання до органу ДВС; постановою Оболонського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві від 19.07.2018 оголошено у розшук баштові крани та підіймальні споруди банкрута заставодержателем яких є ОСОБА_2
01.11.2017 розпорядник майна боржника звернувся до Святошинського УП ГУ НП України у м. Києві з повідомленнями про вчинення ОСОБА_1 , кримінальних правопорушень, які передбачені ст. 382 та ст. 364-1 КК України.
На підставі вказаних повідомлень 22.11.2017 слідчим Святошинського УП ГУ НП України у м. Києві Косинським Д.С. відкрито кримінальне провадження №12017100080010189 за ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).
Крім того, слідчим Святошинського УП ГУ НП України у м. Києві Косинським Д.С. відкрито кримінальне провадження №12017100080010190 за ч. 1 ст. 388 КК України (незаконне поводження з заставним майном банкрута).
22.12.2017 розпорядником майна боржника подано у межах кримінального провадження №12017100080010190 клопотання про оголошення у розшук чотирьох транспортних засобів боржника.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі №759/8892/18 накладено арешти на баштові крани та підіймальні споруди, які належать на праві власності ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" та заставодержателем яких є АБ "Укргазбанк".
Апеляційним судом міста Києва 26.07.2018 ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12.06.2018 у справі №759/8892/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Підйомні машини" - без задоволення.
12.07.2018 на виконання ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва №759/8892/18 від 12.06.2018 про арешт майна та №759/10464/18 від 10.07.2018 про обшук будівельного майданчика по вул. Львівській 15 у м. Києві, баштовий кран МС 175 В №350803 був арештований, вилучений та відповідно до вимог ст. 100 КПК України переданий на відповідальне зберігання керівнику ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" як власнику майна.
Однак, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26.09.2018 у справі №759/14112/18 зобов'язано начальника СВ Святошинського УП ГУПП у м. Києві повернути вказаний кран до ТОВ "Підйомні машини".
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2018 у справі №759/11870/18 задоволено клопотання генерального директора ТОВ "Підйомні машини" у кримінальному провадженні №12013110050012135 та скасовані арешти накладені ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 12.06.2018.
Розпорядником майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" оскаржувалася указана ухвала в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.09.2018 у справі №759/11870/18 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою розпорядника майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2018.
Відтак, ліквідатор вказує, що внаслідок перелічених дій із пошуку відсутнього майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" арбітражним керуючим виявлено частину майна товариства баштові крани, що перебували у заставі ОСОБА_2 та АБ "Укргазбанк", підіймальні споруди та т/з у володінні та користуванні ТОВ "Підйомні машини".
Усе виявлене майно ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" у листопаді 2019 року було реалізоване, що дозволило частково погасити вимоги кредиторів.
Тверджень відповідачів, стосовно того, що оскільки, виконавче провадження в рамках якого проводилися вказані вище дії, 20.06.2019 було завершено, то будь-які посилання арбітражного керуючого на вказане виконавче провадження є недоцільним, відхиляються судом, адже, закінчення виконавчого провадження не відміняє низки вчинених арбітражним керуючим дій для отримання інформації, документів та активів боржника. При цьому, вчинення таких дій саме в рамках примусового виконання судового рішення є додатковим свідченням того, що такі документа та активи не були передані керівником добровільно на запити арбітражного керуючого. Разом з тим, відповідачами не спростовано тверджень ліквідатора стосовно того, що внаслідок допущених колишнім керівником боржника порушень, процедура розпорядження майном тривала із 23.07.2014 до 12.12.2018.
Що стосується приховування та незаконного використання заставного майна ТОВ "Підйомні машини" третіми особами з метою особистого збагачення і ухилення від виконання кредитних зобов'язань перед державним банком - АБ "Укргазбанк", то судом встановлено наступне.
У 2007 році між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" в особі директора ОСОБА_1 були укладені кредитні договори, за умовами яких підприємство отримало кредитні кошти близько 22 мільйонів доларів США для придбання баштових кранів "POTAIN" в кількості 49 шт. та будівельних підйомників "НЕК" в кількості 34 шт., які відповідно до договорів та інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна є предметом застави на які накладено обтяження із забороною пx відчуження.
Рішеннями Господарського суду міста Києва: від 05.12.2011 у справі №35/312, від 05.12.2011 у справі № 27/217, від 10.02.2012 у справі № 54/376, від 13.02.2012 у справі № 33/229, від 04.09.2012 у справі 22/342-33/265-2012, від 20.02.2013 у справі 5011-35/6802-2012 стягувалася заборгованість за кредитами, що отримані ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", на користь АБ "Укргазбанк".
Однак, посадовими особами ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", незважаючи на заборони щодо заставного майна, вчинялися дії з метою заволодіння коштами та майном належними ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" шляхом переукладання договорів оренди баштових кранів з будівельними компаніями, замінивши сторону в договорах замість ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" на ТОВ "Підйомні машини", створивши цим підстави для отримання коштів за оренду техніки ТОВ "Підйомні машини".
Арбітражним керуючим Демчаном О.I. отримано підтверджуючі документи про незаконні дії щодо майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" (в тому числі й заставного).
Зокрема, від третіх осіб - будівельних компаній отримано документа про протиправне використання ТОВ "Підйомні машини" майна ТОВ "МЦТ", після порушення справи про банкрутство, та отримання доходів від такого використання:
- за договором про надання послуг №0150/К-14 від 23.12.2014 між ТОВ "Підйомні машини" (виконавець) та ТОВ "Будакс" (замовник) протиправно використовувалися баштові крани боржника виробництва "Potain" марки МС175В №350790, №350794, 2008 за період із 14.01.2015 по 01.09.2017;
- за договором про виконання робіт №0264 від 14.03.2017 між ТОВ "Підйомні машини" (виконавець) та ТОВ "Моноліт Будсервіс" (замовник) протиправно використовувало баштовий кран боржника МС175В №305996 за період із 30.04.2017 по 06.08.2018. Обставини використання майна підтверджені актами здачі-приймання робіт;
- за договором №0282 від 06.06.2017 між ТОВ "Підйомні машини" (виконавець) та ТОВ "Залізобуд" (замовник) протиправно використовувало баштовий кран боржника підйомник TPM3000TD №200805006/200806023 у травні 2018. Обставини використання майна підтверджені актами здачі-приймання робіт.
Після збору документів ліквідатором подано до суду заяву для стягнення сум від протиправного використання ТОВ "Підйомні машини" майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі".
Постановою ПАГС від 16.06.2022 у справі №910/15007/14 (910/4042/20) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто із ТОВ "Підйомні машини" на користь ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" кошти у розмірі 281 157 грн. та 4 217, 35 грн. витрат по сплаті судового збору.
Протягом 2013-2014 років було відкрито 5-ть кримінальних проваджень щодо ознак кримінального правопорушення в діях посадових осіб ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", які в подальшому об'єднанні в одне.
Постановою слідчого від 09.10.2018 закрито кримінальне провадження №12013110050012135 від 11.10.2013, за відсутністю в діях складу кримінального кримінальних правопорушень.
Постанову слідчого від 09.10.2018 про закриття кримінального провадження скасовано постановою прокурора від 02.12.2020.
З аналізу податкових накладних ТОВ "Підйомні машини", що досліджувалися в межах кримінального провадження №12013110050012135 від 11.10.2013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.2 ст.190, ч.1 ст.3 66, ч.2 ст.3 64-1, ч.3 ст.191, ст.356 КК України, було встановлено, що ТОВ "Підйомні машини" володіло, серед іншого, також наступним майном: баштовим краном МС 175 В №350805; баштовим краном МС 175 В №350336; баштовим краном МС 175 В №350785; баштовим краном МС 175 В №350789; баштовим краном MDT178 №98248; баштовим краном MDT 178 №96311; баштовим краном Potain MDT 178 №400316; баштовим краном Potain MDT 178 В №402251; баштовим краном МДТ128 №98992; баштовим краном МС 205 В №08007-л; баштовим краном МС 235 В №351012; підйомником ГЕДА №170060104.
Також з аналізу податкових накладних ТОВ "Підйомні машини" за червень 2018 року, встановлено, що загальна сума коштів, яку отримало ТОВ "Підйомні машини" за результатом надання зазначених послуг, становить 21 613 146,90 грн, сума ПДВ при цьому складає 3 602 191,26 грн.
З усього переліку податкових накладних, було виокремлено податкові накладні, виписані та зареєстровані ТОВ "Підйомні машини" у зв'язку із наданням послуг за допомогою баштових кранів та будівельного підйомнику, які станом на надання послуг, належали на праві власності ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", ліквідатором у вигляді зведеної таблиці було наведено загальну суму 11 153 039, 24 грн, яку мав би змогу отримувати боржник (та в подальшому погашати заборгованість перед Банком) кожний місяць, якби його майно протиправно не використовувалося б ТОВ "Підйомні машини".
Крім того, суд відзначає, що на вимогу ухвал суду від ГУ ДПС у м. Києві та державних реєстраторів надійшли витребувані документа та інформація, зокрема, щодо податкових накладних поданих ТОВ "Підйомні машини".
ГУ ДПС у м. Києві надано інформацію про видані та отримані відповідачем ТОВ "Підйомні машини" податкові накладні у період із 01.01.2014 до 15.01.2020.
За наслідками здійсненого аналізу було встановлено, що ТОВ "Підйомні машини" у своїй господарській діяльності використовував баштові крани і підіймальне обладнання, що було у власності ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" і отримував прибуток від такого використання, що є збитками банкруту у вигляді недотриманого доходу.
Із реєстру податкових накладних ліквідатором було ідентифіковано, що як продавець ТОВ "Підйомні машини" використовувало в господарській діяльності десять підйомних кранів та два підйомника, які були власністю ТОВ "Міжнародний центр торгівлі". До поданих пояснень ліквідатором на CD-диск додано інформацію про податкові накладні, що були виписані продавцем ТОВ "Підйомні машини" за актом незаконного використання ідентифікованого майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі": баштовий кран МС 175 В №350805; баштовий кран МС 175 В №350336; баштовий кран МС 175 В №350785; баштовий кран МС 175 В №350789; баштовий кран MDT 178 №98248; баштановий кран Potain MDT 178 В №402251; баштановий кран МДТ 128 №98992; підйомник ГЕДА №170060104; підйомник TPM №200807042; баштановий кран МС 175 И №350798; баштановий кран МС 175 В №350804; баштановий кран МС 175 В №350803.
Крім того, у реєстрі податкових накладних наявні десятки записів про використання у господарській діяльності ТОВ "Підйомні машини" кранів із маркуванням МС 175 В, МС 178, МС 205 В, МС 235 В, Potain MDT 178, підіймального обладнання із маркуванням TPM, GTP, MCM Single без зазначенням інвентарних номерів. Аналогічне майно перебувало у власності ТОВ "Міжнародний центр торгівлі". ТОВ "Підйомні машини" не підтвердило документами права власності товариства на баштові крани чи підіймальні споруди. Відтак, наявні обґрунтовані підстави вважати, що баштові крани та підіймальне обладнання із відповідним маркуванням було власністю ТОВ "Міжнародний центр торгівлі".
Опрацювавши документи отримані під час здійснення розгляду означеної заяви, зокрема, здійснивши аналіз документів податкової звітності ТОВ "Підйомні машини", які були надані ГУ ДПС у м. Києві на виконання вимог ухвали суду про витребування документів, за період користування останнім баштовими кранами та підйомними машинами ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" з 16.01.2014 по 14.01.2020, суд погоджується з твердженнями ліквідатора, що за вказаний період ТОВ "Підйомні машини" прозвітувало про отримання прибутку на загальну суму 411 348 824,13 грн та понесення витрат на отримання товарів та послуг на загальну суму 87 280 958,47 грн. З огляду на зазначене, різниця між прибутком та витратами ТОВ "Підйомні машини" за зазначений період становить 324 067 865,66 грн.
Відтак, з огляду на викладене, суд відзначає, що уже на час наявності боргу перед кредиторами у 2013 році, було організовано контрольоване передання усіх виробничих потужностей на користь "вільної від боргів" заінтересованої особи - ТОВ "Підйомні машини", виключно з єдиною метою - уникнення звернення стягнення на кошти ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", які могли б бути отримані від господарської діяльності та спрямовані на здійснення розрахунків з кредиторами.
Разом з тим, згідно листа ГУ ДПС у м. Києві від 02.10.2023 у ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" у вересні 2013 році обліковувалося 86 застрахованих осіб - робітників, а у вересня 2014 року - 8 осіб. Ці обставини є додатковим свідченням того, що у період, коли у товариства утворилася заборгованість перед АБ "Укргазбанк", колишні посадові особи боржника вчиняли дії для виведення активів на пов'язану особу - ТОВ "Підйомні машини", що спричинило припинення господарської діяльності і доведення Товариства до банкрутства.
Таким чином, суд презюмує, що дана інформація про податкові накладні доводить наявність підстав для притягнення колишніх посадових осіб ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" та ТОВ "Підйомні машини" до субсидіарної відповідальності, так як останні діяли спільно, незаконно збагачувалися за рахунок майна банкрута, що унеможливлювало погашення вимог кредиторів, в тому числі й АТ "Укргазбанк" у період 2014-2019 роки.
Суд вказує, що означених вище обставин відповідачами спростовано не було, доказів, щоб свідчили про протилежне суду не надано.
Виведення майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" на користь пов'язаних із посадовими особами боржника осіб.
У період існування заборгованості колишні посадові особи боржника вчиняли дії щодо виведення майна із власності товариства на користь пов'язаних осіб для уникнення звернення стягнення на таке майно, зокрема, із судової справи № 910/25819/13 ліквідатором ТОВ "МЦТ" виявлено, що 18.02.2013 між ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" (заставодавець) та ТОВ "Підйомні машини" (заставодержатель) укладено договір застави, зареєстрований за № 1229, за умовами якого в заставу передано баштові крани боржника марки "Potain" у кількості 6 шт. Майно забезпечувало зобов'язання перед ТОВ "Підйомні машини" за договором надання послуг №1/12 від 08.10.2012 між сторонами (п.1 договору застави).
Згідно п. 1 застави майно забезпечувало зобов'язання ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" по сплаті коштів за виконані роботи за договором надання послуг №1/12 від 08.10.2012 у розмірі 1 528 000 грн. Сторони погодили граничну дату сплати ТОВ "МЦТ" боргу до 30.11.2013 (п. 1 договору застави). Відповідно, у разі несплати заборгованості боржника до 30.11.2013, у заставодавця з'являлося право задоволення вимог за рахунок предмета застави.
Згідно п. 1 договору заставна вартість майна - 1 693 876,00 грн.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 11.02.2013 до договору надання послуг №1/12 сторони погодили, що розмір зобов'язань ТОВ "МЦТ" перед ТОВ "Підйомні машини" становить 1 309 000,00 грн.
Тобто, в заставу передано майно ТОВ "МЦТ" вартістю більшою на 384 876,00 грн, ніж розмір зобов'язань перед ТОВ "Підйомні машини" за основним договором.
Означені обставини доводять укладення генеральним директором ТОВ "МЦТ" ОСОБА_1 правочину не в інтересах товариства. Правочин не відповідає меті здійснення діяльності товариства, яка визначена ст. 3 Статуту ТОВ "МТЦ" - отримання максимального прибутку.
Згідно додаткової угоди №1 від 11.02.2013 до договору надання послуг №1/12 встановлено графік оплати ТОВ "МЦТ" заборгованості перед ТОВ "Підйомні машини" щомісячними платежами, згідно якого строк оплати заборгованості у основному договорі визначено до липня 2013 року (включно).
Втім, уже 19.02.2013, тобто на наступний день після підписання договору застави, між сторонами укладено договір про перехід права власності на заставне майно №0007 від 19.02.2013.
За ним договором, на підставі п. 6.3 договору застави, ТОВ "МЦТ" в добровільному порядку надало згоду ТОВ "Підйомні машини" на звернення стягнення на предмет застави - 6 баштових кранів загальною вартістю 1 693 876,00 грн. (п. 2 договору про перехід права власності). Внаслідок виконання договору, ТОВ "Підйомні машини" набуло майно у власність.
Тобто, ТОВ "МЦТ", підписавши договір про перехід права власності від 19.02.2013 - виконало майнові зобов'язання раніше встановленого строку. Адже, на дату укладення договору 19.02.2013, прострочення сплати боргу по графіку складало 400 тис.грн, строк оплати згідно графіку за березень-липень 2013 року ще не настав, а вартість переданого майна боржника (1 693 876,00 грн.) була у 4 рази більша, ніж прострочений борг станом на 19.02.2013.
Від ТОВ "МЦТ" договір застави підписувався генеральним директором ОСОБА_1 , який є співучасником ТОВ "МЦТ" (50% участі).
Згідно витягу із ЄДРПОУ станом на 09.09.2014 ОСОБА_1 був єдиним засновником ТОВ "Підйомні машини".
Отже, ОСОБА_1 на дату укладення спірного правочину був генеральним директором та засновником ТОВ "МЦТ" та після укладення правочину був учасником і ТОВ "Підйомні машини".
Крім того, в ухвалі господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 15007/14 судом встановлено пов'язаність ТОВ "МЦТ" та ТОВ "Підйомні машини" на підставі того, що засновником ТОВ "Підйомні машини" виступала мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , у той час як керівником та засновником ТОВ "МЦТ" значився ОСОБА_1 відповідні висновки суду першої інстанції не спростовані судом апеляційної та касаційної інстанцій під час перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/15007/14.
Відчужуючи майно на користь ТОВ "Підйомні машини" ОСОБА_1 був заінтересований в уникненні розрахунків із АБ "Укргазбанк" за рахунок цього активу та у збереженні контролю над активами для отримання в майбутньому доходів у вигляді дивідендів від використання кранів.
ОСОБА_1 , який був посадовою особою ТОВ "Підйомні машини", є заінтересованою особою стосовно боржника згідно ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства. Фактично ТОВ "МЦТ" та ТОВ "Підйомні машини" перебували під контролем третьої особи - ОСОБА_1 , відповідно ТОВ "Підйомні машини" є заінтересованою особою стосовно боржника.
При розгляді заяви, судом враховано твердження ліквідатора, стосовно того, що в 2013 році частину заставного майна АБ "Укргазбанк" було реалізовано в межах виконавчого провадження за заниженою ціною з численними порушеннями норм чинного законодавства.
Зокрема, судом встановлено, що внаслідок аукціону з продажу арештованого майна в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 27/217 від 27.03.2012 фактично було реалізоване майно боржника, яке перебувало у заставі ПАТ "АБ "Укргазбанк" на підставі договору застави від 31.12.2008, а не окремі складові частини цього майна, як про це було зазначено в акті опису й арешту майна.
У зв'язку з чим, ТОВ "Підйомні машини" придбало 11 баштових кранів та 10 одиниць підйомних платформ, які належали на праві власності боржнику, за ціною в 4 905 000,00 грн, при тому що реальна вартість баштового крану на момент проведення торгів становила орієнтовно 1-1,3 млн.грн, тобто очікуваний дохід Боржника від продажу майна становив би орієнтовно 21 мільйон гривень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/15007/14 частково задоволено заяву ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" в особі арбітражного керуючого Демчана О.І.; визнано незаконними прилюдні торги (аукціон), проведені 08.07.2013 з реалізації арештованого рухомого майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі"; визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна за результатами проведення 08.07.2013 аукціону; витребувано від ТОВ "Підйомні машини" та передано ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" майно: машини та устаткування згідно переліку; розподілено судові витрати.
Судом першої інстанції визнано незаконними з тих підстав, що спірні торги були проведені з порушенням вимог ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" без оцінки переданого на реалізацію майна, що є підставою для визнання їх незаконними. При цьому суд врахував, що незаконні дії органу державної виконавчої служби з реалізації арештовано майна призвели до порушення прав боржника у виконавчому провадженні, вплинули на його інтерес задовольнити вимоги кредиторів за рахунок свого майна за дійсною ціною, на результати його фінансово-господарської діяльності та можливість розрахунків із кредиторами, то заявник, який не був учасником торгів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України набув права вимагати визнання укладеного за наслідками торгів правочину недійсним.
Так, як встановлено рішенням суду у справі № 27/127 оцінювачем було проведено оцінку не того майна, яке було описано за актом опису та арешту майна, зокрема, перелік майна в акті опису й арешту майна не співпадає з переліком майна, вказаним у звіті, оскільки у звіті зазначено 1040 шт. різних механізмів та конструкцій, а в акті опису й арешту майна - 2664 шт.; в акті опису й арешту майна вказано металоконструкцій К437А у кількості 18 шт., а у звіті - 21 шт.; в акті опису та арешту майна відсутні металоконструкції вильоту 10 м. та 5 м., а в звіті вказані металоконструкції вильоту 10 м. - 19 шт. та 5 м. - 23 шт.
Доказів здійснення належної оцінки майна боржника, яке фактично було предметом прилюдних торгів (аукціону) 08.07.2013, суду не надано.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 у справі № 910/5327/17 (за позовом ТОВ "Підйомні машини"), яке набрало законної сили, встановлено, що внаслідок аукціону з продажу арештованого майна в межах виконавчого провадження ВП № 33599767 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 27/217 від 27.03.2012 фактично було реалізоване майно боржника, яке перебувало у заставі ПАТ "АБ "Укргазбанк" на підставі договору застави від 31.12.2008, а не окремі складові частини цього майна, як про це було зазначено в акті опису й арешту майна.
Таким чином, судами встановлено обставини про те, що звернення стягнення на реально існуючі у матеріальному світі машини та агрегати як єдині цілісні механізми (баштові крани, підйомні, транспортні та фасадні платформи), придатні для використання у господарській діяльності, здійснювалося шляхом їx опису, арешту, вилучення, оцінки та пропозиції до продажу на спірних торгах як окремих, не пов'язаних між собою механізмів та конструкцій.
Це свідчить про те, що під час проведення опису майна боржника та накладення арешту на нього державний виконавець використав виключно відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку, не переконавшись у їх достовірності.
Такі дії державного виконавця дозволили ТОВ "Підйомні машини" придбати 11 баштових кранів та 10 одиниць підйомних платформ, які належали на праві власності Боржника, за ціною в 4 905 000,00 грн, при тому що реальна вартість баштового крану на момент проведення торгів становила орієнтовно 1-1,3 млн.грн.
Разом з там, постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" відмовлено в повному обсязі з тих підстав, що стартова ціна на аукціоні значення не має, оскільки вартість продажу майна на аукціоні формується за рахунок пропозицій від учасників аукціону.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі №27/217, яка набрала законної сили, встановлено наступні обставини справи:
1) Звіт про визначення ринкової вартості конструктивних елементів приймальних споруд від 23.04.2013, на підставі якого відбулися спірні торги складений з численними порученнями вимог чинного законодавства, зокрема, оцінювачем було проведено оцінку не того майна, яке було описано за Актом опису та арешту майна:
- перелік майна в Акті опису й арешту майна не співпадає з переліком майна, вказаним у Звіті, оскільки у Звіті зазначено 1040 шт. різних механізмів та конструкцій, а в Акті опису н арешту майна - 2 664 шт.;
- в Акті опису й арешту майна вказано металоконструкцій К437А у кількості 18 шт., а у Звіті - 21 шт.;
- в Акті опису та арешту майна відсутні металоконструкції вильоту 10 м. та 5 м., а в Звіті вказані металоконструкції вильоту 10 м. - 19 шт. та 5 м. - 23 шт.
2) Звіт про визначення ринкової вартості конструктивних елементів підіймальних споруд від 18.07.2013, всупереч приписам ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", не підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна - Ковтюх Н. П.
3) У матеріалах, за якими було складено оскаржуваний звіт, відсутні належні докази на підтвердження повноважень оцінювача Ковтюх Н. П.;
4) Складення даного звіту потребувало спеціальних знань у сфері підйомної техніки, проте доказів залучення спеціалістів за відповідними напрямами до матеріалів складеного звіту додано не було.
Таким чином, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 27/217, залишеною без змін постановою ВГСУ від 14.04.2015, задоволено скаргу АБ "Укргазбанк" від 06.08.2013 на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та:
- визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо оцінки майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", її рецензування, передачі на реалізацію в межах виконавчого провадження ВП № 33599767;
- визнано недійсним Звіт про визначення ринкової вартості конструктивних елементів приймальних споруд від 23.04.2013, здійснений оцінювачем - ТОВ "Оціночна компанія "Вега" в особі директора Макогона Валентина Валерійовича;
- визнано недійсною рецензію на "Звіт про визначення ринкової вартості конструктивних елементів приймальних споруд" від 18.06.2013, складену ПАТ "Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" в особі начальника служби оцінки Снєгурової Юлії Борисівни.
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним Звіт про визначення ринкової вартості конструктивних елементів приймальних споруд від 23.04.2013, на підставі якого відбулися спірні торги.
В результаті незаконних дій ДВС було реалізовано реально існуючі єдині цілісні механізми (баштові крани, підйомні, транспортні та фасадні платформи в кількості 21 одиниця) як окремі, не пов'язані між собою механізми та конструкції.
Означені обставини, зокрема встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 у справі № 910/5327/17 (за позовом ТОВ "Підйомні машини" про зняття обтяжень із баштових кранів та підіймального обладнання), яке набрало законної сили.
Зокрема суд, встановив, що внаслідок аукціону з продажу арештованого майна в межах виконавчого провадження ВП № 33599767 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 27/217 від 27.03.2012 фактично було реалізоване майно боржника, яке перебувало у заставі ПАТ "АБ "Укргазбанк" на підставі договору застави від 31.12.2008, а не окремі складові частини цього майна, як про це було зазначено в акті опису й арешту майна.
Відтак, ТОВ "Підйомні машини", посадові особи якого були пов'язані із посадовими особами ТОВ "МЦТ", у 2013 році через порушення із підготовки торгів придбало 11 баштових кранів та 10 одиниць підйомних платформ, які належали на праві власності боржнику, за ціною 4 905 000,00 грн, при тому, що реальна вартість баштового крану на момент проведення торгів становила орієнтовно 1-1,3 млн.грн, тобто, очікуваний дохід боржника від продажу майна становив би орієнтовно 21 мільйон гривень.
Такими діями, завдано шкоди заставному кредитору - АБ "Укргазбанк" який отримав кошти за рахунок продажу заставного майна ТОВ "МЦТ" у 20 разів менше, ніж міг би отримати при умові належних дій із підготовки торгів, та завдано шкоди боржнику у якого заборгованість перед банком була погашена у мінімально можливому розмірі.
Суд також погоджується з твердженнями ліквідатора стосовно того, що посадовими особами ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" не вчинено дій для уникнення банкрутства і припинення товариства з моменту виникнення неплатоспроможності про що свідча наступні обставини.
Згідно даними звіту про фінансові результати ТОВ "МЦТ" за І квартал 2013 збиток від діяльності товариства склав - 15273,2 тис.грн., а уже на кінець 2013 - чистий збиток склав 78224,6 тис.грн.
Рішеннями Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі №35/312, від 05.12.2011 у справі № 27/217, від 10.02.2012 у справі № 54/376, від 13.02.2012 у справі № 33/229, від 04.09.2012 у справі 22/342-33/265-2012, від 20.02.2013 у справі 5011-35/6802-2012 стягувалася заборгованість за кредитами, що отримані ТОВ "МЦТ", на користь АБ "Укргазбанк".
Натомість, після виникнення та підтвердження заборгованості і неможливості її погашення посадовими особами ТОВ "МЦТ" не вчинялися дії для запобіганню банкрутству та дії для погашення вимог кредиторів чи будь-які дії для припинення діяльності з метою погашення/часткового погашення боргів перед кредиторами.
Що стосується розміру субсидіарної відповідальності і покладення її солідарно на винних осіб, то слід відзначити наступне.
Як було встановлено судом вище, розмір субсидіарної відповідальності складає 337 817 925,07 грн.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Частиною 4 ст. 92 ЦК України визначено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Так, за результатами проаналізованої інформації та документів щодо рішень відповідальних осіб товариства, які мали вирішальний вплив на діяльність товариства і посадових осіб контрагентів, суд погоджується з твердженнями ліквідатора щодо наявності підстав для застосування заходів субсидіарної відповідальності, щодо осіб, які мали вирішальний вплив на діяльність ТОВ "Міжнародний центр торгівлі": засновники: ОСОБА_1 (керівник до ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
Пунктом 15.1 Статуту "Міжнародний центр торгівлі" визначено, що органами управління товариства є вищий орган - Загальні збори учасників; виконавчий орган - дирекція на чолі із Генеральним директором, який може виконувати функції одноособово.
Щодо ТОВ "Підйомні машини" - заінтересована особа стосовно боржника, що утримувала та використовувала майно ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" у своїй господарській діяльності та отримувала доходи від його використання, а також, посадові особи ТОВ "Підйомні машини", що мають/мали вирішальний вплив на діяльність товариства та прийняття управлінських рішень є/були: засновники: на 07.05.2014 ОСОБА_3 ; на 09.09.2014 ОСОБА_1 ; на 13.02.2015 ОСОБА_3 , із 05.07.2018 до сьогодні ОСОБА_3 - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 1; ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн" - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 99 999; керівник із 21.02.2013 до 11.06.2020: ОСОБА_4 .
Разом з тим, суд відзначає, що державні реєстратори надали копії статутів із матеріалів реєстраційних справ відповідачів ТОВ "Підйомні машини" та ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн".
Статутами додатково доведено обставини у заяві про відповідачів, які мали вирішальний вплив у доведенні ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" до банкрутства. Статутними документами визначено, що вирішальний вплив на господарську діяльність мали саме учасники та керівники.
У спорі одним із відповідачів є ОСОБА_3 - засновник ТОВ "Підйомні машини". Статутами доводиться, що ОСОБА_3 із травня 2014 року до 09.09.2014 року та із 17.02.2015 до 20.06.2018 (протокол загальних зборів учасників №2/14 від 09.09.2014, протокол 20.06.2018 № 15/06/18-2) був єдиним 100% учасником ТОВ "Підйомні машини" і відповідно мав вирішальний вплив на господарську діяльність товариства.
ТОВ "Бізнес-Пром Інновейшн" із ОСОБА_3 було учасниками ТОВ "Підйомні машини" із 20.06.2018 (протокол 20.06.2018 №15/06/18-2).
ОСОБА_1 із 09.09.2014 до 17.02.2015 був єдиним учасником ТОВ "Підйомні машини", що доводиться статутом на 2014, що затверджений протоколом загальних зборів учасників № 3/14 від 10.09.2014 та статутом, що затверджений і пройшов державну реєстрацію 17.02.2015.
У заяві доводиться, що ОСОБА_1 був засновником і керівником банкрута - ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", а отже, був заінтересованим і вчиняв дії для виведення активів на пов'язану - ТОВ "Підйомні машини" для збереження контролю і уникнення звернення стягнення на активи кредиторами.
Відтак, з наведеного слідує висновок про наявність в діях як посадових осіб боржника, так й посадових осіб контрагентів по доведенню ТОВ "МЦТ" до банкрутства, зокрема:
- ненадання інформації, документів та активів арбітражному керуючому для виконання повноважень розпорядника майна/ліквідатора;
- приховування та незаконне використання заставного майна ТОВ "МЦТ" третіми особами з метою особистого збагачення і ухилення від виконання кредитних зобов'язань перед державним банком - АБ "Укргазбанк";
- виведення майна ТОВ "МЦТ" на користь пов'язаних із посадовими особами боржника осіб;
- не вчинення посадовими особами ТОВ "МЦТ" дій для уникнення банкрутства і припинення товариства з моменту виникнення неплатоспроможності.
Натомість, доказів та пояснень, які б спростували твердження ліквідатора, з урахуванням того, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і обґрунтовані пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність відповідачами, суду не надано. Тобто, викладених вище обставин відповідачами спростовано не було.
Отже, з огляду на викладене вище у свої сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ліквідатора та наявність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром Інновейшн" субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" та солідарно стягнути з останніх грошові кошти у розмірі 337 817 925, 07 грн.
Що ж стосується вимог в частині заяви ліквідатора ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_2 , то в цій частині суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки, по-перше, з 25.12.2012 відповідно до наказу генерального директора ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" ОСОБА_1., ОСОБА_2 було звільнено з посади фінансового директора Товариства. По-друге, доказів, щоб свідчили про те, що ОСОБА_2 впливав на комерційну діяльність ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" ліквідатором суду не представлено.
Крім того, суд відзначає, що доводів ОСОБА_2 стосовно того, що за період з 2008 по 2011 з ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" нічого не виводилися та активи зберігалися, спростовано не було, відповідно доказів, щоб свідчили про протилежне в матеріалах справи не міститься.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав відповідь на питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Керуючись ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром Інновейшн" - задовольнити частково.
2. Покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром Інновейшн" субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (ідентифікаційний код 34045133).
3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (ідентифікаційний код: 37653944; 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром Інновейшн" (ідентифікаційний код: 41449799; 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (ідентифікаційний код: 34045133; 04073, місто Київ, пр-т Степана Бандери, 5) грошові кошти у розмірі 337 817 925 (триста тридцять сім мільйонів вісімсот сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн 07 коп.
4. В частині заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_2 - відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.03.2025.
Суддя Сергій СТАСЮК