ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.02.2025Справа № 910/9629/23
За позовомАкціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС»
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ"
простягнення 2 174 236,41 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Фурман Т.О.;
від відповідача: Рижаков А.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9629/23 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені й за дорученням якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" (далі також - відповідач, ТОВ "Спеценергомонтаж Київ") про стягнення пені в сумі 1 925 142,22 грн та штрафу в сумі 249 094,19 грн за неналежне виконання умов договору про надання послуг від 26.08.2021 № 11-124-01-21-15430.
Відповідно до ухвали від 11.07.2023 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.09.2023.
До початку підготовчого засідання від відповідача надійшли наступні заяви та клопотання:
- про зупинення провадження у справі;
- відзив;
- про долучення доказів.
Враховуючи доводи представників сторін, з метою всебічного та повного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд вирішив поновити відповідачу строк та долучити до справи докази, подані 01.09.2023.
Відповідно до ухвали від 21.09.2023 зупинено провадження у справі № 910/9629/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/18417/21. Зобов'язано учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення.
14.10.2024 до суду звернувся позивач із заявою про поновлення провадження у справі № 910/9629/23 у зв'язку з набранням законної сили рішенням у справі № 910/18417/21. Крім того, позивач заявив про заміну його правонаступником.
Відповідач, у свою чергу, 21.10.2024 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі № 910/9629/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 320/1586/24.
11.12.2024 позивач надав письмові заперечення проти заяви про зупинення.
11.12.2024 відповідачем надані додаткові письмові пояснення по справі.
Суд задовольнив заяву позивача про заміну правонаступником, про що постановив ухвалу.
У той же час, суд не вбачав підстав для зупинення провадження у справі до вирішення справи № 320/1586/24 та відмовив у задоволенні клопотання відповідача..
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 27.02.2025.
Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 27.02.2025 наполягав на задоволенні позову, а представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.
Суд заслухав вступне слово, закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.
У судовому засіданні 27.02.2025 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.08.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж Київ» (як виконавцем) було укладено договір про надання послуг № 11-124-01-21-15430 (далі також - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати в захищеній зоні ВП ХАЕС послуги за темою: «ДБН А2.2-3:2014. Ремонт приміщень загального користування турбінного відділення енергоблоків № 1 та № 2 ВП ХАЕС», надалі - послуги (код 45260000-7 згідно ДК 021-2015).
Код послуг, що є предметом закупівлі за цим Договором, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010: 43.99 - Роботи будівельні спеціалізовані, інші, н.в.і.у. (пункт 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.4. договору, обсяг та склад послуг, що надається виконавцем за цим договором, технічні вимоги до них визначаються Технічною специфікацію (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Строк надання послуг: початок - з дати укладення сторонами договору, закінчення - 30.11.2021.
Відповідно до пункту 3.2 договору договірна ціна послуг (Додаток № 3), яка передбачена цим договором, розрахована згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» зі змінами № 1-№ 2 та відповідає тендерній пропозиції виконавця за результатами аукціону.
У складі договірної ціни замовник узгоджує виконавцю такі витрати:
- величину заробітної плати - 15 000,00 грн. для розряду робіт 3,8 при нормальних умовах праці;
- коефіцієнт К=1,2 до норм витрат труда робітників, зайнятих на ремонтно-будівельних роботах для урахування впливу умов виконання ремонтних робіт (виконання ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях будинків, будівель, що експлуатуються, звільнених від меблів, устаткування та інших предметів пункту 1, табл. Б1 Додаток Б ДСТУ-Н Б Д.2.4-21:2012);
- загальновиробничі витрати - 201 018,00 грн., розраховані відповідно до усереднених показників Додатка Б до ДСТУ-Н Д.1.1-3:2013 без застосування знижувальних коефіцієнтів 0,4123 і 0,7821 до першого та третього блоків цих витрат відповідно;
- адміністративні витрати - 1,79 грн./люд.-год. (об'єкти, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із значними наслідками СС3) відповідно до пункту 1 табл. Д1 Додатку Д до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, зміна № 2;
- прибуток 20,00 грн./люд.-год. (об'єкти, що за класом наслідків [відповідальності] належать до об'єктів із значними наслідками СС3) відповідно до пункту 1 табл. Е1 Додатку Е до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, зміна № 2;
- витрати на відрядження - фактичні витрати виконавця, з наданням підтверджуючих їх документів, але не більше суми, передбаченої у договірній ціні (Додаток № 3);
- вартість матеріальних ресурсів (ТМЦ виконавця) - за цінами, зазначеними у локальному кошторисі (відомості ресурсів). Під час підписання актів наданих послуг вартість цих витрат виконавця буде компенсуватися по фактичним витратам виконавця, з наданням підтверджуючих документів, але не більше суми, передбаченої кошторисом;
- відстань перевезення матеріальних ресурсів - 30 км.
Згідно з пунктом 4.5 договору при розрахунках за надані послуги - ціни на ТМЦ (матеріали), придбані та використані виконавцем при наданні послуг за цим договором, повинні бути обґрунтованими та підтвердженими відповідними документами і розрахунками. Документами, що підтверджують вартість ТМЦ є накладні на матеріали, калькуляції, рахунки тощо. Відповідальність за достовірність даних, зазначених в наданих документах, несе виконавець.
Розділом 5 договору визначені права та обов'язки сторін.
У пункті 6.1 договору визначено місце надання послуг: м. Нетішин, Хмельницької обл., ВП ХАЕС, Будівля машинного залу енергоблоку №1, інв. № 56; Будівля машинного залу енергоблоку, № 2, інв. № 185.
Пунктами 9.1. та 9.2. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України За порушення строків надання послуг за договором, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі ,1 відсотка вартості послуг, надання яких прострочено, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф в розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що в строк, встановлений умовами договору, виконавець прийнятих на себе зобов'язань не виконав, послуг з ремонту приміщень не надав. ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» допустило прострочення виконання своїх зобов'язань за договором за період з 01.12.2021 по 25.05.2023 включно, що складає 541 календарних дні.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступне:
- відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання за договором, а ненадання позивачем вихідних даних для розробки відповідачем ПВР, без якого неможливо приступити безпосередньо до надання послуги (виконання будівельних робіт) є тією обставиною, що повністю залежить від волі позивача;
- відповідач здійснював всі організаційні заходи, що передують реалізації послуг та є обов'язковими відповідно до умов договору, неухильно дотримуючись чинних норм у сфері будівництва з метою подальшого якісного та своєчасного виконання робіт;
- відповідач не здійснював відмову від виконання зобов'язання в односторонньому порядку, а повідомив про зупинення виконання договору, з огляду на те, що позивачем не визнавалась недійсність договору в процесі досудового врегулювання спору;
- заявлена позивачем суми пені та штрафу в більш ніж 19 разів перевищує розмір прибутку, який міг бути отриманий відповідачем за цим договором, і складає 61,1 відсотка від ціни договору, тобто що такі суми є неспіврозмірними, що суперечить принципу розумності та є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем;
- 24.08.2023 за результатом моніторингу Державною аудиторською службою України на Веб-порталі Уповноваженого органу розміщено Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-06-15-002232-a та зазначено про виявлення порушення - не відхилення тендерних пропозицій, які підлягали відхиленню відповідно до закону.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 11-124-01-21-15430 від 26.08.2021, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 63 Цивільного кодексу України (ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у встановлений строк обов'язку за договором не виконав, послуг з ремонту приміщень не надав. ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» допустило прострочення виконання своїх зобов'язань за договором за період з 01.12.2021 по 25.05.2023 включно, що складає 541 календарних дні.
Відповідач наголошував на неможливості виконати умови договору саме через дії позивача.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 року у справі № 910/18417/21, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 позовна заява ТОВ «Спеценергомонтаж Київ» про визнання недійсним договору № 11-124-01-21-15430 від 26.08.2021 та застосування наслідків недійсності нікчемного договору, залишена без задоволення.
Отже, укладений між сторонами договір є дійсним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Доводи відповідача про зупинення виконання ним зобов'язань з надання послуг через встановлення факту нікчемності договору є необґрунтованими. Висновком Державної аудиторської служби від 24.08.2023 за результатом моніторингу процедури закупівлі UA-2021-06-15-002232-a також не свідчить про недійсність договору про надання послуг № 11-124-01-21-15430 від 26.08.2021. Дійсність правочину встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.
У той же час, посилання відповідача на неможливість виконати умови договору у зв'язку з ненаданням позивачем вихідних даних для розробки відповідачем ПВР, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не доведені відповідачем належними й допустимими доказами.
Фактично, зупинення відповідачем виконання зобов'язань за договором зводилося до того, що в процесі виконання, нібито, було виявлено факт нікчемності правочину, а позивач ухилявся від визнання недійсним договору в процесі досудового врегулювання спору.
Тож, фактичні обставини, встановлені в даній справі та справі № 910/18417/21 свідчать про не виконання відповідачем дійсного договору та не надання послуг в передбачені договором строки, що призвело до прострочення виконання зобов'язань на 541 календарний день у період з 01.12.2021 по 25.05.2023.
Зважаючи на прострочення відповідачем надання послуг за договором, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 1 925 142,22 грн та штраф в розмірі 249 094,19 грн, керуючись п.п. 9.1., 9.2. договору.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір пені та штрафу встановлені п. 9.2. договору.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що поданий позивачем розрахунок виконано невірно, а позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 651 203,38 грн.
Перевіривши розрахунок штрафу судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 249 094,19 грн підлягають задоволенню.
Стосовно доводів відповідача про надмірний розмір штрафних санкцій суд враховує наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.
Проте, наведені відповідачем доводи не доводять надмірності заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій, а підстави для їх зменшення відсутні.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту.
А кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснюють свої офіційні повноваження (п. 73 рішення у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006).
Отже, як визначено в п. 28 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006, відповідно до встановленого прецедентного права суду втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Враховуючи всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС».
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, зважаючи на задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 12-б; код ЄДРПОУ 35262237) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС» (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20; код ЄДРПОУ 21313677) штраф в розмірі 249 094,19 грн, пеню в розмірі 651 203,38 грн та судовий збір в розмірі 13 504, 46 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко