Справа № 216/4910/23
провадження №2/216/820/25
10 лютого 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді: Чирського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ - «Сенс Банк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 500593404 від 22.05.2017 року у розмірі 32056,99 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору. В обґрунтування позову зазначено, що 22.05.2017 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та відповідачем було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 500593404. Відповідно до умов договору, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Умовами договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. 12 серпня 2022 року загальним зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року. Свої зобов'язання за договором щодо надання позичальнику кредиту банк виконав у повному обсязі, однак відповідач, як позичальник, свої зобов'язання виконував неналежним чином, тому з метою захисту прав кредитора позивач просить вимоги задовольнити.
Заочним рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.04.2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Відповідач не погоджуючись з заочним рішенням від 01.04.2024 року, подала заяву про перегляд вказаного заочного рішення.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2024 року скасовано заочне рішення Центрально-міського райсуду Дніпропетровської області від 01.04.2024 року.
18.11.2024 року відповідачкою подані до суду заперечення на позов, згідно змісту яких ОСОБА_1 вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що заява не містить доказів того, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. До того ж, в матеріалах справи відсутній належним чином оформлений договір підписаний ОСОБА_1 з чітко зафіксованими правами та обов'язками сторін, а також порядку розрахунку платежів, заборгованостей, штрафів. Крім того, банк отримав заяву про розірвання договору від відповідачки 18.08.2022 року, але продовжив нарахування відсотків та штрафів, крім того, порушивши положення про військовий стан.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 року, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу № 460/24 від 20.12.2024 року, щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, в зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області справу передано для розгляду судді Чирському Г.М.
Ухвалою суду від 06.01.2025 року цивільну справу прийнято до свого провадження, постановлено розгляд призначити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 10 лютого 2025 року об 11 год. 00 хв.
Представник позивача в останнє судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, у задоволенні позову просила відмовити повністю.
Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судом встановлено, що 22.05.2017 року ОСОБА_1 запропонувала ПАТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання особистого кредиту, підставою для угоди є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між нею та банком, що підтверджується Офертою на укладення угоди про надання особистого кредиту №500593404 від 22.05.2017 року.
Згідно з Акцептом пропозиції на укладання угоди про надання особистого кредиту №500593404 від 22.05.2017 року, сума кредиту 25760,00 грн., процентна ставка 12,99% річних, тип ставки - фіксована, дата остаточного повернення кредиту 23.05.2021; позичальник перед укладенням угоди у письмовій формі підтвердив, що ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання кредиту відповідно до умов угоди та договору.
Підписавши оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, прийнявши акцепт пропозиції банку на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500593404, а також додаток №1 до угоди про надання кредиту №500593404 від 22.05.2017, відповідач погодився з усіма його умовами, зокрема і з тим, що ознайомлений та повністю погоджується з Правилами.
Як вбачається з пункту 2 оферти, ОСОБА_1 запропонувала банку відкрити їй рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня, та випустити міжнародну платіжну картку «Мaster Card Debit World» строком дії 3 роки з моменту випуску.
Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
21.09.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» уклали договір добровільного страхування ризиків позичальника № 006.500593404.111 від 22.05.2017 року.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», про що 30 листопада 2022 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При укладенні кредитного договору, сторони керувались частиною першою статті 634 ЦК України, згідно умов якої договором приєднання договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом загальна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 500593404 від 22.05.2017 року станом на 25.01.2023 року становить 32056,99 грн., та складається з наступних сум: 18878,44 грн. заборгованість за тілом кредиту; 43,41 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 12578,63 грн. заборгованість за прострочене тіло кредиту, 556,51 грн. заборгованість по відсоткам за прострочене тіло кредиту.
25.04.2023 року представником АТ «Сенс Банк» відповідачу направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань за кредитним договором № 500593404 про необхідність протягом 30 календарних днів повернути заборгованість за договором в розмірі 32056,99 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до статтей 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 припинила виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №500593404 від 22.05.2017 року в серпні 2022 року, що також підтверджується письмовими поясненнями відповідача у запереченнях.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання станом на 25.01.2023 року, утворилась заборгованість перед Банком в розмірі 32056,99 грн.
Відповідач мотивує свої заперечення на позов настанням тяжкого матеріального становища, військовим станом у країні та скороченням бюджетних виплат.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
З виписки по картковому рахунку вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів.
Щодо доводів відповідача щодо неналежності та не допустимості доказів, наданих АТ «Сенс Банк», суд зазначає наступне.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (чинного на момент розгляду справи судом першої інстанції), та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (чинного на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св18) та у постанові від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Випискою по рахунку за кредитною карткою World Debit Mastercard на ім'я ОСОБА_1 підтверджується отримання позичальником кредитних коштів (20000,00 грн.) 23.05.2017 року за договором №500593404 від 22.05.2017, а також подальше користування відповідачем кредитним лімітом в розмірі 24200,00 грн. у споживчих цілях з використанням кредитної картки (кредитна лінія), з можливістю його збільшення до 200000,00 грн.
Відповідач несвоєчасно вносив обов'язкові щомісячні платежі на повернення кредиту, як основної позики, так і шляхом внесення обов'язкових мінімальних платежів за відновлювальною кредитною лінією, а тому у нього станом на 25.01.2023 утворилась прострочена кредитна заборгованість у загальному розмірі 32056,99 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. До цієї суми увійшли нарахування упродовж з 22.05.2017 по 25.01.2023 за такими складовими боргу: тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, прострочене тіло кредиту, відсотки за прострочену заборгованість.
Враховуючи встановлені судом обставини, є достатні підстави вважати, що має місце неналежне виконання позичальником (відповідачем) своїх кредитних (грошових) зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості за договором, а отже до порушенням законних прав та інтересів Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», які мають бути відновлені в обраний позивачем спосіб, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на умовах кредитного договору.
Щодо доводів відповідача про неправомірне нарахування банком заборгованості з моменту розірвання договору.
Відповідач у своїх запереченнях на позов зазначила, що 18.08.2022 року у зв'язку із тяжким матеріальним становищем, війною в країні та скороченням бюджетних виплат, відчула неможливість подальшої оплати і тому звернулася до АТ «Альфа-Банк» для розірвання договірних відносин. Однак, відповідачем не надано суду належного та допустимого доказу на підтвердження припинення цивільних прав та обов'язків між нею та банком.
Щодо доводів відповідача про нарахування відсотків в період воєнного стану, суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Законом №2120-ІХ від 15.03.2022року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 року та такі нарахування підлягають списанню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначені норми не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами та таке нарахування є правомірним з боку кредитора. А вимоги щодо нарахування відсотків в порядку ст.625 ЦК України позивачем заявлені не були.
Таким чином, оскільки відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань щодо повернення отриманих у кредит коштів та сплати відсотків за їх користування належним чином не виконав, з нього підлягає стягненню заборгованість за кредитом №500593404 від 22.05.2017 року у розмірі 32056,99 грн.
Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача на користь банку підлягає стягненню 2684,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5-8, 10,11, 12,13,81,141,259,263-265, 259 ч.6 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ: 23494714) заборгованість за кредитним договором № 500593404 від 22.05.2017 року, у розмірі 32 056,99 грн. (тридцять дві тисячі п'ятдесят шість гривень 99 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Г.М. Чирський