Єдиний унікальний номер 725/4074/24
Номер провадження 6/725/10/25
07.03.2025 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці подання заступника начальника Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань у виконавчому провадженні боржника ОСОБА_1 ,
У березні 2025 року заступник начальника Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у справі № 725/4074/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
В обґрунтування подання зазначив, що на примусовому виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження з примусового виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 7 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 294 910 грн.
18 грудня 2024 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та постанова про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику рекомендованим листом.
Крім того, за результатами вжитих державним виконавцем заходів та перевірки майнового стану боржника, рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Відповідно до відповіді на запит до Пенсійного фонду України від 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 одержує пенсію, однак кошти по рішенню суду не сплачує.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України повідомлено про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинав державний кордон України.
Посилаючись на вказане, державний виконавець зазначав, що боржник ОСОБА_1 не бажає виконувати рішення суду, ніяких заходів щодо його виконання не здійснює та фактично своєю бездіяльністю ухиляється від виконання рішення суду й відповідно вважає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стимулюватиме ОСОБА_1 вчиняти дії щодо виконання рішення суду, а тому просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань у виконавчому провадженні.
У судове засідання державний виконавець не з'явився, у поданому поданні клопотав про проведення розгляду подання у його відсутності.
Так, відповідно до частини 4 статті 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.
Враховуючи вищенаведені норми процесуального законодавства та подану виконавцем заяву, суд вважає за можливе провести розгляд подання у відсутності державного виконавця.
Дослідивши подання та оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи убачається, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 7 листопада 2024 року, яке набрало законної сили позов ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 294 910 грн.
В подальшому, ОСОБА_2 звернувся із заявою про примусове виконання вищевказаного рішення суду та на примусовому виконанні Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження з примусового виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 7 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 294 910 грн., за виконавчим листом № 725/4074/24, виданим судом 16 грудня 2024 року.
Також з матеріалів справи убачається, що 18 грудня 2024 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м.Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження та постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу боржника, на підтвердження чого надано відповідний реєстр поштових відправлень.
Крім того, за результатами вжитих державним виконавцем заходів та перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення станом на 15 лютого 2024 року не виявлено, що підтверджено відповідними запитами щодо зареєстрованих транспортних засобів та відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому, з відповіді на запит державного виконавця до Пенсійного фонду України від 18 лютого 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 одержує пенсію в розмірі 12396 грн.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України повідомлено про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 18 лютого 2024 року по 18 лютого 2025 року - 29 січня 2025 року здійснював перетин державного кордону України та повернувся до України 12 лютого 2025 року.
Оскільки станом на 6 березня 2025 року ОСОБА_1 рішення суду не виконав та не вжив ніяких дій щодо його виконання, а також про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження», та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій, не повідомляв та з письмовими заявами до виконавця не звертався й відповідно його дії свідчать про ухилення від виконання рішення суду, державний виконавець просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань у виконавчому провадженні.
Так, згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Такі права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Згідно статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями пункту 5 статті 6цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Проте особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Згідно із частинами 1, 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Отже, з системного аналізу зазначених норм права вбачається, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. Тобто, предметом доказування є саме факт (факти) умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов'язань, за умови об'єктивної спроможності божника виконувати зобов'язання, відсутності перешкод для цього.
Оскільки, відповідно до частини 4 статті 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.
Таким чином, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, за умови об'єктивної спроможності божника виконувати зобов'язання, відсутності перешкод для цього, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та підтверджуватися матеріалами виконавчого провадження.
Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Згідно з пунктом п'ятим частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.
Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов'язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов'язань.
Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримування від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допуск в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подання виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб,чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомлення виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Таким чином, аналізуючи положення статті 441 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та положеннями Закону України «Про виконавче провадження», слід дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту умисного ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов'язань перед стягувачем. Тобто, якщо боржник, який має можливість, свідомо ухиляється від покладеного на нього судом обов'язку.
Відповідно до положення частини другої статті 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів умисного ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
При цьому, документи, які надані державним виконавцем не підтверджують саме факт ухилення боржника від виконання зобов'язань й відповідно державним виконавцем не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення суду.
Зокрема, з долученої до подання копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 грудня 2024 року, яка як зазначає виконавець була направлена на адресу боржника, на підтвердження чого надано реєстр поштових відправлень, не убачається факт того, що дана копія постанови була отримана боржником у встановленому законом порядку.
Так, згідно ч.ч.1,2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Отже, за змістом ч.ч. 1,2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження повинна бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням, а боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Разом з тим, наданий виконавцем до матеріалів справи реєстр поштових відправлень від 18 грудня 2024 року не свідчить про направлення боржнику саме постанови про відкриття виконавчого провадження, яка б була направлена ОСОБА_1 саме рекомендованим поштовим відправленням, а також доказів її отримання тощо.
Крім цього, державним виконавцем на час звернення до суду із відповідним поданням не надано належних доказів на підтвердження того, що ним вичерпано всі засоби щодо розшуку коштів та майна боржника, на які може бути звернено стягнення, а відтак доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язання за вказаним рішенням.
Також відсутні й дані щодо систематичного перетину кордону та доцільність вжиття саме такого обмеження відносно боржника.
За таких обставин, суд оцінивши надані докази в їх сукупності приходить до висновку, що державним виконавцем на момент звернення до суду з поданням не надано доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язання за вказаним рішенням, а тому в задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України»,ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, суд
У задоволенні подання заступника начальника Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань у виконавчому провадженні боржника ОСОБА_1 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 7 березня 2025 року.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Н.В. Піхало