Справа № 690/89/25
1-кп/703/318/25
05 березня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла кримінальне провадження № 12024250360001098 від 18 серпня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженець м. Ватутіне, Черкаської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28,ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.194, ч. 1 ст.309 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Єрки, Звенигородського району, Черкаської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст. 194 КК України,-
У провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28,ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.194, ч. 1 ст.309 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
У ході проведення підготовчого судового засідання судом встановлено, що дане кримінальне провадження відповідно вимог ст.32 КПК України підсудне Смілянському міськрайонному суду Черкаської області. Підстав, передбачених КПК України, для повернення обвинувального акту прокурору або закриття провадження на даній стадії не вбачається, можливість укладення угод у даному кримінальному провадженні Закон не передбачає, отже перешкоди його призначення до судового розгляду - відсутні.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження про можливість призначення провадження до судового розгляду, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла з участю прокурора, обвинувачених та їх захисників.
Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 застосованого відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки такий спливає 11 березня 2025 року.
Клопотання обґрунтував тим, що ризики, які були враховані при застосуванні вказаного запобіжного заходу не зменшилися, а саме: ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, під тягарем відповідальності за скоєний злочин, а також можливості бути засудженим, не виключається можливість переховування ОСОБА_6 від суду. У зв'язку з цим існує ризик можливого переховування від суду з підстав тяжкості покарання, що йому загрожує, що також узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 в разі зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який, що не пов'язаний із триманням під вартою, усвідомлюючи, що він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду чи змінити місце проживання. ОСОБА_6 офіційно непрацюючий, а тому не маючи жодного джерела доходів, перебуваючи на волі, може не з'являтися до суду, виїхати на заробітки; вчинив злочин у складі групи осіб, тому здійснюватиме заходи, спрямовані на уникнення притягнення до кримінальної відповідальності шляхом впливу або домовленостей з іншими особами; може спілкуватися зі спільниками та вживати спільних заходів спрямованих на унеможливлення представлення в суді даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду кримінального правопорушення, в тому числі обвинувачений може здійснювати психічний або фізичний вплив на свідків та потерпілого, які наразі не допитані, з метою відмови від дачі показань, або дачі завідомо неправдивих показань, а також останній може перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином у будь-яких формах з метою ухилення від покарання; зможе продовжити займатися вказаною злочинною діяльністю та вчинити нові тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, пов'язані зі шкодою державній безпеці в умовах воєнного стану; здійснював дії метою та прямим наслідком яких є ослаблення держави шляхом пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; при продовженні вчиненні тотожних протиправних дій, що інкримінуються обвинуваченому, це безпосередньо загрожуватиме ослабленню держави, оскільки вказані об'єкти відносяться до об'єктів критичної інфраструктури стратегічного значення; здійснював диверсійні дії попри те, що в Україні з 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України діє воєнний стан та оголошено про загальну мобілізацію, обов'язком громадян України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ст. 65 Конституції України), натомість, обвинувачений, будучи учасником АТО, самовільно залишив військову частину та у подальшому умисно і свідомо вчиняв дії, метою та прямим наслідком яких є ослаблення держави.
Вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим ризикам є недостатніми.
Просив, відповідно до вимог абз.3 ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Обвинувачений вказав, що він уже тривалий час перебуває під вартою, відтак проти задоволення клопотання прокурора не заперечував
Захисник підтримав позицію свого підзахисного, проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Суд, врахувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.01.2025 по справі № 712/863/25 підозрюваному ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 11.03.2025.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, та достовірно усвідомлюючи суворість можливого призначення йому покарання за злочин може переховуватися від суду. Крім того суд враховує, що обвинувачений не працює, не одружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 не працевлаштований, офіційних джерел прибутку не має, не виключається можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано. Також не виключається можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Також судом, з урахуванням обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, враховано небезпечний характер вчиненого злочину, що може завдати значної шкоди обороноздатності України.
Під час розгляду клопотання прокурора у судовому засіданні судом достовірно встановлено, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися, не втратили свою актуальність та продовжують існувати на даний час.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора слід задовольнити.
Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 застосованого відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки такий спливає 11 березня 2025 року.
Клопотання обґрунтував тим, що ризики, які були враховані при застосуванні вказаного запобіжного заходу не зменшилися, а саме: ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений здійснював дії які безпосередньо спричиняли шкоду загально небезпечним способом - підпалом; також перебуваючи на волі ОСОБА_7 може спілкуватися зі спільниками та вживати спільних заходів спрямованих на унеможливлення представлення в суді даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду кримінального правопорушення, в тому числі обвинувачений може здійснювати психічний або фізичний вплив на свідків та потерпілих, які наразі не допитані, з метою відмови від дачі показань, або дачі завідомо неправдивих показань, а також останній може перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином у будь-яких формах з метою ухилення від покарання; обвинувачений ОСОБА_7 офіційно непрацюючий, а тому не маючи жодного джерела доходів, перебуваючи на волі, може не з'являтися до суду, виїхати на заробітки; обвинувачений не одружений та не має сталих сімейних зв'язків; перебуваючи на волі ОСОБА_7 зможе продовжити займатися вказаною злочинною діяльністю та вчинити нові тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, у тому числі пов'язані зі шкодою державній безпеці в умовах воєнного стану;
З метою забезпечення судового розгляду в розумні строки, виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, виникла необхідність у продовженні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим ризикам є недостатніми.
Обвинувачений вказав, що він уже тривалий час перебуває під вартою, просив суд застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого підтримала позицію свого підзахисного, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати відносно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт. При цьому обгрунтовність підозри стороною захисту не заперечувалась.
Суд, врахувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.01.2025 по справі № 712/1843/25 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11.03.2025 включно з можливістю внесення застави.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та достовірно усвідомлюючи суворість можливого призначення йому покарання за злочин може переховуватися від суду. Крім того суд враховує, що обвинувачений не працює, не одружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 не працевлаштований, офіційних джерел прибутку не має, не виключається можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано. Також не виключається можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Також судом, з урахуванням обставин вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, враховано небезпечний характер вчиненого злочину, що може завдати значної шкоди обороноздатності України.
Під час розгляду клопотання прокурора у судовому засіданні судом достовірно встановлено, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися, не втратили свою актуальність та продовжують існувати на даний час.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора слід задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, оцінивши майновий стан підозрюваного, обставини справи, відповідно до яких за підпал приміщення суду йому надійшло від невстановленої особи 40 000 грн., які були витрачені ним та ОСОБА_6 на власний розсуд, то суд вважає за можливе визначити ОСОБА_7 розмір застави у 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який передбачено п.2 ч.5 ст.182 КПК України, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., що зможе дисциплінувати підозрюваного, у разі внесення якої покласти на підозрюваного конкретні обов'язки за ст. 194 КПК України.
Окрім того, 04 березня 2025 року, до початку підготовчого судового засідання, від представника потерпілої особи АТ «Укрзалізниця» - ОСОБА_10 , надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній уточнив розмір завданих матеріальних збитків та остаточно просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь АТ «Укрзалізниця», яке в рамках вказаного кримінального провадження визнано цивільним позивачем, 123818 грн. матеріальної шкоди.
Учасники судового розгляду не заперечували щодо прийняття заяви представника потерпілої особи АТ «Укрзалізниця» про збільшення позовних вимог.
Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, оглянувши заяву про збільшення позовних вимог, приходить до наступних висновків.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого до початку судового розгляду.
У даному випадку потерпілий скористався таким правом і цивільний позов був поданий ним до початку судового розгляду, під час проведення досудового розслідування.
Положеннями ст.49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач в праві змінити предмет або підставу позову, збільшити або зменшити позовні вимоги до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом ст.61 КПК України цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а відповідно до ст.56 КПК України, потерпілий має імперативне право заявляти клопотання на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Згідно приписів ч. ч. 1, 3ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
У кримінальному процесуальному законодавстві відсутні застереження щодо внесення змін до цивільного позову в ході судового розгляду, у тому числі й щодо збільшення його розміру, що підтверджується усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах Верховного Суду Першої та Третьої судових палат Касаційного кримінального суду, відповідно до яких колегії дійшли висновків, що «Кримінальний процесуальний закон не обмежує потерпілого в зміні цивільного позову, в тому числі й збільшення його розміру після початку судового розгляду» - постанова від 16.09.2020 р. у справі № 569/713/18, постанова від 14.09.2021 р. у справі № 395/875/19.
Крім цього, надмірний формалізм до форми та змісту позовної заяви у кримінальному провадженні порушує право особи, що постраждала від злочину, на доступ до правосуддя. Так, у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 (§49, заява № 28090/95) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) визнав, що фактично суворе застосування національними судами процесуального правила позбавило заявника права доступу до суду. При застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (§ 29 рішення ЄСПЛ у справі Walchli v. France від 26.07.2007, заява № 35787/03).
З урахуванням наведеного та з огляду на відповідність заяви АТ «Українська залізниця» про збільшення розміру позовних вимог за заявленим цивільним позовом АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_6 загальним вимогам щодо форми і змісту позовної заяви, встановленим ст. ст.49,175,177 ЦПК України, суд вважає за можливе прийняти її до розгляду у даному кримінальному провадженні № 12024250360001098 від 18 серпня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст.128, 177, 178, 314-316, 331, 336, 369-372 КПК України, суд
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28,ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.194, ч. 1 ст.309 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст. 194 КК України, призначити до судового розгляду у закритому судовому засіданні на 14 год. 30 хв. 19 березня 2025 року у приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Соборна, 94).
Розгляд кримінального провадження здійснювати у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження, колегіально судом у складі трьох суддів.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - до 03 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів - до 03 травня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_7 розмір застави у 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), та у разі внесення якої покласти зобов'язання на нього:
1) прибувати за кожною першою вимогою до слідчого, прокурора і суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про своє місце проживання, зміну свого місця проживання на іншу адресу та зміну контактного номеру телефону;
3) не відлучатися із села Єрки Звенигородського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) заборонити спілкування із свідками та іншим підозрюваним ОСОБА_6 протягом дії запобіжного заходу,
6) утриматись від вживання алкогольних напоїв,
наслідком невиконанням яких буде звернення застави в дохід держави та обрання більш обтяжливого запобіжного заходу.
Роз'яснити, що учасники процесу не позбавлені права звернення до суду у встановленому законом порядку з клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж судового розгляду кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню, однак в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала, в частині продовження застосування запобіжного заходу, набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо така не буде скасована.
Цивільний позов АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_6 розглядати разом з матеріалами кримінального провадження № 12024250360001098 від 18 серпня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в межах збільшених позовних вимог від 04.03.2025 року.
Копії ухвали направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання, вручити прокурору, обвинуваченим та захисникам.
Повний тест ухвали оголошений о 10 год. 00 хв. 06 березня 2025 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3